Стилі управління персоналом в ресторані

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ ТА НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКЬКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА  
 
 
 

                                      Реферат

                  на тему:

«Стилі управління персоналом в ресторані»

 
 

з дисципліни «менеджмент»  
 
 
 

     Виконала:

студентка гр. ГОТ 2008-2 

     Викладач:

                        Прохорова М.С. 
 
 
 
 

                        Харків  - 2012

                        Зміст :

Вступ ……………………………………………………………………………...…..3

1. Стилі керівництв, як форма управління підприємством …………………..…..4

1.1. Стилів керівництва  і методи їх впливу на роботу персоналу ……………..…4

1.2. Типологія  стилів керівництва ……………………………………………........10

1.3. Сутність  і критерії оцінки ефективності  роботи персоналу в ресторанах …14

2. Комплексне використання можливостей, засобів, форм і методів добору і розстановки кадрів, удосконалення стилю роботи керівників і посилення його впливу на діяльність – найважливіші умови підвищення ефективності роботи персоналу ресторанного бізнесу. ………………………………………………….23

Висновки ………………………………………………………………………...…..28

Список використаних джерел ……………………………………………...………29 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

       Актуальність  даної теми полягає в тому, що сьогодні розвиток підприємств неможливий без ефективної управлінської діяльності. Уміння керівника створити сприятливий соціально-психологічний клімат в колективі, зацікавити роботою працівників, застосувати певні мотиваційні та управлінські методи, виявити свої лідерські здібності, вміння спілкуватися та вирішувати конфліктні ситуації – все це залежить від обраного стилю керівництва і впливає на ефективність та результативність організації. 
             Сучасний стан економіки України характеризується пошуком на підприємствах ефективних важелів та інструментів здійснення виробничо-господарської діяльності.  
            Неможливо ефективно виконувати функції планування, організації, мотивації і контролю, якщо немає ефективного управління і лідерів, здатних заохочувати інших працівників, позитивно впливати на них і вести за собою, тим самим досягаючи ефективних кінцевих результатів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Стилі керівництв, як форма управління підприємством

1.1. Стилів керівництва  і методи їх  впливу на роботу  персоналу 

       Одна  з найважливіших проблем сучасного  бізнесу - питання керівництва. У  всіх дослідженнях, що торкаються цієї теми виділяють три аспекти: люди, вплив і мета. Керівник завжди так чи інакше має справу з людьми, із співробітниками компанії й членами інших організацій, прагне здійснити на них вплив, для того, щоб спонукати їх до визначених вчинків. І все це спрямовано на досягнення організаційної мети. Вплив означає, що взаємовідносини між людьми не є пасивними. Більш того, вони здійснюються заради визначеної мети.

       Отже, керівництво - це здатність індивіда для досягнення деяких цілей впливати на інших людей. Передбачається, що керівники разом з іншими членами колективу направляють свої зусилля на вирішення деяких завдань.

       Керівник  організації - людина, яка одночасно  є лідером і ефективно керує  своїми підлеглими. Його мета - впливати на інших таким чином, щоб вони виконували роботу, доручену організації.

       Американський дослідник Роберт Блейк та Джейн  Моутон підкреслюють, що сильне та ефективне  керівництво сприяє створенню атмосфери  участі та колективної підтримки  цілей діяльності організації, в  якій її члени отримують стимул в  усуненні перепон і досягненні максимальних результатів. Отже, для забезпечення ефективного керівництва треба враховувати такі елементи:

- ініціативність; 
- інформованість; 
- захист своєї думки; 
- прийняття рішень; 
- розв'язання конфліктних ситуацій; 
- критичний аналіз.

       Жодний  з розглянутих елементів не може компенсувати відсутність або надлишок будь-якого іншого, так як все це формує стиль керівництва менеджера.

       Стиль керівництва - це стала сукупність особистих  та індивідуально-психологічних характеристик  керівника, за допомогою яких реалізується той чи інший метод (методи) керівництва.

       Науково й практично розроблено інструментарії вивчення впливу стилю управління керівника  на ефективність роботи персоналу представлена в таблиці 1.1

Таблиця 1.1

«Методи аналізу стилю управління на ефективність роботи персоналу»

Методи   Класифікація   1   2   Методи обстеження    (збір даних)   Самообстеження, інтерв'ювання, активне  спостереження робочого дня, моментні спостереження, анкетування, вивчення документів, функціонально-вартісного аналізу.   Методи аналізу   Системний, економічний, декомпозиція, послідовної підстановки, порівнянь, динамічний, структуризації цілей, експертно-аналітичний, нормативний, параметричний, моделювання, функціонально-вартісного аналізу, балансовий, кореляційний і регресійний, матричний.   Методи формування   Системний підхід, аналогій, експертно-аналітичний, параметричний, блоковий, моделювання, структуризації цілей, досвідний, творчих  нарад.

 
Продовження Таблиці 1.1

1   2   Методи обґрунтування   Аналогій, порівнянь, нормативний, експертно-аналітичний, моделювання фактичного та бажаного стану досліджуваного об'єкта, розрахунок кількісних і якісних показників оцінки економічної ефективності запропонованих варіантів, функціонально-вартісного аналізу   Методи впровадження   Навчання, перепідготовка та підвищення кваліфікації працівників апарата управління, матеріальне й моральне стимулювання нововведень, залучення громадських організацій, функціонально-вартісного аналізу

       Системний аналіз служить методичним засобом  системного підходу до вирішення проблем удосконалювання системи управління персоналом. Системний підхід орієнтує дослідника на розкриття системи управління персоналом у цілому та основних її компонентів.

       Економічний аналіз полягає у вивченні та зіставленні  витрат на виробництво продукції або надання послуг з результатами, отриманими при реалізації продукції або наданні послуг.

       Метод структуризації цілей передбачає кількісне  і якісне обґрунтування цілей  організації в цілому та цілей  системи управління персоналом з  погляду їхньої відповідності цілям організації.

       Експертно-аналітичний  метод удосконалювання управління персоналом ґрунтується на залученні  висококваліфікованих фахівців по управлінню персоналом, управлінського персоналу  підприємства до процесу удосконалювання.

       Винятковий ефект у практиці вдосконалювання управління персоналом дає нормативний метод. Він передбачає застосування системи нормативів, які визначають склад і зміст функцій щодо управління персоналом, тип організаційної структури, критерії побудови структури апарата управління організації в цілому та системи управління персоналом.

       Усе ширше застосовується параметричний  метод. Завдання цього методу - встановлення функціональних залежностей між  параметрами елементів виробничої системи та системи управління персоналом для виявлення ступеня їхньої відповідності.

       Останнім  часом при вдосконалюванні системи  управління персоналом почали застосовувати  метод функціонально-вартісного аналізу. Цей метод дозволяє вибрати такий  варіант побудови системи управління персоналом або виконання тої або іншої функції управління персоналом, що потребує найменших витрат і є найбільш ефективним з погляду кінцевих результатів.

       Метод головних компонент дозволяє відобразити  в одному показнику (компоненті) властивості  десятків показників. Це дає можливість порівнювати не безліч показників однієї системи управління персоналом з безліччю показників іншої подібної системи, а тільки один.

       Кореляційний  і регресійний аналіз – це встановлення лінійної залежності та тісноти зв'язку між параметрами (чисельністю персоналу й факторами, що впливають на неї).

       Дослідний метод базується на досвіді попереднього періоду даної системи управління персоналом та досвіді іншої аналогічної  системи.

       Найбільший  розвиток у справі удосконалювання  управління персоналом одержав метод аналогій. Він полягає у застосуванні організаційних форм, які виправдали себе у функціонуючих системах управління персоналом з подібними економіко-організаційними характеристиками стосовно розглянутої системи.

       Ефективним  методом використання типових рішень при вдосконалюванні управління персоналом є блоковий метод типізації підсистем лінійно-функціональних і програмно-цільових структур, який прискорює процес формування нової системи управління персоналом і підвищує ефективність функціонування системи з найменшими витратами.

       Морфологічний аналіз – спосіб вивчення різних комбінацій варіантів організаційних рішень, які  пропонуються для здійснення окремих  функцій управління персоналом.

       Найбільший  ефект та якість системи управління персоналом досягають у тому випадку, коли застосовується система методів у комплексі. Застосування системи методів дозволяє глянути на об'єкт удосконалення з усіх боків, що допомагає уникнути прорахунків.

       Розглядаючи принципи дослідження впливу стилю  управління керівника на ефективність роботи персоналу виділяють наступні:

       - принцип історизму. Забезпечує  вивчення явища з погляду його  виникнення, етапів розвитку, сучасного  і майбутнього стану. Діалектичний розвиток будь-якого об'єкта, процесу, явища характеризується спрямованістю, послідовністю, збереженням досягнутих результатів тощо.  
             - принцип розвитку. Цей принцип діалектично пов'язаний з принципом історизму, що в психології означає рух форм психічного відображення від біологічно зумовлених до соціально зумовлених форм, перетворення індивідуально-психологічних особливостей особистості на її властивості. 
             - принцип об'єктивності. Передбачає об'єктивність наукового дослідження, вивчення об'єктивних закономірностей розвитку явищ управління, вимагає, щоб методи дослідження і позиція дослідника не впливали на одержані результати. Це означає, що дослідник не має права нічого додавати від себе ні на етапі спостереження за явищем, ні в процесі формулювання висновків. Умовами об'єктивності наукових висновків та інформації є точність, обґрунтованість, надійність, достовірність, наукова аргументованість.  
             - принцип системності. Сучасне наукове знання є складним, багаторівневим, багатовимірним, глибоким. Цим ознакам відповідають основні напрями системного підходу, завдяки якому психологія управління розвивається і розв'язує свої завдання. “Система” - основне поняття цього підходу, в якому певний матеріальний або ідеальний об'єкт розглядають як складне цілісне утворення. Системний підхід передбачає виокремлення певної системоутворюючої властивості, яка об'єднує елементи системи в єдине ціле, в систему зв'язків, у структуру. Суттєвою особливістю системного підходу є те, що кожну систему розглядають як підсистему іншої.  
             - принцип комплексності. Головна умова комплексу - врахування в кожному складному явищі всіх його аспектів. Реалізація цього принципу означає необхідність розвитку міждисциплінарних зв'язків психології управління, її взаємодії з іншими науками. 

      Емпіричне дослідження проводяться методом анкетування. Метод анкетування (аналітичного експертного оцінювання) грунтується на самостійній підготовці відповідей на запитання анкети. Однак досвід доводить, що у письмовому викладі суті господарських ситуацій і в анкеті великого значення набувають такі суб'єктивні фактори, як "місцевий патріотизм", небажання виступати з критикою товаришів по службі і керівників, скептицизм щодо значення і способів дослідження, неправильне тлумачення чи нерозуміння запитання, звичайне небажання займатися невластивою опитуваному роботою. Усе це негативно позначається на якості аналізу, проведеного за допомогою анкетування. 

1.2. Типологія стилів  керівництва

       Загальною межею управлінської діяльності керівника є право легітимно  диктувати, нав'язувати свої волю, думку об'єкту управління через систему адміністративних, економічних, владних механізмів.

       Сутнісна  відмінність управлінської діяльності від інших форм людської активності полягає в ухваленні соціально  значущих, таких, що зачіпають інтереси безлічі людей рішень і відповідальності за їх правильність і ефективність перед власником. Вирішення протиріччя між загальними і приватними характеристиками управлінської діяльності, а також вплив особових якостей керівника на механізм ухвалення рішень виражається поняттям «Стиль управління». Важливо підкреслити інтегральний характер процесу ухвалення рішення, що вимагає особливих особових якостей.

       У стилі управління зафіксовані як загальні, алгоритмизовані операції, так і одиничні, унікальні, такі, що відображають індивідуальні особливості професіоналізму керівника. Вони характеризують його поведінку не взагалі, а типове, «стійке, інваріантне в нім, таке, що постійно виявляється в різних ситуаціях». Традиційно дослідники розрізняють три класичні стилі управління: авторитарний, демократичний і ліберальний. Зрозуміло, існуючі стилі є тільки начрис безлічі відтінків і специфіки управлінської взаємодії.

       При аналізі стилів керівництва ряд  авторів знаходить більше всього негативного в авторитарному  стилі керівництва. Авторитарність лежить в основі абсолютної більшості виробничих конфліктів із-за прагнення суб'єкта до єдиновладності. Претензія автократа на компетенцію у всіх питаннях породжує хаос і кінець кінцем негативно впливає на ефективність роботи. Автократ своїм свавіллям паралізує роботу колективу, на який спирається. Він не тільки втрачає кращих працівників, але і створює навколо себе ворожу атмосферу, яка загрожує йому самому. Незадоволені і скривджені підлеглі можуть його підвести і дезінформувати. Залякані працівники не тільки ненадійні, але і працюють не з повною віддачею, інтереси підприємства їм чужі, при щонайменшій нагоді вони реалізують «право» запозичити власність господаря.