Антимонопольна політика держави і її місце у встановленні сучасних ринкових відносин в Україні

Міністерство  аграрної політики та продовольства  України 

Полтавська державна аграрна академія

 

 

 

Кафедра економічної  теорії та економічних досліджень

 

 

 

Міждисциплінарна курсова  робота

з фундаментальних економічних дисциплін

на тему «Антимонопольна політика держави і її місце у встановленні сучасних ринкових відносин в Україні»

 

 

 

студентки Зінчук Т.В,  
курсу 4  факультету Обліку та фінансів 

групи 2 спеціальність  Фінанси та кредит 
_______________________( підпис)

Викладач  доц. Шупик І.І

 

 

 

 

Полтава 2013

 

 

Зміст

	Стр.
Вступ
РОЗДІЛ 1 Теоретичне ОБҐРУНТУВАННЯ і правове забезпечення регулювання діяльності монополій
1.1. Об’єктивні основи, необхідність та спрямованість  антимонопольної політики держави
1.2. Світовий досвід  антимонопольного регулювання та можливості його застосування у вітчизняній економіці
Розділ 2 Монопольна влада та шляхи її врегулювання в  україні
2.1. Методи та показники  діагностування ринкової влади  монополіста та наслідки монополізації
2.2. Особливості регулювання  діяльності природних монополій
2.3. Антимонопольне законодавство  України та напрями його вдосконалення
Розділ 3 МАКРОЕКОНОМІЧНА  теорія регулювання та антимонопольна політика держави
3.1. Інструменти впливу антимонопольної політики на вітчизняну економіку
3.2. Труднощі впровадження антимонопольної та регуляторної політики держави
3.3. Економічні наслідки антимонопольної політики в Україні
Висновки
Список використаних джерел
Додатки

 

 

Вступ

 

 В економічній системі  розвинутих країн світу оптимально поєднуються ринкові важелі саморегулювання народного господарства з державним регулюванням. Незважаючи на це, економіка цих країн періодично зазнає криз. Однією з вагомих причин не спрацювання механізму поєднання ринкових і державних важелів регулювання економіки є існування монополій у різних сферах народного життя більшості країн світу та України. Монополії, процес монополізації економіки мають істотні негативні наслідки: монополії придушують конкуренцію - важливу рушійну силу економічного прогресу; вони здатні збільшувати прибутки, зменшуючи обсяг випуску продукції і підвищуючи її ціну; схильні до уповільнення науково-технічного прогресу; схильні до хижацького використання природних ресурсів та забруднення довкілля; розорюють малий та середній бізнес; монополізують засоби масової інформації, за допомогою яких впливають на свідомість населення у необхідному їм напрямку; здійснюють тиск на уряд у пошуках неправомірних пільг та привілеїв.

Тому дослідження теоретичних  і практичних проблем формування антимонопольної політики держави: необхідності, сутності та значення залишається актуальним з погляду економічної теорії.

Актуальність дослідження  та наявність великої кількості  нерозв'язаних теоретичних та практичних проблем, що стосуються антимонопольної  політики, які найповніше відповідали б конкретним потребам економіки України на сучасному етапі побудови ринкових відносин, обумовили мету, об’єкт і предмет дослідження.

Метою дослідження моєї курсової роботи є аналіз чинного антимонопольного законодавства в Україні, дослідження негативного впливу монополій та доведення необхідності проведення антимонопольної політики.

Щоб досягти даної  мети у дослідженні ставляться такі завдання:

  - розкрити суть монополій, причини та особливості їх виникнення;

  - дослідити негативний вплив монополій та необхідність проведення антимонопольної політики;

  - аналіз антимонопольного законодавства України та деяких інших країн;

- висвітлити деякі елементи іноземного законодавства, які Україна може використати для покращення діяльності у сфері недобросовісної конкуренції та зловживання монопольним становищем;

- проаналізувати труднощі  впровадження антимонопольної та  регуляторної політики;

- запропонувати напрями удосконалення формування антимонопольної політики держави.

  Предметом дослідження виступають економічні відносини, що виникають у процесі формування і реалізації антимонопольної політики як важливої складової економічної політики держави.

  Об’єктом дослідження є монополії, як один з типів будови ринку.

 Методи, які застосовуються для проведення даної роботи є: описовий, порівняльний і монографічний.

Інформаційну базу дослідження  становлять законодавчі та нормативні документи, неаналітичні таблиці, статті, вітчизняна та зарубіжна література.

Ступінь дослідження  проблеми. При написанні курсової роботи вивчалася думка іноземних і українських письменників. Теоретичні засади вивчення природи конкуренції заклали класики економічної теорії А.Сміт, Д. Рікардо, а продовжили - Й. Шумпетер, Е. Чемберлін та Дж. Робінсон.

Проблему вироблення антимонопольної політики та її реалізації в Україні висвітлено у публікаціях таких авторів, як: С. Валітов, Ю. Кравченко, Л. Карбовник, А. Косік, О. Костуєв, В. Лановий, Архангельський, В. Лагутін, Н.Л. Станько, Н.Тарнавська, Г.Филюк та ін..

Теоретична та методологічна база дослідження. Основна частина курсової роботи, яка починається постановкою завдання, що розглядається в кожному розділі, а також розкриває його основні сторони та положення.

 

РОЗДІЛ 1 Теоретичне ОБҐРУНТУВАННЯ і правове забезпечення регулювання діяльності монополій

 

1. Об’єктивні основи, необхідність та спрямованість антимонопольної політики держави

 

Одним з найважливіших  елементів ринкового механізму  є конкуренція. Без конкуренції  ринкові відносини теоретично уявити неможливо, а практично вони просто не можуть існувати. Конкуренція в сучасній економічній теорії і практичній діяльності господарюючих суб'єктів завжди знаходиться поруч з монополією, породжує монополію.

Конкуренція - це зіткнення  інтересів, боротьба, суперництво між  господарюючими суб’єктами за більш вигідне вкладання капіталу з метою отримання максимального прибутку [4].

Основною суспільною метою конкуренції є досягнення економічної ефективності на базі оптимального розподілу ресурсів, максимального  використання досягнень науково-технічного прогресу, забезпечення виробництва товарів з мінімально можливими витратами. З цього можна сформулювати наступні основні позитивні риси конкуренції (Додаток А).

Існують два види конкуренції - досконала і недосконала.

Досконала конкуренція означає, що на ринку діють багато покупців і продавців, існує вільний доступ фірм на ринок і ніхто не в змозі вплинути на формування ціни. Такий варіант конкуренції є ідеальним.

Утворення монополій  призводить до порушення механізму  ринкового ціноутворення і деформованого розподілу ресурсів. Конкуренція, в якій беруть участь монополії, є недосконалою [1].

Монополія -  це такий тип ринкової структури, де:

1) весь галузевий випуск  постачає одна фірма, частка  кожного споживача (яких на  ринку дуже багато) в загальному обсязі ринкової продукції незначна;

2) продукція однорідна  i не має близьких замінників;

3) входження на ринок  нових фірм блоковано; 

  4) споживачі не взаємодіють між собою;

5) існує повна поінформованість щодо ринкових цін, обсягів та попиту покупців [23].

 В навчальній літературі  існує декілька причин виникнення  та існування монополій, класифікація  яких відображена у такому  вигляді (Додаток Б).

 Відповідно, фірма  в умовах монополії зветься  монополістом, а ринок, на якому  діє монополіст - монопольним ринком.

 Ринок, де сурово  виконуються всі зазначені умови  називається чистою монополією (але  на практиці її так само  не існує як і досконалої конкуренції).

Монополії бувають різні. Але всі їх можна звести до трьох основних: природної, адміністративної та економічної.

Природна монополія - це такий ринок, на якому одна фірма  спроможна обслуговувати цей  ринок краще і дешевше ніж  будь-яка сукупність двох чи більшої  кількості фірм [3].

Адміністративна монополія  виникає внаслідок дії державних органів. З одного боку, це надання одній або кільком фірмам виключного права на виконання певного роду діяльності.

Економічна монополія  зумовлена економічними причинами, вона формується на базі закономірностей  господарського розвитку. Йдеться про  підприємців, які зуміли завоювати монопольне становище на ринку.

За характером і причинами  виникнення монополії поділяють  на три типи: монополія окремого підприємства; монополія як угода; монополія, що ґрунтується на диференціації продукту.

Досягнення монополії першого типу нелегко. Це абсолютна монополія й існує вона рідко. Поширеним шляхом створення монопольного становища є угода декількох могутніх фірм. Вона дає можливість швидко створювати ситуацію, коли продавці (виробники) виступають на ринку «єдиним фондом», зводячи нанівець конкурентну боротьбу, насамперед цінову, а покупець перебуває в безальтернативних умовах. Монополія, що базується на диференціації продукту, створює ринок монополістичної конкуренції.

Монополія, як економічне явище, має результатами своєї діяльності певні наслідки. І негативні, нажаль, набагато переважають позитивні:

• по-перше, монополії придушують конкуренцію - важливу рушійну силу економічного прогресу;
• по-друге, вони здатні збільшувати прибутки, зменшуючи обсяг випуску продукції i підвищуючи її ціну;
• по-третє, схильні до хижацького використання природних ресурсів та забруднення довкілля;
• по-четверте, розорюють малий та середній бізнес;
• по-п’яте, монополізують засоби масової інформації (пресу, paдio, телебачення), за допомогою яких впливають на свiдомiсть населення у необхідному їм напрямку;
• по-шосте, здійснюють тиск на уряд у пошуках неправомірних пільг та привілеїв тощо.

Одним із найголовніших негативних наслідків є придушення конкуренції, без якої неможливе нормальне існування ринку [16].

Щоб запобігти деяким із цих негативних наслідків, держава  була змушена проводити антимонопольну політику, до складу якої входить видання  актів, законів, обмеження сфери  впливу монополістичних об’єднань  і, звісно, застосування різних санкцій  до порушників - від економічних (штрафи) до кримінальних (тюремні ув’язнення).

  Антимонопольна політика - сукупність заходів держави щодо припинення зловживання монопольним становищем з однієї сторони, та з іншої сторони створення нових монополій та монополістичних об’єднань. Основними обов’язками держави у її діяльності щодо проведення антимонопольної політики є створення антимонопольного законодавства, яке б регулювало діяльність вже існуючих монополій, а також прийняття законів, які б не допускали анти конкурентних дій, а також передбачали відповідальність за недобросовісну конкуренцію [18].

Орган, який забезпечує нагляд за дотриманням антимонопольного законодавства в Україні, є Антимонопольний комітет  України, який здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів [10].

  На сьогоднішній день основними напрямками сучасної антимонопольної політики в Україні є:

- забезпечення повноти  регулювання суб'єктів природних  монополій, зокрема, щодо однозначного  регулювання цін (тарифів), якості  послуг та їхньої доступності;

- забезпечення економічної  обґрунтованості тарифного регулювання суб'єктів природних монополій, зокрема, шляхом недопущення обов'язкового відшкодування за рахунок тарифів витрат, безпосередньо не пов'язаних з виробництвом відповідних послуг;

- реструктуризацію монопольних  утворень, що не належать до  сфери природних монополій, і цілісність яких штучно підтримується органами місцевої влади;

- обов'язкове врахування  при реалізації податкової, регуляторної, інвестиційної, митно-тарифної, приватизаційної,  промислової політики їхнього  впливу на бар'єри вступу суб'єктів господарювання на товарні ринки;

- посилення штрафних  санкцій, що застосовуються до  суб'єктів господарювання - порушників  законодавства про захист економічної  конкуренції, у випадках зловживань  ними монопольним (домінуючим) становищем  або вчинення антиконкурентних узгоджених дій;

- розгляд питання про  доцільність законодавчого запровадження  обмежень концентрації економічної влади [2].