Вивчення стану естетичного розвитку дітей старшого дошкільного віку засобами природи

Наприклад, Альона Ц., спостерігаючи  восени за опаданням кленового листя, взимку виявила бажання побачити це явище ще раз, мотивуючи своє бажання  словами: «Сніжинки падають як листочки. От було б гарно, щоб і листочки з клена опадали взимку, тоді б  вони були наче подружки». Досить прикрим  для нас виявися той факт, що половина (шестеро) дітей не виявляли емоцій при спостереженні запропонованого  об’єкта природи, тобто були байдужими, відволікалися на інші події. Двоє дітей  потребували особливого підходу (складання  казки, створення таємничої атмосфери, фантазування) і лише за цих умов звертали увагу на об’єкти чи явища  природи.

Аналізуючи результати спостереження  за дітьми, ми дійшли висновку: прояв  емоцій, пригадування, залучення інших  до співпереживання у ставленні  дитини до об’єктів та явищ природи  значною мірою залежить від мовленнєвого розвитку дитини. Адже естетичні емоції, почуття, а відтак і естетичне  ставлення проявляються значною  мірою вербально і чим більше дитина може виразити це у мові, тим  на довше запам'ятаються отримані враження. З метою перевірки цього припущення вирішили використати такі методи роботи з дітьми старшого дошкільного віку: складання синонімічного рядку  та описової розповіді про обраний  об’єкт. Для цього зосереджували  увагу дитини на реальному об’єкті  чи явищі природи (дерево, кущ, пташка, дощ, сонце, вітер тощо) відповідно до умов, що виникали під час роботи, і давали завдання описати його (адже поетичні рядки, прикметники, епітети  посилюють дитяче сприймання прекрасного). Під час фіксування опису дітьми об'єктів та явищ природи з’ясувалося, що шестеро дітей характеризуючи явище чи об’єкт використовували 1 – 3 прикметники; п’ятеро дітей використовували 3 – 6 прикметників; лише одна дитина – понад 6 прикметників.

Також нашим завданням  було вивчення стану усвідомлення батьками значущості формування у дітей старшого дошкільного віку естетичного ставлення  до природи. З цією метою проводилося  анкетування десяти батьків, що дало змогу виявити особливості розуміння  ними важливості формування естетичного  ставлення дітей до природи та розуміння цінності цього феномену для розвитку дитини ( додаток В).

Результати проведеного  анкетування переконали нас у  тому, що значна частина респондентів не усвідомлює важливість гармонійного розвитку дитини. Серед них лише 40 % відзначили значення естетичного  розвитку як важливого для успішної життєдіяльності дитини.

Аналіз результатів встановлення кількості спільних прогулянок з  батьками показав невтішну картину. Той факт, що лише троє батьків бувають  на природі з дитиною щодня, має  насторожити і батьків, і педагогів, і медиків, бо він стосується здоров’я дитини, її емоційної врівноваженості, не говорячи вже про можливість отримати естетичну насолоду від об’єктів і явищ природи.

Найбільшу групу становили  ті, що бувають з дітьми на природі  один раз на тиждень 50 %. Відповідно 30 %  респондентів на природі бувають  один раз на місяць; 10 % – 4 рази на рік. 10% батьків дали власний варіант відповідей.     Рисунок 2.3. Аналіз результатів встановлення кількості спільних прогулянок з батьками.

Серед них 4% бувають на природі  дуже рідко, через брак часу; 2%  –  двічі на тиждень; 2% –  як тільки є змога; 2%  – бувають часто  на природі влітку (Рис 2.4)

Рисунок 2.4. Аналіз результатів встановлення кількості спільних прогулянок з батьками.

Результати опитування засвідчили, що прогулянки на природі не є традиційним  проведенням часу з дітьми, тому з боку педагогів потрібна копітка  просвітницька робота.

 

2.2. Елементи системи  з естетичного виховання дітей  старшого дошкільного віку засобами природи.

Специфіка розвитку емоційної  сфери дитини дошкільного віку, що полягає у її природній спрямованості  від несвідомого до усвідомленого, зумовлює необхідність побудови систематичної  роботи педагога у напрямі формування у дітей здатності керування  власними почуттями – від їх неусвідомленого  прояву до усвідомленої оцінки і позитивної трансформації. Дієвим засобом позитивних змін почуттєвої сфери особистості  виступає мистецтво, що володіє силою  навіювання. Виходячи з цієї особливості, картини пейзажного жанру, в яких акумулюється краса природи та висока гармонія її сприйняття і зображення художником, на нашу думку, здатні здійснити емоційний поштовх для розвитку почуттєвої сфери дитини, що виявиться в естетичному ставленні до природи.

В результаті теоретичного і практичного  дослідження виникла  потреба виявити і обґрунтувати педагогічні умови  естетичного  виховання дітей старшого дошкільного  віку засобами природи. З цією метою  спробуємо з’ясувати поняття  «педагогічна умова».

У  довідковій літературі надаються різні тлумачення поняття  «умова», які мають багато спільного. Так, у «Філософському енциклопедичному словнику» зазначено: «умова – філософська  категорія, в якій відображаються універсальні відношення речі до тих факторів, завдяки  яким вона виникає та існує. Завдяки  наявності відповідних умов властивості  речей переходять з можливості в  дійсність [21,482].

Науковці спеціально визначають термін «педагогічна умова» як певну  обставину чи обстановку, яка впливає (прискорює чи гальмує) на формування та розвиток педагогічних явищ, процесів, систем, якостей особистості [9, 246].

Отже в нашому дослідження  будемо розглядати педагогічні умови, як певну сукупність обставин, що впливають на естетичний розвиток дітей старшого дошкільного віку засобами природи. І визначимо їх:

• Формування естетичного ставлення до природи буде відбуватися  під час систематичного використання у освітньому процесі ДНЗ різних форм організації спілкування та взаємодії педагога з дітьми: спостережень, прогулянок в природу, бесід, емоційних вправ, ігор, нетрадиційних форм роботи за картинами пейзажного жанру.
• Наявність відповідного методичного забезпечення.
• Забезпечення єдності педагогічного впливу на дітей з боку педагогів та батьків.

Отже, в процесі теоретичного і практичного дослідження дійшли висновку про значущість і необхідність систематичної роботи з естетичного  виховання дітей засобами природи, використовуючи для цього ознайомлення з картинами пейзажного жанру, що передбачає професійну розповідь педагога за картиною, використання ігрових завдань, вправ, дидактичних ігор з об’єктами та явищами природи та особистого прикладу у ставленні до природи вихователя, допоможе збагатити словник дитини тими частинами мови, які влучно віддзеркалюють її емоційний стан та почуття під час естетичного сприймання природи. Нами була розроблена система роботи з формування у старших дошкільників естетичного ставлення до природи (додаток Д). Елементи даної системи ми застосували на практиці.

Для  розвитку у дітей  умінь бачити красу у творах живопису нам підібрано і проведено  заняття по ознайомлення із творами  живопису, зокрема з картинами  пейзажного жанру.

Ми провели заняття  за картиною Б.Кустодиєва «Зима» (додаток Е). Згідно з конспектом заняття метою було: формувати інтерес та емоційне ставлення до творів образотворчого мистецтва; вчити розуміти виражальні засоби пейзажного жанру живопису (колорит, світлотінь, рисунок, композиція); активізувати словник, виховувати інтерес до подальшого сприймання творів живопису. Під час заняття ми використали такі методи та прийоми, як поетичне слово; мистецтвознавчий аналіз картини – повідомлення назви картини та прізвища художника, розповідь за змістом картини, бесіду з дітьми за змістом і засобами виразності, самостійні розповіді дітей за картиною. Аналіз заняття, зокрема розповіді дітей за картиною, показав що більшість з них не можуть цілісно сприймати художній образу. Наприклад,  Рома Т., складаючи розповідь за картиною, відзначив, що на ній зображені дерева, вони жовтого кольору, а річка і небо – сині; ті дерева, які зображені попереду, більші, а на задньому плані – маленькі. На запитання «Чи сподобалась тобі ця картина?» дитина відповіла «Так», проте обґрунтувати, чим саме приваблює цей твір, не змогла. Розповіді, на зразок наведеної, дали змогу відзначити, що мотив вибору та оцінки дітей здебільшого були пов'язані з виділенням окремих засобів виразності – це колір, форма і деякі композиційні прийоми. Аналізуючи  заняття, встановили, що низький рівень сприймання дітьми творів живопису зумовлений вузьким спектром методів та прийомів, які використовували. Не зверталися до дитячого досвіду, а саме – діти не використали знання, які вони набували під час спостереження за реальними об’єктами та явищами природи на прогулянці, на інших видах занять (з розвитку мовлення, ознайомлення з природою тощо). Не застосовувались такі дієві методи, як використання музичних творів як тематичні паралелі під час сприймання картини, не відчувалося на занятті уявне входження в картину, що є по суті запорукою виявлення емоцій та почуттів, які є, на нашу думку, пріоритетними в естетичному сприйманні, а відтак і у формуванні естетичного ставлення. Після заняття з метою перевірки доцільності використання творів пейзажного жанру для формування естетичного ставлення до природи ми вирішили після прогулянки повторно розглянути картину  Бориса Кустодиєва «Зима ». Для цього попросили вихователя залишити картину в груповій кімнаті і через деякий час, після прогулянки по осінньому парку, провели бесіду за картиною, спонукаючи дітей дати відповідь на запитання:

• Чим сподобалась вам картина?
• Що найбільше запам’яталося?
• Про які об’єкти природи ви хотіли б ще поговорити?
• Про які розказати?
• Про що ви мріяли, або згадали, чи подумали, коли дивилися на картину?

На перше запитання  сім опитуваних дітей дали таку відповідь: «Картина сподобалась тим, що вона гарна; тому що на ній зображена природа» (ця відповідь свідчить про здатність  дітей цілісно сприймати художній образ твору живопису – у цьому  разі це образ природи); двоє дітей  відмітили, що картина схожа на фотографію справжньої природи, тобто співвіднесли реальні об’єкти природи із зображеними  на полотні; одна дитина відзначила, що картина викликає у них приємні  почуття, обґрунтовуючи свою відповідь (Насті П.: «Ця картина – ніжна, радісна і ще мені подобається  поєднання блакитного і білого, золотих  кольорів»). Шість опитаних дітей вказали, що найбільше їм запам’яталися берізки і пташки, що зображені на картині; і двоє дітей відмітили своє враження від картини (Аня П.: «Картина гарна і дуже радісна, тому що сонячна зима, люди на санях радіють, веселяться»).

Відповідаючи на третє  і четверте запитання і п’ятеро  дітей відзначили пташок; троє дітей  виявили бажання поговорити про  тварин взимку – такі відповіді  дітей свідчать про те, що їм цікаві живі об’єкти природи, з якими  приємно взаємодіяти, а також  отримати цікаву інформацію; троє опитуваних хотіли б поділитися своїми враженнями про поїздку в село чи гори взимку – це переконує нас у тому, що позитивні емоції та почуття у  дітей викликають об’єкти і явища  природи і діти виявляють бажання  поділитися приємними спогадами  з іншими. Аналіз відповідей на останнє  запитання продемонстрував, що зображені  на картині об’єкти природи здатні пробудити у дітей бажання  згадати реальні об’єкти  і  явища природи, тобто практично  підтвердив уміння дітей проводити  асоціацію між зображеною та реальною природою (п’ятеро дітей згадали  прогулянку); троє згадали заняття  з малювання, на якому вони зображували  казкову зиму, тобто спрацювала аналогія «твори живопису – художня діяльність дитини»; лише одна дитина дала власну відповідь на це запитання: Настя  П. «Я люблю зиму, тому що у мами –  день народження», тобто дитина асоціювала власні приємні враження з природним  явищем. Після цієї бесіди впродовж тижня  спостерігали за діяльністю дітей, щоб зафіксувати прояви у  них зацікавлення зимовою природою.

Під час спостереження  зафіксували позитивні зміни  у ставленні дітей до природи. По–перше, і шестеро дітей під  час прогулянки у парк порівнювали  зображену на картині природу  з реальною. Двоє дітей, спостерігаючи  за хмаринками, згадали небо, що зображене  на картині Б.Кустодиєва. четверо  дітей під час занять самостійною  художньою діяльністю малювали картину,  як художники, фіксуючи враження від  прогулянки на папері. Двоє дітей виявили  бажання знову подивитися картини. Отже ми змогли пересвідчитись, що заняття  за картинами пейзажного жанру, за умови  компетентного підходу до питань ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з живописом, у контексті попередніх спостережень за природою, з використанням повного арсеналу методів і прийомів під час заняття за картиною та наявності емоційного естетичного ставлення до природи у педагога сприяють тому, що діти починають співвідносити художній образ природи з реальними об’єктами і явищами, помічають їх красу, стають спостережливішими. Отже, ми зафіксувати позитивні зміни у ставленні дітей до природи і дали нам підставу переконатися у доцільності обраних засобів (твори живопису) для формування у дітей старшого дошкільного віку естетичного ставлення до природи.

У запропонованій системі  роботи роль акумулятора знань та почуттів дітей була відведена творам пейзажного живопису (доцільність вибору цього засобу знайшла підтвердження  під час констатувального експерименту, що зазначалося у параграфі 2.1). Використання у роботі з дітьми старшого дошкільного  віку творів пейзажного жанру живопису з метою формування естетичного  ставлення до природи передбачає врахування психологічного механізму  формування ставлення. Тому створена  система роботи здійснювалась за напрямом сприймання – рефлексія  – ставлення. Завдяки такому підходу  ознайомлення дошкільників з творами  живопису базувалося на основі розвитку у них відповідних умінь сприймання прекрасного, на формуванні особистої  позиції при сприйманні творів мистецтва, а також на інтегруванні набутого досвіду у сприйманні реальних об’єктів та явищ природи. Теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури дав  змогу відзначити, що запропонована  система роботи співзвучна ідеї створення  естетичних комплексів В.Сухомлинського, що передбачають інтеграцію виховних впливів природи, мистецтва, художньо-творчої  діяльності та педагогічного спілкування  на особистість дитини.

Розробляючи систему роботи з формування у старших дошкільників естетичного ставлення до природи, ми керувалися даними, отриманими у  результаті констатувального експерименту, а саме: врахували зроблений на їх основі висновок про залежність ефективності нашої системи роботи від залучення та співпраці педагогів і батьків. Тому запропонована у формувальному експерименті система роботи будувалася за напрямами констатувального експерименту.