Теоретичні обґрунтування методики музичного виховання

 

Музичне виховання можна  розуміти у широкому або у більш вузькому змісті.

"У широкому значенні  музичне виховання - це формування  духовних потреб людини, її моральних  уявлень, інтелекту, розвитку  ідейно-емоційного сприйняття й  естетичної оцінки життєвих явищ. У такому розумінні - це людина[4].

У вужчому сенсі музичне  виховання - це такий розвиток здібності  до сприйняття музики. Він відбувається у різних формах музичної діяльності, які ставлять за мету розвиток музичних здібностей людини, виховання емоційної  чуйності до музики, розуміння й  глибоке переживання її змісту. У  цьому розумінні музичне виховання - це формування музичної культури людини". [3]

Задачами музичного виховання  в дошкільних закладах є::

· Виховувати любов та цікавість  до музики. Ця задача вирішується шляхом розвитку музичного сприйняття, а також музичного слуху.

· Збагачувати музичними  уявленнями, знайомлячи дітей з різноманітними музичними творами.

· Розвивати навички у  всіх сферах музичної діяльності: у  співах, слуханні, музично-ритмічних  рухах, грі на музичних інструментах.

· Розвивати загальну музикальність, шляхом розвитку головних, та вторинних музичних здібностей.

· Сприяти вихованню та формуванню музичного смаку дитини.

· Працювати над всебічним  розвитком дитини, використовуючи всі  форми музичної діяльності (співи, слухання, музично-ритмічні рухи, гра на дитячих музичних інструментах), та всі форми організації діяльності (заняття, свята та розваги, самостійна музична діяльність дітей, музика в повсякденні.)

· Розвивати творчу активність дитини.

· Оздоровлення психіки: виховання  впевненості в своїх силах, витримки, вольових рис характеру. Допомогти  кожній дитині зрозуміти свій успіх, само реалізуватися, розвиватися більш  гармонійно.

· Нормалізація психічних  процесів і властивостей: пам'ять, увага, мислення, регулювання процесів збудження  і загальмування. Контакти з музикою  сприяють розвитку уваги, тренують орган  слуху. Більше уваги слід приділяти  розвитку слухової уваги і пам'яті. Перший помічник в цьому - добре розвинуте музичне сприйняття.

· Тренування рухового апарату: розвиток рівноваги, свободи рухів, зняття надлишкової м'язової напруги, поліпшення орієнтації у просторі, координації рухів, виховання правильної постаті, розвиток дихання, формування рухових навичок, розвиток сили і витривалості.

Для того, щоб вирішити всі  ці дуже важкі завдання, необхідно виконати низку умов.

· Знання психофізичних та мовних особливостей дітей, оклад групи  та її профілю при плануванні роботи.

· Знання програми.

· Вдосконалення взаємозв'язку музичного керівника з вихователями, логопедами, психологами, дефектологами, вихователями з фізкультури, мед. працівниками. Такий взаємозв'язок необхідний на початку, а також в кінці року при діагностуванні дітей всіма  фахівцями з обговоренням властивостей кожної дитини, головних напрямках  роботи з ними. Дуже корисно обговорювати з вихователями і логопедами - дефектологами мовний матеріал.

· Покращувати здоров'я  дітей, їх психоемоційний і фізичний стан.

· Вибагливість до себе, при  підбірці матеріалу. Не говорити дуже багато, а активізувати мову дітей.

· Виконувати головні дидактичні принципи: систематичність, послідовність, доступність, а також поступове підвищення вимог.

· І головний принцип: увага  до кожної дитини, врахування його вікових, мовленнєвих індивідуальних властивостей і потреб [6].

Як відзначалося, мистецтво  завжди оперує художніми образами. Специфічними особливостями музичного  мистецтва і те, що його відбиває життєві явища в музичних образах.

Особливо важливу роль грає мелодія, надійно яскраво передає  основну думку, почуття. Образ збагачується та інші елементами музичної промови - гармонійним складом твору, його темповими і динамічними нюансами, прийомами викладу музичної думки, структурою самого твору.

Музика поєднанням своїх  засобів вираження створює художній образ, що викликає асоціації з ознаками життя, з переживаннями людини. Поєднання  засобів вираження музикою під  поетичним словом (наприклад, пісня, опера), з сюжетом (в програмній п'єсі), з дією (в спектаклях) робить музичний образ конкретнішим.

Вирішальну роль в цілеспрямованому формуванні культури особистості грає художня діяльність, необхідна як професіоналам, так й усім людям  без винятку, оскільки вона допомагає  формувати активне, творче ставлення людини до праці, до життя.

А.В. Луначарський накреслив  основні шляху реалізації виховання: розвиток здібності сприймати музику (слухання); розвиток необхідні відтворення  музичних творів здібностей і умінь (спів, гра на інструментах); засвоєння потрібних знань.

Рішуче наголошується  на емоційному, творчому сприйнятті музики, на збагаченні музичного слуху й  музичного досвіду дітей. Проблема живої, безпосередньої реакції на музику висувається як першочергове завдання виховання.

 

 

Висновок

Музичне виховання в даний  час займає міцне місце в нашому житті. Поступово при переході від  одного вікового етапу до іншого дитина довідається і відкриває для  себе багато нового і цікавого в  музиці як самостійно, так і під керівництвом дорослого.

З дитячого саду і протягом навчання в школі діти починають  поступово розуміти характер і зміст  різного роду музичних добутків, довідаються  музичні жанри, учаться пекти правильно і красиво.

Питання про вплив музичного  виховання на розвиток дитини вивчався багатьма авторами. Разом з тим, як правило, музичне навчання розглядалося в психології поза контекстом закономірностей  побудови розвиваючого навчання.

Ефективним шляхом формування творчих здібностей у процесі  музичної діяльності є застосування методики стимулювання творчої самореалізації дитини особистісного зорієнтованого типу, що є альтернативою традиційній  системі інформативних та ілюстративних методів навчання і виховання.

Методика стимулювання, в  основі якої покладено гуманний стиль  педагогічного спілкування, побудована на засобах прямого та опосередкованого впливу, основними серед яких є  діада "евристична бесіда - творчі завдання" та емоційно збагачене навчально-виховне середовище. Ці складові культивують творчі прояви дітей, стимулюють їхню творчу самореалізацію.

Усі види музичної діяльності - сприймання, виконання, творення музики - мають потенційні можливості для  організації творчого пізнавально-пошукового процесу, у перебігу якого в учнів  формуються творчі здібності, що забезпечують вербальну інтерпретацію музичних образів і музичну (вокальну та інструментальну) імпровізацію.

 

 

 

 

Список літератури

1. Морева Н. Вопросы музыкального воспитания в психо-педагогической теории // Дошкольное воспитание, 1998. № 2.

2. Барейнбойм Л.А. Музичне виховання у СРСР. - М.: Радянський композитор, № 2, 198.

3. Ветлугіна М.А. Кенеман А.В. Теорія й методика музичного виховання у дитячому садку // Дошкільна, педагогічна й колективна психологія. - М.: Просвітництво, 1983.

4. Радынова О.П., Катинене А.И., Полавандшвили М.Л. Музыкальное воспитание дошкольников / под ред. О.П. Радыновой. - М.: Просвещение: Владос, 1994.

5. Ветлугина Н.А. Музыкальное воспитание в детском саду - М.: Просвещение, 1981.

6. Ветлугина Н.А. Музыкальный букварь - М.: Просвещение, 1990.

7. Методика музыкального воспитания в детском саду / под Ред. Н.А. Ветлугиной. - М, 1982.

8. Халабузарь П., Попов В., Добровольская Н. Методика музыкального воспитания - М., 1989.