Валютный рынок Украины
Автор работы: Пользователь скрыл имя, 22 Ноября 2013 в 22:25, курсовая работа
Краткое описание
Гoлoвні елементи валютнoї системи - валютний ринoк і валютний курс. Ви-
вчення валютнoгo ринку грунтується на теoрії пoпиту та прoпoзиції. Oднак стoсoвнo
дo валютнoгo ринку ці теoрії викoристoвуються з істoтними пoправками, oскільки
валюта є oсoбливим тoварoм - в міжнарoдній екoнoміці вoна приймає ті ж фoрми,
щo й грoшoві oдиниці всередині країни.
Содержание
ВСТУП…………………………………………………………………………......
3
РOЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВАЛЮТНОГО РИНКУ …………………
5
1.1 Сутність валютного ринку та його структура ……………………..
5
1.2 Характеристика операцій валютного ринку. ………………...........
11
1.3 Теорії валютного курсу……………. ……………………………….
19
1.4 Становлення валютного ринку України……………………………
27
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАНОГО СТАНУ ВАЛЮТНОГО РИНКУ УКРАЇ-
НИ……………………….……………………….……………................................
30
2.1 Аналіз сучасного стану валютного ринку України та динаміки
його розвитку…………………………………………….... ………………….
30
2.2 Валютні інтервенції Національного банку України та політика
регулювання валютного ринку……………………………..........…………….
37
РОЗДІЛ 3. ПРОГНОЗУВАННЯ ДИНАМІКИ ВАЛЮТНОГО КУРСУ ……….
42
ВИСНОВКИ……………………….……………………….…………….………..
50
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………….……………
52
ДОДАТКИ……………………….……………………….………………………..
56
Прикрепленные файлы: 1 файл
Севастопольський інститут банківської справи
Української академії банківської справи
Національного банку України
Кафедра міжнародної економіки
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни “Міжнародна економіка”
на тему: «Валютний ринок України, сучасний стан та перспективи розвитку»
Виконала
студентка 2 курсу групи МЕ-11: _________
В. Ф. Семенова
Перевірив викладач
_________
М. І. Матвієнко
Севастополь – 2013
ЗМІСТ
стор.
ВСТУП…………………………………………………………………………......
3
РOЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВАЛЮТНОГО РИНКУ …………………
5
1.1 Сутність валютного ринку та його структура ……………………..
5
1.2 Характеристика операцій валютного ринку. ………………...........
11
1.3 Теорії валютного курсу……………. ……………………………….
19
1.4 Становлення валютного ринку України……………………………
27
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАНОГО СТАНУ ВАЛЮТНОГО РИНКУ УКРАЇ-
НИ……………………….……………………….……………................................
30
2.1 Аналіз сучасного стану валютного ринку України та динаміки
його розвитку…………………………………………….... ………………….
30
2.2 Валютні інтервенції Національного банку України та політика
регулювання валютного ринку……………………………..........…………….
37
РОЗДІЛ 3. ПРОГНОЗУВАННЯ ДИНАМІКИ ВАЛЮТНОГО КУРСУ ……….
42
ВИСНОВКИ……………………….……………………….…………….………..
50
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………….……………
52
ДОДАТКИ……………………….……………………….………………………..
56
3
ВСТУП
Гoлoвні елементи валютнoї системи - валютний ринoк і валютний курс. Ви-
вчення валютнoгo ринку грунтується на теoрії пoпиту та прoпoзиції. Oднак стoсoвнo
дo валютнoгo ринку ці теoрії викoристoвуються з істoтними пoправками, oскільки
валюта є oсoбливим тoварoм - в міжнарoдній екoнoміці вoна приймає ті ж фoрми,
щo й грoшoві oдиниці всередині країни. Валютний ринoк - сегмент фінансoвoгo ри-
нку, на якoму здійснюються міжнарoдна тoргівля та oбмін інoземних валют. На-
ціoнальні валютні ринки, oбслугoвуючі рух валютних пoтoків усередині країни, ін-
тегрoвані у світoвий валютний ринoк, на якoму здійснюються валютні oперації і
рoзрахунки, пoв'язані з міжнарoдним рухoм тoварів, пoслуг і капіталів.
Актуальність обраної теми полягає в тому, що валюта сьогодні в світі відіграє
важливу роль у міжнародних розрахунках. А в даний час питання прo встановлення
стабільності національної валюти є надзвичайно важливим, так як стабільний рівень
валюти важко втримати.
Об’єктом роботи є один з головних елементів фінансової системи – валютний
ринок.
Таким чином, валютний ринок - це сфера екoнoмічних віднoсин, щo виявля-
ються при здійсненні oперації з купівлі-прoдажу інoземнoї валютoю і цінних паперів
в інoземній валюті, а такoж oперацій з інвестування валютнoгo капіталу. На ринку
будь-який екoнoмічний суб'єкт - виступає тільки в якoсті прoдавця абo пoкупця. Ва-
лютний ринoк - свoєрідний інструмент узгoдження інтересів прoдавця і пoкупця ва-
лютних ціннoстей. Будь-яка дія прoдавця чи пoкупця на ринку пoв'язане з кoмерцій-
ним ризикoм. Валютний ринoк містить такoж пoняття валютнoгo ризику - oтриман-
ня гoспoдарюючим суб'єктoм дoдаткoвих витрат абo дoхoдів залежнo від зміни кур-
сів валют.
Предметом дослідження є механізм формування і розвитку валютного ринку
України на даному етапі та в перспективі на майбутнє.
4
Метою данoї курсoвoї рoбoти є висвітлення oснoвних теoретичних аспектів та
вивчення українських oсoбливoстей валютнoгo ринку, а також визначення ролі та
оцінка перспектив розвитку валютного ринку України в сфері сучасної економіки.
Відпoвіднo дo мети курсoвoї рoбoти, сфoрмуємo наступні завдання:
визначення пoнять і термінoлoгії валютнoгo ринку, інoземнoї валюти як
тoвару, щo oбертається на валютнoму ринку;
рoзгляд суб'єктів валютнoгo ринку;
дoслідження oперацій на валютнoму ринку;
розгляд основних теорій валютних курсів;
визначення напрямків рoзвитку валютнoгo ринку в Україні;
прогнозування обмінного валютного курсу гривні до долара та євро.
У даній курсовій роботі використовувались такі методи наукових досліджень:
аналіз, абстрагування, аналогія, класифікація, історичний метод, моделювання та
економіко-математичні методи (кореляційний, регресійний та дисперсійний аналіз,
аналіз часових рядів).
Перелік ключових слів: ВАЛЮТА, ТЕОРІЇ ВАЛЮТНИХ КУРСІВ ВАЛЮТ-
НИЙ РИНОК, ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ.
5
РOЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВАЛЮТНОГО РИНКУ
1.1 Сутність валютного ринку та його структура
Успішний розвиток валютних відносин можливий за умови існування особли-
вого ринку, на якому можна вільно продати та купити валюту. Таким є валютний
ринок, тобто торгова площадка, на якій здійснюється купівля одних валют за інші за
курсом, встановленим самими учасниками торгів на підставі попиту і пропозиції.
Валютний ринок – це одна із найважливіших частин складної фінансової сис-
теми. Валютний ринок за розмірами є найбільшим фінансовим ринком світу. Він
відіграє значну роль у забезпеченні взаємодії різноманітних складових світових фі-
нансових ринків [1].
Валютний ринок – дуже складне економічне поняття. В питаннях визначення
суті валютного ринку, класифікації його елементів та інструментів проведення ва-
лютних операцій існує значне різноманіття думок. Слід відзначити, що ніколи не
існувало єдиного погляду на ідеальну модель організації валютних відносин, які
опосередковуються валютним ринком. Тому в сучасній економічній літературі дуже
важко знайти два однакових трактування дефініцій валютного ринку, що дає підста-
ви для неоднозначного їх тлумачення [2].
Питанню валютного ринку приділено чимало праць як вітчизняних, так і зару-
біжних науковців, таких як Ф. Мишкін, Г. Овчинніков, Н. Міклошевська, П. Круг-
ман, В. Шелудько та ін. Проте більшість із них досліджують лише окремі сегменти
валютного ринку або певні операції, приділяють увагу механізмам здійснення угод,
хеджуванню валютних ризиків, чи обмежуються стислим визначенням понять валю-
тного ринку та його складових, приділяють більшу увагу міжнародній складовій ва-
лютних відносин. В умовах глобалізації та інтеграції розвиток валютного ринку та
його інфраструктури є постійним та неминучим, а отже залишатиметься ніша для
його вивчення.
6
Існує чимало визначень валютного ринку та його складових, проте всі вони
дають підстави стверджувати, що валютний ринок є: по-перше, особливим ринком,
на якому продають шляхом обміну не матеріальні цінності, а валютні цінності (гро-
шові маси) різних країн; по-друге, як ціни на ньому виступають номінальні валютні
курси; по-третє, валютні ринки складаються з його учасників і певної сукупності
сучасних засобів збору, передачі й обробки інформації, які розділені на національні
та світові валютні ринки [3].
З організаційної точки зору, валютні ринки розглядаються як офіційні центри,
де відбувається конвертація іноземних валют на національну за курсом, що склада-
ється на основі попиту та пропозиції. Розкриваючи поняття валютного ринку за да-
ним підходом ширше, це сфера економічних відносин, що виявляються при здійс-
ненні операцій по купівлі-продажу іноземної валюти і цінних паперів в іноземній
валюті, а також операцій по інвестуванню валютного капіталу[4].
За організаційно-функціональним підходом валютні ринки забезпечують об-
слуговування міжнародного обороту товарів, послуг, робіт; своєчасне здійснення
міжнародних розрахунків; взаємозв'язок різних ринків; стихійне визначення валют-
них курсів шляхом балансування попиту та пропозиції; надання механізмів захисту
від валютних ризиків; диверсифікованість валютних резервів банків, підприємств і
держави; валютну інтервенцію; використання ринку державами для цілей їхньої
грошово-кредитної і економічної політики; одержання прибутку у вигляді різниці
курсів валют і процентних ставок; регулювання валютних курсів національної ва-
люти до іноземних валют (державне і ринкове); проведення валютної політики,
спрямованої на державне регулювання зазначеної галузі економіки й інших заходів
[5].
Західні економісти трактують визначення валютного ринку, виходячи із орга-
нізаційно-технічного підходу, функціонального та інституціонального. За організа-
ційно-технічним підходом валютний ринок – це сукупність сучасних засобів зв’язку,
що з`єднують національні та іноземні банки, а також брокерські фірми. З функціо-
нальної точки зору валютні ринки забезпечують: своєчасне здійснення міжнародних
розрахунків, страхування валютних і кредитних ризиків, взаємозв’язок світових ва-
7
лютних, кредитних і фінансових ринків, регулювання валютних курсів. За інститу-
ціональним підходом валютний ринок - це сукупність банків, брокерських фірм, ко-
рпорацій, а особливо ТНК [6].
Існує також підхід, за яким валютний ринок – це система стійких економічних
та організаційних відносин, пов'язаних з операціями купівлі-продажу іноземних ва-
лют та платіжних документів в іноземних валютах. Розкриваючи ширше дане по-
няття – це система валютних та організаційних відносин, пов’язаних з конверсійни-
ми операціями, міжнародними розрахунками, наданням у позичку іноземної валюти
на певних умовах. На валютному ринку здійснюється широке коло операцій щодо
зовнішньоторговельних розрахунків, туризму, міграції капіталів, робочої сили тощо,
які передбачають використання іноземної валюти покупцями, продавцями, посеред-
никами, банківськими установами та фірмами [7].
Якщо розглядати валютний ринок за економічним підходом, то це є сектор
грошового ринку, на якому врівноважуються попит і пропозиція на такий специфіч-
ний товар, як валюта [7] І справді, валютний ринок в економіці відкритого типу
служить сегментом грошового ринку. За даним підходом, валютний ринок – це сфе-
ра економічних відносин, що виникають при здійсненні операцій з купівлі-продажу
іноземної валюти, а також операцій із руху капіталу іноземних інвесторів. На валю-
тному ринку відбувається згода інтересів інвесторів, продавців і покупців валютних
цінностей [6].
За інституціональним механізмом, валютний ринок опосередковує відносини з
приводу купівлі і продажу іноземної валюти, де більшість угод укладається між ба-
нками. З іншого боку, валютний ринок – це відносини не тільки між його суб’єктами
(тобто в основному між банками), але і між банками і його клієнтами [8].
За функціональним підходом валютний ринок – це механізм, за допомогою
якого можливе перенесення купівельної спроможності з однієї країни в іншу; на-
дання чи отримання кредитів для міжнародних торговельних операцій; мінімізація
схильності до ризику у зв’язку з коливаннями курсу обміну [9].
Розглядаючи валютний ринок за особливістю організаційної основи їхньої по-
будови та функціонування, їх можна трактувати як офіційні фінансові центри, в
8
яких зосереджено здійснення валютних операцій, офіційні центри, де здійснюють
купівлю-продаж іноземних валют на національну за курсом, що складається на ос-
нові попиту та пропозиції або як інституціональний механізм (сукупність установ і
організацій – банки, валютні біржі, інші фінансові інститути), що забезпечують фу-
нкціонування валютних ринкових механізмів [10].
Безперечно, такий підхід має право на існування і є дуже важливим із точки
зору практичного розуміння валютних ринків, але він виступає як доповнення до
теоретичного (основного) поняття валютного ринку.
Проаналізувавши підходи до визначення валютного ринку та беручи до уваги
безперервний його розвиток, можна визначити дане поняття у двох аспектах.
Валютний ринок у широкому розумінні – це система економічних та правових
відносин між споживачами, продавцями валюти та державою з приводу купівлі-
продажу валютних цінностей, кредитно-депозитних операцій, а також операцій,
пов’язаних із переміщенням валютних капіталів. Таке визначення найбільш чітко й
лаконічно розкриває економічну сутність валютного ринку, не обмежує його лише
конверсійними операціями і вдало характеризує ті економічні відносини, які зумов-
люють існування валютного ринку [8].
У вузькому розумінні, валютні ринки розглядаємо як сукупність певних інсти-
тутів та механізмів, що у своїй взаємодії забезпечують можливість здійснювати ва-
лютні операції з урахуванням поточної ринкової ситуації. Тобто, мережа цих інсти-
тутів має забезпечити вільний доступ на ринок усіх економічних суб’єктів (коли не-
має обмежень) і дати їм змогу на конкурентних засадах проводити весь доступний
спектр валютних операцій. У вузькому розумінні, валютний ринок необхідно також
визначити як сукупність банків, брокерських фірм, які поєднуються між собою ме-
режею сучасних засобів зв’язку при проведенні дилінгових операцій з купівлі-
продажу іноземних валют [11].
Отже, підсумовуючи дані підходи, слід підкреслити, що валютний ринок – це
складний багатофакторний механізм, за допомогою якого відбувається перелив ка-
піталів, хеджування економічних ризиків, диверсифікація валютних резервів та пе-
реміщення валютної ліквідності, отримання спекулятивних прибутків та міграція
9
робочої сили, обслуговування туризму та зовнішньої торгівлі товарами та послуга-
ми.
Як і будь-який ринок, валютний ринок має свої функції, задля виконання яких
він і існує. Основними функціями валютного ринку є наступні:
грошові перекази – послуга передачі купівельної спроможності з однієї
країни в іншу фірмами або туристами (наприклад, якщо фірма здійснює платіж в
іноземній валюті, вона повинна купити валюту країни цієї фірми і переказати її);
хеджування – послуга захисту від валютного ризику, тобто потенційних
збитків від зміни курсів валют;
кліринг – здійснення великої кількості операцій без розрахунку готівкою
або переказу коштів, а шляхом віднесення відповідних сум за операціями на дебет
або кредит депозитів до запитання [12].
Розглянемо структуру валютного ринку. За сферою поширення у структурі ва-
лютного ринку виокремлюють національні (внутрішні) валютні ринки, регіональні
валютні ринки та світовий валютний ринок. Національний валютний ринок функці-
онує в окремій країні та регулюється національним валютним законодавством. В
свою чергу, регіональні валютні ринки, як правило, оперують регіональними валю-
тами та мають своїми центрами міжбанківські валютні біржі. Під світовим валют-
ним ринком розуміють сукупність тісно пов'язаних між собою системою кабельних і
супутникових комунікацій регіональних валютних ринків. Між ними відбувається
переливання коштів залежно від поточної інформації та прогнозів головних учасни-
ків ринку щодо можливого стану окремих валют. Світовий валютний ринок працює
цілодобово, тому що окремі регіональні валютні ринки розташовані в різних часо-
вих поясах.
За формою організації прийнято виділяти організовані та неорганізовані валю-
тні ринки.
Організованим ринком є біржовий валютний ринок. Основне завдання валют-
ної біржі полягає не в одержанні прибутку, а в організації торгів валютою й у мобі-
лізації тимчасово вільних валютних коштів. У деяких країнах (Японії, скандинавсь-
10
ких країнах, у Франції) функціями валютних бірж є встановлення курсу валюти або
фіксація довідкових курсів валют.
Переважна частина валютних операцій (понад 90%) здійснюється на неоргані-
зованому – позабіржовому, або міжбанківському валютному ринку, на якому дилери
проводять операції з використанням електронного та супутникового зв'язку [14].
Валютний ринок має всі атрибути звичайного ринку: об'єкти і суб'єкти, попит і
пропозицію, ціну, особливу інфраструктуру та комунікації тощо.
Об'єктом купівлі-продажу на цьому ринку є валютні цінності, іноземні - для
резидентів, коли вони купують чи продають їх за національну валюту, та національ-
ні - для нерезидентів, коли вони купують чи продають ці цінності за іноземну валю-
ту. Оскільки на ринку одночасно здійснюють операції обох цих видів, то об'єктом
купівлі-продажу водночас виступають національні та іноземні валютні цінності.
Суб'єктами валютного ринку можуть бути будь-які економічні агенти (юриди-
чні та фізичні особи, резиденти і нерезиденти) та посередники, насамперед банки,
брокерські компанії, валютні біржі, які "зводять" продавців і покупців валюти та ор-
ганізаційно забезпечують операції купівлі-продажу.
Спільним для всіх суб'єктів валютного ринку є бажання одержати прибуток
від своїх операцій. Одні з них одержують прибуток (або збиток) безпосередньо після
завершення відповідної операції, наприклад спекулянти; інші прибуток одержують
згодом, після завершення подальших господарських операцій, оплачених купленою
на ринку валютою, наприклад підприємці.
За характером виконуваних операцій і ступенем їх ризику суб'єктами валют-
ного ринку є:
підприємці, які купують і продають валюту для забезпечення своєї ко-
мерційної діяльності (імпортери, експортери);
інвестори, які вкладають свій чи позичений капітал у валютні цінності з
метою одержання процентного доходу;
спекулянти, які постійно купують-продають валюту задля одержання
доходу від різниці в її курсі; професійними спекулянтами є валютні дилери. Ними
можуть бути юридичні та фізичні особи;
11
хеджери, які здійснюють операції на валютному ринку для захисту від
несприятливої зміни валютного курсу;
посередники: банки, брокерські контори, біржі тощо.
Провідне місце серед посередників валютного ризику займають банки. Оскі-
льки вони ведуть рахунки (національні й інвалютні) та мають розвинуті системи те-
лекомунікацій, їм дуже зручно виконувати доручення клієнтів з купівлі-продажу ва-
люти. Тому банки постійно торгують валютою всередині країни і за її межами як
безпосередньо один з одним, так і через валютні біржі. Торгівлю вони, ведуть за свої
кошти і за кошти клієнтів. Для цього банки повинні одержати ліцензію від свого
центрального банку [13].
1.2 Характеристика операцій валютного ринку
Операції з обміну валюти називаються валютними операціями. В сучасних
умовах валютні операції є одним із найскладніших і найризикованіших видів бізне-
су, які можуть бути як джерелом значних прибутків, так і збитків. Це зумовлює не-
обхідність вивчення природи даних операцій як основи функціонування валютного
ринку, їх впливу на діяльність підприємства.
Серед дослідників немає одностайності щодо точного визначення валютних
операцій. Так, наприклад, у Декреті Кабінету Міністрів України “Про систему валю-
тного регулювання і валютного контролю” під валютними операціями розуміються
операції, пов’язані з:
1. Переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що
здійснюються між резидентами у валюті України.
2. Використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу плате-
жу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валют-
ні цінності.
3. Ввезенням, переказом і пересиланням на територію України та вивезенням,
переказом і пересиланням за її межі валютних цінностей [15].
12
У навчальній літературі наявні два трактування. За першим - валютними є
операції, які пов’язані з переходом права власності на валютні цінності; викорис-
танням валютних цінностей як засобу платежу в міжнародному обігу; ввезенням,
переказом та пересиланням на територію країни та вивезенням, переказом і переси-
ланням за її межі валютних цінностей [16]. Це визначення є схожим до такого за Де-
кретом Кабінету Міністрів України, що наведене вище. За другим підходом - валют-
ні операції – це контракти агентів валютного ринку щодо купівлі-продажу та надан-
ня позик в іноземній валюті на певних умовах у певний момент часу [17] або угоди,
які укладають між собою суб’єкти валютного ринку [18].
Натомість, у довідковій літературі валютні операції характеризуються як вид
діяльності підприємств, банків, фінансово-кредитних установ, юридичних і фізич-
них осіб щодо купівлі-продажу та надання в позики в чужоземній валюті [19].
Підсумовуючи зазначені варіанти, вважаємо, що під валютними операціями
слід розуміти угоди, які укладаються суб’єктами валютного ринку з приводу купів-
лі-продажу іноземної валюти та інших валютних цінностей і надання позик в інозе-
мній валюті на певних умовах в певний момент часу.
Виділяють чотири види валютних операцій: поточні валютні операції; валютні
операції, пов’язані з рухом капіталу; валютний арбітраж і конверсійні операції.
Поточні валютні операції – перекази іноземної валюти, отримання і надання
фінансових кредитів на строк не більш як 180 днів, переказ відсотків, дивідендів та
інших доходів за вкладами, інвестиціями тощо.
Валютні операції, пов’язані з рухом капіталу – прямі інвестиції, портфельні
інвестиції, придбання цінних паперів, надання й отримання фінансових кредитів на
строк понад 180 днів тощо.
Валютний арбітраж – операції з купівлі-продажу валюти з наступною оберне-
ною угодою з метою одержання доходів від різниці валютних курсів. Розрізняють
часовий та просторовий валютні арбітражі, а також простий – за використанням
двох валют та складний – декілька валют (валютні арбітражі).
13
Конверсійні операції – це угоди агентів валютного ринку щодо обміну обумо-
влених сум грошової одиниці однієї країни на валюту іншої країни за узгодженим
курсом на певну дату.
Конверсійні операції поділяються на дві групи: операції типу “спот” або пото-
чні конверсійні операції та строкові (форвардні) конверсійні операції. На рисунку
1.1 зображено більш детальний поділ конверсійних операцій на групи та підгрупи.
Рисунок 1.1 – Види конверсійних операцій
Операції спот (з англ. spot – негайно, на місці) фактично є двостороннім конт-
рактом, за яким одна зі сторін передає певну кількість однієї валюти в обмін на обу-
мовлену кількість іншої валюти, обчисленої за узгодженим обмінним курсом, від
протилежної сторони угоди протягом двох робочих днів з дня укладання договору.
Виключенням є канадський долар, передача якого відбувається на наступний робо-
чий день. Назва “спот” не означає, що валютна операція обов’язково відбувається в
день укладення угоди. Цей термін був необхідний для дотримання договірними сто-
ронами всіх умов здійснення операції.
При укладенні угоди на операцію спот банк, обслуговуючий трейдера, пові-
домляє останньому котирування даної валюти щодо долара США або іншої валюти
(квоту), що складається з двох цифр (наприклад, USD/JPY = 133,33/32). Перша з цих
цифр (ліва частина квоти) називається ціною bid (ціна попиту), по якій трейдер про-
дає, а друга (права частина квоти) називається ask (ціна пропозиції), або offer – це
14
ціна, по якій трейдер купує валюту. Різниця між ask і bid цінами називається спре-
дом (spread). Спред, як і будь-яка інша зміна ціни, вимірюється кількістю пунктів
(points, pips). Отже, спред можемо обчислити наступним чином:
Сп = AR – BR,
(1.1)
де Сп – спред;
AR – курс купівлі валюти;
BR – курс продажу валюти.
Також за цими ж даними можемо розрахувати продажно-купівельну маржу:
BAS = ((AR – BR) / AR) * 100%,
(1.2)
де BAS – продажно-купівельна маржа [31].
Велику частину обсягів торгівлі на ринку спотів складають операції з купівлі-
продажу основних валют, до яких належать американський долар, швейцарський
франк, британський фунт, японська єна і євро. Іншими валютами, що займають зна-
чний за розмірами сектор на ринку спотів, є канадський і австралійський долари.
Помітною є також частка валютних кросів – операцій, при яких іноземні валюти
оцінюються в інших валютах, окрім долара США [20].
Для ринку спотів характерні високі рівні ліквідності та змінності. Так, протя-
гом глобального торгового дня, який триває 24 години, курс євро/долар може змі-
нюватися десятки тисяч разів, “злітаючи” на 100-200 пунктів за декілька секунд,
якщо учасники ринку опинилися під впливом сенсаційної новини. Разом з тим, курс
може залишатися практично незмінним протягом тривалого часу, навіть більше го-
дини, якщо торгівля на одному ринку практично закінчилася, а її відкриття на іншо-
му лише очікується.
До причин популярності ринку спотів, окрім швидкої реалізації, завдяки змін-
ності, відкритій позиції, належить також короткий термін виконання контракту, че-
рез що небезпека дії ризику кредитоспроможності є на цьому ринку обмеженою.
15
Прибуток і втрати від операцій спот можуть бути реалізованими і нереалізо-
ваними. Реалізований прибуток або втрата – це певна сума, зафіксована при закритті
позиції. Нереалізований прибуток або втрата – це невизначена сума, яку приблизно
створить існуюча позиція при її закритті за поточним курсом. Нереалізований при-
буток або втрата постійно змінюються зі зміною курсу.
Форвард (з англ. forward – завчасний, передовий). На ринку форвардів викори-
стовуються два інструменти: необоротні форвардні операції – аутрайт (forward
outright deals) і мінові операції, або свопи (swaps). Своп є комбінацією операції на
ринку спотів і необоротної форвардної операції – аутрайту. Згідно інструменту «ау-
трайт», клієнт отримує інформацію про повний спот курс, повний форвардний курс,
строк та суму поставок валюти. За інструментом своп-ставок визначається тільки
премія (pm) чи дисконт (dis), які за прямого котирування відповідно додаються до
курсу «спот» або вираховуються з нього.
Валютні курси, процентні ставки мають дві сторони котирування — bid та
offer, тому, щоб розрахувати двостороннє котирування форвардного курсу, необхід-
но використати наступні формули:
,
)
*
(
)
100
*
(
*)
(*
/
D
R
B
D
R
R
Sbid
dis
pm
offer
offer
bid
B
B
C
bid
(1.3)
,
)
*
(
)
100
*
(
*)
(*
/
D
R
B
D
R
R
Soffer
dis
pm
bid
B
C
offer
bid
offer
(1.4)
де S – курс спот (відповідно bid та offer);
Rc – процентна ставка валютного котирування (bid та offer);
R
B
– процентна ставка бази котирування (bid та offer);
D – кількість днів у періоді;
B – 366 або 365 [31].
16
Терміни виконання форвардних контрактів можуть складати від 3 днів до 3
років. Фактично будь-яка операція з терміном, що перевищує термін операції на ри-
нку спотів, може вважатися форвардною угодою за умови, що для обох валют зазна-
чений в контракті термін доводиться на торговий день. Ринок форвардів є децентра-
лізованим, а його учасники по всьому світу, незалежно від виду операцій, можуть
працювати або безпосередньо один з одним, або через брокера [21].
Форвардна ціна складається з двох основних частин: курсової вартості (обмін-
ної ціни) і форвардного спреда. Основну роль у встановленні ціни грає курсова вар-
тість. Форвардні спреди, як і спреди на ринку спотів, вимірюються в пунктах та є
різницею між цінами bid і ask. Величина спреда залежить від терміну виконання фо-
рвардного контракту, який таким чином впливає на кінцевий розмір форвардної ці-
ни.
Ф’ючерс (від англ. future – майбутній). Ринок валютних ф’ючерсів є особли-
вим видом необоротних форвардних операцій. Його особливостями є фіксовані тер-
міни виконання і обсяг операції. На відміну від ринку форвардів, ринок валютних
ф’ючерсів є централізованим і всі операції виконуються на ньому в спеціальних тор-
гових залах (trading floors). Хоча ринок спотів і ринок ф’ючерсів тісно зв’язані між
собою, між ними є деякі відмінності, що створюють можливості для арбітражу. На-
ведемо фомули для розрахунку маржі для ф’ючерса на купівлю і продаж валюти:
М = К (Сб – Спок),
(1.5)
де М — величина маржі в грн;
К — обсяг угоди за ф’ючерсом (кількість валюти, яку купують), у доларах;
Сб — курс долара, який котирується на міжбанківській валютній біржі в день
закриття позиції (продажу ф’ючерса) у грн/дол.;
Спок — курс долара на купівлю валюти в угоді за ф’ючерсом у грн/дол.
М = К (Спр – Сб),
(1.6)
де Спр — курс долара на продаж валюти в угоді за ф’ючерсом у грн/дол [31].
17
Існує ряд переваг валютних ф’ючерсів, наприклад, вони доступні для всіх уча-
сників ринку, включаючи фізичних осіб.
Валютний опціон (options) – це контракт між покупцем і продавцем, що дає
покупцеві право (але не зобов’язує), придбати певну кількість валюти за заздалегідь
обумовленою ціною і протягом завчасно встановленого терміну, незалежно від рин-
кової ціни валюти, і покладає на продавця зобов’язання передати покупцеві валюту
протягом встановленого терміну, якщо покупець побажає здійснити опціонну опе-
рацію [22].
Валютні опціони дають можливість обмежити ризик, пов’яза-ний з коливан-
ням курсів валют, зберігаючи при цьому шанси на отримання прибутку.
Опціон на купівлю дає власнику право придбати валюту, високо оцінену рин-
ком, за нижчим курсом і отримати прибуток.
Цей прибуток визначається за такою формулою:
Пк = (Р1 – Р0 – Ц)n,
(1.7)
де Пк — прибуток від опціону на купівлю;
Р1 — курс валюти на ринку на момент виконання опціону (курс спот);
Р0 — ціна страйк, опціонний курс;
n — кількість валюти, яка купується за опціоном;
Цп — премія опціону, ціна опціону.
Опціон на продаж дає право власнику продати валюту, низько оцінену рин-
ком, за вищим курсом та отримати прибуток.
Цей варіант визначається за такою формулою:
Ппр = (Р0 – Р1 – Ц)n,
(1.8)
де Ппр — прибуток від опціону на продаж;
Ро — страйк-ціна (опціонний курс на продаж валюти) [31].
18
На ціни опціонів, порівняно з цінами інших інструментів валютної торгівлі,
впливає більша кількість факторів. На відміну від спотів або форвардів як висока,
так і низька змінність може створювати прибутковість на опціонному ринку. Опціо-
ни розглядаються трейдерами і як дешевший інструмент валютної торгівлі, і як ін-
струмент, що відрізняється більшою безпекою і гарантує точне виконання заявок на
закриття збиткової позиції.
На валютному ринку опціонні операції можливі за готівку або у вигляді
ф’ючерсів. За технологією виконання операцій трейдерами цей ринок аналогічний
ринкам спотів і свопів – торгівлю здійснюють один з одним безпосередньо або через
брокерів. Операції відбуваються за будь-якими обсягами будь-якої валюти, за будь-
якими термінами виконання контракту, у будь-який час доби. Термін дії контракту
може встановлюватися будь-який – від декількох годин до декількох років, хоча в
основному терміни визначають, орієнтуючись на цілі числа – один тиждень, один
місяць, два місяці і так далі [22].
На відміну від ф’ючерсних валютних контрактів, для придбання валютних оп-
ціонів не потрібна наявність початкового грошового запасу. Вартість опціону або
ціна, за якою покупець розплачується з продавцем, відображає загальний ризик по-
купця. На ціни опціонів здійснюють вплив: ціна валюти, ціна реалізації, зміна валю-
ти, термін дії контракту, різниця облікових ставок. Ціна валюти є основним ціноут-
ворюючим компонентом опціонних операцій, а решта чинників порівнюється і ана-
лізується з урахуванням цієї ціни. Саме зміни ціни валюти спонукають потребу у
використанні опціону і впливають на його прибутковість.
Підводячи підсумки, зробимо висновок, що у процесі розвитку вітчизняного
валютного ринку, дослідження теоретичного аспекту валютних операції є важливим
елементом успішної діяльності суб’єктів економіки у сфері проведення валютних
операцій, оскільки ефективність операцій на валютному ринку має прямий вплив на
фінансові результати діяльності даних суб’єктів.
19
1.3 Теорії валютного курсу
Протягом тривалого часу економісти намагалися розробити моделі та теорії,
відповідно до яких відбувається формування валютних курсів. У результаті на пото-
чний момент часу в арсеналі дослідників валютного курсу є найрізноманітніші тео-
рії та моделі, за допомогою яких можна проаналізувати динаміку валютних курсів.
Можна виділити п'ять основних нормативних напрямків в еволюції теорій ва-
лютного курсу. Даними напрямками є класичний, номіналістичний, неокласичний,
кейнсіанський підходи і теорія оптимальних валютних зон. Поява і розвиток перера-
хованих напрямків відбувалося паралельно з розвитком міжнародної валютно-
фінансової системи (МВС).
З'явившись в XIX ст., МВС пройшла чотири етапи еволюції, які представля-
ють чотири міжнародні валютні системи:
• золотий стандарт, або Паризька валютна система;
• Генуезька валютна система;
• Бреттон-Вудська система фіксованих валютних курсів;
• Ямайська система плаваючих валютних курсів.
У додатку А показано взаємозв'язок розвитку МВС і нормативних теорій ва-
лютного курсу.
Розвиток класичної теорії йшло в руслі існувала в період з 1820 по 1922 р. си-
стеми золотого стандарту. Центральні банки були зобов'язані обмінювати паперові
гроші (банкноти, казначейські білети та інші грошові знаки) на золото за номіналом.
Так як золотий вміст кожної валюти було зафіксовано, валютні курси також
були фіксованими. Даний факт називається монетним паритетом. Коливання курсів
валют відбувалися навколо монетного паритету в рамках золотих точок. Кількісно
золоті точки розраховувалися виходячи з таких показників, як витрати на транспор-
тування золота за кордон (перевезення, упаковка, страхування тощо).
У межах золотих точок валютний курс визначався на основі попиту і пропози-
ції. якщо в результаті знецінення валюти значення обмінного курсу виходило за ра-
мки золотих точок, починався відтік золота з країни. Це призводило до дефіциту
20
платіжного балансу і до скорочення грошової маси. У відповідно до кількісної тео-
рією грошей скорочення грошової маси викликало падіння цін, яке призводило до
стимулювання експорту та скорочення імпорту до тих пір, поки баланс не відно-
виться, тобто поки курс не виростав. При позитивному сальдо платіжного балансу
відбувалася зворотна коригування.
Основні положення класичної теорії про автоматичне регулювання валютного
курсу через монетний паритет і про те, що динаміка валютного курсу визначається
зміною платіжного балансу, були використані в неокласичних теоріях валютного
курсу.
Під час світової економічної кризи 1929-1933 рр.. і кризи Генуезької валютної
системи, що показало, що за допомогою «вбудованого стабілізатора» - золота не
можна забезпечити стабільну динаміку валютних курсів і, отже, безкризовий розви-
ток світової економіки, з'явилося нове напрямку в теорії валютних курсів, в якому в
якості гаранта стабільності обмінного курсу виступає держава . На противагу неок-
ласичної теорії валютного курсу, що виступала за вільну конкуренцію і мінімізації
втручання держави в економіку, на базі кейнсіанства з'явилися різні підходи до ре-
гулювання валютних курсів:
• теорія регульованої валюти;
• теорія еластичних паритетів;
• гіпотеза нейтральних курсів;
• теорія еластичності;
• доходно-абсорбційний підхід.
Основоположниками теорії регульованої валюти були Дж. М. Кейнс, І. Фішер,
Р. Дж. Хоутрі, Дж. Пленге. Основні положення даної теорії були відображені Дж. М.
Кейнсом в роботах «Трактат про грошову реформу» (1925 р.) і «Трактат про гроші»
(1930 р.). У даних роботах показано, що золото не може виконувати роль стихійного
регулятора, оскільки його вартість більше не залежить ні від умов виробництва, ні
від обмінного курсу. Тому забезпечення стабільності валютного курсу з боку держа-
ви має включати в себе: проведення грошово-кредитної політики для підтримки ста-
21
більності цін, і зміни обмінного курсу повинні відбуватися за допомогою дій цент-
ральних банків.
Теорія еластичних паритетів (теорія маневрованого стандарту) була розробле-
на в 1920-х рр.. І. Фішером і Дж. М. Кейнсом. Для того, щоб визначати купівельну
спроможність валют, Фішер запропонував розраховувати зважений індекс цін спо-
живчих товарів. Даний підхід отримав назву теорії маневрованого стандарту. У цей
же самий час Дж. М. Кейнс розробив теорію еластичних паритетів, в якій він на від-
міну від Фішера захищав еластичні паритети стосовно нерозмінним кредитним і па-
перовим грошам, так як вважав золотий стандарт пережитком минулого. Відповідно
до даної теорії, уряду країни необхідно змінити рівень обмінного курсу залежно від
поточних зовнішньо-економічних умов.
У теорії нейтральних курсів відбувається визначення рівноважного обмінного
курсу, об'єктивно відображає рівновагу, щонайменше, у двох областях (стаття
Дж.М. Кейнса «Майбутнє валютних курсів», 1935 р): торговий баланс і потоки капі-
талу. Рівновага в даних областях має забезпечувати нормальні розміри ввезення та
вивезення капіталу. Основним показником, при якому обмінний курс досягає рівно-
важного значення, є відсутність високого рівня безробіття.
Подальший розвиток кейнсіанського підходу до визначення валютного курсу
було здійснено Ʌернер (1936), Метцелером (1942), Харбергом (1950), Ʌаурсеном і
Метцелером (1950), Александером (1952). У своїх роботах перераховані економісти
підкреслюють важливість еластичностей попиту та пропозиції на експорт, імпорт і
іноземну валюту. Крім того, вони досліджували і сформулювали наступне умова по-
ліпшення платіжного балансу за допомогою девальвації національної валюти: сума
еластичностей попиту на імпорт і експорт повинна бути більше одиниці. Дана умова
часто називають умовою Маршалла-Ʌернера-Харберга.
Умова Маршалла-Ʌернера вважається умовою стабільності валютного ринку.
Валютний ринок вважається стабільним, якщо на попит і пропозицію діють доцент-
рові сили, які повертають їх у разі коливань в стан рівноваги. Валютний ринок вва-
жається нестабільним, якщо на попит і пропозицію діють відцентрові сили, що збі-
льшують дисбаланс у разі коливань. Визначення факту стабільності або нестабіль-
22
ності валютного ринку залежить від розрахунків еластичності попиту та пропозиції
на валюту. Тільки якщо достовірно визначено, що ринок можна вважати стабільним,
розумно використовувати в тій чи іншій конкретній формі зниження курсу націона-
льної валюти при дотриманні умови Маршалла-Ʌернера для врівноваження торго-
вого балансу. Якщо ж валютний ринок не стабільний, то, навпаки, подорожчання,
або ревальвація, національної валюти зможе привести в рівновагу торговий баланс.
[23].
Дохідно-абсорбційний підхід був розроблений на початку 1950-х рр..
С.Александером. У цій теорії досліджується питання про вплив девальвації на пла-
тіжний баланс. На відміну від теорії еластичностей, в даному підході розглядається
вся економіка в цілому. В основі теорії лежить аналіз кейнсіанського тотожності:
y = c + i + g + (ex - im),
(1.9)
де y – національний дохід;
c – приватне споживання;
i – інвестиції;
g – державні видатки;
ex – експорт;
im – імпорт.
Александер вводить поняття абсорбції a:
a = c + i + g,
(1.10)
Таким чином, абсорбція являє собою те, що споживається всередині країни.
Отже, торговий баланс b визначається як різниця між тим, що було вироблено в кра-
їні, і тим, що було спожито:
b = y – a,
(1.11)
23
З даного рівняння випливає, що якщо країна виробила більше, ніж спожила, то
надлишок продукції експортується, а якщо обсяг споживання перевищив обсяг ви-
робництва, то недолік заповнюється шляхом імпорту [24].
З групи неокласичних теорій розглянемо нормативну теорію валютних курсів.
Валютний курс в цій теорії розглядається в якості одного з інструментів регулюван-
ня економіки, а послідовники цієї теорії рекомендують режим гнучкого курсу, регу-
льованого державою.
Так, А. Ʌаньї рекомендував застосовувати колективно регульовані плаваючі
валютні курси, а Є. Бірнбаум вважав, що валютні курси мають спиратися на міжна-
родні паритети, встановлювані міждержавними організаціями. Дж. Мід провів ана-
ліз застосування валютного курсу як інструменту державного регулювання. У ре-
зультаті він зробив висновок про те, що використання плаваючих валютних курсів в
якості додаткового інструменту державної політики дає можливість підвищити ефе-
ктивність загальнодержавного регулювання, і в цьому, на його погляд, полягав го-
ловний аргумент на користь гнучкого курсу, контрольованого державою, але не на
користь вільно плаваючих курсів [25].
Валютна зона являє собою географічну область з єдиною валютою або групою
валют, чиї курси незмінно зафіксовані один до одного і змінюються синхронно по
відношенню до валют країн, що не входять в зону. При цьому зона є оптимальною,
якщо у відкритій економіці кожної з країн підтримується внутрішнє і зовнішнє мак-
роекономічну рівновагу.
Даний підхід - теорія оптимальних валютних зон - був розроблений
Р.Манделлом, Р. МакКінноном, П. Кененом. Вони визначили економічні властивості
системи, які дозволили б ідентифікувати оптимальну валютну зону. У додатку Б на-
ведено критерії оптимальності, що характеризують економіку кожної з країн, що
входять в зону.
Великий внесок у розвиток теорій валютного курсу внесли Дж. Флемінг і Р.
Манделл. У моделі, яка була розроблена ними, показано, що ефективність бюджет-
но-податкової та грошово-кредитної політики залежить від чинного режиму валют-
ного курсу.
24
В основі моделі Манделла-Флемінга лежить макроекономічна модель IS - LM
для закритої економіки, при цьому у розглянуту модель доданий аналіз зовнішньої
торгівлі і рух капіталу. У моделі при припущенні досконалої мобільності капіталу
розглядається рівновагу на трьох ринках: товарів і послуг, грошовому та валютному
[26].
Рівновага на товарному ринку (крива IS) визначається згідно з наступним рів-
нянням:
Y =C(Y) + I(i) +G +Nx (Y, reer),
(1.12)
де Y – випуск національного продукту (ВНП);
C – споживання;
I – інвестиції;
G – державні видатки;
Nx – чистий експорт;
reer – реальний валютний курс.
Рівновага на грошовому ринку (крива LM) визначається рівністю попиту і
пропозиції грошей на внутрішньому ринку країни:
M/P = LM(Y, i),
(1.13)
де Y – обсяг ВНП;
i – ставка проценту;
LM – рівновага на грошовому ринку.
На валютному ринку (крива FE) рівновага встановлюється тоді, коли попит на
іноземну валюту дорівнює її наявності в країні. Дана рівновага є платіжним балан-
сом:
BP = CA + CP(i, i', s) = 0,
(1.14)
25
CA = Ex – Im,
(1.15)
де BP – баланс платежей;
CA – текущий счет;
CP – счет движения капитала.
Як приклад розглянемо застосування бюджетно-податкової та грошово-
кредитної політики при плаваючому режимі валютного курсу. Якщо уряд проводить
політику стимулювання внутрішніх витрат, збільшуючи державні закупівлі та
знижуючи податки, то крива IS зсувається праворуч відповідно з дією
мультиплікатора, а крива LM залишається на місці (рис. 1.2).
У результаті відбудеться підвищення процентної ставки, що негайно збіль-
шить приплив іноземного капіталу, стимулюючи попит на вітчизняну валюту і збі-
льшуючи її курс. У підсумку скорочується чистий експорт, і рівноважний рівень до-
ходу не змінюється.
Рисунок 1.2 – Бюджетно-податкова політика при плаваючому режимі валют-
ного курсу
Збільшення грошової пропозиції центральним банком при незмінному рівні
цін веде до зростання запасів грошей у реальному вираженні; крива LM зсувається
праворуч, обмінний курс знижується (рис. 1.3).
26
Рисунок 1.3 – Грошово-кредитна політика при плаваючому режимі валютного
курсу
У результаті дії розширювальної грошово-кредитної політики відбувається
зниження відсоткової ставки, що стимулює відтік капіталу з країни, і призводить до
збільшення попиту на іноземну валюту, тобто падінню курсу вітчизняної валюти. У
підсумку через зниження курсу відбудеться зростання чистого експорту. При цьому
починають рости сукупний попит, внутрішні інвестиції, дохід, і внутрішня ставка
відсотка повертається до свого стабільному світовому рівню. У результаті відбува-
ється зростання сукупного попиту і разом з ним доходу.
Дослідивши основні теорії валютних курсів прийшли до висновку, що кожна з
них відіграє свою важливу роль у процесі формування валютного курсу. Однак,
жодна з теорій не є універсальною, здатною замінити всі інші, оскільки всі концеп-
ції дають змогу дослідити процес формування валютного курсу на різних часових
інтервалах (короткострокових або довгострокових) і в різних умовах функціонуван-
ня національної економіки та світового господарства в цілому.
27
1.4 Становлення валютного ринку України
Валютний ринок України, як і валютні ринки більшості країн світу, значною
мірою відображає стан економіки країни. Його коротка (за світовими мірками) істо-
рія представлена кількома періодами, коли застосовувалися різні підходи до його
регулювання.
Аналіз процесу становлення вітчизняного валютного ринку засвідчує вагомий
внесок Національного банку України в розбудову збалансованої та самодостатньої
фінансової системи країни.
Здобувши незалежність, Україна фактично не мала власної грошової одиниці.
У 1993-1994 рр. попередник гривні – купоно-карбованець – щороку девальвував ві-
дносно долара США на 700 і більше відсотків.
Протягом перших років існування національного валютного ринку його дис-
баланси не лише висвітлювали загальноекономічні диспропорції, але й провокували
підвищені девальваційні та інфляційні очікування. У першій половині 1990-х років
обсяги пропозиції валюти на внутрішньому ринку вимірювалися сотнями мільйонів
доларів. Нині рахунок іде на десятки мільярдів доларів США.
Розбудовуючи власну валютно-фінансову систему, Україна була змушена фо-
рмувати свої перші міжнародні резерви за рахунок зовнішніх запозичень, які трива-
лий час стабілізували курсову динаміку гривні та внутрішніх цін. На 1 жовтня 2007
року обсяг міжнародних резервів Національного банку України становив понад 30
млрд. доларів США, що майже на 20% перевищує монетарну
базу.
Підвищуючи фінансову стабільність національної економіки, вдалося подола-
ти її гостру боргову залежність, унаслідок чого сталий валютний курс сьогодні підт-
римується на фоні досить помірного державного зовнішнього боргу.
Фінансова криза 1998-1999 рр. дала змогу зняти значну частину накопичених
бюджетно-фінансових, боргових та валютних диспропорцій. Причому непростий
процес девальвації гривні сприяв підвищенню цінової конкурентоспроможності на-
28
ціональної економіки: у грудні 1999 року реальний ефективний обмінний курс був
на 29,4% нижчим, ніж за два роки до того.
Упродовж 2000-2005 рр. Національний банк України сприяв стабілізації курсу
гривні відносно долара США. У такий спосіб було підтримано процеси фінансового
оздоровлення, уповільнення інфляції та початку економічного зростання.
Виважена валютна політика НБУ стимулювала не лише швидке накопичення
міжнародних резервів, але й вирішення стратегічного завдання – збереження внут-
рішньої і зовнішньої стабільності національної грошової одиниці, що слугувало на-
дійним орієнтиром для вітчизняних підприємців та іноземних інвесторів.
Зважаючи на швидкий приплив короткострокового капіталу на початку 2005
року і різке зростання надходжень валюти, яка притримувалася за кордоном під час
політичної невизначеності, а також з метою приведення валютного курсу у відпові-
дність із бюджетними параметрами, затвердженими Верховною Радою України в
березні 2005 року, Національний банк 21 квітня 2005 року здійснив разове зміцнен-
ня курсу гривні щодо долара США на 2,7%.
Із квітня 2005 року і донині НБУ утримує офіційний курс американського до-
лара щодо гривні на рівні 5,05 (за винятком короткострокового періоду у червні-
липні 2005 року, коли курс становив 5,055).
Протягом 2006 року гривня подешевшала відносно євро та російського рубля
відповідно на 11,4% та 9,3%, що в цілому відображало кон’юнктуру міжнародних
ринків.
Наведені курсові зміни сприяли підвищенню конкурентної позиції вітчизняної
продукції. Загальна ефективність останніх могла б виявитися суттєвішою, якби не
прискорення інфляції в Україні наприкінці року. Загалом за 2006 рік реальний ефек-
тивний обмінній курс гривні знизився на 3,3%, що позитивно вплинуло на конку-
рентоспроможність національних товаровиробників.
Таким чином, багаторічні зусилля НБУ, спрямовані на розбудову і зміцнення
валютного ринку України, дали можливість забезпечити:
створення відповідної моделі валютного ринку, розвиток його інфра-
структури та механізмів проведення торгів і режимів курсоутворення;
29
поступовий розвиток валютного ринку – диверсифікацію валютної стру-
ктури та залучення в обіг усе зростаючих обсягів валютних коштів;
накопичення та підтримання на необхідному рівні золотовалютних резе-
рвів Національного банку України для проведення дієвої девізної політики;
можливість своєчасного отримання (купівлі) іноземної валюти вітчизня-
ними підприємствами-імпортерами та її продажу експортерами тощо [27].
30
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАНОГО СТАНУ ВАЛЮТНОГО РИНКУ УКРАЇНИ
2.1 Аналіз сучасного стану валютного ринку України та динаміки його
розвитку
Формування валютного ринку в Україні безпосередньо пов’язане з процесами
розбудови української держави та реформуванням її економіки. Подолавши
фінансову кризу 1998 року з мінімальними втратами, після девальвації гривні
українська економіка отримала поштовх до зростання у зовнішньому секторі.
Перед оцінкою безпосередньо стану валютного ринку України розглянемо
валютно-курсову політику НБУ та зміну курсу національної грошової одиниці
внаслідок фінансової кризи. Упродовж 2007 р. НБУ утримував стабільним курс
гривні щодо долара США, підтримуючи його на незмінному рівні 5,05 грн/дол. (рис.
2.1).
Рисунок 2.1 – Офіційний обмінний курс гривні до долара США
0,00
1,00
2,00
3,00
4,00
5,00
6,00
7,00
8,00
9,00
01.01.2007
01.04.2007
01.07.2007
01.10.2007
01.01.2008
01.04.2008
01.07.2008
01
.10.2
00
8
01
.01.2
00
9
01.04.2009
01.07.2009
01.10.2009
01.01.2010
01.04.2010
01.07.2010
01.10.2010
01.01.2011
01.04.2011
01.07.2011
01.10.2011
01.01.2012
01.04.2012
01.07.2012
01.10.2012
г
р
н./до
л.
31
При цьому коливання офіційного курсу гривні щодо євро відбувались значно
ширшому діапазоні (від 6,5509 до 7,4427 грн/євро), що пояснюється змінами на
світових валютних ринках курсу долара до євро (рис. 2.2).
Рисунок 2.2 – Офіційний обмінний курс гривні до євро
Слід відзначити, що в умовах підвищення політичної напруженості та
погіршення інфляційних очікувань проведення такої політики призвело до зниження
негативних ринкових очікувань у суспільстві.
У 2008 р. динаміка офіційного курсу гривні щодо іноземних валют
характеризувалась більшою гнучкістю. У цілому внаслідок світової фінансової кризи
девальвація гривні до долара США наприкінці 2008 р. становила 52,48 %, до євро –
49,89 %, до російського рубля – 28,49 %. Саме у цьому році Міжнародний валютний
фонд перекласифікував валютний режим України з фіксаціїї до долара на режим
керованого плавання.
Знецінення реального курсу гривні у 2008 р. внаслідок значної інфляції в США,
країнах ЄС і Росії становило на 12,7 % менше номінальної зміни до долара США, на
6,15 % до євро та на 4,57 % до російського рубля. У 2009 р. через зниження рівня
інфляції у США та країнах ЄС реальне знецінення гривні становило більше ніж вдвічі
порівняно із її номінальною зміною. Позитивною рисою у 2010 р. є незначне
0
2
4
6
8
10
12
14
01
.
01
.
20
07
01
.
04
.
20
07
01
.
07
.
20
07
01
.
10
.
20
07
01.
01.
2008
01
.
04
.
20
08
01
.
07
.
20
08
01
.
10
.
20
08
01
.
01
.
20
09
01
.
04
.
20
09
01
.
07
.
20
09
01
.
10
.
20
09
01
.
01
.
20
10
01
.
04
.
20
10
01
.
07
.
20
10
01
.
10
.
20
10
01
.
01
.
20
11
01
.
04
.
20
11
01
.
07
.
20
11
01
.
10
.
20
11
01
.
01
.
20
12
01.
04.
2012
01
.
07
.
20
12
01
.
10
.
20
12
г
р
н
./єв
р
о
32
знецінення реального курсу гривні відносно долара та російського рубля (лише на 1–
2 %), а також зміцнення гривні щодо євро на 3,82 %.
Розглянемо ситуацію на міжбанківському та готівковому ринках. Упродовж
2007 р. на міжбанківському ринку спостерігалось перевищення пропозиції іноземної
валюти над попитом. Зростанню пропозиції іноземної валюти сприяло її значне
надходження з-за кордону, яке з початку 2007 р. порівняно з відповідним періодом
минулого року збільшилося на 37 %. На міжбанківському ринку на початку 2007 р.
попит на іноземну валюту збільшився на 24,6 %, а її пропозиція – на 56,4 %. Також у
цьому році відбувалося постійне підвищення обсягів операцій на міжбанківському
ринку, що свідчило про його стрімкий розвиток. Так, якщо на початку їх обсяги
дорівнювали 8260 млн дол., то наприкінці року вони збільшилися до 61940,80 млн
дол. (на 650 %) (табл. 2.1). Однак при цьому курс купівлі – продажу долару США
знаходився на рівні, близькому до офіційного курсу, що свідчило про відсутність
тиску на курс гривні з боку учасників міжбанківського валютного ринку.
Таблиця 2.1 – Обсяги операцій на міжбанківському та готівковому ринках
Дата
Обсяги
операцій на
МБР, млн.
дол.
Обсяг
операцій на
ГР, млн.
дол.
Темп зростання
обсягів
операцій на
МБР, %
Темп зростання
обсягів операцій
на ГР, %
Відношення
попиту і
пропозиції на
ГР
Січ.07
8260,00
2975,10
-
-
1,13
Кві.07
11452,60
4266,80
38,65
43,42
1,20
Лип.07
12726,70
5956,20
11,12
39,59
1,00
Жов.07
15304,90
6567,50
20,26
10,26
1,30
Січ.08
11997,50
5133,10
-21,61
-21,84
1,14
Кві.08
16662,50
5603,90
38,88
9,17
1,05
Лип.08
23244,80
6793,60
39,50
21,23
0,98
Жов.08
20993,30
5150,60
-9,69
-24,18
1,45
Січ.09
10996,80
2109,80
-47,62
-59,04
1,75
Кві.09
12133,30
2421,10
10,33
14,75
1,15
Лип.09
12228,80
3930,20
0,79
62,33
1,84
Жов.09
11802,50
3293,40
-3,49
-16,20
1,63
Січ.10
8441,00
2271,60
-28,48
-31,03
2,16
Кві.10
12868,70
2880,70
52,45
26,81
1,04
Лип.10
14626,20
3649,80
13,66
26,70
1,09
33
Продовження таблиці 2.1
Дата
Обсяги
операцій на
МБР, млн.
дол.
Обсяг
операцій на
ГР, млн.
дол.
Темп зростання
обсягів
операцій на
МБР, %
Темп зростання
обсягів операцій
на ГР, %
Відношення
попиту і
пропозиції на
ГР
Жов.10
18218,20
4562,20
24,56
25,00
2,39
Січ.11
13404,90
3429,70
-26,42
-24,82
1,67
Кві.11
22967,10
3939,30
71,33
14,86
1,48
Лип.11
26857,50
4981,40
16,94
26,45
1,42
Жов.11
34939,00
3494,20
30,09
-29,86
2,35
Січ.12
26707,70
2598,90
-23,56
-25,62
1,54
Кві.12
32576,10
2801,20
21,97
7,78
1,16
Лип.12
46132,40
3888,20
41,61
38,80
1,53
Жов.12
61940,80
4511,50
34,27
16,03
2,85
Ситуація на готівковому ринку України у 2007 р. повторювала тенденцію на
МБР, що відображалось у постійному перевищенні пропозиції іноземної валюти над
попитом, найбільше перевищення прийшлося на кінець року і склало 30%. Це можна
пояснити значним надходженням на розподільчі рахунки у попередні місяці. За
аналізований період з 2007 по 2012 рік в середньому попит перевищував пропозицію
на 51,25%. В цілому обсяг операцій на готівковому ринку у 2012 році порівняно з
2007 зріс на 51,64%, при чому ситуація упродовж всього періоду була нестабільною і
обсяг проведених операцій значно варіювався.
Упродовж першого півріччя 2008 р. спостерігався сталий ревальваційний тиск
на гривню як на міжбанківському, так і готівковому валютних ринках. За цей період
курс гривні до долара США зміцнився: середньозважений за безготівковими
операціями – від 5,033 до 4,642 грн/дол.; за готівковими операціями з купівлі доларів
США –від 5,046 до 4,625 грн/дол.; за готівковими операціями з продажу доларів – від
5,076 до 4,665 грн/дол. Таким чином, стійке зміцнення гривні на обох валютних
ринках і необхідність зниження інфляційного тиску, спричиненого нарощуванням
cоціальних видатків, призвели до зміцнення з травня 2008 р. офіційного курсу до
4,852 грн/дол.
Унаслідок світової валютної кризи, починаючи з вересня 2008 р., ситуація на
валютному ринку різко змінилася. Значно скоротилися надходження іноземної
валюти в країну через економічний спад в інших країнах світу. Це супроводжувалось
34
значним посиленням девальваційних очікувань на тлі підвищеного попиту на валюту
у суспільстві. Відсутність економічних передумов посилення курсу національної
валюти призвело до початку стрімкого знецінення гривні: за вересень девальвація
офіційного курсу становила 0,32%, жовтень – 18,5 %, листопад – 17,04 %, грудень –
14,21 %. З грудня 2008 р. офіційний курс гривні щодо долара США, встановлений
НБУ, дорівнював 7,700 грн/дол., який утримувався до травня 2009 р. Динаміка
офіційного курсу гривні до інших світових валют відбивала кон’юнктуру
міжнародних ринків. За 2008 р. гривня подорожчала стосовно євро на 6,0 %,
російського рубля – на 6,4 %.
Упродовж 2008 р. спостерігалася тенденція постійного зниження обсягів
операцій на готівковому валютному ринку з купівлі іноземної валюти у населення
банками та, навпаки, підвищення операцій банками з продажу її населенню. У вересні
2008 р. обсяг продажу досяг свого максимуму й дорівнював 3855,8 млн дол. Однак
наприкінці року обсяги проданої валюти населенню впали більш ніж у 2 рази, обсяги
купленої валюти у населення – більш ніж у 3,5 раза, що пов’язано з великим ступенем
невизначеності на світових ринках (рис. 2.3). Надалі обсяги валюти проданої валюти
населенню знову значно виросли у другій половині 2012 року, при цьому обсяги
валют купленої банками у населення навпаки зазнали значного спаду, що свідчить
про значне перевищення попиту над пропозицією в цей період та про недостатній
рівень довіри населення до національної валюти.
На початку 2009 р. на валютному ринку України також спостерігався стійкий
дефіцит іноземної валюти, спричинений негативними очікуваннями суб’єктів ринку
та зменшенням валютних надходжень до країни на користь резидентів України при
одночасному збільшенні переказів іноземної валюти нерезидентам за раніше
отриманими кредитами. Загальний обсяг дефіциту іноземної валюти на готівковому
ринку впродовж першого кварталу 2009 р. становив 2,6 млрд дол., що майже в 3 рази
більше, ніж у відповідному періоді минулого року. Курс гривні за операціями з
продажу банками іноземної валюти на готівковому ринку при цьому знизився на 1,3
%.
35
Рисунок 2.3 – Попит та пропозиція іноземної валюти на готівковому ринку
України
Динаміка курсу гривні до долара США впродовж 2009 р. була нерівномірною.
Так, на початку року спостерігалися різкі девальваційні сплески як на
міжбанківському, так і на готівковому сегментах валютного ринку. Однак з другого
півріччя спостерігалася тенденція поступового знецінення гривні стосовно долара.
Слід відзначити, що напередодні кризи на валютному ринку України
спостерігалась тенденція збільшення операцій з доларом США, однак унаслідок його
знецінення та невизначеності на світових валютних ринках поступово намітився
перехід до збільшення операцій з євро (рис. 2.4-2.5).
У першому кварталі 2010 р. ситуація на валютному ринку значно покращилася.
Завдяки збільшенню валютних надходжень на користь резидентів на
міжбанківському ринку України на початку року встановилося домінування валютної
пропозиції. У лютому, уперше після світової валютної кризи, на міжбанківському
ринку було зафіксовано перевищення пропозиції іноземної валюти над її попитом (на
8,8 млн дол.). Упродовж першого півріччя 2010 р. курс гривні до долара США на
міжбанківському валютному ринку зміцнився на 1,09 % – до 7,905 грн/дол.
Відповідно офіційний курс гривні зміцнився: стосовно долара США – на 0,98 %, євро
– на 15,76 %, російського рубля – на 4,02 %.
0,0
500,0
1000,0
1500,0
2000,0
2500,0
3000,0
3500,0
4000,0
С
іч.
07
К
ві.07
Ли
п.07
Ж
о
в.07
Січ.0
8
К
ві.08
Ли
п.08
Жо
в.08
С
іч.
09
К
ві.09
Ли
п.09
Жо
в.09
С
іч.
10
К
ві.10
Ли
п.10
Жо
в.10
С
іч.
11
К
ві.11
Ли
п.11
Жо
в.11
С
іч.
12
К
ві.12
Ли
п.1
2
Жо
в.12
Обсяги валюти, купленої банками у населення
Обсяги валюти, проданої населенню
36
Рисунок 2.4 – Структура операцій за видами валют на міжбанківському ринку
Рисунок 2.5 – Структура операцій за видами валют на готівковому ринку
Особливістю другого півріччя 2010 р. є значне підвищення попиту на іноземну
валюту у населення. Так, якщо у червні обсяги валюти, проданої банками населенню,
становили 1623,9 млн дол., то наприкінці грудня вони зросли більше ніж у 2 рази і
становили 3537,9 млн дол. В цілому упродовж другого півріччя стрімке зростання
обсягів операцій з валютою спостерігалось як на міжбанківському, так й на
готівковому ринках. Рисою, що позитивно характеризує стан валютного ринку країни
37
у 2010 р., можна вважати підвищення міжнародних рейтингів України в іноземній
валюті: за шкалою агентства Fitch Ratings – від B до B– , за шкалою Standart&Poors –
від ССС+ до В+ [28].
2.1 Валютні інтервенції Національного банку України та політика регулювання
валютного ринку
В Україні, як і в інших країнах з ринковою економікою, головним суб’єктом,
який здійснює валютне регулювання, виступає центральний банк — Національний
банк України. Саме він визначає курс національної валюти стосовно до валюти інших
держав, регламентує порядок і межі використання іноземної валюти на території
нашої країни, нагромаджує і забезпечує відповідно до закону управління
золотовалютними резервами країни, видає комерційним банкам ліцензії на
здійснення валютних операцій та операцій з валютними цінностями, контролює
валютні операції [29].
Одним з найбільш важливих важелів до регулювання валютної політики є
валютна інтервенція.
Валютна інтервенція ― це пряме втручання Центрального Банку країни у
функціонування валютного ринку за допомогою купівлі-продажу іноземної валюти з
метою впливу на курс національної грошової одиниці [30].
У 2007 – 2010 рр. валютні інтервенції були одним з найдієвіших інструментів
стримування цінової дінамики і відповідно забезпечення стабільності національної
грошової одиниці.
Національний банк України врівноважував валютний курс у 2007 р. переважно
через купівлю іноземної валюти (рис. 2.6). З початкурокуним було викуплено з ринку
понад 6,9 млрд дол. США порівняно з від’ємним значенням сальдо інтервенцій (215
млн дол.) у відповідному періоді попереднього року.
38
Рисунок 2.6 – Динаміка сальдо валютних інтервенцій за 2007-2012 рр.
Політична нестабільність, яка мала місце впродовж серпня – вересня 2007 р.,
істотним чином не вплинула на стан валютного ринку у третьому кварталі. Як видно
з рисунку 2.6, сальдо інтервенцій НБУ у цьому кварталі виявилося найбільшим з
початку року – 3509,2 млн дол. США. Продаж валюти НБУ здійснював лише
впродовж декількох днів у січні, лютому та грудні. Таким чином у 2007 р. сальдо його
валютних інтервенцій досягло майже 7,6 млрд дол.
У 2008 р. з метою згладжування надмірних курсових коливань НБУ
викуповував з міжбанківського ринку надлишок іноземної валюти: у липні обсяг його
інтервенцій був найбільшим за 2008 р. – 2487 млн дол. Але з розгортанням світової
фінансової кризи для зменшення дефіциту валюти та її надмірного попиту НБУ
продавав іноземну валюту. За четвертий квартал 2008 р. був здійснений продаж
валюти у розмірі 10284, 3 млн дол., що становило величину, більшу, ніж було
викуплено НБУ за попередні місяці року. Однак, незважаючи на досить значні обсяги
інтервенцій НБУ з продажу іноземної валюти у цьому кварталі 2008 р., обсяг
міжнародних резервів у цілому за 2008 р. зменшився всього на 2,8% і на початок 2009
р. становив 31543,2 млн дол.
Ефективними діями в умовах стійкого дефіциту іноземної валюти можна
вважати проведення інтервенцій Національним банком України у формі валютних
-12000
-10000
-8000
-6000
-4000
-2000
0
2000
4000
6000
М
ЛН
ДО
Л
.
39
аукціонів. Згідно з Постановою Правління НБУ № 469 від 29.12.2008 р. було
затверджено Положення про запровадження НБУ валютних аукціонів. З 27 лютого
2009 р. почали проводитися цільові аукціони з продажу доларів США та євро для
задоволення потреб клієнтів банків – фізичних осіб щодо погашення ними
заборгованості за валютними кредитами. Загальне від’ємне сальдо валютних
інтервенцій НБУ за перший квартал 2009 р. становило 4418,2 млн дол., при цьому
839,3 млн дол. було продано на валютних аукціонах. Слід відзначити, що після
запровадження цільових валютних аукціонів для задоволення потреб населення обсяг
дефіциту іноземної готівки суттєво зменшився. Операції з продажу іноземної валюти
НБУ призвели до зменшення міжнародних резервів, обсяг яких впродовж першого
кварталу 2009 р. зменшився на 19,5% (до 25393 млн дол.).
Ознаки покращання ситуації у другому кварталі 2009 р. мали місце і на
безготівковому валютному ринку, що дало змогу суттєво зменшити обсяг інтервенцій
з продажу іноземної валюти на міжбанківському ринку. Якщо в першому кварталі
обсяг інтервенцій НБУ з продажу іноземної валюти на міжбанківському ринку
становив 4,4 млрд дол. США, то у другому – 1,9 млрд дол. США. Від’ємне сальдо
інтервенцій НБУ у третьому кварталі 2009 р. збільшилося в 1,7 раза порівняно з
другим кварталом і становило 3222 млн дол. (на цільових аукціонах було продано 469
млн дол.).
Крім того, у вересні 2009 р. НБУ розпочав проведення аукціонів з продажу
іноземної валюти без обмеження мети її купівлі. На таких аукціонах заявки
уповноважених банків задовольнялися, починаючи з найвищого запропонованого
курсу до найнижчого, визначеного Національним банком України як курс відсікання.
У вересні було проведено чотири таких аукціони, на яких було продано іноземної
валюти на суму 287,3 млн дол. Проведення НБУ інтервенцій із продажу іноземної
валюти призвело до скорочення у 2009 р. міжнародних резервів на 5038 млн дол., або
на 16 %, до 26504,9 млн дол.
Домінування пропозиції іноземної валюти на міжбанківському валютному
ринку дозволило НБУ у 2010 р. відновити її купівлю. У березні сальдо валютних
інтервенцій НБУ становило додатну величину (953,7 млн дол.) порівняно з
40
від’ємними значеннями у попередніх місяцях: -561,1 й -1079,6 млн дол. у лютому та
січні відповідно. Незважаючи на це, загальне сальдо інтервенцій НБУ у першому
кварталі 2010 р. залишилося від’ємним (-687 млн дол.). У цілому впродовж першого
півріччя 2010 р. ним було куплено 5786 млн дол. Загальне додатне сальдо інтервенцій
НБУ за перше півріччя 2010 р. становило 3233,5 млн дол., що сприяло збільшенню
міжнародних резервів НБУ на 11,4% (до 29523,5 млн дол.). Таким чином, у 2010 р.
позитивна динаміка валютного ринку дозволила НБУ не тільки мінімізувати свої
від’ємні валютні інтервенції, але й відновити купівлю іноземної валюти. Впродовж
2011-2012 рр. сальдо валютних інтервенцій продовжувало залишатись позитивним, і
хоча таких високих показників як у першому кварталі 2010 року вже не досягало,
залишалось стабільно досить високим. Проведення ефективної політики валютних
інтервенцій НБУ допомогло максимально зменшити відхилення курсу гривні до
долара та євро від офіційного курсу НБУ. Замість відхилень близько 10% під час
кризи, вже з кінця 2009 року вони становили близько 1%, що свідчить про
стабільність на міжбанківському валютному ринку.
У 2007 р. Національним банком України було продовжено вдосконалення норм
валютного регулювання. У сфері банківського кредитування НБУ підтримав
ініціативу ЄБРР щодо запровадження ним в Україні програми фінансування
кредитних проектів для українських суб’єктів підприємницької діяльності у гривні. З
цією метою було внесено зміни до Положення про відкриття та функціонування
кореспондентських рахунків банків - резидентів та нерезидентів в іноземній валюті
та кореспондентських рахунків банків - резидентів у гривні, що сприяло зниженню
валютних ризиків для підприємств та підвищенню попиту на гривню.
З метою забезпечення мінімізації відпливу іноземної валюти з країни НБУ було
запроваджено обмеження щодо купівлі та обміну іноземної валюти, необхідної для
проведення розрахунків із нерезидентами за імпорт продукції, яка має здійснюватися
лише за умов фактичного надходження товару на територію України. Також з метою
недопущення значного відпливу капіталу за межі України через сплату резидентами
- позичальниками завищених відсотків за кредитами в іноземній валюті
застосовувалися обмеження їх граничної вартості.
41
Проведені заходи НБУ протягом 2010-2012 рр. сприяли стабілізації валютного
ринку, що супроводжувалося зниженням спекулятивних операцій з іноземною
валютою. Це дозволило НБУ зняти ряд жорстких обмежень за операціями на
валютному ринку. Однак, незважаючи на позитивні зміни на валютному ринку
країни, можна виділити основні проблеми, що потребують подальшого вирішення.
По-перше, це наявність тенденції до поступової девальвації гривні стосовно
іноземних валют, що негативно вплине на економічний розвиток і темпи інфляції у
країні у майбутньому. По-друге, значне підвищення у 2010 р. попиту на іноземні
валюти у населення внаслідок ослаблення довіри до національної грошової одиниці,
що призвело до зростання рівня доларизації у країні. По-третє, необхідність
стимулювання розвитку валютного ринку України з проведенням відповідних заходів
і внесенням змін до діючого валютного законодавства. При цьому необхідно
враховувати вимогу МВФ щодо здійснення лібералізації валютної політики, що
проводиться НБУ, й впровадження плаваючого валютного курсу.
Для зниження валютних ризиків та рівня доларизації у країні є доцільним
введення мораторію на видачу кредитів в іноземній валюті населенню, а також
підприємств, що не мають постійних надходжень виторгу від реалізації продукції в
іноземній валюті. Позитивний ефект на розвиток міжбанківського валютного ринку
матиме й введення плаваючого курсу, оскільки це призведе до зменшення участі
Національного банку України на ньому. Однак здійснення переходу на гнучкий
режим курсоутворення повинно відбуватися на тлі загального економічного розвитку
країни та контролю рівня інфляції [28].
Отже, підводячи підсумок, можна сказати, що напередодні світової економічної
кризи валютний ринок України характеризувався стабільним розвитком. В результаті
кризи відбулося значне знецінення курсу гривні до іноземних валют, скоротився
обсяг операцій на міжбанківському та готівковому валютних ринках. Головним
інструментом подолання кризисної ситуації стали валютні інтервенції, що дозволили
значним чином стабілізувати валютний ринок України. Наприкінці 2010 р. економіка
країни поступово стабілізувалася і впродовж 2011-2012 рр. розвивалася стабільно,
маючи позитивні тенденції щодо майбутнього.
42
РОЗДІЛ 3. ПРОГНОЗУВАННЯ ДИНАМІКИ ВАЛЮТНОГО КУРСУ
Ефективність проведення валютних операцій істотно залежить від надійності
прогнозів коливання курсів валют. Саме тому короткострокове прогнозування курсів
має велике практичне значення для оперативної діяльності банків та інших інвесторів,
при спекулятивних операціях на валютних біржах, а також для оцінки ризиків
операцій у господарській діяльності деяких підприємств, тісно пов'язаних з обміном
валюти.
Розглянемо прогноз Василя Башко, старшого наукового співробітника відділу
управління державним боргом Академії фінансового управління, який побудував
прогноз на 2013-2023 рр. валютного обмінного курсу гривні до долара США. У
своєму прогнозі він розглянув 3 можливі сценарії надходження зовнішніх фінансових
потоків та встановлення валютного курсу: 1) базовий – чисті надходження за іншими
статтями поточного рахунку та за фінансовим рахунком достатні для того щоб
покрити дефіцит торгового балансу товарами в розмірі 6% ВВП; 2) оптимістичний –
чисті надходження за іншими статтями платіжного балансу достатні для покриття
дефіциту торгового балансу товарами в розмірі 9% ВВП; 3) песимістичний – чистих
надходжень за іншими статтями платіжного балансу достатньо для покриття
дефіциту торгового балансу товарами в розмірі 3,7% ВВП (середнє значення за 1996–
2012 рр.). Оптимістичний та песимістичний сценарії відображають можливу зміну
фінансових потоків в окремих роках та верхню і нижню межу встановлення
валютного курсу.
Найвірогідніший сценарій розвитку подій, передбачає, що обсяг надходжень за
іншими статтями платіжного балансу ніж експорт та імпорт товарів у 2013–2023 рр.
складатиме 6% ВВП. В окремі роки, за сприятливої кон’юнктури та ефективної
антиінфляційної політики НБУ, значні зовнішні надходження призводитимуть до
укріплення курсу національної валюти до нижніх значень відображених на рис. 3.1.
Натомість під час можливих кризових подій гривня девальвуватиме до верхніх
значень [33].
43
Рисунок 3.1 - Фактичні та прогнозні значення валютного курсу у 1996–2023 рр.
Проте робити прогноз на такий величезний період часу недоцільно, так як для
валютного курсу характерна значна волатильність, а також при такому прогнозуванні
неможливо передбачити випадкові зміни ситуації на світовому валютному ринку.
Саме тому прогнозування динаміки валютного курсу найчастіше виконують у
короткостроковій перспективі, тобто на 1-2 роки.
Основні макроекономічні показники, які впливають на валютний курс та його
динаміку поділяють на дві групи, а саме: показники, що визначають кількісні
параметри і характеризують тенденції розвитку соціально-економічної системи, та
показники, за допомогою яких відображаються якісні характеристики даної системи.
Отже, традиційні методи прогнозування, які базуються на кількісних параметрах,
мають невисокий рівень вірогідності, а значить високий ступінь ризику і це необхідно
враховувати при використанні їх в реальному житті. Реалізація рішень, прийнятих на
основі таких прогнозів, може викликати на макрорівні незапланований перерозподіл
валового національного продукту, а на мікрорівні – збитки для суб’єктів
підприємництва. При моделюванні економічних процесів важливим є поєднання
показників обох груп; в іншому випадку економіко-математичні моделі не будуть
адекватно відображати економічні процеси [32].
На динаміку валютного курсу впливає багато макроекономічних показників.
Серед них валовий внутрішній продукт (ВВП), валовий національний продукт (ВНП),
зростання темпів інфляції або індекс споживчих цін, стан платіжного балансу країни,
44
сальдо зовнішньо-торгових економічних операцій і т.д. Для побудови прогнозу
використаємо такі фактори як ВВП, темп інфляції та сальдо зовнішньо-торгових
економічних операцій. Вихідні дані до прогнозу представлені в додатку А.
Дані для пронозу охоплюють 24 квартали в період з 2007 по 2012 роки., прогноз
проводиться на 2013-2014 рік. Для прогнозу значення факторів проведемо
регресійний аналіз в MS Excel, скориставшись надбудовою «Аналіз даних –
Регресія». Результати аналізу представлені на рис. 3.2-3.4.
Рисунок 3.2 – Результати регресійного аналізу по ВВП
Отже модель залежності ВВП від часу має наступний вигляд:
Y = 154897,1522 + 8860,4578*X,
(3.1)
де Y – оцінюване значення ВВП;
Х - період часу.
Перевіримо адекватність моделі та її парметрів за допомогою t-статистики
Стьюдента та F-критерію Фішера. Табличні значення критеріїв дорівнюють 2,07 та
4,3 відповідно. Порівняємо їх з фактичними значеннями, отриманими з регресійного
аналізу. Фактичне значення t-статистики для фактора часу складає 9,62, що є більше
табличного значення 2,07, а отже даний параметр рівняння регресії є статистично
значимим. Значення t-статистики для вільного члену становить 11,77, що також
перевищує табличне значення 4,3, а отже можемо важати, що параметри економіко-
45
математичної моделі залежності ВВП України від періоду часу є статистично
значимими. Щодо самої моделі, то значення F-критерію становить 92,51, що є дуже
великим значенням і більше ніж критичне значення критерію Фішеру з таблиці. Отже,
можна зробити висновок, що модель є адекватною і статистично значимою.
Рисунок 3.3 – Результати регресійного аналізу по зовнішньо-торговому сальдо
Економіко-математична модель залежності зовнішньо-торгового сальдо від
часового фактору має вигляд:
Y = -1602,22 – 49,72*X,
(3.2)
де Y – оцінюване значення зовнішньо-торгового сальдо;
X – період часу.
Аналогічно до моделі за ВВП оцінимо параметри моделі та її адекватність.
Фактичне значення t-статистики для вільного члену та фактору часу становлять -2,47
та -1,09 відповідно, отже статистичну значимість має лише вільний член, так як тільки
він перевищує табличне значення 2,07. Фактичне значення F-критерію дорівнює 1,2
та являється менше критичного значення 4,3, а отже модель є неадекватною і
застосовувати її для прогнозу є недоцільно.
Рівняння регресії залежності темпу інфляції від часу має наступний вигляд:
Y = 101,88 – 0,09*X,
(3.3)
46
де Y - оцінюване значення темпу інфляції;
X – фактор часу.
Рисунок 3.4 – Результати регресійного аналізу по темпу інфляції
За аналогією до першиї двох моделей первіримо дану модель на адекватність, а
також оцінимо значущість її параметрів. Фактичне значення t-стастистики для
вільного члену і фактору X є відповідно 223,51 та -2,69, обидва вони перевищують
табличне значення 2,07, а отже можна зробити висновок про статистичну значимість
параметрів даної моделі. Якість моделі є задовільною, бо фактичне значення F-
критерію Фішера складає 7,24, тобто є значимим, так як перевищує критичне
значення 4,3.
Результати прогнозування факторів за наведеними трьома моделями наведені у
таблиці 3.1.
Таблиця 3.1 – Прогнозні значення ВВП, зовнішньо-торгового сальдо та темпу
інфляції
Період
Квартал
ВВП у фактичних цінах,
млн. грн.
Зовнішньо-торгове
сальдо, млн. дол. США
Темп інфляції,
%
25
1 квартал 2013
376409
-2845
99,74
26
2 квартал 2013
385269
-2895
99,65
27
3 квартал 2013
394130
-2945
99,56
47
Продовження таблиці 3.1
Період
Квартал
ВВП у фактичних цінах,
млн. грн.
Зовнішньо-торгове
сальдо, млн. дол. США
Темп інфляції,
%
28
4 квартал 2013
402990
-2994
99,48
29
1 квартал 2014
411850
-3044
99,39
30
2 квартал 2014
420711
-3094
99,31
31
3 квартал 2014
429571
-3143
99,22
32
4 квартал 2014
438432
-3193
99,13
Маючи прогнозні значення факторних ознак, можемо побудувати рівняння
залежності валютного курсу гривні до долара США від ВВП у фактичних цінах,
темпу інфляції та зовнішньо-торгового сальдо. Для побудови економіко-
математичної моделі проведемо регресійний аналіз за допомогою MS Excel.
Результати аналізу показано на рис. 3.4.
Рисунок 3.5 – Результати регресійного аналізу по валютному курсу гривні
Отже, модель лінійної регресійної залежності валютного курсу гривні до долара
США від ВВП у фактичних цінах, зовнішньо-торгового сальдо та темпу інфляції буде
виглядати наступним чином:
48
Y = -32,459 + 0,000021*X
1
+ 0,349*X
2
+ 0,000633*X
3
,
(3.4)
де Y – оцінюване значення валютного курсу гривні до долара США;
X
1
– ВВП у фактичних цінах, млн. грн.;
X
2
– темп інфляції, %;
X
3
– зовнішньо-торгове сальдо, млн. дол. США.
Для того щоб оцінити можливість використання моделі для прогнозу та іншіих
розрахунків, перевіримо якість моделі та статистичну значимість її параметрів.
Порівняємо фактичні значення t-статистики з табличними.
Таблиця 3.2 – Табличне та фактичні значення t-статистики моделі залежності
валютного курсу від ВВП, темпу інфляції та зовнішньо-торгого сальдо
Фактор
Фактичне значення t-статистики
Табличне значення t
X
0
-2,980
2,085963447
X
1
6,114
X
2
3,025
X
3
4,815
Отже, виходячи з отриманих даних, бачимо, що кожне фактичне значення за
модулем більше табличного значення t, що свідчить про статистичну значимість
даних факторів.
Оцінимо якість побудованої моделі за допомогою F-критерію Фішера.
Фактичне його значення складає 17,05, що значно перевищує табличне 3,098, а отже
модель є якісною та адекватною і може використовуватися для побудови прогнозу.
Підставивши спрогнозовані значення факторних ознак в побудовану регресійну
модель, розрахуємо прогнозні значення курсу. Відповідно розраховані прогнозні
значення валютного курсу гривні до долара наведені у таблиці 3.3.
49
Таблиця 3.3 – Прогнозні значення валютного обмінного курсу гривні до долара
США
Період
Квартал
Валютний курс
гривні до долара
США
ВВП у
фактичних
цінах, млн.
грн.
Зовнішньо-
торгове
сальдо, млн.
дол. США
Темп
інфляції,
%
25
1 квартал 2013
8,58
376409
-2845
99,74
26
2 квартал 2013
8,70
385269
-2895
99,65
27
3 квартал 2013
8,83
394130
-2945
99,56
28
4 квартал 2013
8,96
402990
-2994
99,48
29
1 квартал 2014
9,09
411850
-3044
99,39
30
2 квартал 2014
9,21
420711
-3094
99,31
31
3 квартал 2014
9,34
429571
-3143
99,22
32
4 квартал 2014
9,47
438432
-3193
99,13
Для більшої наочності побудуємо графік динаміки валютного курсу (рис. 3.5).
Рисунок 3.6 – Валютний курс гривні до долара США
Як можна побачити, обмінний курс з кожним кварталом має тенденцію на
зростання. Середній темп приросту у прогнозному періоді склав 2,16%. За
прогнозами експертів сценарій отриманий у прогнозі з високою імовірністю дійсно є
можливим у майбутньому.
0,00
1,00
2,00
3,00
4,00
5,00
6,00
7,00
8,00
9,00
10,00
1 к
вар
тал 200
7
2 к
вар
тал 200
7
3 к
вар
тал 200
7
4 квар
тал
20
07
1 к
вар
тал 200
8
2 к
вар
тал 200
8
3 к
вар
тал 200
8
4 к
вар
тал 200
8
1 к
вар
тал 200
9
2 к
вар
тал 200
9
3 к
вар
тал 200
9
4 к
вар
тал 200
9
1 к
вар
тал 201
0
2 к
вар
тал 201
0
3 к
вар
тал 201
0
4 к
вар
тал 201
0
1 к
вар
тал 201
1
2 к
вар
тал 201
1
3 к
вар
тал 201
1
4 квар
тал
20
11
1 к
вар
тал 201
2
2 к
вар
тал 201
2
3 к
вар
тал 201
2
4 к
вар
тал 201
2
1 к
вар
тал 201
3
2 к
вар
тал 201
3
3 к
вар
тал 201
3
4 к
вар
тал 201
3
1 к
вар
тал 201
4
2 к
вар
тал 201
4
3 к
вар
тал 201
4
4 к
вар
тал 201
4
Валютний курс гривні до долару США
50
ВИСНОВКИ
У курсовій роботі було розглянуто один з головних елементів фінансової
системи – валютний ринок, що і був об’єктом проведеного дослідження. Розглянувши
різноманітні визначення поняття валютний ринок з різних поглядів, сформуємо
остаточне визначення.
Отже, валютний ринок – це складний багатофакторний механізм, за допомогою
якого відбувається перелив капіталів, хеджування економічних ризиків,
диверсифікація валютних резервів та переміщення валютної ліквідності, отримання
спекулятивних прибутків та міграція робочої сили, обслуговування туризму та
зовнішньої торгівлі товарами та послугами.
Визначили основні типи валютних операцій: поточні валютні операції; валютні
операції, пов’язані з рухом капіталу; валютний арбітраж і конверсійні операції.
Найширшим з них є клас конверсійних операцій, які в свою чергу поділяються на
операції спот та строкові операції. Дійшли до висновку, що дослідження
теоретичного аспекту валютних операції є важливим елементом успішної діяльності
суб’єктів економіки у сфері проведення валютних операцій, оскільки ефективність
операцій на валютному ринку має прямий вплив на фінансові результати діяльності
даних суб’єктів.
Розглянули основні теорії валютних курсів та їх еволюційний розвиток.
Основними напрямками є класичний, номіналістичний, неокласичний, кейнсіанський
підходи і теорія оптимальних валютних зон. Дослідивши основні теорії валютних
курсів прийшли до висновку, що кожна з них відіграє свою важливу роль у процесі
формування валютного курсу. Однак, жодна з теорій не є універсальною і не здатна
замінити інші.
Дослідили процес становлення валютного ринку України, в процесі його
розвитку завдяки багаторічним зусиллям НБУ, вдалося значно його зміцнити і
закріпити йог опозиції у світовій валютній системі.
Проаналізували розвиток валютного ринку України за 2007-2012 рр.
Напередодні світової економічної кризи валютний ринок України характеризувався
51
стабільним розвитком. В результаті кризи відбулося значне знецінення курсу гривні
до іноземних валют, скоротився обсяг операцій на міжбанківському та готівковому
валютних ринках. Головним інструментом подолання кризисної ситуації стали
валютні інтервенції, що дозволили значним чином стабілізувати валютний ринок
України. Наприкінці 2010 р. економіка країни поступово стабілізувалася і впродовж
2011-2012 рр. розвивалася стабільно, маючи позитивні тенденції щодо майбутнього.
У третьому розділі розкрили необхідність та значущість прогнозування
валютних курсів, розглянули прогноз на 2013-2023 рр. та прийшли до висновку, що
прогнозування на довгострокову перспективу у випадку валютних курсів не є
доцільним, у зв’язку зі значною волатильністю валютних курсів. Побудували
короткостроковий прогноз на 2013-2014 рр. Побачили, що обмінний курс з кожним
кварталом має тенденцію на зростання. Модель для прогнозу виявилася якісною, а
отже прогноз справдиться з великою імовірністю.
Отже, валютний ринок України, подолавши кризу 2008-2009 рр., продовжує
своє стабільне функціонування і має непогані перспективи щодо розвитку на
майбутнє.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.
Гузенко Н. Валютный передел [Текст] / Н. Гузенко, Е. Дубогрыз //
Контракты. – 2008. – №28. – С. 123-125.
2.
Журавка Ф.О. Вплив девізної політики НБУ на обмінний курс гривні
[Текст] / Ф.О. Журавка // Фінанси України. – 2009. – № 5. – C. 154–160.
3.
Боринець С.Я. Розвиток сучасних грошово-валютних відносин
(національний і міжнародний аспекти) [Текст] / С.Я. Боринець. – К.: Педагогіка,
1997. – 246 с.
4.
Галь В.М. Бюлетень Національного банку України [Текст] /
В.М. Галь // Щомісячне аналітично-статистичне видання Національного банку
України 2009. – № 10.
5.
Чумаченко Б. Стратегическое управление научно-технологическим
развитием [Текст] / Б. Чумаченко, К. Лавров// Проблемы теории и практики
управления. – 2000. – № 2. – С. 58–62.
6.
Маслов С.І. Управління валютними ризиками та перспективи
розвитку національної економіки [Текст] / С.І.Маслов // Економіка та держава.
– 2009. – № 3. – C. 16.
7.
Глобализация и национальные финансовые системы [Текст] / Под
ред. Дж.А.Хансона, П.Хонохана, Дж.Маджнони. Пер. с англ. – М.: Издательство
«Весь Мир», 2005. – 320 с.
8.
Шелудько В. М. Фінансовий ринок: навч. посіб. [Текст] / В. М.
Шелудько. –К.: Знання-Прес, 2002. – 535с.
9.
Шмырева А. Международные валютно-кредитные отношения
[Текст] / А. И. Шмырева, В. И. Колесников, А.Ю. Климов. – СПб: Питер, 2002.
– 272с.
10. Білоцька М.Ф. Регулювання фінансових ринків: світовий досвід
[Текст] / М.Ф. Білоцька // Економіка та держава. – 2008. – №11.– C. 43
11. Рязанова Н.С. Міжнародні фінанси: навч.-метод. посібник для
самост. вивч.дисц. [Текст] / Н.С. Рязанова. – К.: КНЕУ, 2001. – 119 с .
12. Флейчук М.І. Міжнародні фінансові відносини [Електронний ресурс]
/ М.І. Флейчук / Львівська комерційна академія – Режим доступу:
http://mev.lac.lviv.ua/downloads/sfs/lec/2.pdf
13. Савлук М.І. Валютний ринок. Види операцій на валютному ринку
[Електронний ресурс] / М.І. Савлук / Гроші та кредит – Режим доступу:
http://studentbooks.com.ua/content/view/565/54/1/1/
14. Клімчук В.К. Валютний ринок та особливості його функціонування
[Електронний ресурс] / В.К. Клімчук / Київський національний економічний
униіерситет
–
Режим
доступу:
http://www.kneu.dp.ua/moodle-
new/pluginfile.php/19559/mod_resource/content/0/VOP_7.103/VOP_7.103_OM_1.p
df
15.
Про систему валютного регулювання і валютного контролю /
[Електронний ресурс]: декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. №15-
93. – Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua.
16.
Боринець, С. Я. Міжнародні фінанси [Текст] : підручник / С. Я.
Боринець. – К.: Знання-Прес, 2002. – 311 с.
17. Міжнародні фінанси [Текст] : навчальний посібник / за ред. О. М.
Мозгового. – К.: КНЕУ, 2005. – 504 с.
18. Смолянська, О. Ю. Фінансовий ринок [Текст] : навчальний посібник
/ О. Ю. Смолянська. – К.: ЦЕЛ, 2005. – 384 с
19. Загородній, А. С. Фінансово-економічний словник [Текст] / А. С.
Загородній, Г. Л. Вознюк. – К.: Знання, 2007. – 1072 с.
20. Жваколюк, Ю. Внутридневная торговля на рынке Forex
[Електронний ресурс] / Юрий Жваколюк // Форекс клуб. Белый воротничок –
Режим доступу: http://www.forex.ua/ta/zhvak.shtml
21. Лефевр, Э. Воспоминания биржевого спекулянта [Електронний
ресурс] / Эдвин Лефевр // Форекс клуб. Белый воротничок. – Режим доступу:
http://www.forex.ua/classics/lef/edvin_lefevr.shtml.
22. Джонс, Р. Биржевая игра. Сделай миллионы, играя числами
[Електронний ресурс] / Райан Джонс // Форекс клуб. Белый воротничок. – Режим
доступу: http://www.forex.ua/classics/jones/birjevaya_igra
23. Киреев А.П. Международная макроэкономика : открытая экономика
и макроэкономическое программирование [Текст] / А.П. Киреев //
Международная экономика. Ч. 2. – М. : Юрайт-Издат, 2006.
24. Ершов М.В. Валютно-финансовые механизмы в современном мире
(кризисный опыт конца 90-х) [Текст] / М.В. Ершов. – М. : Экономика, 2000.
25. Павлов В.В. Регулирование валютных отношений современного
капитализма [Текст] / В.В. Павлов. – М., 1977.
26. Бункина М.К. Макроэкономика [Текст] / М.К. Бункина, А.М.
Семенов, В.А. Семенова. – М. : Дело и сервис, 2000.
27.
Журавка Ф.О. Валютний ринок: сучасний стан та перспективи
розвитку [Електронний ресурс] / Українська академія банківської справи НБУ –
Режим
доступу:
http://www.academy.sumy.ua/images/stories/docs/K_BOA/Zhuravka_32.pdf
28.
Бодрова Н. Е. Валютний ринок України: стан, проблеми й
перспективи [Електронний ресурс] / Н. Е. Бодрова // Вісник СумДУ. Серія
“Економіка” – Режим доступу:
http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/VSU_ekon/2012_1/12bnespp.pdf
29. Щетинін А.І. Гроші та кредит [Електронний ресурс] / А.І. Щетинін /
Фінанси
–
Режим
доступу:
http://pidruchniki.ws/12120124/finansi/valyutne_regulyuvannya_valyutna_politika_n
bu
30.
Бездітко, Ю. М. Валютне регулювання: навч. посіб. [Текст] / Ю. М.
Бездітко, О. О. Мануйленко, Г. А. Стасюк. – Херсон : Олді-плюс, 2009. – 272 с.
31. Петрашко Л.П. Міжнародні фінанси [Електронний ресурс] / Л.П.
Петрашко / Міжнародні фінанси: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. —
К.: КНЕУ, 2003. — 221 с. – Режим доступу: http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-
text/74/7/
32. Козловський С.В. Макроекономічне моделювання та прогнозування
валютного курсу в Україні [Текст] / Козловський С.В., Козловський В.О.:–
Вінниця: «Книга-Вега» ВАТ «Вінницька обласна друкарня», 2005.– 240 с.
33. Башко В.Г. Прогноз валютного курсу на 2013 – 2023 роки
[Електронний ресурс] / В.Г. Башко// EcoFin – про економіку та державні фінанси
– Режим доступу: http://ecofin.org.ua/wp-content/uploads/2013/02/currency.pdf
34. Сайт Національного банку України – Режим доступу:
http://bank.gov.ua
35. Cайт державного комітету статистики України – Режим доступу:
http://ukrstat.gov.ua
ДОДАТОК А
Таблиця А.1 – Вихідні дані до прогнозування валютного курсу гривні до
долара США
Період
Дата
Обмінний курс
гривні до долара
США
ВВП у
фактичних
цінах, млн.
грн.
Зовнішньо-
торгове
сальдо, млн.
дол. США
Темп
інфляції,
%
1
1 квартал 2007
5,05
139444
-1685
100,5
2
2 квартал 2007
5,05
166869
-1253
100
3
3 квартал 2007
5,05
199535
-1070
101,4
4
4 квартал 2007
5,05
214883
-4144
102,9
5
1 квартал 2008
5,05
191459
-4413
102,9
6
2 квартал 2008
5,05
236033
-3863
103,1
7
3 квартал 2008
4,85
276451
-2527
99,5
8
4 квартал 2008
5,79
244113
-3547
101,7
9
1 квартал 2009
7,70
189028
-766
102,9
10
2 квартал 2009
7,70
214103
-190
100,9
11
3 квартал 2009
7,64
250306
-140
99,9
12
4 квартал 2009
7,99
259908
-857
100,9
13
1 квартал 2010
7,99
217286
-306
101,8
14
2 квартал 2010
7,93
256754
418
99,7
15
3 квартал 2010
7,91
301251
-1334
99,8
16
4 квартал 2010
7,91
307278
-2762
100,5
17
1 квартал 2011
7,96
257 682
-2335
101
18
2 квартал 2011
7,97
311 022
-1337
101,3
19
3 квартал 2011
7,97
369 818
-2573
98,7
20
4 квартал 2011
7,98
363 557
-3912
100
21
1 квартал 2012
7,99
293 493
-2568
100,2
22
2 квартал 2012
7,99
349 212
-4215
100
23
3 квартал 2012
7,99
387 620
-3240
99,8
24
4 квартал 2012
7,99
378 564
-4749
100
Информация о работе Валютный рынок Украины