Дистанційне навчання як педагогічна технологія

 

4. Положення Кабінету Міністрів про дистанційне навчання

1. Загальні положення

1.1.Положення про дистанційне  навчання виконання постанови  Кабінету Міністрів України від  23.09.2003 затвердження Програми розвитку системи дистанційного навчання на 2004 рік.

1.2.Дистанційне навчання  в Україні реалізується через  систему навчання (СДН), яка є частиною  системи освіти України, з нормативно-правовою| організаційно оформленою структурою, кадровим, системотехнічним, технічним та фінансовим забезпеченням, що реалізує дистанційне навчання загальної середньої, професійно-технічної, вищої та післядипломної самоосвіти.

1.3. Під дистанційним  навчанням розуміється індивідуалізований  процес засвоєння знань, умінь,  навичок і способів пізнавальної діяльності, що відбувається за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного навчання у спеціалізованому середовищі, яке створене на основі сучасних педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій.

У процесі дистанційного навчання використовуються дистанційні інформаційні продукти, які є достатніми для навчання за окремими дисциплінами.

2. Структура і функції  системи дистанційного навчання

2.1. СДН включає в  себе координаційну раду з  розвитку дистанційного навчання у Міністерстві освіти і науки (далі - Координаційна рада), комісії при Координації окремими напрямами забезпечення розвитку СДН, головний, регіональний, локальні центри СДН, банк атестованих дистанційних курсів, які об'єднуються спеціалізованими інформаційно-комунікаційними мережами.

2.2. Координаційна рада  є дорадчим органом при Міністерстві  освіти, якиа забезпечує координацію  робіт з формування і реалізації  державногої розвитку СДН. 

2.3. Комісії при Координаційній раді є окремими організаційними структурами Координаційної ради, що вирішують питання розвитку СДН за такими основними напрямами:

• нормативно-правового і організаційного забезпечення;
• науково-методичного забезпечення;
• системотехнічного забезпечення та стандартизації дистанційного навчання;
• матеріально-технічного забезпечення;
• кадрового забезпечення;
• моніторингу якості, експертизи і сертифікації дистанційного навчання.

2.4.Головний центр СДН  забезпечує: поточну координацію  робіт з розвитку СДН, зокрема  у розробленні правових документів  щодо діяльності СДН, наукових основ дистанційного навчання, у тому числі технологій дистанційного навчання і його наукового, системотехнічного, кадрового та матеріально-технічного забезпечення, розроблення критеріїв, засобів і систем контролю якості дистанційного навчання; здійснення освітньої діяльності за технологіями дистанційного навчання за спеціальностями, для яких дистанційні курси розроблені різними закладами; апробацію нових дистанційних курсів, що пропонуються різними умовами реального навчального процесу; консультаційну підтримку діяльності навчальних закладів, установ щодо розроблення і впровадження ними в освітній процес технології навчання або їх окремих елементів; участь у міжнародному співробітництві у сфері дистанційного навчання.

2.5. Регіональні центри СДН є структурними підрозділами провідних закладів ІІІ-І\/ рівнів акредитації в обласних центрах України, що здійснюють навчання дистанційною формою у межах структури СДН, особливістю діяльності є телекомунікаційна і організаційна підтримка інших центрів СДН регіонів впровадженню технологій дистанційного навчання в них.

Регіональні центри СДН  забезпечують:

• перепідготовку та підвищення кваліфікації кадрів з технологій навчання на регіональному рівні;
• апробацію та впровадження новітніх методик організації навчання дистанційною формою та технологій дистанційного навчання;
• здійснення освітньої діяльності за технологіями дистанційного навчання, проведення підсумкового контролю осіб, що навчаються у дістаних навчальних закладах;
• надання доступу до освітньо-інформаційних ресурсів базовим і локальним та іншим навчальним закладам і організаціям регіону, а також окремим особам;
• об'єднання зусиль навчальних закладів регіону для забезпечення дистанційного навчання за всіма напрямами та освітніми рівнями;
• співпрацю з органами місцевого самоврядування з метою задоволеня потреб у підготовці, перепідготовці та розширенні профілів кваліфікації кадрів;
• участь у міжнародному співробітництві у сфері дистанційного навчання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Отже, зроблена мною робота розкриває суть дистанційного навчання. Воно виникло як наслідок процесу інформатизації суспільства та освіти, як найбільш перспективна, гуманістична, інтегральна форма освіти, орієнтована на індивідуалізацію навчання.

У своїй роботі я розкрила сутність поняття дистанційне навчання, яке означає нову організацію освітнього процесу, що ґрунтується на використанні як кращих традиційних методів навчання , так і нових інформаційних та телекомунікаційних технологій, а також на принципах самостійного навчання, призначена для широких верств населення незалежно від матеріального забезпечення, місця проживання, стану здоров’я.

Я з’ясувала, що передумовами розвитку дистанційного навчання є:

- бурхливий розвиток  інформаційних технологій;

- неперервне зниження вартості послуг на підключення та використання глобальної мережі Інтернет, її ресурсів і сервісів;

- суттєве поглиблення  процесів упровадження інформаційних  технологій в освітню практику;

- значне поширення  засобів комп’ютерної техніки  серед населення.

Також я охарактеризувала Положення Кабінету Міністрів про  дистанційне навчання і українські центри дистанційної освіти.

В процесі своєї роботи я дійшла до висновку, що дуже хорошим  явищем є винайдення дистанційного  навчання. Воно дає змогу людям, не витрачаючи велику кількість часу, отримувати освіту. І, я вважаю, що це дуже хороший спосіб отримання освіти.

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Антонов В.М. Сучасні  комп’ютерні мережі. – К.: „МК-Прес”, 2005. – 480 с., іл 

2. Дибкова Л.М. Інформатика і комп’ютерна техніка: Навчальний посібник. Видання 2-ге, перероблене, доповнене – К.: Академвидав, 2005. – 416с. (Альма-матер).

3. Козырев А.А. Информатика: Учебник  для вузов. – СПб.:Изд-во Михайлова  В.А.,2004.

4. Колин К.К. Фундаментальные  основы информатики:социальная информатика: Учеб. пособие – М.: Деловая книга, 2004.