Вивчення особистісного вибору телевізійних переглядів дорослих людей

Ненсі Сіньорьеллі, детально вивчала вплив телебачення на харчові звички глядачів, закінчила свій звіт словами: «Отже, телебачення і мас-медіа взагалі пропонують досить проблематичні і потенційно небезпечні відомості про їжу і харчуванні. Тому нам дуже важливо усвідомити всі підступність цих повідомлень про їжу і харчуванні в мас-медіа - особливо якщо вони адресовані дітям і підліткам. Якщо ми хочемо жити довго, зберігаючи здоров'я, нам доведеться витягти звідси урок »[26, с. 160 ].

Стосовно питання про ставлення до телевізора, то що ж із ним треба робити? Чи ми можемо протистояти такій спокусі? Звичайно, є люди, що приймають радикальне рішення і водночас виганяють телевізор з дому. Наскільки відомо, для тих, що енергійно зробили такий крок, це здобуло тільки позитивні наслідки і, за їхніми власними визнаннями, поліпшило їх життя. Але, думається , було б великою помилкою на основі такого досвіду вважати, ніби відмова від телебачення відразу ощасливить людство. Той , хто цього вимагає, не розуміє, що, вимушено позбавивши себе телевізора, дорослі не вирішать проблеми, а тільки відсувають їх. Адже по закінченню в середньому 20 000 годин переглядового часу у людини (що не досягла повноліття ) умовний рефлекс інактивності вкоренився вже так глибоко, що відмова від телевізора призведе до утворення величезної діри, страхітливої ​​внутрішньої порожнечі, заповнити яку більшість людей не зможе. Наслідком буде глибока депресія і пристрасне бажання знову опинитися в колишньому стані [12, с.16].

Отже, головне завдання - не утримувати людей від спілкування з телеекраном, а допомогти їм крок за кроком знайти внутрішню свободу, необхідну, щоб позбутися диктату ззовні, через екран. Кожен може зробити такий крок, навіть не відмовляючись від телевізора, - якщо, звичайно, захоче.

Допомогою в цьому може слугувати зазначена вже книга «Застиглий погляд»,  в якій подається низка вправ та кроків, які допоможуть позбавити себе від теленаркоманії.

Що стосується дітей та телебачення. Чи давати дітям дивитися телевізор - справа вільного вибору і відповідальності батьків. Нижченаведене адресовано насамперед батькам або вихователям, які вирішили давати дитині дивитися телевізор. Вони беруть на себе велику відповідальність. Адже телевізор - апарат образливий: він здатний глибоко вплинути на розвиток дитини, а при безконтрольному користуванні - принести йому великої шкоди. Найсерйозніша небезпека полягає в тому, що у своїх рішеннях дорослий завжди звертає увагу лише на зміст програм, а не на багато важливіші підпорогові впливи, що починаються, як тільки погляд дитини падає на телеекран. Тому доцільно ще раз назвати тут фактори, що діють при телеперегляді:

1 ) зміст та жанр передачі ( скажімо, інформаційна програма, художній фільм, мультфільм і т. д.);

2 ) залежність від камери глядацького погляду, що сприймає всі спецефекти ( наплив, монтаж, зміна кадру, зміна перспективи і т. д.);

3 ) різні фізіологічні  впливи екрану, незалежні від особливостей програми і пов'язані з фізичної нерухомістю глядача.

Фактор 1 усвідомлюється всіма телеглядачами і, як правило, привертає їх увагу, а часто здається навіть єдиним визначальним фактором ( «обговорення програм »).

Фактор 2 , як правило, вислизає від свідомого сприйняття або, у всякому разі, відчувається дуже смутно, якщо, наприклад, сцени змінюються занадто часто або раптово. Глядач взагалі не помічає глибокого впливу цих коштів на свою емоційну сферу, свої симпатії й антипатії, настрої та оцінки.

Найбільш глибоким впливом має фактор 3 - він позначається на обміні речовин і нервових процесах людського організму, що протікають нижче порога усвідомлюваності, тобто на несвідомому рівні. Тут закладається те, що проявляється багато пізніше, коли фізіологічні впливу вже приводять до стійких змін.

Цей третій фактор , досі найменше турбувала дорослих, для дитини має вирішальне значення. Адже «вікна » його тілесно-фізіологічного розвитку розкриті ще так широко, що телеекран впливає на нього до самих глибин і цей вплив виявляється необоротним. Стало бути, вирішуючи питання, що можна дозволити дивитися дитині в конкретному випадку, цьому чиннику слід приділяти особливу увагу.

Іншими словами, навіть якщо по якомусь каналу йдуть виключно нешкідливі дитячі передачі, вільні від насильства і реклами, це ще далеко не виправдовує дозволу дивитися телевізор скільки завгодно. Адже чим більше час перегляду, тим сильніше вплив 2-го і 3-го факторів, настільки негативний, що допускати його не можна ні в якому разі [12, с. 20-21].

Правда, дорослий повинен правильно розуміти своє завдання - не варто в надлишку завзяття непомітно брати на себе роль «масовика», розважальника, що намагається веселити дитину безперервними витівками. Така метушня була б попросту «телетеатром одного актора» і аж ніяк не заохочувала б в дитині активності. Адже головне - розбудити в ньому природну тягу до діяльності і направити її в розумне русло. Це вимагає від дорослого не стільки великої витрати часу, скільки уяви і здатності співпереживати. І якщо дитина піде таким шляхом , він і сам добре зуміє себе зайняти [12, с. 21].

У батьків «сьогодні все менше часу для дітей: у середньому у матері для нормального розмови з дитиною залишається лише приблизно дванадцять хвилин в день», повідомляє Борбонус (керівник школи для дітей з порушеннями мови у Вупперталі). «Високе безробіття, посилений тиск конкуренції та раціоналізації, хворобливі збої систем соціального страхування, - продовжує він , - все це робить людину більш пригніченим, безсловесним, байдужим». Вчителі та батьки, вважає , вже не справляються з раптовими соціальними змінами, зі стресами і конфліктами з приводу розлучень, з неповними сім'ями і професійними проблемами [20, с. 152].

У нас в державі є висока комісія, яка опікується питаннями суспільної моралі. На її висновки реагує Національна рада з питань телебачення і радіомовлення, спрямовуючи телерадіоорганізації-порушники в рамки. А чи не потрібна й комісії з питань культури мови з подібним повноваженнями? Адже без мовної культури в суспільстві не буде і загальної культури [9, с. 18].

Напередодні 13-ї річниці незалежності України «ТелеКритика» звернулася до експертів із питаннями: «Чи допоможе вітчизняне ТБ формуванню української політичної націй, української державності? Якою, на ваш погляд, мала б бути в цьому сенсі редакційна політика державних і приватних каналів?  Якою мала б бути політика державних органів та громадських організацій, що мають на меті вплив на формування вітчизняного простору?» [18, с. 27]. Своєрідним підсумком журнального опитування став висновок, зроблений В. Скуратівським : «Телебачення має бути інтелігентним та гуманістичним. Тільки й усього» [18, с. 27].

За визначенням професора Олександри Сербенської, ефірне мовлення – це різновид публічного мовлення і реалізується за допомогою сучасної техніки по радіо та телебачення, які створюють сьогодні мовленнєвий фон, що впливає на мовленнєву поведінку глядачів та слухачів. – вони підсвідомо засвоюють манеру розмови [14, с.15].

Отже, телебачення сьогодні – один з найсильніших засобів маніпулювання суспільною точкою зору. Воно впливає на зір та слух одночасно, - критичне сприйняття реальності при цьому затуплюється, а можливість маніпулятивного впливу на глядача збільшується [1, с. 52].

 

РОЗДІЛ ІІ. Практичне дослідження з вивчення особистого вибору телевізійних уподобань дорослих людей.

 

2.1. Методи дослідження  особистісного  вибору телевізійних  переглядів дорослих людей.

 

Методи дослідження:

• Аналіз літератури з теми дослідження.  
• Проведення та аналіз анкетування.

Етапи дослідження:

• 1 етап - аналіз літератури з теми дослідження.
• 2 етап - розробка змісту дослідно-експериментальної роботи та реалізація її на практиці.
• 3 етап - аналіз результатів дослідження; написання методичних рекомендацій на основі аналізу результатів дослідження, оформлення роботи.

Для діагностики та виявлення переваг у «теледивлення» основним методом дослідження було обрано анкетування. Нами була вибрана анкета кандидата психологічних наук,  доцента Баришевої Олени Іванівни «Вивчення ставлення до телепереглядів», складається з 13 питать, відповіді на які дозволили побачити ставлення людей до призначення телебачення взагалі і визначити яким жанрам кінофільмів віддають переваги та чим саме імпонують ці жанри. Кілька питань змусили учасників замислитися над тим, скільки часу вони перебувають біля телевізора, читають книжки, спілкуються з друзями. Розроблена анкета має 8 відкритих  питань, які репрезентують  вільні відповіді на питання особистого характеру щодо телевізійних та книжкових уподобань та телевізійних героїв. Також в анкеті 4 тестові питання, які визначають жанри телевізійних уподобань. Та 1 питання визначає професію опитуваного.

Анкетування проводилося за допомогою роздрукованих бланків текстів анкет А4 та вислані через соціальну мережу інтернет документом Word.

 

2.2. Аналіз результати  дослідження особистісного  вибору  телевізійних переглядів дорослих  людей.

 

 Аналіз відповідей  на 1 питання у відсотках:

Питання	А	Б	В	Г	Д	Е	Є	Ж
Як ви проводите своє дозвілля?	40	30	26.7	13.3	66.7	23.3	23.3	20

 

Отже, ми бачимо, що більшої переваги опитувані надають спілкуванню з друзями, на другому місці – читають, н третьому – займаються спортом.

Аналіз відповідей на 2 питання:

Питання	Будній день	Вихідний день
2. Скільки часу у будній та вихідний день ви витрачаєте на перегляд телевізійних фільмів?	В середньому – 1год.45 хв.	В середньому – 4 год.

 

Отже, ми бачимо, що людина, яка працює на перегляд телебачення в середньому затрачує 1 годину 45 хвилин, а у вихідні – 4 години.

Аналіз відповідей на 3 питання у відсотках:

Питання	А	Б	В	Г	Д	Е	Є	Ж	З	И
Що саме вам подобається дивитися по телебаченню більш за все?	26.7	33.3	13.3	23.3	36.7	23.3	13.3	23.3	10	6.7

 

Результати цього питання показують, що більшість віддає перевагу переглядові кінофільмів, меншої уваги – пізнавальним передачам та на третьому місці та з однаковою кількістю - розважальним програм, мультфільмам та інформаційним передача. Найменший процент (2 людини) – це ті, хто відповів, що не дивиться телевізор.

Наступне 4 питання відкритої форми - Чи читаєте ви книжки? (Назвіть останній прочитаний вами твір). Результати анкетування на це питання показали, що 33.3% людей не читають нічого, а 66.7% написали назви прочитаних книжок. З тієї кількості людей, що читають 40% людей читають книжки за спеціальність. Ось кілька прикладів літератури з опитування за професіями:

• системний інженер – Слава Курилов «Один в океане»;
• інженер електрозв’язку – Джек Лондон «Кусок мяса»;
• журналіст – книжки, присвячені Елвісу Преслі;
• викладач економіки – Роберт Хайнлайн «Уплыть за закат»;
• викладач історії – Бел Кауфман «Вверх по леснице, ведущей вниз»;
• економіст – Роберт Сальваторе «Путь темного эльфа»;
• викладач англ. мови – Чак Паланик «Проклятые»;
• системний адміністратор – Джорж Оруелл «1984»;
• візовий менеджер – Вадим Зеланд «Трансерфинг реальности»;
• начальник транспортної фірми – Ф. Достоєвський «Бесы»;
• вчитель англ. мови – Брем Спокер «Дракула»;

 

Аналіз відповідей на 5 питання у відсотках:

Питання	Перегляд кінофільмів	Спілкування з друзями
Чому саме ви надаєте перевагу: перегляду телефільмів чи спілкуванню з друзями?	13.3%	86.7%

 

Отже, ми бачимо, що більшість опитуваного населення полюбляє спілкуватися з друзями, ніж перегляду кінофільмів.

Аналіз відповідей на 6 питання у відсотках:

Питання	А	Б	В	Г	Д	Е	Є	Ж	З	И	К	Л	М	Н	О
Який саме жанр телевізійних фільмів вам подобається більш за все?	6.7	6.7	16.7	6.7	3.3	0	0	10	16.7	3.3	0	0	13.3	6.7	3.3

 

Результати даного питання показують, що більшість опитуваних віддають перевагу пригодницьким стрічкам  та комедіям (16.7%), на другому місці серіали(13.3%) та на третьому фантастика(10%).

Наступні питання були відкритої форми, тому кожен відповідав різне. Але з опитування можна зробити висновок, що люди віддають перевагу фільмам і телебаченню, тому що воно їх зацікавлює та налаштовую на спокій та відпочинок. І на питання -  чого саме вам не вистачає у реальному житті (яких почуттів, емоцій, ситуацій) з того, що ви бачите в кіно, більшість відповіли, що всього вистачає, а деякі відповідали те, особисте, що їм не вистачає, наприклад, ідеальних відносин, веселих ситуацій, грошей, чоловіка та дитини, пригод, гострих почуттів, подорожей. Але все це, на мою думку приховує буденність, а не кінофільми.

 

ВИСНОВКИ

 

Таким чином, наше дослідження приводить до наступних висновків, що для людини у сучасному житті телебачення не займає важливого чи головного місця, а все ж це місце займає читання книжок, спілкування з рідними, друзями, займаються спортом, що означає, що наше суспільство не деградую, що власне у мене викликає позитивні емоції.

Тут важливими є слова В.  Саруханова, що телебачення розважає, телебачення інформує. Скоро й любов’ю будуть займатися не відриваючи погляд з блакитного екрану [13, с.88].

У структурі глобальних інформаційних систем найбільш значущим за масштабами впливу на масову й індивідуальну свідомість є телебачення. Різноманіття в використанні колірної палітри, варіативно-інструментальні можливості режисури у виборі музично-звукового забезпечення телепрограм з урахуванням ефективно спрямованої на глядача виразності пропонованих жанрів та тематичних сюжетів, все це передбачає і, як правило, створює на рівні буденної свідомості загальний пафос достовірності відображення в телепередачах тих чи інших явищ і процесів життєдіяльності нашого суспільства.