Шляхи вдосконалення управління діяльністю підприємства з іноземними інвестиціями на українському ринку

Спільна діяльність може здійснюватися  на основі об‘єднання вкладів учасників. При цьому вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну  діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички  та вміння, а також ділова репутація  та ділові зв‘язки.

 Слід також зазначити, що  на зміст установчих документів  підприємства з іноземними інвестиціями  та порядок його державної  реєстрації поширюються загальні  вимоги, встановлені Цивільним і  Господарським кодексами України для юридичних осіб та іншими нормативно-правовими актами чинного законодавства України, за винятком випадків, встановлених спеціальним законодавством [41, c.130].

Законодавством України вводиться  обмеження у вигляді максимальної частки іноземних інвестицій у статутних  фондах ряду юридичних осіб, серед  яких [25, с.41].:

• страховики - не більше 49% (Закон України "Про страхування");
• організації-розповсюджувачі видавничої продукції - не більше 30% (Закон України "Про видавничу справу");
• підприємства зв’язку - не більше 49%, та мовлення - не більше 30%, в іншому разі їх створення і діяльність забороняється (Закон України "Про зв’язок");
• телерадіоорганізації - не більше 30% (Закон України "Про телебачення і радіомовлення").

Іноземні інвестиції підлягають державній  реєстрації, порядок і умови якої визначені постановою Кабінету Міністрів  України “Про затвердження Положення  про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій”. Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється Урядом Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями протягом трьох робочих днів після фактичного їх внесення у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Незареєстровані  іноземні інвестиції не дають права  на одержання прав та гарантій, передбачених Законом України “Про режим іноземного інвестування”:

• Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації.
• Державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції.
• Іноземні інвестори мають право на відшкодування збитків.
• У разі припинення інвестиційної діяльності іноземному інвестору гарантується повернення його інвестицій.
• Держава гарантує безперешкодний і негайний переказ за кордон всіх отриманих прибутків.
• Іноземним інвесторам в Україні надаються рівні умови діяльності з вітчизняними інвесторами.
• Іноземні інвестори можуть здійснювати інвестиції в Україну у вигляді будь-яких ціннoстей.
• Іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об‘єкти, інвестування в які не забороненo законами України.

При цьому іноземні інвестиції можуть здійснюватися як у формі національної чи іноземної конвертованої НБУ  валюти, так і у формі рухомого чи нерухомого майна та пов‘язаних з ним майнових прав; акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також  корпоративних прав, грошових вимог  та права на вимоги виконання договірних зобов‘язань; будь-яких прав інтелектуальної  власності, вартість яких у конвертованій  валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або  міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи  легалізовані на території України  авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо; прав на здійснення господарської  діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних  ресурсів; інших цінностей відповідно до законодавства України. Значною  пільгою для іноземних інвестицій є те, що майно, яке ввозиться в  Україну як внесок іноземного інвестора  до статутного фонду підприємств  з іноземними інвестиціями (крім товарів  для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом .

Проте, не все так однозначно та позитивно, як хотілося б. Іноземне інвестування серед низки переваг має і  певні недоліки, головним серед яких, мабуть, є часткова або повна втрата контролю над підприємством з  боку українського учасника. З цієї причини вбачається прийнятним інвестиційне співробітництво на підставі договору про спільну діяльність, який не передбачає створення юридичної особи.

Інакше кажучи, якщо існує загроза  отримання іноземним інвестором монопольного становища в тій  чи іншій галузі економіки, то безпечніше обмежитися укладенням договору про  спільну діяльність без створення  юридичної особи з метою об’єднання капіталів для реалізації конкретних проектів.

Проте, якщо проблема монополізації  більшою мірою стосується суб’єктів  великого бізнесу, то “вливання іноземного капіталу” в малі та середні підприємства може, навпаки, підтримати й окремий  бізнес, і економіку загалом.

 Отже, державне регулювання  визначним чином впливає на  управління діяльністю підприємств  з іноземними інвестиціями, проте  вони повинні в прийнятті рішень  враховувати вплив середовищ  них чинників : економічних, правових, політичних та соціально –  культурних.

Спрямування інвестицій в економіку  країни значною мірою залежить від  інвестиційного клімату.

 

 

 

Висновки до розділу 1.

Дослідивши  теоретичні підходи до управління діяльністю підприємств з іноземними інвестиціями можна зробити наступні висновки.

Підприємство  з залученням іноземного капіталу має  особливе значення для формування нової  структури економіки України, та, завдяки потенційним можливостям  позитивно впливати на процеси ринкової орієнтації і сприяти інтеграції у світову систему господарювання.

Підприємства з іноземними інвестиціями, як об’єкт управління, відрізняється від вітчизняних підприємств тим, що присутнє об'єднання власності партнерів і розподіл між ними прибутку, а також їх спільна участь в управлінні даними підприємством.

При цьому  об'єднання власності партнерів  веде до розподілу між ними і виробничого  та комерційного ризиків, однак відповідальність і ефективність роботи залишається  колективною. Важливою особливістю підприємств з іноземним інвестуванням є спільна участь партнерів в управлінні ним. В опитування про призначення керівників створюваного підприємства вирішується його учасниками на установчих зборах. Так само як правило, заздалегідь, вирішується, чи будуть залучатися до роботи іноземні службовці.

Також, варто зазначити, головною функцією управління МК, які включають в себе ПІІ, є стратегічне планування, потреба якого випливає з величезних масштабів усуспільнення виробництва. По своїй суті процес стратегічного планування є основою функціонування всіх управлінських функцій, тому що забезпечує чіткий спосіб оцінки мети корпорації й основу для управління членами організації. Його задача - забезпечити нововведення і зміни в корпорації, використовуючи чотири основних види управлінської діяльності: розподіл ресурсів, адаптацію до зовнішнього середовища, внутрішню координацію й організаційне стратегічне передбачення.

Управлінські  функції виконуються в міжнародних  компаніях спеціальним апаратом, що складається з взаємодіючих між  собою підрозділів. За кожним з них  закріплюються свої специфічні функції. Їхнє виконання зв'язане з рішенням конкретних задач, що входять у сферу  діяльності відповідного органу управління. А це вимагає застосування визначених, методів і засобів.

Розглянувши державне регулювання управлінням ПІІ слід звернути увагу на те, що воно значним чином впливає на управління діяльністю підприємств з іноземними інвестиціями, і, в прийнятті рішень, підприємство повинно враховувати вплив економічних, правових, політичних та соціально – культурних чинників середовища.

 

 

РОЗДІЛ 2.

ДОСЛІДЖЕННЯ УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА З  ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ «КИЇВЦЕМЕНТ» НА УКРАЇНСЬКОМУ РИНКУ

2.1. Організаційна структура та характеристика напрямків діяльності підприємства ПАТ «Київцемент»

Публічне  акціонерне товариство "Київцемент" розташовано в центральній економічній  зоні України - місті Києві. Столиця  є центром постійного будівництва, а "Київцемент" постачає для нього  цемент усіх марок.

Історія будівництва цементного заводу в  Києві бере свій початок з Київської  Цементно-Помольної Установки Народного  Комісаріату Промисловості Будматеріалів  СРСР, з 1945 року, коли після закінчення війни, знадобилася величезна кількість цементу для відновлювальних робіт у столиці.

Починаючи З 1947 року - будується Київський цементний завод.

У 1949 введена в роботу перша технологічна лінія з цементним млином розміром 2,2 х 13 метрів і сушильним барабаном 2,2 х 14 метрів. Столиця продовжувала відбудовуватися, й існуюче устаткування не могло задовільнити потреби міста, що розвивається.

У 1951 році Міністерством Промисловості Будівельних Матеріалів СРСР було виділено кошти для встановлення другої технологічної лінії і збільшення виробництва з 96 тисяч тон цементу на рік до 175 тисяч тон.

На початку 1960-х років було встановлено млин попереднього розмолу клінкера, що дало иожливість наростити потужності підприємства до 219 тисяч тон цементу на рік. Асортимент цементу складався на той момент не лише зі звичайного портландцементу, але також зі сульфатостійкого цементу, шлакопортландцементу, пуццоланового портландцементу та інших видів цементу.

2 січня  1994 року на базі "Київінжцементу" було створене відкрите акціонерне товариство "Київцемент". На той момент "Київцемент" спеціалізувався на випуску високомарочного цементу марки ПЦ I - 500. Проектна потужність заводу складала близько 300 тисяч тон цементу на рік.

У 2000 році контрольний пакет акцій заводу викупила німецька примислова група Dyckerhoff AG, і "Київцемент" став рівноправним членом всесвітньо відомої промислової Групи, що об’єднує компанії з виробництва цементу й інших видів будівельних матеріалів. З цього часу відбувається повна реорганізація підприємства.

З новим  керівництвом приходять нові знання та інвестиції в модернізацію устаткування, покращуються як умови праці, так  і рівень оплати праці персоналу. Постійний процес обміну знаннями з  міжнародними фахівцями та тренінги підвищують рівень кваліфікації українських  цементників і виводить їх, крок за кроком, на один рівень з вноземними колегами.

Публічне акціонерне товариство «Київцемент» засноване шляхом корпоратизації державного підприємства «Київський інженерно  – виробничий центр цементу» згідно із Законами України «Про приватизацію майна державних підприємств», «Про господарські товариства» та відповідно до Указу Президента України від 15 червня 1993р. №210/93 «Про корпоратизацію підприємств»

Згідно із рішенням Загальних Зборів Акціонерів від 25 лютого 2010 року, оформленим протоколом №17, відкрите акціонерне товариство «Київцемент» змінило свій тип на публічне акціонерне товариство «Київцемент», відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року № 514 – VI.

Основним  видом діяльності підприємства є  виробництво будівельної продукції, такої як цемент, шиферні листи,  азбестоцементні труби, карбонатна порода та інші.

ПАТ "Київцемент" займає досить значне місце в виробництві цементу в галузі.

ПАТ «Київцемент» та його основна організаційна структура належать до категорії складних систем управління, що передбачає цілісність об'єкта, що складається з багатьох взаємопов'язаних та взаємодіючих елементів. Функціонування цього об'єкта визначається сформульованими місією та цілями. Окрім цілісності система характеризується структурою, певними властивостями (параметрами), зв'язками між елементами як всередині системи, так і зовні.

Отже, детально зупинимось і розглянемо організаційну  структуру підприємства ПАТ «Київцемент» та його особливості в цілому.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.1 – Організаційна структура  ПАТ «Київцемент» (на 12.01.12)

Засновниками  товариства є громадяни України. Керівництво ВАТ "Київцемент" здійснюють:

- Загальні  збори акціонерів 

- Спостережна  рада 

- Правління  акціонерного товариства 

- Контрольно - ревізійна комісія. 

Оперативне  керівництво здійснюється відповідальними  посадовими особами, включаючи Голову Правління та інших членів Правління, а також службовців, яких призначило на ці посади Правління.

Загальні  збори акціонерів збираються не менше  одного разу на рік. Спостережна рада призначена здійснювати контроль за діяльністю ВАТ і Правління Товариства. Виконавчим органом ВАТ, призначеним  здійснювати управління поточною діяльністю ПАТ, є Правління Товариства.

Роботою правління керує Голова Правління, який також займає посаду Директора  ВАТ. Ревізійною комісією проводиться  перевірка фінансово-господарської  діяльності Товариства.