Методи прийняття управлінських рішень

 При цьому важливо виходити  з того, що в даний час більше  чим абиколи, керівникам повинні  бути притаманні почуття нового, уміння мислити економічно грамотно, йти в ногу з науково-технічним  прогресом. 

 Забезпечення конкретності  й оперативності. Невідкладені  питання повинні зважуватися  вчасно, швидко, без зайвого паперового  марнування, реально, з обліком  усіх найважливіших факторів, твердо, у живому зв'язку з колективом  на основі детального ознайомлення  із ситуацією і конкретними  умовами. Поряд з цим оперативність  не повинна вести до імпровізації, метушні, довільній і частій зміні рішень [9, с. 220].

 Якщо рішення формується  і виробляється групою фахівців, скажемо радою, необхідно організувати  роботу таким чином, щоб кожний  з фахівців, зберіг індивідуальні  позитивні риси своєї діяльності, направивши їх на рішення даної  проблеми. Причому розмір групи  повинний бути оптимальним, оскільки  великі групи виявляються малоефективними.  У них відсутні можливості  для живої дискусії, складними  представляються можливості створення  духу обговорення, успіхів у роботі, творчому обговоренню [16, с. 223].

 Керівник покликаний створити  в роботі дух творчого пошуку, обміну думкою, здорової критики,  пошуку рішення з урахуванням  реальної обстановки, а не керуючись  правилом взаємних поступок, тиску  авторитетом і т.п. 

 Використання методу головної  ланки. З безлічі питань, що  підлягають рішенню, необхідно  вибрати і вирішувати найважливіші, від яких залежить успішне рішення проблеми [5].

 Уміння вибирати головні,  ведучі ланки, що визначає загальний  хід розвитку явища, характеризує  наукову обґрунтованість того  чи іншого рішення. Керівник, виробляючи  і приймаючи рішення повинний  оцінювати різні варіанти, вибираючи  найкращі, головні з них, ключові. 

 Визначення сфери впливу  рішень. Після завершення етапів  вивчення і з'ясування проблеми, пошуку, оцінки рішень і вибору  найкращої альтернативи, визначається, на які структурні підрозділи  вплине пропозиція і, отже, вивчається  реакція останніх на цю пропозицію [16, с. 225].

 Забезпечення самостійності  в ухваленні рішення. Необхідність  забезпечення самостійності в  ухваленні рішення обумовлюється  тим, що прийняття рішень у  рамках існуючих повноважень  є не тільки правом, але й  обов'язком кожного керівника.  Кожен працівник повинний приймати  рішення самостійно, але в межах  своєї компетенції, у рамках  поставлених задач, наказів і  розпоряджень вищестоящого керівника.  Ніхто не повинний перекладати  прийняття рішень на вище чи  нижчестоящих з метою уникнути відповідальності [5].

 

 

ВИСНОВОК

 

Прийняття рішень   зв'язуючий процес, необхідний для виконання будь-якої управлінської функції.

Запрограмовані рішення, типові частіше за все для ситуацій, що повторюються,  приймаються з  дотриманням конкретної послідовності  етапів. Нові або складні ситуації вимагають незапрограмованих рішень, в цьому випадку керівник сам  вибирає процедуру прийняття  рішень.

Рішення можуть прийматися за допомогою інтуїції, думки або  методом раціонального вирішення  проблем. Останній сприяє підвищенню імовірності  прийняття ефективного рішення в новій складній ситуації [16, с. 249].

На прийняття рішень, крім всього, впливає маса зовнішніх і  внутрішніх обставин, таких як ціннісні орієнтації менеджера, середа прийняття рішень і інші.

Прийняття управлінських  рішень в організаціях має ряд  відмінностей від вибору окремої  людини, тому що є не індивідуальним, а груповим процесом.

Комплексний характер проблем  сучасного менеджменту вимагає  комплексного, усебічного їхнього аналізу, тобто участі групи менеджерів і  фахівців, що призводить до розширення колегіальних форм прийняття рішень.

Прийняття рішень є найважливішою  справою в роботі менеджера. Тому вчитися приймати рішення потрібно ще в процесі навчання, а не тоді, коли від керівника вже залежить доля підприємства. Тому зараз можна  вчитися не тільки на власних помилках, але і на досвіді інших людей  і організацій. Приймаючи рішення, потрібно усвідомлювати, що керівник розпоряджається  не тільки своєю долею, але і долями працюючих на нього людей [19].

Історія знає багато випадків, коли ухвалення відповідального  рішення в критичний момент рятувало фірму від руйнування. Але з  іншого боку, ухвалення невірного  рішення може мати жахливі наслідки.

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Веснин В.Р. Основы менеджмента. М.: Т.Д. “Элит-2000”,2001. – 440с.
2. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: ученик / О.С. Виханский, А.И. Наумов. – 4-е изд.,перераб. и доп. – М.: Экономист, 2006.- 670с.: ил.
3. Герасимчук В. Г. Стратегічне управління підприємством. Графічне моделювання: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2000. — 360 с.
4. Дерлоу Д. Ключові управлінські рішення. Технологія прийняття рішень: Пер. з англ. - К.: Всеувито, Наукова думка 2001. - 242 с. - (Сер. "Усе про менеджмент").
5. Карданская М.Л. Основы принятия управленских решений: Учебное пособие. – М.: Русская Деловая литература, 2003. – 288 с. [електронній ресурс] http://books.efaculty.kiev.ua/men/6/t3/3.html
6. Кабушкин Н Л. Основы менеджмента: Учеб. пособие У Н.И. Кабушкин. - 5-е изд., стереотип. - Мн.: Новое знание, 2002. — 336 с.
7. Кузнецова Г. Инструментарий для решительных//Управление компанией, - 2006 - №11. – с.150
8. Литвак Б.Г. Разработка управленческого решения: Учеб. - М.: Дело, 2000. - 392 с.
9. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф., Основы менеджмента. Пер с англ. – М.: Дело, 2001. – 704с.
10. Немцов В.Д. та ін. Менеджмент організацій. – К., 2002. – с.392
11. Подсолонко А.О. Менеджмент: теорія і практика: Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2003. с. 370.
12. Ременников В.Б. Разработка управленческого решения: Учеб. пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. - 140 с.

13. Смирнов Э.А. „Разработка управленческих решений”- М.: Юнити, 2001, 271 с.

14. Тарнавська Н.П., Пушкар P.M. Менеджмент. Теорія та практика. - Тернопіль, 2002. [електронній ресурс] http://tourlib.net/books_ukr/nechauk103.htm

15. Управление организацией / Под ред. А.Г. Поршнева, З.П. Румянцевой, Н.А. Соломатина. М.: ИНФРА-М, 2000.
16. Фатхутдинов Р.А. Организация производства. Учебник. – М.:ИНФРА М, 2000. – 672с. – (Серия “Высшее образование”).
17. Хомяков В.І. Менеджмент підприємства. Навч. посібн. 2-ге вид., перероб. і доп. – Київ: Кондор, 2005. – 434 с. [електронній ресурс] http://pidruchniki.com.ua/19570411/menedzhment
18. Шегда А.В. Менеджмент. Навч.посіб. – К.:Т-ю “Знання”, КОО,2002. – 563с. – (Вища освіта ХХІстоліття).
19. Школа І.М. та ін. Менеджмент туристичної індустрії: Навч. посіб. – Харків: ХНАДУ, 2002. – 307с. [електронній ресурс] http://pidruchniki.com.ua/18351218/menedzhment
20. Юкаева В.С. Управленческие решения: Учеб. Пособие. - М.: Аудит, Издательский дом "Дашков и К", 2000. - 292 с.