Система діяльності вчителя початкових класів з реалізації компетентнісного підходу у навчально-виховному процесі

Таким чином, у процесі літературної освіти:

• відбувається становлення дитини-читача, здатної до самостійної читацької, творчої діяльності;

• здійснюється її мовленнєвий, літературний, інтелектуальний розвиток;

• формуються морально-естетичні уявлення і поняття, збагачуються почуття, виховується потреба в систематичному читанні.

Для досягнення мети виконуються такі завдання:

• формування в учнів повноцінної навички читання як базової у системі початкового навчання;

• ознайомлення учнів з дитячою літературою в авторській, жанровій, тематичній різноманітності;

• формування у дітей соціальних, морально-етичних цінностей через художні образи літературних творів;

• формування у школярів умінь сприймати, розуміти, аналізувати літературні і навчальні тексти різних видів; з використанням елементарних літературознавчих понять;

• розвиток мовлення учнів; формування умінь створювати власні висловлювання за змістом прочитаного (прослуханого);

• розвиток творчої літературної діяльності школярів;

• формування у школярів прийомів самостійної роботи з різними типами і видами дитячих книжок; умінь здійснювати пошук, відбір інформації для вирішення навчально-пізнавальних завдань;

• виховання потреби в систематичному читанні як засобові пізнання світу, самопізнання, загальнокультурного розвитку.

Досягнення зазначеної мети сприятиме формуванню у молодших школярів читацької компетентності.

Читацька компетентність інтегрує в собі такі компоненти:

• когнітивний (знання);

• комунікативний (слухання, читання, говоріння, письмо);

• ціннісний (оцінні судження і ставлення учня до прочитаного);

• діяльнісний (уміння, навички, способи діяльності);

• особистісно-творчий (мотиваційно-ціннісні ставлення, прагнення особистості до навчання, пізнання і діяльності).

На мою думку, у структурі читацької компетентності можна виділити такі складові:

1. Мовленнєва, яка передбачає формування і розвиток мовленнєвих умінь і навичок:  

• уміння будувати усні й письмові монологічні висловлювання;

• брати участь у діалозі в процесі обговорення прочитаного твору;

• уміння висловлювати свої думки, використовуючи для цього як мовні, так і позамовні та інтонаційні засоби виразності мовлення;

• уміння ставити запитання; відповідати на запитання за змістом прочитаного твору;

• переказувати твір;

• образного мовлення;

• уміння виразно читати.

2. Літературознавча, яка передбачає формування основ теоретико-літературних знань і вмінь ними користуватися. Це практичне ознайомлення з літературознавчими поняттями; сприймання, аналіз літературного твору.

3. Бібліотечно-бібліографічна – передбачає уміння учня працювати з книгою, періодичними виданнями як джерелами отримання інформації; наявність у молодших школярів певного кола читання; знання початкових бібліотечно-бібліографічних понять та вміння користуватися довідковою літературою.

4. Літературно-творча – передбачає розвиток і реалізацію літературно-творчих умінь і здібностей учнів.

5. Емоційно-ціннісна – передбачає розвиток емоційної і почуттєвої сфери учнів, уміння висловлювати оцінні судження щодо прочитаного.

     Рівень сформованості читацької компетентності свідчитиме про готовність випускника початкової школи до повноцінного сприйняття складніших за художньою формою і змістом літературних творів, засвоєння літературознавчих термінів в основній школі.

2.4. Впровадження компетентнісно орієнтованого навчання в навчально-виховний процес

Впровадження продуктивних технологій у процесі навчання дає змогу успішно інтегрувати у суспільство, визначати і втілювати свою життєву стратегію, бути здатним до творчої самореалізації і свідомого життєвого вибору випускника.  

Які ж особливості компетентнісно орієнтованого навчання?

Мета такого навчання - створення умов для розвитку і саморозвитку особистості, зміст – варіативний, спрямований на розвиток здібностей кожної окремої особистості, у ньому закладені принципи індивідуалізації і диференціації, гуманізму та розуміння іншого, максимального наближення навчального матеріалу до реального життя, принцип постійної самооцінки свого навчання. Використовуються в основному проблемно-пошукові та дослідницькі методи. Тактикою спілкування є співробітництво, а способом спілкування - звернення до самосвідомості учня. Учень при компетентнісно орієнтованій системі навчання - особистість творча, активна; учитель не інформатор, а організатор навчання, консультант. На уроках панує атмосфера довіри, при якій може реалізуватися і розкритися кожна особистість.

Особливостями навчального процесу, побудованого на засадах критичного мислення, є такі:

• у навчання включаються завдання, розв'язання яких потребує мислення вищого рівня;
• навчальний процес обов'язково організований як дослідження учнями певної теми;
• результатом навчання є не засвоєння фактів чи чужих думок, а вироблення власних суджень;
• критичне мислення потребує від учнів достатніх навичок оперування доводами та формулювання умовиводів.

Для розвитку такого мислення в учнів я вважаю доцільним використання таких методів:

«Читання з маркуванням тексту»

Допомагає учням поставити цілі читання, читати для досягнення цих цілей і потім бути здатним використати інформацію з тексту. Наприклад, учителем пояснюється, якого роду інформацію треба знайти в тексті під час читання, показуються символи-позначки, за допомогою яких треба маркувати кожен вид інформації («+» - дуже важлива інформація; «-» - додаткова, не дуже важлива інформація), учні читають та олівцем маркують текст, після чого перевіряється вміння знайти в тексті потрібну важливу інформацію.

«Спеціальні ролі під час обговорення»

Застосовується, коли літературний текст слід розглянути з різних точок зору. Учні розподіляються на робочі групи по 4-5 осіб, кожен член групи отримує свою роль (літературознавця, історика, лінгвіста, географа-краєзнавця тощо), залежно від отриманої ролі учень виконує поставлене завдання, потім повідомляє про результати роботи.

«Захист проекту»

Ця форма групової роботи пов'язана з попередньою розробкою та наступним захистом на уроці чи позакласному заході якогось проблемного питання.

«Аукціон ідей»

Форма творчого «продажу-купівлі» певних ідей, думок. Учень формує якусь думку, обґрунтовує її, інші учні ставлять бали за ідею, оцінюючи та обговорюючи її.

Ефективним для формування життєвої компетентності є метод проектів, який передбачає вирішення певної проблеми та орієнтується на самостійну дослідницьку діяльність учнів –індивідуальну, парну, групову.

Метод проектування завжди передбачає вирішення якоїсь важливої проблеми (питання) і її самостійне розв'язання учнями (індивідуально, попарно, у групі). Він на різних етапах формує в учнів такі вміння: орієнтуватися в інформаційному просторі; практично і творчо мислити; відчувати, формулювати і вербально представляти проблему; самостійно активізувати свої знання у процесі публічного виступу, тобто мислити публічно; прогнозувати результати, знаходити вихід з тих чи інших ситуацій; дає змогу розвивати мислення, пам'ять, мовлення.

Практикую підготовку міні-проектів, зокрема на уроках, де навчаються

значні за обсягом оглядові теми.

Типи проектів найрізноманітніші: дослідницькі, творчі, ігрові, інформаційні, практично-організаційні тощо. Обов'язковою умовою завершення роботи над проектом є створення презентації, зокрема комп’ютерної (у програмі PowerPoint); ефективним є складання опорних схем, таблиць. 

Нові умови життя  вимагають нового мислення, нової культури діяльності, а отже - якісно іншого рівня освіти, здатності до постійного оновлення і поповнення знань, тобто здібність навчатися і розвиватися впродовж усього життя. Тому дуже важливим завданням сучасної школи є формування компетенції саморозвитку та самоосвіти.

2.5. Формування ключових компетенцій учнів

засобами інформаційно-комунікаційних технологій

Важливе місце серед інноваційних технологій навчання займають

 інформаційно-комунікаційні технології, які ще називають комп’ютерними

(Ю. Жук, А. Букач), комп’ютерно-орієнтованими (М. Жалдан,

 В. Лапінський), новими інформаційними (І. Пришляк, Л. Русіна), медіа-технологіями (І. Радченко).

У науковій термінології нові інформаційні технології визначаються як

сукупність методів і засобів збирання, організації, збереження, опрацювання,

передачі й подання інформації, що розширює знання людей і розвиває їхні

можливості. На нинішньому етапі розвитку суспільства наявність знань і вмінь інформаційних технологій стає базовою вимогою для учня, випускника

школи.

Молода людина, яка незнайома з Інтернетом, не володіє ІКТ, буде неминуче відкинута за межі сучасного інформаційного суспільства.

Компетентнісний підхід вимагає систематизації існуючих і пошуку нових ІКТ, які сприяли б становленню компетентної особистості, готової до життя в сучасному суспільстві.

Нові інформаційні технології, на мою думку, сприяють:

– розвитку внутрішньої мотивації, пізнавального інтересу до вивчення

навчальних предметів;

– забезпеченню диференціації, індивідуалізації навчання;

– інтенсифікації навчального процесу, підвищенню його якості та

ефективності;

– забезпеченню доступності знань;

– формуванню інформаційної культури.

Інформаційно-комунікаційні технології навчання я поєдную з апробованими, результативними технологіями: інтерактивним навчанням, навчанням як дослідження, проектною технологією, проблемним навчанням.

Серед видів засобів ІКТ віддаю перевагу навчальним, навчально-

ігровим, інформаційно-пошуковим, демонстраційним, тренувальним

засобам.

Зупинюсь детальніше на використовуваних мною ІКТ, формах

роботи з ними, впливу конкретних інформаційно-комп’ютерних технологій

на формування ключових компетенцій учнів.

Презентації. Залежно від мети, яку ставлю перед створенням і використанням презентацій, їх можна умовно поділити на демонстраційні, систематизуючі, дослідницькі.

Створення презентацій– ефективне завдання для самостійної дослідницько-пошукової роботи школярів, яке згуртовує дітей, вчить працювати у групі й нести колективну відповідальність за виконану роботу.

З досвіду навчання учнів технології створення презентацій виділю кілька важливих моментів.

1. По кожній темі, яку пропоную учням для створення презентацій,

складаю темарій– перелік вужчих за змістом тем. Конкретизація теми сприяє більш детальному її дослідженню, дозволяє не переобтяжувати презентацію текстовою інформацією.

2. Групи для створення презентацій формую, враховуючи рівень

сформованості предметних компетенцій школярів, психологічні особливості,

міжособистісні стосунки в класномуколективі (лідер– актив– пасив).

3. У кожній з новостворених групп пропоную учням розподілитись у три

сектори: інформатори (знаходять, класифікують, уточнюють інформацію),

генератори ідей (складають план презентації, шукають творчу ідею),

комп’ютерні дизайнери (втілюють знайдене й задумане, добирають

малюнки, працюють над анімацією і звуком).

Публікації, інформаційні бюлетені. Це цікава творча форма роботи, яка допоможе учням відчути себе в ролі журналістів,  редакторів. Робота над створенням публікацій має багато спільного з презентаційною технологією і сприяє формуванню соціальної, комунікативної, інтелектуальної, креативної, інформаційної, самоосвітньої компетенцій учнів.

Схеми, таблиці. Серед демонстраційних засобів ІКТ часто використовую навчальні схеми, таблиці, які логічно доповнюють, систематизують матеріал уроку. Переваги створення навчальних таблиць, опорних схем у тому, що їх можна використовувати на кожному уроці, навіть тоді, коли вони не передбачені підручником чи їх немає у фонді кабінету.