Передумови виникнення податкових механізмів

4. У залежності від економічних  наслідків оподатковування:

а) фактична ставка – ставка податку обумовлена як співвідношенням розміру податку, що сплачується, і величиною податкової бази;

б) економічна ставка – ставка податку, обумовлена як співвідношенням розміру податку, що сплачується, і всього отриманого доходу.

 

3. ОСОБЛИВОСТІ ОПОДАТКУВАННЯ ФІЗИЧНИХ  ОСІБ ПІДПРИЄМЦІВ, ЩО ОБРАЛИ СПРОЩЕНУ  СИСТЕМУ ОПОДАТКУВАННЯ

 

 

Сплата єдиного податку являє собою спрощену систему оподаткування, обліку і звітності, особливості застосування якої закріплені Указом Президента України «Про спрощену систему оподатковування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 р., що з 19 вересня 1999 р. діє у редакції Указу від 28.06.1999 р. (далі Указ)

1. Цей Указ був прийнятий з  метою реалізації державної політики  з питань розвитку і підтримки  малого підприємництва, ефективного  використання його можливостей  відповідно до п. 4 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України.

2 Застосування такої системи  є найбільш розповсюдженим способом  оподаткування суб'єктів малого  підприємництва, що введений в  дію з 1 січня 1999 р., причому таким  суб'єктам надане право вибору  між оподаткуванням за загальною чи спрощеною системою.

Сьогодні спрощена система оподаткування обліку і звітності регламентується великою кількістю нормативних актів, особливе місце серед який займають:

1) вищевказаний Указ Президента;

2) Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва – юридичної особи, що застосовує спрощену систему оподаткування обліку і звітності 3;

3) Порядок видачі Посвідчення  про право сплати єдиного податку  суб'єктом малого підприємництва – юридичною особою ;

4) форма Розрахунку сплати єдиного  податку суб'єктом малого підприємництва  – юридичною особою5;

5) Порядок видачі Посвідчення про сплату єдиного податку (для фізичних осіб);

 Згідно зі ст. 1 Указу спрощена  система вводиться для суб'єктів  малого підприємництва: фізичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність безутворення юридичної особи, і юридичних осіб – будь-якої організаційно-правової форми і форми власності. Однак, згідно п. 7 Указу не можуть бути платниками єдиного податку:

 – суб'єкти підприємницької діяльності, для роботи яких відповідно до Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» необхідне придбання спеціального патенту;

 – довірчі суспільства, страхові  компанії, банки, інші фінансово-кредитні  і небанківські фінансові організації;

 – суб'єкти підприємницької  діяльності, у статутному фонді  яких частини, що належать юридичним  особам-учасникам і засновникам  даних суб'єктів, що не є суб'єктами  малого підприємництва, перевищують 25 %;

 – суб'єкти, що здійснюють спільну діяльність, визначену ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

– фізичні особи – приватні підприємці, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними і тютюновими виробами, а також пально-мастильними матеріалами (помітимо, що юридичним особам, що здійснюють торгівлю переліченими вище товарами, перехід на єдиний податок не забороняється).

Відзначимо, що Указом закріплений вичерпний перелік податків і зборів, платником яких не є суб'єкт, який сплачує єдиний податок:

1) ПДВ, крім випадків, коли суб'єкт  самостійно приймає рішення бути  платником такого податку;

2) податок на прибуток;

3) податок на доходи фізичних  осіб;

4) плата (податок) за землю;

 5) збір за спеціальне використання природних ресурсів;

6) збір на обов'язкове соціальне  страхування;

7) збір на будівництво, реконструкцію, ремонт і зміст автомобільних  доріг загального користування  України;

8) комунальний податок;

9) податок на промисел;

10) збір на обов'язкове пенсійне  страхування;

11) збір за видачу рішень на  розміщення об'єктів торгівлі  і сфери послуг;

12) внески у Фонд соціального захисту інвалідів;

13) внески в Державний фонд  сприяння зайнятості населення;

14) плати за патенти відповідно до Закону «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Інші податки і збори (обов'язкові платежі), передбачені ст. 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування», сплачуються суб'єктами, які перейшли на спрощену систему оподатковування, обліку і звітності у загальному порядку.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку в наступних розмірах: у місцевий бюджет - 43 відсотка; у Пенсійний фонд України - 42 відсотка; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі в Державний фонд сприяння зайнятості населення – 4 відсотки) для відшкодування витрат, здійснюваних відповідно до законодавства в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, обумовлених народженням і похованням.

Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподаткованого доходу за підсумками звітного року такого платника й осіб, які знаходяться з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, що знаходяться з ним у трудових відносинах, включаючи членів його родини, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Спрощена система оподаткування, обліку і звітності для юридичних і фізичних осіб має істотні розходження, тому їх необхідно розглянути окремо.

Перейти на спрощену систему оподаткування можуть фізичні особи –підприємці, що відповідають наступним вимогам:

 а) у трудових відносинах  з якими, включаючи членів їх  родини, протягом року перебуває  не більш десяти чоловік;

 б) розмір виручки яких від  реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тисяч гривень.

При визначенні чисельності працівників, що перебувають у трудових відносинах з фізичними особами необхідно звернутися до роз'яснень податкового органу, викладенимиу листі від 31.03.2000 «Про порядок визначення чисельності найманих робітників, що можуть протягом року перебувати в трудових відносинах із платниками єдиного податку» , відповідно до якого на будь-який момент здійснення підприємницької діяльності їхня кількість повинна бути не більш 10 чоловік.

Визначення розміру виручки приватних підприємців ідентично визначенню виторгу для юридичних осіб.

Ставки єдиного податку для приватного підприємця встановлюються місцевими радами залежно від виду діяльності і складають від двадцяти до двохсот гривень на місяць. Розмір ставки залежить не від отриманого доходу, як у юридичних осіб, а винятково від виду діяльності. Причому, у різних регіонах України ставки єдиного податку для фізичних осіб, а також перелік видів діяльності, що підлягають оподатковуванню, можуть бути різні. Періодичність зміни таких ставок законодавчо не встановлена.

Якщо підприємець використовує працю найманих робітників, то ставка податку збільшується на 50 % за кожного працівника (включаючи членів його родини).

У випадку, якщо підприємець здійснює декілька видів діяльності, що оподатковуються за різними ставками, то йому видається одне посвідчення, а єдиний податок установлюється зо більшою ставкою по цих видах діяльності, установленою місцевою радою за місцм державної реєстрації такого суб'єкта, причому незалежно від того, здійснює він підприємницьку діяльність на всій території України чи тільки за місцем державної реєстрації. Відзначимо, що Указ не встановлює територіального обмеження здійснення оподатковування підприємницької діяльності за спрощеною системою. Виходячи з цього, якщо фізична особа як підприємець зареєстрований за місцем проживання, а здійснює підприємницьку діяльність в іншому місці; то їй не потрібно повторно реєструватися як суб'єкт підприємницької діяльності за місцем її вчинення. Строки сплати єдиного податку для фізичних і юридичних осіб відповідно до Указу збігаються. Так, ст. 2 Указу встановлено, що фізичними особами єдиний податок сплачується щомісяця не пізніше 20-го числа наступного місяця. Однак, податкова адміністрація Наказом закріпила обов'язкову умову для переходу на єдиний податок приватному підприємцю – надання, крім заяви, платіжного документа про сплату єдиного податку за період не менш ніж календарний місяць.

Виходячи з цього, фізичні особи сплачують єдиний податок авансом. При дотриманні всіх обов'язкових умов, закріплених законодавством, фізична особа – підприємець, також як і юридична, має право один раз на рік самостійно обрати спрощений спосіб оподаткування й одержати посвідчення про сплату єдиного податку. Причому перейти на сплату єдиного податку вона зможе з будь-якого кварталу календарного (звітного) року, подавши не пізніше чим за 15 днів до початку такого звітного періоду до податкового органу за місцем державної реєстрації письмову заяву. Для цього подаються наступні документи:

1. заява платника про перехід  на сплату єдиного податку,

2. копія посвідчення про державну  реєстрацію як підприємця;

3. документ, що засвідчує особистість;

4. копія платіжного документу  про сплату єдиного податку.

Податковий орган при наявності всіх необхідних документів повинний узяти підприємця на облік і видати Посвідчення про сплату єдиного податку.

Посвідчення протягом календарного року можна щокварталу продовжувати.

Підставою для його продовження є подання платником єдиного податку вищевказаної заяви і платіжних документів про сплату усіх установлених податків і обов'язкових платежів, термін сплати яких на дату подання заяви наступив, а також єдиного податку за попередні періоди і наступний період, що не менше календарного місяця. Заява повинна бути подана платником не пізніше 15 днів до початку кварталу, на який підприємець продовжує Посвідчення. Якщо строк дії Посвідчення продовжується, у Посвідченні здійснюються відповідні записи за підписом керівника податкового органу чи його заступника, що засвідчуються печаткою.

Відповідно до Указу суб'єкти малого підприємництва – платники єдиного податку можуть відмовитися від застосування спрощеної системи оподатковування, обліку і звітності і повернутися до загальної системи оподатковування з початку наступного звітного кварталу. Для цього подається відповідна заява до податкового органу не пізніше 15 днів до закінчення попереднього звітного кварталу.

Застосування спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності має як переваги, так і деякі недоліки. Так, до недоліків спрощеної системиоподаткування, обліку і звітності можна віднести наступні обставини:

1) обмеження за обсягом діяльності (розмір виручки) таких суб'єктів;

2) при використанні праці найманих  робітників, фізична особа - платник єдиного податку повинна сплатити за кожного з них по 50 % суми єдиного податку;

3) сума єдиного податку фізичної  особи – платника податків  сплачується авансом за звітний  період (квартою). При цьому не  враховується, чи буде фактично  отриманий доход від здійснення такої діяльності за звітний період.

4) обмеження за способом розрахунків  юридичними особами «єдиноподатників».

Переваги використання спрощеної системи оподаткування для платників податків такі:

1) надається право платнику самостійно, за своїм розсудом обрати спосіб оподаткування (загальний, спрощений чи спеціальний);

2) зменшується кількість податків, що сплачуються, і зборів;

3) значно полегшується облік (документальний) господарської діяльності платників  податків;

4) не потрібно додаткових знань у галузі оподаткування і немає необхідності відстеження усіх змін у законодавстві про податки і збори, що вносяться досить часто;

5) полегшується здійснення податкової  звітності;

6) надається право фізичним особам  не застосовувати при розрахунках зі споживачами ЭККА;

7) надається право вибору реєстрації  як платника ПДВ.

8) сфера застосування єдиного  податку набагато ширше, ніж для  фіксованого податку.

Наприкінці відзначимо, що перехід на спрощену систему оподатковування не означає автоматичного зменшення податкового тягаря. Тому, приймаючи рішення про перехід на таку систему, необхідно враховувати безліч факторів, серед яких займає особливе місце рентабельність здійснення тих чи інших видів підприємницької діяльності.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

1 Податковий кодекс України

2. Про систему оподаткування: Закон України від 25.06.91.

3. Все начиналось с десятины: этот многоликий налоговый мир. – М.: Издательская группа «Прогрес/Универс», 1992.

4. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. – М.: Соцэкгиз, 1935.

5. Советское финансовое право: Учебник. – М.: Юрид. лит., 1987.

6. Податкове право: Підручник. –  За редакцією проф. М.П. Кучерявенко. - Х. 2003

6. Пушкарева В.М. История финансовой мысли и политики налогов. – М.: ИНФРА-М, 1996.

7. А.І.Крисоватий, О.М. Десятник Податкова система: Навчальний посібник. – Тернопіль «Карт-бланш»,2004, с.331.

8. Т.Цимбал Еволюція поняття «податок».- Науковий вісник Національної академії ДПС України, 2(24) 2004, с.211.