Вербальні комунікації: поняття, основні характеристики та типологізація

Рух погляду

 
Твердий фіксований погляд трактують як однозначну спрямованість до мети (“дивиться фактам в очі”), упевненість у собі та своїх діях, високу самосвідомість, усвідомлення своїх сил та можливостей. 
 
^ Поперемінний контакт очі в очі, який підтримують співрозмовники, означає підтвердження уваги, взаємну повагу до співрозмовника, довіру до нього, появу відкритості та вільного виразу всіх суперечливих позицій. 
 
^ Фіксований (надто твердий) прямий і одночасно звужений погляд найчастіше супроводжує таємні наміри (зокрема і злочинні), агресивність, жорстокість, безцеремонність, негативне ставлення до співрозмовника. 
 
^ Спокійний млявий погляд супроводжує спокійну врівноваженість або загальмованість. 
 
Жвавий занепокоєний погляд свідчить про зацікавленість або неспокій, відсутність вольової визначеності, хворобливу чутливість, збудженість.

Завершуючи аналіз оптико-кінетичних знакових систем, потрібно зупинитися ще на одній – пантомімі. 
 
Пантоміма – це моторика тіла. Уміння приймати оптимальну позу в комунікаційному процесі та “читати позу людини”, з якою вступає в контакт, свідчить про професіоналізм інформаційного працівника.  
 
Деякі фахівці стверджують, що мова тіла – це 95% повідомлення. Гадаю, що не менше половини припадає саме на позу. “Живий голос іде від живого тіла, – зазначають дослідники. – Якщо у вас мляве, втомлене, апатичне тіло, то ви своє повідомлення зробите негативним” [23, 64]. 

^ Поради, як поводити себе, виступаючи перед публікою

•  
  Не використовуйте пози "фігового листочка". Стояти, тримаючи руки на рівні промежини, зовнішньою стороною долоні до слухачів – це найгірший імідж із усіх можливих.
•  
  Недоцільно тримати руки за спиною. Спереду здається, що у промовця відсутні руки і немає долонь. Якщо виникне необхідність використати жест, його важко буде реалізувати.
•  
  Не варто схрещувати ноги у кісточках та розхитуватися вперед-назад. Слухачів не зацікавить те, що говорить оратор. Вони просто будуть чекати, коли він упаде.
•  
  Схрещування рук на грудях, тримання їх на стегнах та ходьба вперед-назад викликають почуття допиту. На думку фахівців, ці пози є проблемними у політиків і військових.
•  
  Перебирання в кишені монет та ключів свідчить, що промовець нервує.
•  
  Уявлення впевненої в собі людини має той оратор, який стоїть перед аудиторією рівно, на двох ногах, не засовує рук у кишені.
•  
  Промовець повинен бути зацікавленим у тому, про що говорить, навіть якщо він говорив це сотні разів [23, 64-65].