Украинская дипломатия

Відкриття посольств почалось у 1992 році. Два фактори вимушували прискорити цей процес попри фінансові  труднощі. Перший – розумінням, що існують  двосторонні проблеми, які чекають  вирішення в інтересах нової  незалежної держави. Другий – почуття  необхідності таким чином підтвердити  справжню (на відміну від попередньої, формальної) державність України, а  також адекватно реагувати на швидке визнання України з боку інших  держав. В цей час були відкриті посольства в Італії, Німеччині, в  таких стратегічно важливих для  України державах, як Польща, Росія, а також в Австрії, Бельгії,   Білорусії, Греції, Грузії, Ізраїлі, Ірані, Румунії, Угорщині, Фінляндії, Чехії. Було засновано три генеральні консульства  України в Нью-Йорку,Чикаго та Мюнхені.

1993 року було відкрито  ще п’ятнадцять закордонних предстаництв:  посольства України в Аргентині,  Болгарії, Гвінеї, Естонії, Єгипті, Індії,  Китаї, Литві, Молдові, Об’єднаних  Арабських Еміратах, Словаччині,Узбекистані,  Франції, Швейцарії  та генеральне  консульство в Торонто. У 1994 році вдалося відшукати резерви  для заснування посольств України  в Казахстані, Кубі та Туреччині,  а в Гданську та Стамбулі  – генеральних консульств. На  кінець 1995 року в системі Міністерства  закордонних справ України налічувалося  сорок шість закордонних дипломатичних  установ.

Крім того, організаційних, господарчих зусиль вимагало й розміщення посольств іноземних держав у  Києві, особливо тих з них, хто  не виконував свої функції “за  сумісництвом”, тобто паралельно з  аналогічними функціями у Росії. В Україні ці обов’язки відповідно до Закону України “Про столицю  України – місто-герой Київ”  віднесено до столичних прерогатив і безпосередньо покладено на Київську міську державну адміністрацію. У ст.4 цього Закону зазначалось: “Органи місцевого самоврядування і виконавчої влади у місті  Києві забезпечують у межах своїх  повноважень, визначених законами України, здійснення містом таких функцій:

1) створення належних умов діяльності у місті офіційних представництв іноземних держав і міжнародних організацій, місцем розташування яких відповідно до законодавства визначено місто Київ;

2) вирішення питань щодо розміщення дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав та представництв міжнародних організацій в Укаїні;

3) надання на договірних засадах комунальних, інженерних, соціально-культурних, транспортних, інформаційних та інших послуг дипломатичним представництвам іноземних держав, представництвам міжнародних організацій, розміщених у місті Києві”.

З метою практичного здійснення конкретних  заходів щодо використання столичних функцій м.Києва з  питань, пов’язаних із забезпеченням  необхідних умов перебування та діяльності на території України іноземних  представництв, розпорядженням Представника Президента в м.Києві було створено Комунальне підприємство “Генеральна  дирекція Київської міської державної  адміністрації по обслуговуванню іноземних  представництв” (ГДІП). Сфера діяльності ГДІП надзвичайно широка і практично може забезпечити будь-які потреби іноземних представництв  в Україні.

Указом Президента України  від 3 квітня 1999 року було затверджено  нормативний документ, що регулював  діяльність Міністерсва закордонних  справ України – “Положення про  Міністерство закордонних справ  України”. Згідно з п.1 цього положення  “Міністерсво закордонних справ  України є центральним органом  виконавчої влади, який забезпечує відповідно до наданих йому повноважень проведення зовнішньої політики держави і координацію  діяльності у сфері зовнішніх  зносин  України”.

У зазначеному положенні  були чітко сформульовані основні  завдання МЗС України:

“участь у забезпеченні національних інтересів і безпеки  України шляхом підтримання мирного  і взаємовигідного співробітництва  з членами міжнародного співтовариства;

сприяння забезпеченню стабільністю міжнародного становища України, піднесення її міжнародного авторитету, поширення  у світі образу України як надійного  і передбачувального партнера;

створення сприятливих умов для зміцнення незалежності, державного суверенітету, економічної самостійності  та збереження територіальної цілісності України;

забезпечення відповідно до наданих повноважень цілісності та узгодженості зовнішньополітичного курсу України;

захист прав та інтересів  громадян і юридичних осіб України  за кордоном;

сприяння розвиткові зв’язків із зарубіжними україниськими громадами  та наданням цим громадам підтримки  і захисту відповідно до норм міжнародного права та чинного законодавства  України”.

Далі у цьому документі  деталізується механізм реалізації цих завдань, а також чітко  окреслюються права МЗС.

МЗС України, записано в положенні, “очолює міністр, якого призначає  і звільняє  з  посади  Президент  України у встановленому законодавством порядку”. Міністр має заступників, “які виконують за дорученням міністра окремі його функції та заміщають  міністра в разі його відсутності  або неможливості виконувати ним свої вповноваження”.

Для погодження вирішення  найважливіших питань роботи МЗС  утворюється колегія у складі міністра, заступників міністра, керівників підрозділів МЗС та ректора Дипломатичної  академії.

Розширення представленості  України за кордоном, з одного боку та зміна структури й функції  центрального апарату МЗС, з другого, були взаємопов’язаними, взаємозалежними  процесами, центральний апарат від  часу функціонування за нових для  молодої держави історичних умов становив мобільну структуру, яка прагнула максимальної адаптації до вимог  часу. Постійно здійснювалися її вдосконалення  та реорганізація.

Важливим кроком у напрямку оптимальної організації центрального апарату МЗС  у перші роки його функціонування  стало схвалення 13 січня 1992 року Кабінетом Міністрів  рішення про введення додатково  до штату зовнішньополітичного відомства  двох посад заступників міністра та збільшення на двісті сорок одиниць  чисельності його центрального апарату. Наказом по міністерству від 17 січня 1992 року відділ двосторонніх зв’язків і регіонального співробітництва  було перетворено на Уравління двосторонніх відносин; відділ культурних зв’язків і гуманітарних проблем – на відділ культурних зв’язків; відділ інформації – на відділ інформації та прес–центр; протокольний відділ – на Управління державного протоколу; фінансово-господарське управління – на Управління справами.

Новою структурою МЗС України  були затверджені такі підрозділи, як секретаріат міністра, група послів з особливих доручень, відділ міжнародного економічного співробітництва, відділ проблем обмеження озброєнь та роззброєння, відділ НБСЄ та регіонального співробітницва, відділ з питань організації та експлуатації закордонних об’єктів України, валютно-фінансовий відділ, відділ усних та письмових  перекладів, відділ політичного аналізу  та планування, договірно-правовий відділ, відділ міжнародних організацій, консульське  управління, відділ кадрів, перший відділ. Чисельність центрального апарату  МЗС України збільшилася зі ста  п’ятдесяти шести до триста дев’яносто шести штатних одиниць.

Виходячи з покладених на МЗС  нових додаткових функцій, 7 липня 1993 року Кабінет Міністрів  України затвердив оновлену структуру  центрального апарату міністества  за такою схемою: міністр, перший заступник  міністра, три заступники міністра, загальний секретаріат, Управління політичного аналізу та планування, група з експертів з особливих  доручень і радників, договірно-правове  управління, Перше територіальне  управління (5 відділів: Росії, СНД та Грузії, Азії й Тихоокеанського регіону  Африки, Близького Сходу й Сердньої Азії), Друге територіальне управління (5 відділів: Центральної Європи, Західної Європи, Північної Європи та Балтії, США й Канади, Центральної та Південної  Америки), Управління міжнародного та науково-технічного співробітництва, Управління контролю над озброєнням та роззброєнням, Управління НБСЄ та європейських регіональних структур, Управління міжнародних  організацій, Управління культурних зв’язків, Управління інформації, Консульське  управління,  Управління державного протоколу, Управління кадрів, Управління справами, Центральна бухгалтерія, Управління закордонної власності, Валютно-фінансове  управління, Відділ усних і письмових  перекладів, представництво МЗС в  Одесі, представництво МЗС  в Ужгороді. Всього за штатним розкладом міністерства було передбачено 429 посад.

З часом в окремий структурний  підрозділ було виділено напрямок двостороннього і багатостороннього співробітництва  в рамках СНД. Відповідне управління було засновано 1 лютого 1994 року. Воно відрізняється  тим, що поєднало в собі функції як територіального,так і функціонального управлінь.

В 1998 році в Міністерстві закордонних справ України була проведена чергова структурна реформа, в результаті якої виникли нові підрозділи. Серед них, Управління Європейського  Союзу, яке почало проводити велику роботу щодо координації відносин з  ЄС усіх урядових структур України, а  також зайнялось питаннями політичних відносин з ЄС. До компетенції Управління євроатлантичної інтеграції були віднесені  питання відносин, з одного боку, з військовополітичними блоками  НАТО і Західноєвропейським Союзом, а з іншого боку – з такими широкими європейськими структурами  як Рада Європи та ОБСЄ. Співробітники  цього ключового політичного  управління постійно присутні в українських  офіційних делегаціях, що беруть участь в таких подіях, як сесії Ради Європи та Парламентської асамблеї РЄ, саміти ОБСЄ тощо.              

Була розширена і кількість  територіальних управлінь. Так, у віданні  Першого територіального управління залишились тільки питання відносин з Російською Федерацією та більшістю  країн СНД, а також участь України  в роботі органів Співдружності.

Друге територіальне управління почало відповідати за відносини  з країнами Західної і Північної  Європи. До компетенції Третього територіального  управління були віднесені взаємини з країнами Центрально-Східної Європи. Протягом останніх років найбільш “гарячим”  напрямами цього підрозділу були польський та балканський. Перший –  оскільки така щільність політичних контактів, як з Польщою спостерігається  лише з кількома іншими країнами, а  другий – оскільки Україна уважно стежить за розвитком ситуації на Балканах і постійно намагається  відіграти свою позитивну роль у  її врегулюванні. Але і на інших  напрямах роботи цього управління відпочивати  дипломатам не доводиться, адже йдеться  про сусідів України, з якими  нас пов’язує безліч великих і  малих питань, перспектив і проблем, значна кількість яких проходять  через одну людину – співробітника  МЗС, відповідального за відносини  з тою чи іншою країною.

Тоді ж виникло і  Четверте територіальне управління, основними питаннями діяльності якого стали відносини з країнами Північної та Південної Америки, особливо з такими державами, як США  і Канада. На П’яте територіальне  управління була покладена відповідальність за відносини з країнами Азії, Африки, Близького Сходу та Тихоокеанського  регіону. Це управління заслуговує на особливу увагу хоча б через ту обставину, що воно охоплює найбільшу  кількість держав світу (110). Його відмітною  рисою є також наявність фахівців, які володіють такими складними  мовами, як японська, арабська, іврит  та інші.

Через тереторіальні управління проходять, в основному, всі питання, які стосуються країни чи групи країн, за які вони відповідають, тут зосереджується і аналізується оперативна інфорація  про ці країни, їх відносини з  Україною та іншими державами, про внутрішнє  становище, на основі цього аналізу  готуються пропозиції про ті чи інші кроки з боку України, що мають  на меті зміцнення політичних, економічних  і гуманітарних контактів з партнерами, а у випадку недружніх кроків  стосовно України – розробляються  пропозиції щодо протидії таким акціям. Очолює управління, як правило, досвідчений  дипломат, який добре знає особливості  регіону.

Важливу роль у структурі  МЗС України відіграє Управління державного протоколу – це своєрідний політичний інструмент дипломатії, оскільки саме через нього посли та інші представники іноземних держав встановлюють свої перші контакти з Україною і  отримають інформацію про основи її внутрішньої і зовнішньої політики.Через  Управління державного протоколу керівництво  МЗС України доводить до дипломатичних  представництв іноземних держав ті чи інші нюанси внутрішньої і  зовнішньої політики стосунків з  тією чи іншою країною у доступній  і прийнятній дипломатичній формі.

Але найпершою турботою Управління державного протоколу є зустріч  нових послів, надання їм всілякої допомоги в облаштуванні і налагодженні діяльності посольства. До вручення послом вірчих грамот всі його стосунки з  МЗС України та іншими офіційними установами здійснюється лише через  це управління.

Також Управління державного протоколу забезпечує постійний  зв’язок посольств з міністром  закордонних справ з усіх (як організаційних, так і політичних) питань, допомагає (або організовує безпосередньо) встановленню контактів з даржавними установами та громадськими організаціями, сприяє влаштуванню дипломатичних  прийомів, поїздок дипломатів по країні, екскурсій, відпочинку членів дипломатичного корпусу. Протокольне управління допомагає  посольствам уникати будь-яких порушень встановлених в країні протокольних правил.

Протокольне управління слідкує  за дотриманням привілеїв дипломатичного корпусу згідно з міжнародним  правом (особиста недоторканність і  недоторканність приміщень та майна  дипломатичного представництва, вилучення  членів дипкорпусу з-під карної, цивільної  та адміністративної юрисдикції країни перебування, податкові та митні  пільги, право шифрувального листування та недоторканності дипломатичної  пошти, підняття прапора над резиденцією  і на транспортних засобах та інші церемоніальні привілеї в залежності від рангу диплатів).