Технології формування кар'єри

ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ КАР'ЄРИ 

ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ

 

 

Професійна кар’єра –

 це поступове просування по службовій драбині, зміна навиків, здібностей, кваліфікаційних можливостей і розмірів винагороди, пов'язаних із діяльністю працівника.

КРИТЕРІЇ 

УСПІШНОСТІ 

КАРЄРИ

 

 

Суб'єктивний

(задоволеність 

особистою

 життєвою ситуацією);

внутрішня сторона

 

 

 

Об'єктивний 

(соціальний успіх);

зовнішня 

сторона кар'єри

 

 

Це те, як людина сприймає  свою кар'єру,

    його образ професійного життя і власної

 ролі в ній,

це суб'єктивно усвідомлені власні  судження

 працівника про своє трудове майбутнє,

                очікувані шляхи самовираження і

задоволення працею.

 

 

Це послідовність займаних

 індивідом професійних позицій.

Виконання умови задоволеності житт’євою ситуацією

 

 

 

 

                               СИСТЕМА

                                                                  КАР’ЄРНИХ ОРІЄНТИРІВ

                  (професійне самовизначення)

                     

                                  

                      

                  

                                                        КАР’ЄРА

 

                            

                               

 

ІНТЕРЕСИ

ЗДІБНОСТІ

ВЛАСТИВОСТІ

 

Теорія професійного самовизначення Д. Сьюпера

 

• Люди характеризуються їх здібностями, інтересами і властивостями особистості.
• На цій основі кожна людина підходить до ряду професій, а професія – до ряду індивідів.
• Залежно від часу і досвіду міняються як об'єктивні, так і суб'єктивні умови професійного розвитку, що обумовлює множинний професійний вибір.
• Професійний розвиток має ряд послідовних стадій і фаз.
• Особливості цього розвитку визначаються соціально-економічним рівнем батьків, властивостями індивіда, його професійними можливостями і т.д.
• На різних стадіях розвитком можна керувати, з одного боку, сприяючи формуванню в індивіда інтересів і здібностей і, з іншого, підтримуючи індивіда в його прагненні «спробувати» в реальному житті і в розвитку його Я-концепції.
• Професійний розвиток полягає, по суті, у розвитку та реалізації                         Я-концепції.
• Взаємодія Я-концепції і реальності відбувається при програванні і виконанні професійних ролей, наприклад, у фантазії, в бесіді з профконсультантом або в реальному житті.
• Задоволеність роботою залежить від того, якою мірою індивід знаходить адекватні можливості для реалізації своїх здібностей, інтересів і властивостей особистості в професійній ситуації.

 

• Люди характеризуються їх здібностями, інтересами і властивостями особистості. 
  

 

                                       

                                       

                                                 ІНТЕРЕСИ

                                                 ЗДІБНОСТІ

                                                 ВЛАСТИВОСТІ

2. На цій основі кожна людина підходить до ряду професій, а професія – до ряду індивідів. 

 

                        Е.А. Климова.

                                         Усі види діяльності розділені з точки зору предметів праці:

 
3. Залежно від часу і досвіду міняються як об'єктивні, так і суб'єктивні умови професійного розвитку, що обумовлює множинний професійний вибір. 

 

Професійні переваги і тип кар'єри – це спроба відповісти на питання:

 «Хто я?». Д. Сьюпер виділив чотири типи кар'єри, які залежать від

особливостей особистості, способу життя, відносин і цінностей людини.

• Стабільна кар'єра – характеризується просуванням, навчанням, тренуванням в одній професійній діяльності.
• Звичайна кар'єра – найпоширеніша – збігається з нормативними стадіями життєвого шляху людини, включаючи кризи.
• Нестабільна кар'єра – характеризується двома або кількома спробами, причому зміна професійної діяльності відбувається після періоду стабільної роботи в попередній професійній сфері.
• Кар'єра з множинними пробами – зміна професійних орієнтації відбувається протягом усього життя.

 

 
4. Професійний розвиток має ряд послідовних стадій і  фаз. 

 

Відповідно до фаз становлення кар’єри розрізняють:

оптант (фаза оптиці). Людина стурбована питаннями вибору професії. Точних хронологічних

меж тут, як і стосовно інших фаз, бути не може, оскільки вікові особливості задаються не тільки

фізіологічними, але і багатоаспектними умовами культури;

адепт (фаза адепта). Людина вже стала на шлях відданості професії і освоює її. Залежно

від професії це може бути і багаторічний, і зовсім короткочасний процес (наприклад, простий

інструктаж);

адаптант (фаза адаптації, звикання молодого фахівця до роботи). Як би не був

налагоджений процес підготовки до роботи того чи іншого професіонала в навчальному закладі,

він ніколи не підійде “як ключ до замка“;

інтернал (фаза інтернала). Досвідчений працівник, який любить свою справу і може цілком

самостійно, все більш надійно і успішно справлятися з основними професійними функціями, що

визнають товариші по роботі, по професії; (соціальний успіх)

майстер (триваюча фаза майстерності). Працівник може вирішувати і прості, і найважчі

професійні завдання, які, можливо, не всім колегам по плечу;

авторитет (фаза авторитету, як і фаза майстерності, сумується також з наступною).

Майстер своєї справи, вже добре відомий в професійному колі або навіть за його межами (в

галузі, в країні). Залежно від прийнятих у даній професії форм атестації працівників він має ті чи

інші високі формальні показники кваліфікації;

 наставник (фаза наставництва). Авторитетний майстер своєї справи, в будь-якій професії

"обростає" однодумцями, учнями.

5. Особливості цього розвитку визначаються соціально-економічним рівнем батьків, властивостями індивіда, його професійними можливостями, інтересами, т.д.  

 

    ІНТЕРЕС –

це індивідуальна психологічна особливість людини, яка характеризується  спрямованістю до явищ дійсності. Проявляється інтерес в позитивно емоційній реакції і інтелектуальній пізнавальній активності. Тільки за наявності цих двох ознак можна вважати, що у людини є той чи інший інтерес. Значення інтересів у житті людини велике: вони спонукають опановувати знання, розширювати кругозір, допомагають долати труднощі, перешкоди.

 

   

 

Інтереси можуть переходити в схильності - прагнення займатися певною діяльністю, бажання цієї діяльності. Справжня схильність зазвичай поєднує в собі стійкий інтерес до тих чи інших явищ дійсності і стійке прагнення самому діяти в цьому напрямку. Між інтересами і схильністю багато спільного, але є і розбіжності. Інтереси можна виразити формулою «хочу знати», а схильність - «хочу зробити».

Я - КОНЦЕПЦІЯ

 

       6. На різних стадіях розвитку можна керувати кар'єрою індивіда, з одного боку, сприяючи формуванню в індивіда інтересів і здібностей і, з іншого, підтримуючи індивіда в його прагненні «спробувати» в реальному житті його Я-концепцію.

        7. Професійний розвиток полягає, по суті, у розвитку та реалізації Я-концепції.

        8. Взаємодія Я-концепції і реальності відбувається при програванні і виконанні професійних ролей, наприклад, у фантазії, в бесіді з профконсультантом або в реальному житті.

        9.Задоволеність роботою залежить від того, якою мірою індивід знаходить адекватні можливості для реалізації своїх здібностей, інтересів і властивостей особистості в професійній ситуації.

 

  

 

 

«Я - концепція» - це прояв самосвідомості, динамічна 

система уявлень людини про себе.

Вона формується під впливом 

досвіду кожного індивіда.

Ця система становить основу 

вищої саморегуляції людини,

на базі якої вона будує свої 

стосунки з оточуючим її світом.

    

      

А. Маслоу вбачає внутрішню суперечність у невідповідності реального рівня самоактуалізації індивіда, його можливому рівні. В результаті суб'єкт шукає нові способи поведінки, що дозволяють йому більш самоактуалізуватися. В своїх концепціях самоактуалізації особистості як прагнення до самовияву Маслоу дає опис вимог, яким повинен відповідати індивід.

 Роджерс підкреслює здатність людини до особистісного самовдосконалення. Центральним поняттям його теорії є поняття «Я», оскільки кожна людина вирішує питання: Хто я? Що я можу зробити, щоб стати тим, ким я хочу бути? Образ «Я», складається в умовах особистісного життєвого досвіду.

Профорієнтаційні тести як спосіб виявлення професійних якостей особистості. 

 

Предметом вивчення в профорієнтації виступають інтереси і схильності.

Для оцінки особливостей особистості, оптимізації вибору сфери професійної діяльності  важливо враховувати тип особистості, що вибирає область діяльності.

    На думку відомого дослідника Джона Л.Голланда існують такі типи особистості: реалістичний, інтелектуальний (дослідницький), соціальний, конвенціональний (звичайний), практичний (діловий), артистичний. За допомогою особистісного коду (типу) людина може зіставити власні особливості з вимогами певного професійного середовища, визначити необхідний для оволодіння обраною професією рівень освіти, спланувати власну кар’єру.

Реалістичний тип (R)

 

його представники займаються  конкретними матеріальними об’єктами (інструментами, матеріалами, машинами  та механізмами тощо) та їх  практичним застосуванням. У представників  цього типу психомоторні навички  переважають гуманітарні та комунікативні  здібності.

 

 

Інтелектуальний тип (І)

 

орієнтується на розумову, переважно  наукову, пошуково-дослідницьку працю.

 

 

Аристичний тип (А)

 

ухиляється від чітко структурованих  видів діяльності та фізичної  праці. Гуманітарні й артистичні  здібності переважають над математичними.

 

 

Соціальний тип (S)

 

надає перевагу видам діяльності, які дозволяють встановлювати  тісний контакт із соціальним  середовищем. Має визначні комунікативні  вміння, гуманітарні здібності.

 

 

Діловий тип (Е)

 

обирає мету і завдання, що  дозволяють йому виявити енергію, підприємливість та ентузіазм, реалізувати  потяг до пригод. Вербальні здібності  переважають над інтелектуальними  та математичними.

 

 

Конвенціональний тип (С)

 

надає перевагу структурованій  діяльності та професіям, які  пов’язані з канцелярською роботою  за встановленою схемою. Така  людина є слабким організатором  та керівником.