Імперичне дослідження студентскуї групи

Перебудова нашого суспільства має вплив і на життя студентства, зокрема студентських груп. Давні традиції зруйновані (комсомол, студентські загони, допомога сільському господарству, шефство над дитячими будинками, зустрічі з видатними  діячами культури, мистецтва тощо).

Зараз життя та діяльність групи дещо обмежена навчальною роботою. Подекуди виникає недооцінка ролі групи  у вихованні особистості фахівця (важливо для майбутнього педагога). Можливо, тому процес формування колективу  дещо уповільнюється. Лише 45% студентів  наприкінці першого курсу вважають, що група стала колективом. І на останніх курсах колектив знову руйнується через багато причин.

Треба звернути особливу увагу на роль органів самоврядування в організації студентських колективів: від групових органів самоврядування до університетських (студентський профком) і навіть місцевих (наприклад, орган  студентського самоврядування в  м. Києві).

Самоврядування  – хороша школа для виховання  керівників-політиків або виробничого  підрозділу. Їх роль зараз значно зростає. Окрім того, система самоврядування з боку керівних органів звільнена від авторитарних методів.

Самоврядування  студентською групою (управління групою офіційним і неофіційним лідером) має бути спрямоване як на виконання  кожним членом групи своїх прямих обов’язків, які пов’язані з  навчально-професійною діяльністю, на підтримання позитивних тенденцій у професійному зростанні, так і на коригування групових настанов і позицій, які впливають на взаємини членів групи та окремих мікрогруп, покращує настрій, підтримує позитивний мікроклімат, облагороджує групові традиції.

Буває, що ідеї, пропозиції надає куратор групи, кафедра або деканат, але вони повинні бути прийняті групою. Важливо, щоб турбота про інтереси групи та кожного її члена стала турботою і власною справою кожного члена активу (староста, профорг, відповідальний за окремі ділянки роботи, неофіційний лідер).

У Законі України «Про вищу освіту» визначені завдання студентського самоврядування:

• забезпечення і захист прав та інтересів студентів, зокрема стосовно організації навчального процесу;
• забезпечення виконання студентами своїх обов’язків;
• сприяння навчальній, науковій і творчій діяльності;
• сприяння створенню відповідних умов для проживання і відпочинку студентів;
• сприяння діяльності студентських гуртків, товариств, об’єднань, клубів за інтересами;
• організація співробітництва зі студентами інших вищих навчальних закладів і молодіжними організаціями;
• сприяння працевлаштуванню випускників;
• участь у вирішенні питань міжнародного обміну студентами.

Функції студентського  самоврядування:

Забезпечення нормальної навчальної роботи, виконання щоденних завдань із врахуванням інтересів студентів.

Підготовка студентів як фахівців із вищою освітою до управлінської діяльності.

Забезпечення в  роботі кожного члена органу самоврядування соціальної спрямованості, готувати до активної діяльності в суспільстві як організатора.

Які умови забезпечують успіх у роботі органів самоврядування?

Участь в органах  самоврядування більшості студентів, а не тільки активу.

Потрібна підтримка (допомога) викладачів на засадах партнерства і рівності.

Результати роботи органів самоврядування повинні  бути помітні для всіх студентів (працевлаштування, розв’язання конфліктів тощо).

Проте сьогодні є  недоліки і в роботі самоврядування: по-перше, більшість студентів не бере участі в органах самоврядування, а тому обмежені можливості для їх самореалізації. По-друге, студенти-випускники важко адаптуються до соціально-економічних реалій (наприклад, як керівники виробничого колективу або класу не вміють працювати з групою, з колективом), не готові до вирішення побутових і матеріальних проблем. По-третє, для активу характерний великий прагматизм у стосунках із ровесниками, намагання у всьому мати власну вигоду, навіть на шкоду суспільним інтересам.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  III. Імперичне дослідження студентскуї групи.

 

Актуальність дослідження  полягае у тому що у даний час, коли йде активна перебудова всіх сфер суспільства, гостро відчувається потреба в людях, які вміють створювати психологічний клімат у колективі, здатних аналітично мислити, вміють слухати і говорити з людьми. Багатогранність міжособистісних відносин перетворює їх в об'єкт комплексного вивчення: взаємини між людьми носить виборчий характер, які визначаються потребами людини. Сучасні дослідження показують необхідність вивчення впливу міжособистісних стосунків на формування багатьох важливих характеристик психічних процесів, станів і властивостей протягом усього життя людини.

У вітчизняній психології виділяється завдання, що полягає  в дослідженні різних властивостей особистості, які формуються і проявляються в конкретній діяльності людини і  впливають на ефективність цієї діяльності. Одним з цих властивостей є  темперамент - центральне освіта психодинамічної організації людини.

Дослідження проблеми взаємозв'язку міжособистісних відносин і властивостей темпераменту в студентських групах має велике значення. Вивчення їх взаємозв'язку сприяє підвищенню якості підготовки спеціалістів та ефективності системи освіти в цілому. Тут можна  відзначити динаміку розвитку міжособистісних  відносин і властивостей темпераменту, що включають в себе социометрическую структуру, емоційну згуртованість  і ціннісно-орієнтаційне єдність у їх взаємозв'язку.

Мета дослідження  полягає у вивченні властивостей темпераменту, особливостей міжособистісних відносин студентів.

Об'єктом дослідження  є процес міжособистісних відносин у студентській групі.

Предметом дослідження  є взаємозв'язок міжособистісних  відносин і властивостей темпераменту.

Гіпотезою дослідження: між рівнями розвитку міжособистісних  відносин і властивостями темпераменту існує взаємозв'язок, яка визначається:

- динамікою розвитку  міжособистісних відносин у студентській групі;

- психологічними  особливостями студентського віку.

Виходячи з мети і гіпотези дослідження поставлено такі завдання:

Розкрити зміст  досліджень міжособистісних стосунків в роботах психологів.

Вивчити динаміку розвитку міжособистісних відносин у студентській групі.

Дослідити прояви властивостей темпераменту.

Виявити рівень взаємозв'язку властивостей темпераменту і міжособистісних відносин.

Тема міжособистісних  відносин розглядається в роботах  Абрамової Г.С., Амрекулова Н.А., Бодальов А.А., Столяренко Л.Д. ,Рогова О.І. ,Дж. Морено та інші.

Для вирішення поставлених  завдань і перевірки гіпотези дослідження використовувалися наступні методи:

- вивчення і аналіз  психологічної та педагогічної  літератури з проблеми;

- констатуючий експеримент;

- діагностичні методи : опитування ,бесіда ,тестування;

- социометрические  методи.

 

 

 

 

 

 

3.1 Проблема міжособистісних відносин у вітчизняній та зарубіжній психології.

Багато дослідників  відзначають важливість вивчення взаємозв'язку, взаємовпливу міжособистісних відносин на індивідуальні особливості особистості. Проблема темпераменту є об'єктом  досліджень світової та вітчизняної  психології, але робіт, присвячених  взаємозв'язкам міжособистісних  відносин з темпераментом, недостатньо багато.

Дослідження проблеми взаємозв'язку міжособистісних відносин і властивостей темпераменту має  велике значення. Наприклад, вивчення їх взаємозв'язку в студентських групах сприяє підвищенню якості підготовки спеціалістів та ефективності системи  освіти в цілому; дослідження в  організації, на підприємстві допоможе поліпшити економічні показники, задоволеність  роботою, психологічний клімат у  колективі. Тут можна відзначити динаміку розвитку міжособистісних  відносин і властивостей темпераменту, що включають в себе социометрическую структуру, емоційну згуртованість  і ціннісно-орієнтаційне єдність  у їх взаємозв'язку. В даному випадку  взаємозв'язок властивостей темпераменту і міжособистісних відносин є  самостійною задачею, що має практичне  і теоретичне значення.

Однією з найбільш важливих проблем соціальної і загальної  психології, як в теоретичному, так  і в практичному аспекті є  проблема межиндивидуальных взаємовідносин людей. Відносини завжди проявляються в контактних групах. Вони проявляються з сприйняття і пізнання людей  один одним, з виникнення першого  враження, де суттєве значення має  зовнішня експресія і т.д. Взаємини розвиваються під дією різних факторів. Соціальні норми, що існують у  суспільстві, конвенціональні норми  в групі є впливаючими чинниками  у взаємовідносинах. Велике значення має взаємодія людей у виконанні  функціональних ролей при внутригрупповом  спілкуванні ,цією проблемою займалися  Ананьєв Б.Г.. Є.С. Кузьмін та ін Однак, характер взаємин, в кінцевому рахунку, залежить від особистісних рис людей, від свідомості зовнішніх і внутрішніх умов функціонування групи.

Ковальов А.Г., В.М. Мясищев, розвиваючи концепцію А.Ф. Лазурського, вважають відносинами  цілісну систему індивідуальних, вибіркових зв'язків особистості  з різними сторонами об'єктивної дійсності.

Відносини людей  представляють реальність особливого роду, яка не зводиться ні до спільної діяльності, ні до комунікації, ні до взаємодії.

Суб'єктивна значущість відносин з іншими людьми залучала до цієї дійсності увагу багатьох психологів і психотерапевтів різних напрямків. Ці відносини описувалися  і досліджувалися в психоаналізі, біхевіоризмі, когнітивній і гуманістичній психології.

У психології прийнято розрізняти кілька феноменів міжособистісної  взаємодії: взаєморозуміння, взаємовплив, взаємні дії, взаємини, міжособистісне спілкування і такі інтегративні феномени, як сумісність і срабатываемость.

Міжособистісне  взаєморозуміння є одним з  основних феноменів міжособистісної  взаємодії. Взаєморозуміння характеризується подібністю суб'єктивних суджень партнерів  один про одного і відповідністю  цих суджень об'єктивних особливостей цих осіб. Перш ніж включатися до спілкування необхідно виробити ставлення до партнера, так як людина усвідомлено або неусвідомлено  пізнає іншу людину, постійно порівнюючи конкретних осіб один з одним, зі своєю  особистістю, тому що на основі взаєморозуміння  лежить механізм порівняння та ідентифікації.

Другий найважливіший  феномен міжособистісного взаємодії - міжособистісний взаємовплив. Взаємовплив - є вплив на іншу особу, що передбачає зміну поведінки, думок і почуттів. В основі взаємовпливів лежить механізм наслідування, навіювання, комфортності.

Міра взаємовпливів  залежить від характеру міжособистісних  відносин: особи з сталими позитивними  відносинами частіше, швидше, більше піддаються взаємному впливу, внаслідок чого вони частіше виявляють подібність думок, оцінок і легше доходять згоди щодо спірних питань.

Третій найважливіший  феномен міжособистісного взаємодії  взаємні дії. Взаємодії виражаються  у сприянні, бездіяльності та протидію вчинків і діяльності партнера. Н.Н.Обозов.

В історії психології існувало кілька спроб описати структуру  цих взаємодій. Так, наприклад, на Заході великого поширення набула так звана  «теорія дії», або «теорія соціальної дії», в якій в різних варіантах  велося опис індивідуального акту дії. До цієї ідеї зверталися: М. Вебер, П. Сорокін, Т. Парсонс, Янг, Фрімен. Завдання завжди формулювалася як пошук домінуючих чинників мотивації дій у взаємодії. В теорії Т. Парсонса була зроблена спроба намітити загальний категоріальний апарат для опису структури соціального  действия.У Т. Парсонса в основі діяльності лежать міжособистісні взаємодії, А.Г. Ковальов, В.М. Мясищев на них будується  людська діяльність в її широкому прояві, вона - результат одиничних  дій. Починається все з одиничного дії, як якогось елементарного акту»; з них згодом складаються системи дій.

Інша спроба побудувати структуру взаємодії пов'язана  з описом ступенів його розвитку. При  цьому взаємодія не розчленовується  на елементарні акти, а на стадії, яке воно проходить. Такий підхід запропоновано, зокрема, польським  соціологом Я. Щепаньским. Для Щепаньского  центральним поняттям при описі  соціальної поведінки є поняття  соціального зв'язку. Вона може бути представлена як послідовне здійснення:

а) просторового контакту,

б) психічного контакту (за Щепаньскому, це взаємна зацікавленість),

в) соціального контакту (тут це - спільна діяльність),

 

г) взаємодії (що визначається, як <систематичне, постійне здійснення дій, що мають на меті викликати відповідну реакцію з боку партнера...>), нарешті,

д) соціального відношення (взаємно спряжених систем дій).

Одна з найбільш відомих методик реєстрації міжособистісних  відносин належить Р. Бейлсу, який розробив схему, що дозволяє за єдиним планом реєструвати  різні види інтеракції в групі. За цією схемою навчений спостерігач може кодувати кожне взаємодія в будь-якій малій групі за 12 показниками, які  об'єднані в чотири більш загальні категорії: область позитивних емоцій, область вирішення проблем, область  постановки проблем і область  негативних емоцій. Завдяки такій  формалізованій процедурі спостереження  можна визначити різні рівні  групової динаміки, статус і роль учасників  взаємодії і т.д. Наприклад: людина, що отримав високий бал в області  рішення проблем, розглядається  як діловий лідер, а в області  позитивних емоцій - як емоційний лідер.