Спільні характеристики двох цивілізацій епози Стародавнього світу

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 18 Мая 2014 в 11:36, реферат

Краткое описание

Вважається,що Стародавній світ - термін, що описує історію людства з початку писаної історії до Середньовіччя. Частково цю тему покривають статтіСтародавній Єгипет, Стародавня Індія, Стародавній Китай, Стародавня Греція, Стародавній Рим та Месопотамія. В історію Стародавнього світу входить період античності, який охоплює час, починаючи з перших Олімпійських ігор у Греції. Стародавньому світу передують доісторичні часи, описані в статті Первісне суспільство.Головною проблемою ,є те що Точної дати завершення періоду Стародавньої історії немає. Границя переходу до Середньовіччя умовна.

Содержание

ВСТУП…………………………………………………………………………3
1.РОЗВИТОК СТАРОДАВНЬОГО ЄГИПТУ…………………………………4
2.РОЗВИТОК МЕСОПОТАМІЇ…………………………………………………6
3.СПІЛЬНІ РИСИ МІЖ СТАРОДАВНІМ ЄГИПТОМ ТА МЕСОПОТАМІЄЮ……………………………………………………………..8
ВИСНОВОК……………………………………………………………………..9
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………10

Прикрепленные файлы: 1 файл

МІНСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ.docx

— 52.18 Кб (Скачать документ)

 

 

 

 

 

 

 

Кафедра світового сільського

 господарства і ЗЕД

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

На тему » спільні характеристики двох типів цивілізацій епохи     Стародавнього Світу »

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                              

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………………3

1.РОЗВИТОК  СТАРОДАВНЬОГО ЄГИПТУ…………………………………4

2.РОЗВИТОК МЕСОПОТАМІЇ…………………………………………………6

3.СПІЛЬНІ РИСИ МІЖ СТАРОДАВНІМ ЄГИПТОМ ТА МЕСОПОТАМІЄЮ……………………………………………………………..8

ВИСНОВОК……………………………………………………………………..9

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………10

 

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Вважається,що Стародавній світ - термін, що описує історію людства з початку писаної історії до Середньовіччя. Частково цю тему покривають статтіСтародавній Єгипет, Стародавня Індія, Стародавній Китай, Стародавня Греція, Стародавній Рим та Месопотамія. В історію Стародавнього світу входить період античності, який охоплює час, починаючи з перших Олімпійських ігор у Греції. Стародавньому світу передують доісторичні часи, описані в статті Первісне суспільство.Головною проблемою ,є те що  Точної дати завершення періоду Стародавньої історії немає. Границя переходу до Середньовіччя умовна. 

Цю проблему аналізували представниками історії України та інших країн(А.Альварес, Б.Праматанат, Ж.Барбейрак, Д.Бедерман, Р.Вард, Ст.Вероста, А.Вегнер, М.В.Буроменським, В.А.Василенком, О.Ф.Висоцьким С.Вісваната, Г.Вітон, Т.Волкер, В.Греве, В.Корозеч, С.А.Корф, М.Мартін,)

Мета і завдання дослідження.Головною метою дослідження є :виявити спільні характеристики двох типів цивілізацій епохи     Стародавнього Світу.

У відповідності до поставленої мети визначені такі задачі:

  • Дослідити розвиток Стародавнього
  • Проаналізувати розвиток Месопотамії

Виявити спільні риси між Стародавнім Єгиптом та Месопотамією  
РОЗВИТОК  СТАРОДАВНЬОГО ЄГИПТУ

Єгипет – стародавня рабовласницка держава, що за короткий час досягла такого рівня розвитку, якого не мала жодна держава того часу. Єгипет розташувався на пн.Сході Африки.

Заселення території Єгипту належить до епохи палеоліту. В X — VI тисячоліттях до н. е. коли клімат був вологішим, розрізнені кочові племена жили в саванах біля ріки Ніл, дельта якого ще була заболоченою. Племена займались збиральництвом, полюванням, пізніше рибальством. Зміна клімату в епоху неоліту примусила їх спуститися до заплави Нілу. Серед них були протосеміти, бербери і кушіти, зі змішування яких до IV тис. до н.е утворився єгипетський народ. Зростання населення, яке не могло більше існувати за рахунок полювання і рибальства, прискорило перехід до скотарства і землеробства. Потреба в додаткових посівних площах викликала необхідність утворення мережі каналів і дамб.[1,с.25]

«Даром Нілу» назвав Єгипет Геродот, а єгиптяни Ніл — «рікою, що дарує життя». Перших великих успіхів давньоєгипетська цивілізація і культура також змогли досягти завдяки Нілу.

Біля сер. IV тис. до н.е з багатьох невеликих територіальних утворень — номів (яких на той час існувало біля 40) — утворилися два царства: на півночі — Нижній Єгипет, на півдні — Верхній Єгипет (зі столицями в Ієраконполі і Буто). Остаточно країну об'єднав біля 3000 до н.е цар півдня Менес (Мена), що захопив Нижній Єгипет і заснував фортецю «Білі Стіни» (грец. Мемфіс), що стала в 28 ст. до н. е. столицею Єгипту. З об'єднання Єгипту почалась династична епоха. До другого завоювання Єгипту персами в 341 до н. е. змінилося 30 династій — за підрахунком єгипетського історика жерця Манефона (кін. IV — поч. III ст. до н. е.) До кінця IV — початку III тис. належать перші пам'ятки, написані єгипетським ієрогліфічним письмом.[2,с.40].

Роль мистецтва була абсолютно іншою, ніж у наш час. На відміну від скороминущого земного життя, мистецтво було носієм життя вічного, головним засобом забезпечити безсмертя. Тому праця художників вважалася священодією, вони займали високе положення, часто були жрецями. Написи прославляють їх: «я спорудив…», «я виконав роботи прекрасні…». На відміну від майстрів Месопотамії, в історії збереглися імена древньоєгипетських майстрів. Першу піраміду побудував Імхотеп, він був і архітектором, і математиком, і лікарем. Слава про його мудрість дійшла до древніх греків, які ототожнювали його з богом врачювання Аськлепієм. Разом з тим, свобода індивідуальної творчості була обмежена, художник насамперед був охоронцем священних традицій. Три тисячоліття мистецтво Єгипту зберігало єдність художнього стилю.

Єгиптяни були першим народом, котрий винайшов писемність. Вже перші пам'ятки єгипетської писемності говорять про те, що їх письмо представляло собою завершену систему, що явилася продуктом довгого розвитку. Ці пам'ятки написані ієрогліфічним письмом, котре так назвали греки. До пізнішого часу відносяться пам'ятки скорописного ієратичного письма. Обидві ці форми писемності в своїй основі однакові, але ієратична була простішою і використовувалася не для монументальних споруд, а для звичайного письма на папірусах.[3,с 15-20].

Треба підкреслити, що винахід писемності, без сумніву, був найбільшим внеском древніх єгиптян у світову цивілізацію і культуру. Із їх ієрогліфів приблизно у XVI ст. до н. е. виникло синайське письмо, із нього в XIV — XIII ст. до н. е. фінікійське письмо, із нього через посередництво арамейської писемності не пізніше IX ст. до н. е. грецький алфавіт, а із останнього латинський алфавіт та слов'янська азбука.

Характерною рисою єгипецької літератури, як і багатьох інших народів того часу, є анонімність. З ціеї причини ніхто не знае точно, хто являється авторами стародавніх літературних творів. Основними жанрами єгипецької літератури були казки, міфи, оповіді, гімни й молитви, епічні твори, любовна лірика тощо. Єгипецькі казки сповнені симпатії до людини та впевненості в перемозі добра над злом, що є найголовнішим. Всі тексти написані або на папірусі, або вибиті на камені. Єгипецьке письмо також одна з найдавніших систем письма.

Музична культура Єгипту налічує понад 5 тисячоліть. Але записи єгипецької музики не були виявлені. Джерелом свідчень про неї є археологічні пам‘ятки, а саме: були знайдені дугоподібна арфа, повздовжня флейта, систр (металеве брязкальце)

У Стародавньому Єгипті не існувало однієї спільної релігії, а була велика різноманітність місцевих культів, присвячених певним божествам. Більшість з них малогенотеїстичну характер (зосередженість на поклонінні одному божеству з одночасним визнанням інших), тому єгипетська релігія розглядається як політеїстична.[4,с,20-24].

 

РОЗВИТОК МЕСОПОТАМІЇ

Межирі́ччя, також Месопотамія (грец. Μεσοποταμία, земля між ріками), або Дворіччя — регіон в Азії. У строгому сенсі— це алювіальна рівнина між річками Тигр та Євфрат на території сучасних Іраку та Сирії, однак у звичному вжитку цей термін включає долини обох річок разом із навколишніми низинами, що обмежені Аравійською і Сирійською пустелями на південному сході та заході, Перською затокою на півдні, горами Кавказу і Загросу на півночі.

Межиріччя має давню і сповнену подіями історію — перші держави в цьому регіоні виникли понад 5 тисяч років тому. Месопотамію часто називають колискою цивілізацій. Тут виникла перша в історії людства писемність — клинопис, розвинулись рільництво та іригація, були здійснені численні винаходи (колесо і вдосконалення транспортних засобів), відбувався розвиток домобудівництва і ряду виробів (від гончарного до металургії), розвинута астрономія[5,с.60]. 

У Месопотамії дуже рано (за останніми даними, раніше, ніж у Єгипті) починають будувати іригаційні споруди. Іригація мала планомірний, великомасштабний характер. Повені Євфрату бувають дуже сильними, але нечастими. Тому копалися величезні котловани, які заповнювалися водою під час повені – так створювався запас води на час посухи. Геродот описав судноплавний канал, проритий між Тигром і Євфратом.

Накопичений досвід став використовуватися в будівництві. У кінці IV тисячоліття до н. е. шумери вже будують міста. В них складаються і перші державні структури. Виникає монументальна архітектура. Під час розкопок була знайдена статуя жерця, правителя шумерського міста Лагаша на ім'я Гудеа, який жив у XXI ст. до н. е. Він зображений з планом майбутнього храму в руках. Це – свідчення одночасно високої будівельної техніки і значущості, яку правителі надавали будівельним роботам. Монументальне будівництво, як і іригація, – яскравий приклад перемоги людини над несприятливими природними умовами. Справа в тому, що в Месопотамії немає готових будівельних матеріалів – каменю, дерева. Всі гігантські споруди зводилися з глиняної цегли.[6,70-80]. 

Найбільше досягнення культури Месопотамії – писемність. Раніше за всіх її створили шумери в IV тисячолітті до н. е. Спочатку з'явилося малюнкове письмо – піктографія. Для письма використовували глину – найпоширеніший природний матеріал у Дворіччі. З ретельно очищеної глини виготовляли табличку, напис наносили паличкою або металевим стержнем. За формою клиноподібних рисок писемність отримала свою назву – клинопис. Готову табличку обпалювали у спеціальних печах.

Релігія Межиріччя політеїстична. За записами на глиняних табличках нараховано понад 2400 богів. Кожне із міст Дворіччя мало свій особливий пантеон, причому був широко поширений генотеїзм: боги одного міста мали відповідників у інших містах. Кожне місто мало свій пантеон, і значення того чи іншого бога змінювалося в залежності від того, наскільки значимим було його місто в певний період. Богам поклонялися у вигляді ідолів, збереглися записані на глиняних табличках молитви.

Завдяки розшифруванню «глиняних книг», отримані досить точні уявлення про рівень наукових знань в Межиріччі. Охоронцем вищої мудрості були жерці. Розумова праця вже відділилася від фізичної, але наука носила характер таємного знання. Особливий розвиток отримало спостереження за зірками. Зіркам приписувалася магічна сила. Храми на вершинахзикуратів служили своєрідними обсерваторіями. Вся зоряна карта, яку можна отримати без телескопа, була вже відома у Вавилоні. Жерці встановили зв'язок Сонця зі знаками Зодіаку. На основі астрономічних спостережень розроблений дуже точний місячний календар. Вавилоняни користувалися сонячними і водяними годинниками.[7,с.50-70].

Багатими для свого часу були і математичні знання: чотири арифметичні дії, піднесення до квадрата і добування квадратного кореня, обчислення площі геометричних фігур. Сучасний розподіл кола на 360 градусів і години на 60 хвилин має в своїй основі ассиро-вавилонської шістдесяткову систему лічби

истецтво вавілонських лікарів славилося на Сході. Їх часто запрошували в інші країни. У Вавилоні існували дві медичні школи на державному утриманні. Збереглося багато науково-медичних табличок, складених за єдиним зразком. Починаються вони словами: «Якщо людина хвора…», далі слідує перелік симптомів, а потім рекомендації з лікування. Завершують запис слова: «Він видужає». Цікавий звичай описує Геродот: коли лікарі не знали, як допомогти хворому, його виносили на ринкову площу, і кожний перехожий був зобов'язаний дати йому пораду[8,с.100-120].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПІЛЬНІ РИСИ МІЖ СТАРОДАВНІМ ЄГИПТОМ ТА МЕСОПОТАМІЄЮ

Спільними рисами між Стародавнім Єгиптом та Месопотамією ули:

  • Однакова релігія і міфологія – вірили в багатьох огів;а і міфології відігравали уявлення про загробне життя як безпосереднє продовження земного, але тільки в могилі.
  • Добре розвинуте  письменництво – писали ієрогліфами та на глині
  • Розвинуте будівництво і архітектура – будували храми та 6удинки для своїх царів
  • Розвинуте мистецтво – малювали картини,деякі дійшли і до наших днів
  • Література – писали поеми,але більшість поем не знають автора
  • Наукові знання – розумова праця віддалилася від фізичної
  • Розміщення на берегах річок,що давало змогу займатися землеромтвом

 

Висновок

Отже, Стародавній світ - термін, що описує історію людства з початку писаної історії до Середньовіччя. Частково цю тему покривають статтіСтародавній Єгипет, Стародавня Індія, Стародавній Китай, Стародавня Греція, Стародавній Рим та Месопотамія. В історію Стародавнього світу входить період античності, який охоплює час, починаючи з перших Олімпійських ігор у Греції. Стародавньому світу передують доісторичні часи, описані в статті Первісне суспільство.Головною проблемою ,є те що  Точної дати завершення періоду Стародавньої історії немає. Границя переходу до Середньовіччя умовна. 

Головною метою дослідження уло :виявити спільні характеристики двох типів цивілізацій епохи     Стародавнього Світу.

У відповідності до поставленої мети визначені такі задачі:

  • Дослідити розвиток Стародавнього
  • Проаналізувати розвиток Месопотамії
  • Виявити спільні риси між Стародавнім Єгиптом та Месопотамією

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

     1.. Крижанівський О. П. Історія стародавнього Сходу: Підручник. — Київ.: Либідь, 2000.

2..  Крижанівський О. П. Історія стародавнього Сходу: Курс лекцій. — Київ.: Либідь, 1996.

3.Войтех Замаровський. Їх величності піраміди: Наук.-худож. нарис : Для ст. шк. віку; Переклав зі словацької А. Семенович; Мал. О. Пока. Київ: Веселка, 1988

4.Авдиев В. Военная история древнего Египта. Том 1. Возникновение и развитие завоевательной политики до эпохи крупных войн XVI-XV вв. до н.э. М.: Советская наука, 1948

  5.Авдиев В.И. История Древнего Востока. — М.: Высшая школа, 1970. — 609 с.

6.Мерперт М. Очерки археологии библейских стран. М.: ББИ, 2000.Стучевский И.А. Межгосударственные отношения и дипломатия на Древнем Востоке. — М.: Наука, 1987. — 311 с.

7.Ллойд С. Археология Месопотамии. — М.: Наука (ГРВЛ), 1984. — 280 с. — (По следам исчезнувших культур Востока).

8.Оппенхейм А. Древняя Месопотамия. Портрет погибшей цивилизации.. — 2. — М.: Наука (ГРВЛ), 1990. — 320 с. — (По следам исчезнувших культур Востока). 

 

 


Информация о работе Спільні характеристики двох цивілізацій епози Стародавнього світу