Загальна характеристика податку на додану вартість

у безпосередньо  отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У разі постачання товарів за договорами фінансового  лізингу базою оподаткування  є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об’єкту  лізингу.

 

1.3.Економічна сутність ПДВ та місце у формуванні бюджету країни

 

Податок на додану вартість – частина новоствореної  вартості, що сплачується до Державного бюджету на кожному етапі виробництва  товарів, виконання робіт, надання  послуг. ПДВ є непрямим податком та одним із різновидів універсальних  акцизів.

Об'єктом  оподаткування є операції платників  податку з: поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться  на митній території України, в тому числі операції з передачі права  власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у  користування лізингоотримувачу (орендарю); ввезення товарів у митному режимі імпорту або реімпорту; вивезення  товарів (супутніх послуг) митному режимі експорту або реекспорту.

База оподаткування операцій з  поставки товарів (послуг) визначається виходячи з його договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цинами, але не нижче за звичайні ціни, з  урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (послуг), згідно із законами України з питань оподаткування.

Сума ПДВ нараховується за формулами:

1) на товари, що обкладаються митом та акцизним збором:

ПДВ = (МВ + СМ + САЗ) х 20 %: 100;                                                 (1.1)

2) на товари, що обкладаються тільки митом:

ПДВ = (МВ + СМ) х 20 %: 100;                                                            (1.2.)

3) на товари, що обкладаються акцизним збором:

ПДВ = (МВ + САЗ) х 20 %: 100;                                                           (1.3)

4) на інші товари, що не підлягають обкладанню митом та акцизним збором:

ПДВ = МВ х 20 %:100,                                                                         (1.4)

де: МВ - митна вартість; СМ - сума ввізного мита; САЗ - сума акцизного збору.

Механізм обчислення ПДВ базується на співставленні сум податкового зобов'язання і сум податкового кредиту і передбачає застосування методу нарахувань.

Податкове зобов'язання – загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Важливим елементом у механізмі сплати ПДВ є дата виникнення податкових зобов'язань і права платника на податковий кредит (метод нарахувань).

Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника);

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Призначенням  податку на додану вартість є:

- по-перше,  поповнення доходів державного  бюджету країни;

- по-друге,  використання податку з метою  стимулювання економічного розвитку.

Переваги  ПДВ:

1) відсутність  подвійного оподаткування і кумулятивного  ефекту;

2) рівність  умов щодо сплати як виробниками  так і продавцями;

3) ритмічне  надходження коштів до бюджету  держави;

4) регулює  розмір зарплати і ціни;

5) стримує  кризу перевиробництва і прискорює  витіснення з ринку слабких  підприємств;

6) включає  механізми взаємної перевірки  платниками податкових зобов’язань;

7) дає  можливість стримувати невиправданий  ріст цін.

Недоліки  ПДВ:

1) складний  механізм нарахування і сплати;

2) складний  розвиток виробництва;

3) стримує  інфляцію при застосуванні високих  ставок;

4) негативно  впливає на високотехнічні і  наукомісткі виробництва;

5) можливість  ухилення в умовах недосконалого  бух. обліку;

6) регресивний  вплив на малозабезпечені верстви  населення;

7) потребує  підготовки персоналу податкової  служби.

Економічна  сутність ПДВ полягає в тому, що ним оподатковують лише додану вартість, як різницю між вартістю продажу  та вартістю придбання товару чи послуги  на конкретному етапі. Це досягається  завдяки тому, що підприємство, яке  є платником ПДВ, отримує податковий кредит на всі оподатковувані закупівлі  товарів чи послуг у підприємства, зареєстрованого платником ПДВ. Крім цього, ПДВ у сфері зовнішньоекономічної діяльності оподатковується за нульовою ставкою до експорту та через однакове оподаткування імпорту та товарів вітчизняного виробництва.

ПДВ в  Україні був введений з 1 січня 1992 р., відповідно до Закону України від 20.12.1991 "Про податок на додану вартість". Проте вже через рік видано Декрет Кабінету Міністрів України  від 26.12.1992 р. "Про податок на додану вартість", який змінив названий вище закон і діяв до 1997 р. До початку 2011 р. основним нормативним документом, що регламентував стягнення податку  на додану вартість, був Закон України  від 03.04.1997 р., № 168/97-ВР "Про податок  на додану вартість". Введення нового закону з ПДВ було насамперед зумовлене  значним падінням фіскальної ефективності податку. Останнім нормативним документом, що регламентує стягнення ПДВ  є Податковий кодекс України від 02.12.2010 р., № 2755-VІ.

У сучасній економічній літературі переваги ПДВ  обґрунтовуються завдяки застосуванню стимулів зростання доходів і  вибору варіантів господарських  рішень. ПДВ – зручний податковий важіль, що дає змогу державі забезпечувати  наповнення дохідної частини Державного бюджету за рахунок як простого технічного його збирання, так і наявності  широкої бази оподаткування. Необхідно зазначити, що податкова система нашої держави орієнтована на надходження непрямих податків, насамперед ПДВ і акцизного збирання, які залежать не від рівня прибутковості підприємств, а від обсягів реалізації продукції. Оскільки податок на додану вартість в Україні є основним джерелом надходжень Державного бюджету, розглянемо динаміку надходжень ПДВ до Державного бюджету України протягом 2005-2009 рр. (таблиця 1.1 ).

Таблиця 1.1 Динаміка доходів Державного бюджету України за 2005-2009 рр.

Показники
	2005	2006	2007	2008	2009
Доходи Державного бюджету  України, млрд. грн	103,87	131,95	165,94	231,69	209,70
ВВП, млрд. грн	441,45	544,15	720,73	948,06	914,72
Податкові надходження  бюджету, млрд. грн	74,48	94,81	116,67	167,88	148,9
Податок на додану вартість, млрд. грн	33,80	50,40	59,38	92,08	79,89
Темп приросту надходжень ПДВ порівняно з попередніми роками, %	+102,0	+49,1	+17,8	+55,1	-13,24
Частка ПДВ у доходах  бюджету, %	32,5	38,2	35,8	39,7	37,5
Частка ПДВ у податкових надходженнях, %	45,4	53,2	50,9	54,8	56,8
Частка ПДВ у ВВП, %	7,7	9,3	8,7	9,7	9,3

 

Аналізуючи  наведені вище дані, можна стверджувати про важливість застосування ПДВ  у податковій сфері України, адже він має значний вплив на формування Державного бюджету країни загалом. Протягом 2005-2009 рр. ПДВ підтверджує  статус головного бюджетотвірного податку. Так, обсяг надходжень податку на додану вартість у 2005 р. становив 33,8 млрд грн, а у 2008 р. – 92,1 млрд грн, що у 2,7 раза більше порівняно з 2005 р. Значне зростання суми ПДВ пояснюється тим, що з 2005 р. система оподаткування ПДВ була досить стабільною та принесла прогресивні результати. Крім цього, 2008 р. можна вважати "роком ПДВ", оскільки саме цьому податку приділено найбільше уваги та зроблено істотні кроки з удосконалення його адміністрування.

Податок на додану вартість на сьогодні є головним джерелом податкових надходжень Державного бюджету України. На нього припадає 57 % усіх податкових надходжень і майже 38 % загальних доходів Державного бюджету (дані 2009 р.). Обсяг мобілізації  податку до державної скарбниці  становить 9,3 % від ВВП. При цьому  питома вага в податкових надходженнях має стійку тенденцію до зростання  останніми роками в умовах фінансово-економічної  кризи, що пояснюється меншою чутливістю ПДВ до змін економічної кон'юнктури.

Визначальними факторами, які вплинули на надходження  ПДВ до бюджету, стали: ліквідація вексельних схем розрахунків з ПДВ на кордоні, запровадження розшифровок податкового  кредиту та податкових зобов'язань  у межах контрагентів, а також  темпи зростання експортно-імпортних  операцій, які вдвічі більші, ніж  закладалися у бюджеті. Зазначені  чинники позитивно вплинули на збір ПДВ загалом у державі.

У 2009 р. обсяг  надходжень ПДВ до бюджету почав  зменшуватись, що спричинено фінансово-економічною кризою, розпочатою у вересні 2008 р. Сума мобілізованого ПДВ знизилась на 13,24 %, порівняно з 2008 р. Загалом податок на додану вартість займає 30-40 % у доходах Державного бюджету. У структурі доходів бюджету держави цей податок становив у 2009 р. 37,5 %, а у 2008 р. – 39,7 %. Таке зменшення зумовлене передусім скороченням доходів бюджету порівняно з попереднім роком. Загалом у податкових надходженнях ПДВ посідає провідне місце і становить у 2009 р. 56,8 %. Загалом, у 2009 р. надходження ПДВ до Державного бюджету України знизилось, що зумовлено зменшенням імпортних операцій, звуженням сфери виробництва, обмеженням платоспроможного попиту населення внаслідок економічних потрясінь, насамперед інфляцією, що зумовлені економічною кризою.

Отже, можна  стверджувати, що роль ПДВ як фіскального  засобу в доходах Державного бюджету  України є визначною. Ця форма  оподаткування перетворилася у  вагоме джерело формування державних  доходів. Проте ПДВ не приносить  такого ж ефективного результату платникам податку, як державі. Виступаючи, по суті, податком на кінцеве споживання, який покладено на громадян та бюджетну сферу, він, за доволі високої ставки і стрімкої інфляції, стає одним  із факторів, що стримують розвиток виробництва. Також, ПДВ дещо напружує соціальне становище в країні, особливо це стосується сфери відшкодування  цього податку.

 

РОЗДІЛ  ІІ. ОБЛІК ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТ НА ПІДПРИЄМСТВІ

       2.1 Організація обліку та документування операцій з ПДВ

 

Основою забезпечення успішної діяльності підприємства є чіткий механізм обліку господарських  процесів, у тому числі в частині  бухгалтерського обліку, який включає  в себе не тільки фіксування господарських  операцій, але й етапи обігу  документів, у яких вони зафіксовані.

Документообіг на підприємствві здійснюється в чотири етапи:

1) складання  документів в первинних підрозділах;

2) передача  оформлених документів для перевірки  і опрацювання до бухгалтерії  підприємства;

3) рух  документів при обробці і здійсненні  на їх підставі облікових записів;

4) рух  документів від місця обробки  до місця зберігання; архіву.

Єдиний  організаційний регламент, який відображає ведення обліку розрахунків за податками  і платежами, зокрема ПДВ, є Робочий  план рахунків (див. таблицю 2.1).

Таблиця 2.1Витяг з робочий план рахунків, обліку розрахунків за податками і платежами

Синтетичні рахунки (рахунки  першого порядку)		Субрахунки (рахунки другого порядку)		Примітки
Код	Назва	Код	Назва
1	2	3	4	5
Клас 6. Поточні зобов’язання
64	Розрахунки за податками  і платежами	641 6410 6411 6412 6413   6414 6415 6416 6417 6418 643 644 6441 6442	Розрахунки за податками Податок на землю Прибутковий податок Акцизний збір ПДВ, розрахунковий період якого  не наступив Місцеві податки ПДВ Податок на прибуток Розрахунки по єдиному податку Розрахунки 50% від оренди Податкові зобов’язання Податковий кредит Податковий кредит Неодержані податкові накладні