Автор работы: Пользователь скрыл имя, 16 Апреля 2014 в 22:25, реферат
Перш ніж говорити про поняття злочину, їх класифікацію, про те що є предметом того чи іншого злочину і хто при цьому страждає, потрібно зрозуміти всю важливість правильного визначення об’єкта. Адже проблема об’єкта злочину і досі залишається однією із основних в кримінальному праві як України так і закордонних держав.
Якщо проаналізувати деякі статті Кримінального кодексу України, який дійшов до нас ще із радянських часів, то ми помітимо що деякі з них морально застаріли і потребують заміни.
ВСТУП……………………………………………………………………...3
ПОНЯТТЯ ОБ’ЄКТУ ЗЛОЧИНУ ………………………………….4
ПРЕДМЕТ ЗЛОЧИНУ ЯК ФАКУЛЬТАТИВНА ОЗНАКА
СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ……………………………………………….7
ВИСНОВКИ……………………………………………………………...14
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ……………………….15
Предмет злочину слід відрізняти від знарядь і засобів вчинення злочину. Якщо матеріальна річ зовнішнього світу використовується при вчиненні конкретного злочину, то це - знаряддя чи засіб. Наприклад, знаряддя, яке використовується при бандитському нападі. Якщо ж відбувається розкрадання вогнепальної зброї, то це - предмет конкретного злочину.
Предмет злочину, будучи обов'язковою ознакою складу злочину, входить в підставу кримінальної відповідальності. У такому разі його встановлення обов'язково для притягнення особи до кримінальної відповідальності. В цьому значення розглянутого ознаки.
Предмет злочину має також значення для правильної кваліфікації вчиненого діяння, а також для розмежування схожих між собою злочинів. Предмет злочину - це матеріальна річ зовнішнього світу, з приводу якої скоюється злочин.
Розмежування об'єкта і предмета злочину має важливе значення для з'ясування і розмежування мети і злочинних наслідків. Якщо злочинний наслідок - це небезпечний шкоду у сфері суспільних відносин, то злочинна мета - це в багатьох випадках ідеальний образ реальної цінності (речі), за якою суб'єкт прагне заволодіти, пошкодити її чи знищити.
Характер і ступінь тяжкості злочинних наслідків в значній мірі визначаються особливостями і властивостями предмета злочину, так як позбавити життя можна лише жива істота, викрасти можна також майно. Властивості та особливості предмета злочину мають значення для багатьох інститутів кримінального права: для з'ясування і конкретизації об'єкта посягання, вирішення питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності, кваліфікація діяння та призначення покарання. Практичне значення предмета полягає і в тому, що для багатьох складів злочину він є одним з основних, обов'язкових ознак.
На думку Н.А. Бєляєва, предмет злочину - це елемент об'єкта посягання, впливаючи на який, злочинець порушує або намагається порушити суспільні відносини.
Деякі автори висловлюються проти розмежування об'єкта і предмета злочину, мотивуючи свою позицію тотожністю понять "об'єкт" і "предмет" і відсутністю практичного значення такого розмежування. Б.С. Нікіфоров, наприклад, вважає, що предмет злочину - це лише складова частина об'єкта злочину - суспільних відносин - і приходить до висновку про відсутність потреби в самостійному дослідженні предмета злочину. Однак навряд чи можна погодитися з ототожненням предмета злочину з його об'єктом.
Розгляд сутності і змісту суспільних відносин (об'єкта) показує, що предмет злочину являє собою сукупність його сторін, властивостей. Практично важливим є також питання про те, в якій взаємозв'язку знаходяться предмет і об'єкт злочину, чи є предмет обов'язковим або тільки факультативним ознакою складу злочину. Далі важливо також з'ясувати, в якому співвідношенні і взаємозв'язку знаходяться предмет і з об'єктивною стороною злочину. Питання про те, до об'єкта чи об'єктивної сторони відноситься предмет злочину, довгий час дискутувалося в юридичній літературі, але не вирішено й досі.
Все розмаїття поглядів на предмет злочину і його співвідношення з об'єктом посягання можна звести до двох різновидів. Прихильники однієї з них, як було вже сказано, ототожнюють предмет і об'єкт, вважаючи, що безпосередній об'єкт і є предмет злочину. Інший погляд на предмет злочину, розділяється більшістю криміналістів полягає в їх відмінності, у визнанні предмета злочину субстратом суспільних відносин, що існує з приводу цього предмета.
Якщо виходити з того, що предмет злочину є сукупністю сторін, властивостей об'єкта злочину, матеріальним виразом суспільних відносин, що виступає об'єктом посягання, то обгрунтованою є друга точка зору. Ототожнення предмета злочину з його об'єктом викликає заперечення. На відміну від предмета, у якості якого виступають реальні матеріальні об'єкти чи істоти, конкретні речі реального світу, що мають вагу, колір, вартість, конкретне найменування та інші ознаки і особливості, об'єкт злочину є соціальною зв'язком, співвідношенням між людьми.
Предмет - це конкретна річ, об'єкт ж - соціальне ставлення з приводу речі. Ці особливості не дозволяють ототожнити ці два різних в своїй сутності явища. Вони не тільки не тотожні в своїй суті, але і, як було показано вище, мають різне кримінально - правове значення.
Перш за все відмінність предмета і об'єкта злочину полягає в тому, що вони різні за своєю природою. Об'єкт злочину - це певні суспільні відносини, які за своєю природою і суттю чисто соціальне явище. Вони виникають і існують тільки в суспільстві - як неодмінна умова існування суспільства. Громадська відносини неможливі поза суспільством і суспільство немислиме без цих відносин. Крім цієї соціальної природи та соціальної сутності суспільні відносини нічого не мають і ні в чому іншому не виявляються.
Предмет злочину за своєю природою характеризується фізичною, речовою сутністю. Це завжди певний матеріальний (речовий) об'єкт, але з приводу якого виникають і існують відносини між людьми.
Суспільні відносини певного виду як об'єкт кримінально-правової охорони характеризується стабільністю свого існування, певною сталістю, хоча в індивідуальному шарі прояви вони в багатьох випадках змінюються і ліквідуються. Наприклад, відносини власності як певний вид відносин незмінні, хоча окремі відносини цього виду можуть змінюватися, припинятися або виникати знову. Зміни в суспільних відносинах завжди носять тільки соціальний характер.
Предмет злочину, навпаки, може бути змінений тільки в своїй фізичній, речової суті, він може бути знищений або пошкоджений тільки фізично. Пошкодженням предмета злочину заподіюється соціальної шкоди тільки через зміну суспільних відносин, існуючих з його приводу.
Різниця між об'єктом і предметом злочину полягає і в тому, що злочинне посягання завжди заподіює шкоду об'єкту, тоді як предмет злочину в більшості випадків не пошкоджується. За винятком злочинів проти особистості, заподіяна предмету посягання шкода може бути усунутий або відшкодовано. Пошкоджену річ можна відновити, знищену замінити новою або відшкодувати її вартість. Утруднення в усуненні шкоди, що завдається предмету злочину, виникає тільки у разі знищення індивідуально визначеної або унікальної речі.
Заподіяна об'єкту злочину шкоду, навпаки, за загальним правилом неустраним або його відшкодування, вкрай важко. Неможливо, наприклад, усунути шкоду, заподіяну здоров'ю, честі чи гідності як неможливо відновити порушену статеву волю чи розголошення таємниці. Не можна також усунути шкоду, яку завдають злочином інтересам правосуддя і деяким іншим суспільним відносинам.
Якщо виходити з цього, то можна зробити висновок, що злочин заподіює чотири види соціально - небезпечного шкоди:
а) майновий;
б) фізичний;
в) моральний;
г) політичний
Але на рівні об'єкта злочину відшкодованим може бути тільки шкода майновий. Фізичний, моральний і політичний шкоду від злочину усунути або відшкодувати неможливо.
Предмет злочину не можна ототожнювати з суспільними відносинами (об'єктом), але їх не можна і протиставити, бо предмет є матеріальне вираження суспільних відносин, визначені їх сторони і властивості. Речі не існують поза відносин і їх не можна ізолювати від відносин.
М.А. Гельфер обгрунтовано зазначив, що хоча предмет злочину і є складовою частиною об'єкта, однак при кожному новому злочині предмет прийме новий вид, обросте новими ознаками, якими її наділяє законодавець при конструюванні того чи іншого складу злочину, а тому його не можна змішувати і ототожнювати з об'єктом, бо предмет є самостійним певним юридичним поняттям.
Таким чином, приходимо до висновку, що відрив предмета злочину від об'єкта не можна визнати обгрунтованим. Предмет і об'єкт злочину між собою тісно взаємопов'язані. Тісний зв'язок, який існує між цими двома явищами, показує, що шляхом зміни речі, предмета можна змінити і суспільні відносини. Соціально небезпечний шкоду в багатьох випадках може бути заподіяна шляхом впливу на певний предмет. Наприклад, при зазіханнях на особистість (вбивство, заподіяння шкоди здоров'ю тощо) діяння може бути абсолютно тільки шляхом певного впливу на людину як живе біологічна істота. Інакше ці злочини не можуть бути здійснені.
Взаємозв'язок предмета з об'єктом не однозначна і у всіх випадках не тотожна. Оскільки предмет злочину є сукупність сторін, властивостей суспільних відносин, то воно проявляється в окремих випадках різними сторонами. Іноді це матеріальна річ, об'єкт суспільних відносин, а в деяких випадках предметом злочину виступає суб'єкт суспільних відносин. Цим-то й визначаються різні види зв'язків предмета і об'єкта. Разом з тим все розмаїття зв'язків предмета з об'єктом злочину може бути зведене до двох різновидів.
1). Предмет злочину виступає
матеріальної речовій стороною
суспільних відносин. Такі, наприклад,
відносини власності, що виникають
і існують з приводу речей (майна),
відносини управління і
2) Предмет злочину виступає в
якості суб'єкта суспільних
У літературі було висловлено думку про існування трьох видів зв'язку предмета з об'єктом. Наприклад, автори підручника з кримінального права НДР вважають, що:
а) відношення предмета до об'єкта може полягати в тому, що він є матеріальним умовою існування суспільних відносин;
б) предмет може бути об'єктивним речовим вираженням існуючого суспільного відносини;
в) оскільки суспільні відносини являють собою відносини між людьми і під дією людей переходять у явища, то злочинець може заподіювати шкоду суспільним відносинам впливаючи на людей. Предметом злочину в окремих випадках може бути тіло і психіка людини (вбивство, опір представникові влади). Однак не важко побачити, що, по - суті, між зв'язком першого і другого виду немає відмінностей.
Деякі автори називають третім видом зв'язку предмета з об'єктом форму закріплення суспільних відносин (гроші, документи і т.д.). Проте уважний аналіз цього положення показує, що форма закріплення суспільних відносин сама по собі не є ні суспільними відносинами, ні його стороною і тому не може бути об'єктом злочину. Звідси випливає, що немає необхідності відшукувати і встановлювати зв'язок між предметами, в яких закріплюються суспільні відносини, і об'єктом злочину.
Разом з тим необхідно мати на увазі, що в грошах, документах проявляються суспільні відносини, в яких названі і інші подібні речі виступають в якості матеріального об'єкту. У таких суспільних відносинах гроші (щодо власності) та документи (щодо управління, господарювання) є матеріальним вираженням цих самих суспільних відносин. У цьому випадку предмет і об'єкт злочину знаходяться в зв'язку першого роду. Отже, все розмаїття зв'язків предмета злочину з його об'єктом може бути зведене до двох різновидів.
Тісний взаємозв'язок предмета з об'єктом злочину разом з тим не виключає відомої самостійності предмета. У цьому проявляється динаміка суспільного життя, постійна зміна, припинення і виникнення суспільних відносин. Суспільні відносини з приводу одного і того ж предмета, речі можуть часто змінюватися, навіть по кілька разів на день. Майно, наприклад, може переходити з особистої власності в державну або громадську і навпаки. У зв'язку з цим кримінально-правове значення має виявлення тих суспільних відносин, яке проявляється в даних умовах місця, часу і обставин у конкретному предметі, речі в момент скоєння злочину, так само як і встановлення конкретного предмета, впливаючи на який, винна особа завдала шкоди об'єкту злочину .
ВИСНОВКИ
Таким чином з всього сказаного ми бачимо, що такий елемент складу злочину, як об'єкт і предмет злочину має велике значення при кваліфікації злочинів.
Як вже говорилося, законодавчий перелік об'єктів злочину дається в ч.1 ст. 1 КК України. Це суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом від злочинних посягань. Під суспільними відносинами розуміють відносини між людьми в процесі їхньої спільної діяльності або спілкування, що знаходяться під охороною правових або моральних норм.
Таким чином, об'єктом злочину слід визнати ті блага (інтереси), на які посягає злочинне діяння і яке охороняються кримінальним законом.
А предмет від об'єкта злочину відрізняється тим, що вони різні за своєю природою. Об'єкт злочину - це певні суспільні відносини, які за своєю природою і суттю чисто соціальне явище. Вони виникають і існують тільки в суспільстві - як неодмінна умова існування суспільства. Громадська відносини неможливі поза суспільством і суспільство немислиме без цих відносин. Крім цієї соціальної природи та соціальної сутності суспільні відносини нічого не мають і ні в чому іншому не виявляються.
Предмет злочину за своєю природою характеризується фізичною, речовою сутністю. Це завжди певний матеріальний (речовий) об'єкт, але з приводу якого виникають і існують відносини між людьми.
Суспільні відносини певного виду як об'єкт кримінально-правової охорони характеризується стабільністю свого існування, певною сталістю, хоча в індивідуальному шарі прояви вони в багатьох випадках змінюються і ліквідуються. Наприклад, відносини власності як певний вид відносин незмінні, хоча окремі відносини цього виду можуть змінюватися, припинятися або виникати знову. Зміни в суспільних відносинах завжди носять тільки соціальний характер.
Предмет злочину, навпаки, може бути змінений тільки в своїй фізичній, речової суті, він може бути знищений або пошкоджений тільки фізично. Пошкодженням предмета злочину заподіюється соціальної шкоди тільки через зміну суспільних відносин, існуючих з його приводу.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ