Оподаткування підприємницької діяльності в україні

Для малих підприємств  законодавством передбачена податкова  знижка на амортизацію будівель та устаткування, яка дає змогу вираховувати з бази оподаткування до 40%, також  застосовуються податкові пільги на інвестиції в інформаційні технології, засоби зв’язку та науково-дослідницьку діяльність. Малі підприємства, в яких річний оборот не перевищує 52 тис. фунтів, не зобов’язані реєструватися платниками ПДВ. Стандартна ставка ПДВ становить 17,5%. Підприємства звільняються від обов’язкового аудиту, якщо їх оборот не перевищує 1 млн. фунтів, а валюта балансу не перевищує 1,4 млн. фунтів.

В Швеції відсутні які-небудь спеціальні податкові режими для  малих та середніх підприємств. Основний принцип податкового регулювання у Швеції – це принцип “нейтральності”, у відповідності з яким до усіх підприємств незалежно від їх юридичної форми, типу господарської діяльності, розміру, місцезнаходження, застосовується одна і та ж податкова база, ті ж самі ставки оподаткування і обов’язки з реєстрації, поданню документів, звітності, платежів. Одним словом, податковий тягар буде однаковим і для самозайнятого підприємця, і для корпорації, якщо вони займаються однаковим бізнесом. Проте, в принципі “нейтральності” передбачено винятки у вигляді податкових пільг, що спеціально застосовуються до малих підприємств. Самозайняті, дрібні торговці та більшість підприємств з оборотом менше 720 тисяч крон, мають право використовувати касовий метод обліку. Самозайняті, дрібні торговці з будь-яким оборотом не зобов’язані реєструвати свій бізнес в державних органах. Достатньо лише зареєструватися в податковій інспекції [29].

Якщо річний оборот підприємства складає менше 1 млн. крон (приблизно 110 тисяч доларів США), воно може подавати податкову декларацію один раз на рік, а не щомісячно, як це зобов’язані робити всі інші підприємства. Підприємства з оборотом менше 40 млн. крон (приблизно 4,4 млн. доларів США) зобов’язані сплачувати ПДВ протягом 42 днів з моменту закінчення звітного періоду. Якщо оборот перевищує 40 млн. крон, тоді сплачувати ПДВ потрібно протягом 26 днів після закінчення звітного періоду.

Новому приватному торговцю, що самостійно зайнятий, або партнеру, якщо це окрема особа, дозволяється віднімати  збитки від господарської діяльності з можливого доходу протягом перших п’яти років діяльності. 
Дивіденди, отримані від компаній, які не котуються на біржі або належать до окремих осіб, частково звільняються від прибутку. Ця пільга покликана стимулювати інвестиції в малі підприємства й компенсувати їм більш вищу вартість позикового капіталу порівняно з тими компаніями, що котуються на фондовій біржі.

У Сполучених Штатах Америки  відсутні особливі податкові режими для малих і середніх підприємств. Усі підприємства зобов’язані вести бухгалтерський облік в повному обсязі, для розрахунку прибутку з метою оподаткування. Однак для малих підприємств передбачені спеціальні положення, що спрощують процедуру обліку та звітності оподатковуваного прибутку за прогресивною шкалою:

– оподатковуваний прибуток до 50 тис. дол. – 15%;

– від 50 тис. дол. до 75 тис. дол. – 25%;

– від 75 тис. дол. до 10 млн. дол. – 34%;

– понад 10 млн. дол. – 35%.

У США малі підприємства, що мають невеликі обсяги прибутків, можуть застосовувати касовий метод  обліку, замість обліку методом нарахування, крім того їм дозволяють вилучати з оподаткування інвестиції в капітальні активи, якщо їх обсяги за рік не перевищують 24 тис. дол. [22].

Отже, у розвинутих країнах  спрощені системи оподаткування  суб’єктів малого підприємництва, аналогічні єдиному податку в Україні, не використовуються. Натомість набули поширення інші форми державної підтримки цього типу підприємств: – звільнення деяких видів підприємств від необхідності ведення звітності про результати господарської діяльності та запровадження спрощеної системи бухгалтерського обліку та звітності; 
– запровадження спеціальних режимів оподаткування податком на додану вартість деяких видів операцій, характерних для фермерських господарств і сільськогосподарських кооперативів; – використання податків на оціночний (вмінений) дохід і мінімальні податки.

3.2. Шляхи удосконалення  сплати податків суб’єктами підприємницької  діяльності

Українська податкова  система є однією з найбільш складних і найменш ефективних не тільки серед країн з розвинутою ринковою економікою, а й у глобальному порівнянні, що регулярно підтверджують міжнародні звіти та рейтинги, дослідження вітчизняних економістів, а також оцінки інвесторів, що працюють в Україні. У рейтингу податкових систем Paying Taxes 2011, підготовленому Світовим банком спільно з PriceWaterhouseCoopers, Україна посіла 181 місце зі 183 досліджуваних країн.

За даними дослідження, середньостатистичне українське підприємство протягом року сплачувало 135 податків та платежів, що є найгіршим показником у світі (183 місце). Більшість податків і внесків (96) в Україні пов’язана з оподаткуванням праці. До слова, вітчизняна система оподаткування до 1 січня 2011 року нараховувала 28 загальнонаціональних і 14 видів місцевих податків і зборів. Вартість адміністрування багатьох з них перевищувала надходження від їх справляння [15].

Ще однією слабкою  ланкою податкової системи України  є високий показник навантаження на комерційний прибуток підприємств. У міжнародній практиці комерційний  прибуток визначається як чистий дохід, скоригований на матеріальні затрати виробництва, амортизацію, операційні та адміністративні витрати, але без урахування внесків до соціальних фондів і прямих податків. Понад 57% комерційного прибутку підприємств вилучається до бюджету та позабюджетних соціальних фондів (149 місце). 43,1% комерційного прибутку йде на сплату внесків та відрахувань з фонду оплати праці, 12,3% – податку з прибутку підприємств [20]. 

Ключовими негативними  чинниками, що визначають надто низькі конкурентні позиції української податкової системи, є такі:

1. Нестабільність, внутрішня суперечливість і неузгодженість податкового законодавства. Деякі законодавчі акти суперечать один одному щодо нарахування чи адміністрування одного й того ж податкового платежу.

2. Високе податкове  навантаження на бізнес. Особливо  це стосується оподаткування  оплати праці.

3. Нераціональний  розподіл податкового тиску між  факторами виробництва. В Україні  основний податковий тиск здійснюється  на капітал і людські ресурси,  які в сучасних економічних умовах є рушіями становлення інвестиційно-інноваційної моделі економіки. Високе навантаження на фонд оплати праці і прибуток корпорацій є чинником стримування інвестицій в основні фонди та розвиток людських ресурсів.

4. Низька рентабельність податкової системи. Затрати вітчизняної податкової системи на збирання 100 грошових одиниць податків у 3-4 рази перевищують аналогічний показник у країнах з розвиненою ринковою економікою, що свідчить про непродуктивні видатки податкової служби та про її недостатньо ефективну роботу.

5. Низька фіскальна  ефективність податкової системи.  Через нездатність підвищити  продуктивність податку за рахунок  перекриття схем мінімізації  та ухиляння від сплати податків  держава втрачає значний обсяг  фінансових ресурсів. За розрахунками експертів, лише від мінімізації та ухиляння від сплати ПДВ бюджет втрачає 26% даного податку від його потенційно можливого надходження.

6. Складність  системи адміністрування податків. Через недосконале законодавство,  а також значний обсяг бюджетних втрат від оптимізації оподаткування податкова служба запроваджує додаткові заходи та обмеження, під дію яких досить часто потрапляють і сумлінні платники податків. Показовою є ситуація з уведенням реєстру податкових накладних, який ускладнив підготовку податкової звітності для всіх платників ПДВ, хоча був запроваджений для боротьби з недобросовісними платниками податків.

7. Централізація  фінансових ресурсів та повноважень  стосовно їх розподілу. Більшість  ключових податків сьогодні закріплені  виключно за державним бюджетом. Ті ж, що закріплені за місцевими бюджетами, належать до кошику доходів, що враховуються при визначенні розміру міжбюджетних трансфертів. Іншими словами, якщо доходи від сплати податку зростуть, то місцевим бюджетам від цього не буде жодної користі, оскільки на аналогічну величину скоротиться обсяг трансферту з держбюджету. У підсумку склалася дестимулююча система міжбюджетних відносин, за якої місцеві органи влади, не маючи зацікавленості, взагалі усунулися від проблем податкової політики.

8. Безсистемне  та невиправдане надання податкових  пільг і звільнень, що посилює  податкове навантаження на ефективні  підприємства, які сумлінно сплачують  податки. Широкий перелік податкових  преференцій викривлює фіскальний  простір, надаючи окремим підприємствам і галузям більш вигідні вихідні позиції, автоматично знижуючи конкурентоспроможність суб’єктів підприємницької діяльності, які не мають можливості лобіювати надання їм податкових пільг [27].

Нестабільність, внутрішня суперечливість і неузгодженість податкового законодавства можуть оптимізувати такі заходи: формування єдиного концептуального правового розуміння на засадах визнання принципу верховенства права і побудованих на ньому принципів верховенства Конституції і закону, закону та підзаконних актів; суворе дотримання правил законодавчої техніки, своєчасна інформатизація законотворчого процесу та кодифікація податкового законодавства; доступність текстів законопроектів для широкого ознайомлення та обговорення серед громадськості; аналітична експертиза законопроектів, соціально-правовий експеримент, наукове прогнозування, законодавче планування, дослідження суспільної думки та апробування проектів; встановлення чітких критеріїв конституційності правових актів, що гарантують їх коректність, ефективність і захищеність конституційним визнанням, а також дотримання юридичних пріоритетів і меж відповідальності за порушення законності; заборона «пакетного» голосування у Верховній Раді України [23].

У більшості  країн із розвиненою ринковою економікою основою корпоративного податкового менеджменту є оптимізація податкового навантаження, що досягається завдяки оптимальному вибору режиму оподаткування, ефективному контролю та управлінню оподаткуванням. До теперішнього часу проблеми управління оподаткуванням розглядались в основному з позицій практичних рекомендацій для керівників, бухгалтерів, фінансистів підприємств. Не маючи наукового підґрунтя, корпоративний менеджмент часто зводиться до роз’яснень законного ухилення від оподаткування, а не ефективного управління ним.

Зменшити податковий тиск на платників податків, які  не мають пільг і виконують  свої платіжні зобов’язання може стати  застосування державних форм підтримки, поширених у країнах з розвинутою ринковою економікою: звільнення деяких підприємств від необхідності ведення звітності про результати господарської діяльності та запровадження спрощеної системи бухгалтерського обліку і звітності; використання податків на оціночний дохід і мінімальних податків; податкові кредити (відрахування із суми нарахованого податку) [18].

Для підвищення ефективності діяльності податкової служби України Міжнародна фінансова корпорація пропонує провести такі заходи:

- скорочення  кількості візитів до контролюючих  органів дозволить забезпечення  правових гарантій підприємствам, що надсилають звітність до контролюючих органів через Інтернет або поштою;

- удосконалення  системи контролю та скорочення  кількості перевірок на основі  оцінки ризиків усіма контролюючими  органами згідно з найкращою  міжнародною практикою відбору  платників податків для перевірок – запорука поліпшення ефективності контрольно-перевірочної діяльності контролюючих органів і зменшення втручання в діяльність платників податків, зменшення витрат часу та коштів на забезпечення проходження перевірок. Інші види контролю (наприклад позапланові перевірки) мають бути мінімізовані, особливо щодо малих і середніх підприємств;

- запобігання  застосуванню санкцій через створення  та активне застосовування зваженої  системи швидкого та безперешкодного  застосування санкцій, серед яких можуть бути і позбавлення реєстрації, і штрафи, і тимчасове закриття відповідного підприємства та інші адміністративні заходи. Що стосується кримінального переслідування, то інформування про перебіг розслідування невеликої кількості справ і оприлюднення вироків (винесених під час судового процесу) можуть сприяти кращому дотриманню податкового законодавства. Вдалий приклад реалізації такої політики – Канада. Оприлюднення вироків, винесених у справах про ухилення від сплати податків, дало змогу нагадати громадськості про те, що порушення податкового законодавства неприйнятні. Таким чином Канада використала вплив судових процесів у сфері податкових порушень;

- підвищення  довіри до податкових органів  і рівня використання джерел  податкової інформації, що надходить від таких органів, залежить від подальшого поліпшення якості роз’яснень податкового законодавства та підвищення професійного рівня працівників податкового органу [23].

Підвищити фіскальну  ефективність податкової системи може запровадження концепції звичайних цін, зменшення можливості мінімізації податку на прибуток, перекриття законних можливостей мінімізації оподаткування платниками єдиного податку, перекриття схем мінімізації нарахування зобов’язань ПДВ та необґрунтованого розширення податкового кредиту, а також посилення боротьби з ухилення оподаткування виробництва і реалізації підакцизних товарів.

Децентралізація податкової системи України ґрунтується  на перерозподілі фінансових ресурсів держави та корекції структури кошиків  місцевих бюджетів. Водночас, оскільки сьогодні уряд є фінансово слабким, перерозподіл окремих податків на користь місцевих бюджетів навіть у середньостроковій перспективі є майже неможливим. У даному контексті раціональним видається перехід на зв’язану модель податкової системи. Її суть полягає в закріпленні за місцевими бюджетами частки обсягу національних податків, яка не буде враховуватися при розрахунку міжбюджетних трансфертів. Значний позитивний вплив на зацікавленість місцевих органів влади в розвитку малого бізнесу матиме виключення єдиного податку з кошику доходів, що враховується при розрахунку трансфертів.