Особливості отримання та використання психологічної інформації у профорієнтаційній роботі соціального педагога

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА

ІНСТИТУТ ЛЮДИНИ

 

 

 

 

 

 

 

Особливості отримання та використання психологічної інформації у профорієнтаційній роботі соціального педагога

 

 

 

 

Виконала:

Студентка 2 курсу

Група СПб-2-12-4.0д

КатінаТетяна

 

 

Київ 2014

План

1. Вступ
2. Психологічні особливості основ професійного самовизначення 
3. Психологічний супровід профорієнтації 
4. Психологічні аспекти та бар'єри професійного самовизначення 
5. Шляхи оптимізації профорієнтаційної роботи з учнями
6. Висновок

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Трудова діяльність являє собою найважливішу сферу самореалізації і самовираження особистості, що забезпечує розкриття потенційних можливостей та здібностей індивіда. На сьогоднішній день на ринку праці склалася наступна ситуація, підприємства працевлаштовують молодь з обережністю, і часто молоді люди виявляються незатребуваними на ринку праці. 
У сучасному стрімко розвивається і змінюється суспільстві професійне самовизначення школярів відбувається найчастіше стихійно. У той же час суспільству потрібно ділової, ініціативний, підприємливий чоловік, здатний реалізувати себе в професійній сфері і міжособистісних відносинах. В умовах загального «відриву» дітей від сім'ї саме школа покликана забезпечувати такі якості і можливості для професійного самовизначення підростаючого покоління. Тому діяльність соціального педагога включена профорієнтаційна робота.

Одним з етапів психологічної та практичної підготовки учнів до трудової діяльності є їх правильна професійна орієнтація. Правильний вибір професії зумовлює моральне задоволення, позитивну самооцінку, високу продуктивність праці, якість продукції. Він є точкою, в якій сходяться інтереси особистості та суспільства, поєднання особистих і загальних інтересів. Успішність професійного самовизначення залежить від сформованості їх ціннісної орієнтації, життєвих ідеалів у професійній сфері. В кожній сфері професійної діяльності можна з'ясувати особистісні ідеали з метою допомогти молоді утвердитися на власному життєвому і професійному шляху. Професійна орієнтація молоді є одним із шляхів підвищення продуктивності. Дуже важливо, щоб профорієнтаційна робота була правильно поставлена, так як вона сприяє ефективній реалізації задатків і здібностей людини, забезпечує гармонійне поєднання інтересів будь-якої особистості і суспільства.  
Суттєвою складовою частиною профорієнтації є професійна консультація. Основним завданням фахівців профконсультантів є визначення психологічних, психофізичних та медико-фізіологічних характеристик людини вимогам професії з метою оптимального задоволення його інтересів, запитів до умов і режимів праці.  
Аналізуючи акцентуйовані типи особистості і типи особистості, можна виділити найбільш підходящі підліткам сфери діяльності, а також визначити найбільш сприятливі для нього умови та режими праці.  
Від того, як підготовлений профконсультант, залежать характер і обсяг роботи з професійної консультації. Обстеження повинні проводити кваліфіковані фахівці, які пройшли спеціальну підготовку. Для допомоги учням у професійному самовизначенні соціальний педагог має отримати певні психологічні дані про кожного. А за для використання інформації про кожну особу соціальний педагог має її належно обробити та згодом уміло використати. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Психологічні особливості основ професійного самовизначення

В сучасній психологій самовизначення особистості розуміється як активне визначення людиною свого місця у системі суспільних відношень. В цьому зв'язку важливо розглядати особистісне і професійне самовизначення під час вибору старшокласників життєвого шляху.Особистісне самовизначення являю собою вибір життєвої позиції, визначення перспектив у діяльності та сімейних плануваннях, а також перехід від однозначної ролі (учня) до соціально диференціювальним ролям. Від того як здійсниться особистісне самовизначення залежить і професійне. Для того щоб зрозуміти що таке професійне самовизначення, необхідно розкрити термін професія в різних аспектах[1]. Під терміном "професія" розуміється рід трудової діяльності, що вимагає визначеної підготовки і є звичайно джерелом матеріального забезпечення існування людини. Професія також характеризується як система знань, умінь і навичок, властивій визначеній людині[2]. Виникнення професійного самовизначення охоплює старший шкільний вік, який складається з таких етапів: - первинного вибору професії, для якого характерні малодиференціюванні уяви про світ професій, ситуативні представлення про внутрішні ресурси, необхідних для даного роду професій, нестійкість професійних намірів. Цей етап характерний для учнів молодшого шкільного віку, коли ще не виникає питань про зміст професії, умовах роботи.

Іноді на цій стадії затримуються і підлітки;

• професійного самовизначення (старший шкільний вік). На цьому етапі виникають і формуються професійні наміри і первісне орієнтування в різних сферах праці;

• професійне навчання як освоєння обраної професії здійснюється після одержання шкільної освіти;

• професійна адаптація характеризується формуванням індивідуального стилю діяльності і включенням у систему виробничих і соціальних відносин;

• самореалізація в праці (частковим або повна) пов'язана з виконанням або невиконанням тих чекань, що пов'язані з професійною працею.

Отже, професійне самовизначення розглядається як процес, що охоплює весь період професійної діяльності особистості: від виникнення професійних намірів до виходу з трудової діяльності. Він пронизує весь життєвий шлях людини. Піком цього процесу, переломним моментом у житті є акт вибору професії. За часом він звичайно збігається з закінченням школи і тісно пов'язаний з попередніми етапами професійного самовизначення.У психологічній літературі існують різноманітні підходи до визначення психологічних факторів ухвалення рішення про вибір професії. Ряд дослідників дотримують точки зору на вибір професії як на вибір діяльності. Професійне самовизначення розглядається при цьому як процес розвитку суб'єкта праці. У контексті розуміння професії як вибору діяльності поширена також точка зору, що основною детермінантою правильного вибору є професійний інтерес або професійна спрямованість. Ряд авторів дотримують погляду на вибір професії як на окремий випадок соціального самовизначення, тобто вибір професії - соціально задане явище, обумовлене насамперед  соціальними характеристиками професії .Найбільш продуктивним є підхід до вибору професії як одному з найважливіших подій у цілісному житті людини. Вибір професії пов'язаний  з минулим досвідом особистості, а процес професійного самовизначення простирається далеко в майбутнє, беручи участь у формуванні загального образа "Я" людини, визначаючи плин його життя.Розглядаючи вибір професії як систему суб'єкт  об'єктних  відносин, необхідно зупинитися на характеристиці як самого об'єкта  вибору професії - того, що вибирають, так і суб'єкта  - що вибирає.

Традиційно загальна схема опису професії має на увазі чотири аспекти:

• соціально-економічний (коротка історія професії, її психологія професійної освіти, роль у системі народного господарства, зведення про підготовку кадрів, перспективах просування, заробітній платі, престижності професії);

• виробничо-технічний (дані про технологічний процес, об'єкт, знаряддя праці, робітнику місці, формах організації праці);

• санітарно-гігієнічний (інформація про кліматичні умови, характер висвітлення й інших санітарних факторів, режимі і ритмі праці, медичних протипоказаннях);

• психофізичний (вимоги професії до особливостей психічних процесів і властивостям особистості).

Е.А. Климовим запропонована оглядова класифікація професій по ознаках предмета, цілей, засобів і умов праці, яка складається з чотирьох ярусів.До першого ярусу можна віднести такі типи професій.Всі професії підрозділяються на біономічні (природа), технічні (техніка), сигномічні (знаки), артономічні (художні образи) і соціономічні  (взаємодія людей) (А.Н. Леонтьев)[5].

Відповідно до цього Е.А. Климов визначає п'ять схем професійної діяльності: "Людина-природа", "Людина-техніка", "Людина-знак", "Людина-образ", "Людина-людина".:

1. "Людина - жива природа" (П). Представники цього типу професій мають справу з рослинними і тваринними організмами, мікроорганізмами й умовами їхнього існування (майстер-плодоовочівник, агроном, зоотехнік, ветеринар, мікробіолог).

2. "Людина - людина" (Л). Предметом інтересу, обслуговування, розпізнавання, перетворення тут є соціальні системи, співтовариства, групи населення, люди різного віку (продавець, перукар, організатор виробництва, лікар, учитель, соціальний працівник).

3. "Людина – техніка" (Т) і не жива природа. Працівники мають справу з неживими, технічними об'єктами праці (слюсар-збирач, технік-механік, електрослюсар, інженер-електрик, технік-технолог).

4. "Людина - знакова система" (3). Природні і штучні мови, умовні знаки, символи, цифри, формули – це предметні світи, якими займаються представники цього типу професій (оператор фотоскладального автомата, програміст, кресляр-картограф, математик, редактор видавництва, мовознавець).

5. "Людина – художній образ" (X). Явища, факти художнього відображення дійсності – це займає представників професій цього типу (художник-декоратор, художник-реставратор, настроювач музичних інструментів, концертний виконавець, артист балету, актор драматичного театру).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Психологічний супровід профорієнтації 

Термін „самовизначення" вживається в літературі у різних значеннях: особистісне, соціальне, життєве, професійне, моральне. Найбільш поширені два підходи до тлумачення цього поняття, які доцільно розмежувати: соціологічний і психологічний. Соціологія самовизначення відносить до покоління в цілому; характеризує його входження в соціальні структури й сфери життя та фіксує його результати. 
Психологів цікавить у першу чергу процес, тобто психологічні механізми, що обумовлюють входження індивіда в соціальні структури. 
Аналіз літератури показує значну перевагу в ній соціологічного підходу до розгляду проблеми, кількість робіт, у яких розглядаються власне психологічні механізми самовизначення, надзвичайно обмежена. 
Методологічні основи психологічного підходу до проблеми самовизначення були закладені С.Л.Рубінштейном. Проблема самовизначення розглядалася ним у контексті проблеми детермінації, у світлі висунутого ним принципу - зовнішні причини діють, переломлюючись через внутрішні умови. „Теза, відповідно до якої зовнішні причини діють через внутрішні умови так, що ефект впливу залежить від внутрішніх властивостей об'єкта, означає, власне кажучи, що всяка детермінація необхідна як детермінація іншим, зовнішнім, і як самовизначення (визначення внутрішніх властивостей об'єкта)". У цьому контексті самовизначення виступає як самодетермінація, на відміну від зовнішньої детермінації; у понятті самовизначення, таким чином, виражається активна природа „внутрішніх умов". 
Стосовно рівня людини в понятті самовизначення для С. Рубінштейна виражається сама суть, зміст принципу детермінізму: „зміст його полягає в підкресленні ролі внутрішнього моменту самовизначення, вірності собі, неоднобічного підпорядкування зовнішньому". Більш того, сама „специфіка людського існування полягає в мірі співвіднесення самовизначення і визначення іншими (умовами, обставинами), у характері самовизначення в зв'язку з наявністю в людини свідомості й дії".

Психологічні аспекти та бар'єри професійного самовизначення

Основним у профорієнтації є її психологічний супровід, що об'єднує під собою різні форми і методи професійної діагностики і різні профконсультації.  
Для професійної діагностики особистості учня використовуються такі методи і форми роботи [6]:  
1. Спостереження. Воно може бути безпосереднім (З цим прямі між дослідниками і спостережуваними) і опосередкованим (є посередник між дослідником і піднаглядним). Спостереження також може бути відкритим, (людина знає, що за ним ведеться спостереження), прихованим (проводиться за допомогою технічних засобів і людина не знає, що за ним ведеться спостереження), включеним і не включеним, короткочасним і тривалим, безперервним і дискретним (переривчастим) , монографічним і вузьким.  
2. Аналіз документів і результатів діяльності:  
- Особисті справи;  
- Підсумки медичних обстежень;  
- Класні журнали;  
- Творчі вироби і т. д.  
3. Аналіз практичних дій учнів у школі, громадських місцях, в сім'ї. Підведення підсумків реалізації життєвих планів випускників шкіл.  
Метод анкетування. Він не універсальний і має ряд недоліків. Цей метод певною мірою суб'єктивний, так як на його результати, по-перше, неминуче позначаються вплив людини, яка проводить анкетування, елементи суб'єктивізму анкетованих, по-друге, часто від невмілого користування ним можуть бути отримані помилкові дані. Разом з тим слід врахувати, що не завжди доцільно і можливо звернення з анкетами до учнів (тим більш молодшого віку). Проведенням анкетного опитування ні в якому разі не можна зловживати.  
Бесіди-інтерв'ю. Для них повинна бути характерна тематична спрямованість. Вони можуть проводитися як із самими учнями, так з вчителями, завучами, директорами шкіл, батьками і тощо. 
Педагогічний експеримент. Він може проводитися у природних умовах навчально-виховного процесу. Педагогічний експеримент може бути застосований для дослідження ефективності тих чи інших методів і форм профорієнтаційної роботи. У ході експерименту використовують спостереження, бесіду, анкетування і т. д.  
Метод прівняння. Аналіз результатів експерименту проводять методом порівняння. У зв'язку з цим попередньо визначають експериментальні групи (класи) учнів. В експериментальних групах (класах) проводять дослідно-експериментальну роботу з досліджуваного питання. У таких групах (класах) роботу організують у звичайній, раніше існувала формі.  
За результатами профдіагностики можна проводити професійні консультації. Профконсультация має на меті встановлення відповідності індивідуальних психологічних і особистих особливостей специфічним вимогам тієї чи іншої професії.  
Розрізняють такі види консультацій:  
- Довідкові, в ході яких учні з'ясовують канали працевлаштування, вимоги до прийому на роботу або навчання, можливості освоєння різних професій, терміни підготовки, систему оплати праці, перспективи професійного зростання;  
- Діагностичні, спрямовані на вивчення особистості, інтересів, нахилів, здібностей з метою виявлення відповідності їх обирається або близькою до неї професії;  
- Медичні, що мають на меті виявлення стану здоров'я учня, його психофізіологічних властивостей у відношенні обирається професії та ін  
З вищевикладеного можна зробити висновки про те, що профорієнтаційна діяльність включає в себе велику і трудомістку роботу. Вона складається з багатьох складових:  
1. Навички визначення мети й мотиви самовизначення є початковою стадією формують структуру навчальних і професійних цілей учнів, самовизначення ж систематизують дії молодої людини по самоаналізу, самопізнання і самооцінювання власних здібностей та ціннісних орієнтацій, а так само і можливостей у процесі професійної підготовки і навчання з метою досягнення більш повного відповідності самого себе щодо обраної професії.  
2. Розкриття складнощів професійного самовизначення і введення поняття про значення саморегуляції в профвиборе впливають на більш уважне й поглиблене вивчення всього матеріалу стосується професійної орієнтації.  
3. Психологічний супровід профорієнтації як кінцевий результат усіх проведених заходів, які показують підсумковий результат за проведену роботу.  
Всі ці пункти як раз і складають особливості профорієнтаційної роботи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Шляхи оптимізації профорієнтаційної роботи з учнями

Загальноосвітня школа готує старшокласників до вибору професії всім змістом і методами навчально-виховної роботи. У цій підготовці важливо все: система загальноосвітніх знань, політехнічне й трудове навчання, ідейно-політичне, моральне, естетичне й фізичне виховання учнів. Проте вибір професії не може бути лише як побічний результат загально шкільної та позашкільної виховної роботи. Потрібна спеціальна система заходів, спрямованих на підготовку учнів старшого шкільного віку саме до професійного самовизначення. На основі цієї системи і формується в особистості те особливе психологічне утворення, що має назву готовності до свідомого вибору професії.

Це психологічне утворення – структурне і включає такі компоненти:

1. загальне позитивне ставлення до праці на користь суспільства, працьовитість, усвідомлення того, що праця є обов'язком кожної людини;

2. знання певних професій, їх змісту, вимог, перспектив їх розвитку, шляхів здобуття професійної кваліфікації;

3. наявність певних професійних інтересів

4. правильна самооцінка, знання своїх здібностей, інших властивостей [3]

Як показують результати досліджень (В.В. Давидов, В.В. Репкін та ін.) у старшокласників у процесі навчання може скластися одна з форм орієнтації в знаннях, утворення якої залежить від способів навчання і можливостей особистості школяра[1]. Ці форми і можуть стати основою професійного вибору. Будучи покликаної вивчати властивості і закономірності процесів професійного навчання і професійного виховання, психологічні особливості профорієнтаційної роботи використовує у своєму арсеналі ті ж методи, що й в інших галузях психологічної науки: спостереження, експеримент, методи бесіди, анкетування, вивчення продуктів діяльності.Сучасне профорієнтування – це перш за все виховання молодої людини як суб'єкту вибору професії і суб'єкта праці, який володіє активністю і самостійністю в поведінці і діяльності, здатністю до ініціативного цілепологанню та плануванні свого майбутнього, а також створення умов, які сприяють розвитку внутрішніх засобів активного професійного самовизначення: самопізнання, само оцінювання і саморозвитку. Відомий психолог С.Я. Карпіловськна в своїх дослідженнях акцентує увагу на тому, що ефект профорієнтаційної роботи підвищується за певних умов. До цих умов належать: а) побудова профорієнтаційної роботи на основі врахування вікових особливостей учнів; б) конструювання пізнавального профорієнтаційного матеріалу на основі принципів системності, послідовності й наступності; в) застосування активних методів навчання та виховання в профорієнтаційній роботі; г) реалізація творчих зв'язків класного керівника з батьками і вчителями-предметниками. Коротко спинимося на особливостях кожної з вищеназваних умов. Врахування психологічних особливостей учнів старшого шкільного віку в профорієнтаційній роботі У старшому шкільному віці встановлюється досить міцний зв'язок між професійними і навчальними інтересами. Якщо у підлітка навчальні інтереси визначають вибір професії, то в старших школярів спостерігається і зворотне: вибір професії сприяє формуванню навчальних інтересів, старші школярі починають цікавитися тими предметами, що їм потрібні в зв'язку з обраної професій. Вибір професії сприяє зміні відносини до навчальної діяльності.Старшого школяра хвилюють такі питання: "Чи може людина виявляти цікавість до тієї області діяльності, до якої він не здатний?"; "Як можна визначити здатності до тієї або іншої діяльності?" Такого роду питання говорять про те, що в старшому шкільному віці учні, вибираючи свій життєвий шлях, не йдуть прямо по лінії своїх безпосередніх інтересів, а прагнуть вирішити проблему вибору, зважуючи усі фактори і, головним чином, з огляду на свої здібності. Вони розглядають вибір професії як свого роду висновок з аналізу потреб і наявних схильностей і здібностей, із зіставлення цих своїх особливостей з вимогами, що пред'являє до людини професія.Конструювання пізнавального матеріалу профорієнтаційної спрямованості на основі принципів системності і поступовості. Учні в процесі профорієнтаційної роботи в школі засвоюють певну систему знань про світ професійної праці, про потреби суспільства в кваліфікованих кадрах (об'єктивні умови вибору професії), починають усвідомлювати свої інтереси, нахили та інші важливі для майбутньої професійної діяльності психологічні якості (суб'єктивні умови вибору професії). З цього погляду професійна робота має проводитись за певною системою. У чіткій послідовності розкриваються умови вибору професії, обговорюється важливість правильного професійного самовизначення для суспільства й особистості, учні ознайомлюються з профорієнтаційною класифікацією професій, складають профорієнтаційні „портрети" професій, оволодівають прийомами самопізнання й само оцінювання. У результаті у старшокласників формується необхідний рівень усвідомлення проблеми професійного самовизначення та початкові вміння та навички її розв'язання. Створюються необхідні передумови для успішного формування готовності до свідомого вибору професії.Застосування в профорієнтаційній роботі активних методів навчання і виховання. Розвиток пізнавальної активності учнів, самостійності, творчого підходу до розв'язання поставлених завдань є важливою вимогою не тільки профорієнтації,  а й усієї навчально-виховної в школі. „Справжнє мистецтво виховання проявляється там, - пише Г.С.Костюк, де воно спирається на вияв „саморуху", ініціативи, самодіяльності, творчої активності в житті особистості, що розвивається, їх викликає і спрямовує у відповідності з цілями суспільства, яке готує собі зміну"[9, с.136]. Отже, в профорієнтаційній роботі багато місця потрібно відводити самостійній інформаційно-пошуковій роботі учнів. До основних форм цієї роботи можна віднести спостереження на екскурсії, написання творів, доповідей з елементами само оцінювання, інтерв'ю. Профорієнтаційна робота розкриває широкі можливості й для використання колективних форм пізнавальної діяльності учнів, яка здійснюється в таких видах профорієнтаційних заходів: зустріч зі спеціалістом, профорієнтаційна екскурсія, самостійне дослідження професії учнями. Колективні форми пізнавальної діяльності учнів у системі профорієнтації стимулюють активність, творчість учнів, сприяють позитивному ставленню до профорієнтаційних занять, активізують їх інтелектуальну сферу, підвищують ефективність засвоєння профорієнтаційного матеріалу та його інтеріоризацію.  Співробітництво класного керівника з батьками і вчителями-предметниками у проведенні профорієнтаційної роботи. Старшокласники  різними шляхами входять у світ дорослих і засвоюють їхні цінності , але першоджерелом їх безпосередніх вражень і уявлень про світ праці є сімя та її оточення : мати, батько, брат, сестра, друзі та ін. Діти ознайомлюються зі ставленням дорослих до своїх обов'язків, до праці, суспільних подій. Це профорієнтаційне середовище, під вплив якого потрапляє молодь незалежно від того, чи свідомо ставлять батьки перед собою профорієнтаційні завдання чи навіть не замислюються над подібними питаннями. Часто буває так, уявлення батьків про професійні плани дитини часто не відповідають реальній дійсності; бажання бачити дитину спеціалістом цієї чи іншої сфери діяльності не завжди збігається з її інтересами і нахилами; осмислення проблеми вибору професії у батьків, як й у дітей, не завжди на потрібному рівні. Пояснюється це значною мірою недостатньою обізнаністю батьків з профорієнтацією.Усе це свідчить про необхідність проводити спеціальну профорієнтаційну роботу не тільки з дітьми, а й з їхніми  батьками. Співробітництво класного керівника з батьками у проведенні профорієнтаційної роботи здійснюється з двох основних напрямах; психолого-педагогічна освіта з питань свідомого вибору професії і залучення батьків до активної участі в профорієнтаційної роботі класу, школи. Обидва напрями ми розглядаємо як основні шляхи формування так званого профорієнтаційного середовища учнів. Під останнім слід розуміти сімейне оточення і ті морально - трудові установки, що панують у ньому і впливають на формування професійних планів і мотивів вибору професії дітей.