Транспортное обеспечение внешней торговли

Проте, варто  зазначити фактори, які стримують  процес реструктуризації транспортного  комплексу:

1)     Необхідність повного технічного переоснащення галузі й істотних організаційних змін у всіх видах транспорту. Парк транспортних засобів є застарілим і зношеним, деякі об’єкти інфраструктури знаходяться в аварійному стані і потребують заміни.

2) Відсутність  зацікавленості інвесторів у  розміщенні капіталу у транспортн  підприємства України. Головною  проблемою розвитку міжнародних  транспортних коридорів залишаються відсутність та неспроможність залучення інвестицій. Потреба в інвестиціях для реконструкції міжнародних транспортних коридорів оцінюється в 100 млрд. грн. В Україні не створено незалежних умов для залучення іноземних інвесторів, без допомоги яких неможливо вирішувати таку глобальну проблему.

3) Відсутність  надійного та стабільного інформаційного  забезпечення на базі сучасних  засобів зв’язку і комп’ютерної  техніки у безпосередньому поєднанні  з системою міжнародного зв’язку,  міжнародними транспортними органами (комітетом з внутрішнього транспорту ЄЕК ООН, міжнародним союзом автотранспортників та асоціаціями міжнародних автомобільних перевізників суміжних з Україною країн Європи та Азії).

4)     Невизнання України світовою співдружністю як європейської держави, з якою бажано мати стабільні ділові відносини на широкій довгостроковій основі і яке, в перспективі, буде впливати на ключові проблеми європейської політики. Це зумовлено економічною та політичною ситуацією в Україні.

Вагомою проблемою, яка стримує державне регулювання транспортного комплексу, на наш погляд, є незбалансованість транспортного комплексу України як єдиного механізму, що зображено на рисунку 6.

Рис.6 Проблеми збалансованості транспортного  комплексу України

Роль транспортного  комплексу в євроінтеграційних  процесах має два аспекти. З одного боку, розвиток транспортної сфери  розглядається як необхідна умова, що сприяє інтеграції вітчизняної економіки у регіональні і світові економічні союзи, причому, транспортне забезпечення економіки України повинно відповідати стандартам, прийнятим в ЄС. З іншого боку, участь транспортного комплексу в інтеграційному процесі розглядається з точки зору розвитку самостійної галузі, аналогічно до інших галузей економіки, що вільно експортують свою продукцію або співпрацюють з транснаціональними компаніями. 

Характерними  формами зовнішньої участі транспортного  комплексу в інтеграційних процесах є організація транзитних перевезень, транспортно-експедиційне обслуговування закордонних фірм, оренда транспортної техніки закордонними фірмами, участь у міжнародних транспортно-логістичних схемах та інші форми, які відносяться до експорту транспортних послуг.[17]

Функціонування потужностей транспортної галузі в регіонах недостатньою мірою відповідає вимогам комплексного територіального планування. За рахунок введення показників ефективності та інтенсивності використання транспорту стає можливим раціональне розміщення та розвиток транспорту по регіонах, відповідно до потреби в перевезеннях, здійснення оцінки ефективності та виявлення недоліків у використанні основних фондів та трудових ресурсів транспорту. Міжрегіональні зіставлення показників транспортної забезпеченості дозволять зробити порівняльний аналіз рівня розвитку транспортної інфраструктури в регіонах України. Порівняння аналогічних показників між країнами дає змогу визначити ступінь підготовленості транспортного комплексу до рівноправної участі у регіональних та глобальних союзах.

 Останнім  часом Україна демонструє перші ознаки виходу із кризового стану основних галузей реального сектору економіки, що, на думку автора, дає підстави сподіватися на подальші позитивні результати розвитку національної економіки та, зокрема, дорожньо-транспортної інфраструктури.

Завдання прискорення  економічного зростання України  можливо виконати лише шляхом ефективного  використання транспортної інфраструктури та її динамічного розвитку, особливо в умовах реалізації потенціалу членства нашої країни в СОТ, прийняття Урядом України фінансових зобов’язань перед МВФ, Світовим банком та ЄБРР, а також підготовки Угоди про вільну торгівлю з Європейською асоціацією вільної торгівлі (ЄАВТ).

Тому необхідно  здійснити пошук інноваційної моделі інфраструктурної перебудови, спрямованої на розширення суспільних зв’язків та прискорення матеріальних потоків. Це, на наш погляд. може бути здійснено завдяки реалізації наступних заходів:

• реалізації потенціалу транспортної галузі шляхом модернізації рухомого складу;
• оновлення та зміцнення парку повітряного флоту, у тому числі за рахунок залучення літаків вітчизняного виробництва;
• розгалуження автомобільних та залізничних мереж;
• відновлення судноплавства національним морським та річковим флотом;
• усунення диспропорцій національної мережі у напрямках міжнародних транспортних мереж;
• усунення перепон і бар’єрів на шляху  переміщення транснаціональних вантажних потоків;
• розширення нормативно-договірної бази та географічної структури перевезень.

Транспортні комплекси  водного, наземного та повітряного транспорту мають значний нереалізований потенціал. Його втіленню сприятиме укріплення і оновлення матеріально-технічної бази, за умови, що її доведення до європейських і світових стандартів має супроводжуватися модернізацією нормативно-правової бази, адаптацією законів та підзаконних актів до вимог ЄС, що сприятиме не лише подальшому зростанню обсягів вантажних і пасажирських перевезень, але й поступові інтеграції України до міжнародних мереж. При цьому слід враховувати досить високі темпи автомобілізації спроможних верств населення України, з чим пов’язані також зміни у структурі пасажирських перевезень та їх масштабів.[5]

На мій погляд, можлива угода про асоціацію  України та Європейського Союзу  може забезпечити Україні наступні переваги:

• удосконалення технології перетину державного кордону України, подальший розвиток разом з ЄС пунктів пропуску через спільний кордон;
• підтримка інтермодальності та співпраця у використанні космічних систем у рамках Угоди про співпрацю щодо цивільної глобальної навігаційної супутникової системи між Європейським Співтовариством, його державами-членами та Україною;
• співпраця з метою розвитку транс’європейських транспортних систем;
• приєднання до відповідних міжнародних транспортних конвенцій та угод, включаючи процедури забезпечення чіткого ї<span class="dash0411_0435_0437_0020_0438_043d_0442_0435_0440_0432_0430_043b_0430__Char" style=" font-family: 'Times New Roman', 'Aria