Аналіз діяльності та платоспроможності підприємства

 

ВСТУП

Кожне підприємство є незалежним товаровиробником. Воно може самостійно приймати будь-які рішення у межах  чинного законодавства. Але, ефективність цих рішень багато в чому залежить від об’єктивності, своєчасності та всебічності оцінювання існуючого  й очікуваного фінансово-економічного стану підприємства.

В умовах ринкових відносин платоспроможність  підприємств вважається найважливішою  умовою їх господарської діяльності. Платоспроможність підприємства як його здатність вчасно та в повному обсязі виконувати планові платежі і термінові зобов'язання, підтримуючи при цьому нормальний ритм господарської діяльності – є однією з умов конкурентоспроможності підприємства, його фінансової стабільності. Здатність підприємства розраховуватись за своїми боргами в обсягах та строках, передбачених договорами та законодавством, є необхідною умовою успішного функціонування на ринку, що і обумовлює актуальність обраної теми.

Базовим підприємством для написання  курсової роботи було обрано Публічне акціонерне товариство «Галнафтогаз», основним видом діяльності якого є роздрібна торгівля пальним. Разом з вказаними, підприємство розробляє нові – перспективні напрями торгівельної діяльності.

Головною  метою роботи є дослідження теоретичних  аспектів та отримання практичних навичок  аналізу ліквідності та платоспроможності підприємства на базі документів ПАТ «Галнафтогаз».

Основними завданнями даної роботи є вивчення сутності платоспроможності та ліквідності підприємства та факторів, що її визначають, загальний аналіз ліквідності ПАТ «Галнафтогаз», а також, визначення шляхів щодо її підвищення.

Об’єктом  дослідження курсової роботи є ліквідність підприємства.

Предметом даної роботи виступають особливості  аналізу ліквідності ПАТ «Галнафтогаз»

Інформаційною базою дослідження  є діюча система нормативно-правових актів (закони України, Постанови Кабінету Міністрів тощо), фінансова інформація ПАТ «Галнафтогаз», матеріали публікацій у спеціальній і періодичній  пресі та інші.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І.Теоретичні основи аналізу ліквідності підприємства

 

1.1Сутність ліквідності  та платоспроможності

 

Серед авторів підручників  по економічному аналізу немає єдиного  підходу до визначення понять ліквідності  та платоспроможності. Багато дефініцій  навіть суперечать одна одній. На думку  автора даної роботи поняття ліквідності  і платоспроможності є близькими, але не тотожними. Загалом, під ліквідністю  підприємства розуміється його здатність  розраховуватися за своїми фінансовими  зобов’язаннями за рахунок наявних  активів, що можуть бути використані  для погашення боргів. Такі активи називаються ліквідними засобами. В  свою чергу, платоспроможність це здатність  підприємства сплачувати кошти за своїми зобов’язаннями, що вже настали  і потребують негайного погашення, за рахунок наявних грошей на банківських  рахунках або у готівці. Отже, ліквідність  поняття більш широке ніж платоспроможність. Ліквідність – це потенційна платоспроможність. Ліквідність підприємства визначається через співвідношення різних частин активу та пасиву його балансу. Термін «ліквідність» походить від латинського liquidus, що в перекладі означає проточний, рідкий, тобто ліквідність дасть тому чи іншому об’єкту характеристику легкості руху, переміщення. Термін «ліквідітет» був запозичений з німецької мови на початку ХХ ст. Водночас, необхідно відрізняти від ліквідності балансу ліквідність активів. Рівень ліквідності активів пов’язаний із часом, необхідним для перетворення їх у грошові засоби. Чим менше часу необхідно для перетворення даного виду активів у гроші, тим вища його ліквідність. Присутня обернена залежність.

В умовах ринкової економіки, коли можлива ліквідація підприємств  унаслідок їхнього банкрутства, платоспроможність та ліквідність  є одними з головними критеріями для визначення фінансового стану підприємства. Якщо стан розміщення підприємством власних та залучених фінансових ресурсів відповідає умовам ліквідності, таке підприємство гарантоване від банкрутства. Водночас для підтримання підприємства у платоспроможному стані, необхідна відповідність чисто грошових активів потребам щоденних платежів. Наявність залишку коштів на кінець операційного дня на поточному рахунку а також відсутність прострочених боргових зобов’язань є доброю ознакою з точки зору визначення платоспроможності підприємства. З іншого боку, надмірна концентрація грошових коштів на поточному рахунку свідчить про нераціональне використання фінансових ресурсів. Цілком достатнім є покриття різниці між кредиторською заборгованістю усіх видів, строки оплати якої настають протягом певного найближчого періоду, та поточною дебіторською заборгованістю, платежі за якою очікуються у той же період. Незадовільна платіжна готовність підприємства тягне за собою великі непродуктивні витрати підприємства у вигляді пені за прострочку платежів.

Визначаючи ліквідність  та платоспроможність підприємства різні користувачі даної інформації мають різні інтереси. Банківсько-кредитні установи цікавить можливість вкладення  коштів та отримання їх назад з  певним відсотком. Держава вбачає в  кожному підприємстві, насамперед, надійного платника податків. Працівники розраховують на своєчасне отримання  заробітної плати та перспективи  у майбутньому. Аудитори, консультанти або фінансові директори мають  на меті вироблення раціональних рекомендацій по покращенню фінансового стану  об’єкту, що аналізується.

Низька ліквідність, а  отже і платоспроможність підприємства, спричинюється збитковою діяльністю або низьким рівнем рентабельності, оскільки прибуток є головним джерелом збільшення обсягу фінансових ресурсів, а також нераціональним розміщенням  фінансових ресурсів. Все це може призвести  до банкрутства та ліквідації підприємства.

Таким чином, будучи дуже близькими, поняття ліквідності та платоспроможності  не є ідентичними. Відображаючи потенційну платоспроможність ліквідність  зорієнтована на перспективу, в той  час як платоспроможність характеризує поточний стан підприємства. Чітка  визначеність надає можливість різним контрагентам та зацікавленим суб’єктам  зосередити свою увагу на тих явищах та процесах, що найбільшою мірою відповідають їхнім інформаційним запитам та надають можливість прийняття раціональних та правильних рішень.

Отже, проаналізувавши попередні  твердження, платоспроможність підприємства – це його здатність у повному  обсязі й у визначений термін розрахуватися  за своїми зобов'язаннями за допомогою  грошових ресурсів та інших активів  та спроможність здійснювати безперервну  фінансово-господарську діяльність.

Але, на жаль, більша частина  підприємств характеризується низькою  платоспроможністю, основними причинами  якої є помилкове визначення плану  виробництва; втрата ефективних каналів  збуту; неефективне використання трудових і матеріальних ресурсів; низька забезпеченість підприємства власними оборотними засобами; інфляційні процеси; податкова політика [4].

Тому, для забезпечення високого рівня платоспроможності та ліквідності  підприємства потрібно постійно здійснювати  аналіз господарської діяльності, який полягає у вивченні балансу підприємства за активом та пасивом, оцінці фінансових результатів і напрямків використання прибутку, а також виконання таких  завдань як забезпечення підприємства необхідною кількістю оборотних  засобів, виборі оптимальної структури  капіталу та ефективних і раціональних напрямків його використання, розробка поточних і перспективних планів розвитку підприємства та здійснення контролю за їх виконання, з врахуванням  всіх можливих ризиків в сьогоднішніх ринкових умовах.

 

1.2 Показники ліквідності  та платоспроможності

 

Коефіцієнти (показники)- це співвідношення одних статей (груп статей) балансу до інших. Співвідношення груп активів та пасивів балансу ліквідності утворюють два коефіцієнта ліквідності та один платоспроможності (саме так на думку автора даної роботи найдоцільніше їх класифікувати), які зручно представити у вигляді таблиці:

Показники ліквідності та платоспроможності

Таблиця 1.2

Показник	Порядок розрахунку	Економічний зміст показника
Коефіцієнт платоспроможності (абсолютної ліквідності)		Показує яку частину короткострокової заборгованості підприємство може погасити відразу або на протязі двох-трьох  днів (реалізація цінних паперів)
Коефіцієнт проміжної  ліквідності (швидкої, суворої)		Виражає здатність підприємства розраховуватись з кредиторами  в найближчому майбутньому –  близько 1 місяця (повернення дебіторської заборгованості або її реалізація)
Коефіцієнт покриття (загальної  ліквідності)		Відображає здатність  підприємства розраховуватись зі своїми кредиторами шляхом перетворення в  грошову форму усіх оборотних  активів

Коефіцієнт платоспроможності (а не коефіцієнт абсолютної ліквідності, що є також досить вдалою назвою) названий так тому що саме він відображає здатність підприємства оплачувати свої зобов’язання реальними грошовими  коштами, тобто здатність платити. Доречно зауважити, що саме тут виявляється  важливість правильного розбиття на групи активів підприємства. Мається  на увазі цінні папери – якщо це, наприклад, акції збиткового та фінансово нестійкого підприємства, то реалізувати їх практично неможливо  і в групу А1 відносити недоцільно. Інші два показники виражають  потенційну платоспроможність, тобто  ліквідність, тому і названі коефіцієнтами  ліквідності.

Усім цим показникам надаються  так звані нормативні значення які  свідчать про те що у підприємства ліквідність та платоспроможність  перебувають у задовільному стані. Дані нормативи суттєво відрізняються  у різних авторів (див. табл.).

Нормативи показників ліквідності  та платоспроможності

Таблиця 1.3

Показник	Нормативне значення
Коефіцієнт платоспроможності (абсолютної ліквідності)	0,2 – 0,25
Коефіцієнт швидкої ліквідності (проміжної, суворої)	0,7 – 0,8
Коефіцієнт покриття (загальної  ліквідності)	2 – 2,5

 

Вважається, що якщо грошові  кошти покривають 20% поточних зобов’язань (причому ця цифра ніяк не обґрунтовується), то підприємство здатне провадити поточні  розрахунки (тобто в межах кількох  днів). Зрозуміло, що ймовірність пред’явлення вимог негайної оплати усіма кредиторами  відразу малоймовірна (при умові  проведення прогнозованої та виваженої політики). Важливо зазначити, що до показника платоспроможності (абсолютної ліквідності) необхідно ставитися з обережністю. Справа в тому, що грошові засоби мають найменші строки обороту які можуть обчислюватися навіть не днями, а годинами і, відповідно, баланс, як моментальний знімок на початок і кінець року, не відображає реального стану справ. В цьому випадку, можна розраховувати усереднені показники залишку грошових коштів в межах, скажімо, одного місяця (на початок і кінець року), що дозволить отримати реальну картину забезпеченості підприємства найбільш ліквідними засобами.

Високі нормативи коефіцієнту  швидкої ліквідності зумовлені  природою дебіторської заборгованості – уся вона ніколи не повертається на підприємство. Ця проблема особливо актуальна для України та інших  країн СНД.

Коефіцієнт покриття вказує на раціональне співвідношення між  поточними активами та пасивами. А  оскільки запаси дуже часто важко  перетворити в абсолютно ліквідні активи, то норматив сягає 2.

Існують різні підходи  до визначення нормативу власного оборотного капіталу. У західній практиці величина мінімально необхідного власного оборотного капіталу визначаться різницею між строками погашення кредиторської та дебіторської заборгованості [13, С 24]. Інший підхід вимагає  щоб власний оборотний капітал покривав все що необхідно виробництву (нормативні запаси), неліквідні (неякісні) оборотні засоби (тобто такі, реалізація яких неможлива) а також різницю між балансовою та ринковою вартістю ліквідних оборотних засобів (зрозуміло що балансова та ринкова вартість можуть суттєво відрізнятись). Решта оборотних активів покривається за рахунок поточних зобов’язань. В даному випадку забезпечується рівновага між ліквідними оборотними активами та поточними пасивами, тобто підприємство ліквідне та фінансово стійке.

Крім окремих показників ліквідності та платоспроможності вітчизняні автори наводять також методики розрахунків узагальнюючих (інтегральних) показників ліквідності, що є доволі суперечливими.

За даними балансу ліквідності  можна розрахувати узагальнюючий  показник (коефіцієнт) ліквідності (Кл):

 

,                                     (1.1)

 

де а1, а2, а3 – вагові коефіцієнти; А1, А2, А3; П1, П2, П3 – підсумки за першою, другою та третьою групами відповідно активів та пасивів.

Узагальнюючий коефіцієнт ліквідності  відносний; він показує, скільки  ліквідних активів припадає на зобов’язання з урахуванням вагових коефіцієнтів за групами активів і пасивів. Ці коефіцієнти відображають значущість тієї чи іншої групи; задаються аналітиком з огляду на конкретні обставини. Наприклад, при видачі товарного  кредиту увага акцентується на першій та другій групі активів та пасивів; за умов довгострокового кредитування більші вагові коефіцієнти надаються третій групі.

Залежно від конкретних обставин, під час проведення аналізу ліквідності  та платоспроможності можливе залучення  таких показників як оборотність  дебіторської та кредиторської заборгованості, співвідношення короткострокової кредиторської  та дебіторської заборгованості та інші які з різних точок зору характеризують фінансовий стан підприємства.

Загалом кількість показників ліквідності та платоспроможності (а також інших, що характеризують фінансовий стан та фінансові результати) на сьогоднішній день є надмірною і нераціональне їх використання може приховати основні фактори за другорядними деталями. У разі необхідності комплексної та всебічної оцінки фінансового стану підприємства та результатів діяльності доцільніше використовувати матричні моделі [14, С 35] та [15, С 3].