Відповідальність за порушення законодавства про банкрутство

Відповідальність  за порушення законодавства про  банкрутство

У випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема:

- фіктивне банкрутство;

- приховування банкрутства;

- умисне доведення до  банкрутства.

Звертаючись із заявою до господарського суду про порушення справи про  банкрутство, боржник повинен вказати  інформацію про суму вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у розмірі, що ним не заперечується, розмір заборгованості з податків і зборів (обов'язкових  платежів), а також про іншу заборгованість, зазначену в ст. 7 Закону:

Заява боржника повинна  містити крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, такі відомості:

• суму вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у розмірі, який не оспорюється боржником;
• розмір заборгованості із єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, по податках і зборах (обов'язкових платежах);

( Абзац третій  частини другої статті 7 із змінами,  внесеними згідно із Законом  N 3108-IV від 17.11.2005 )

• суму невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

( Частину другу  статті 7 доповнено новим абзацом  згідно із Законом N 2464-VI від  08.07.2010 )

• розмір заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплаті авторської винагороди;
• відомості про наявність у боржника майна, у тому числі грошових сум і дебіторської заборгованості;
• найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника.

До заяви додаються  документи, що підтверджують неплатоспроможність  боржника. Суддя господарського суду з підстав, зазначених у ст. 8, 9 Закону, може відмовити у прийнятті заяви  про порушення справи про банкрутство  або повернути заяву про порушення  справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, зокрема недотримання терміну прострочення грошового зобов'язання на три місяці.

Якщо господарський суд  під час розгляду у справі встановлює факт завідомо неправдивої заяви  боржника про нездатність виконати зобов'язання перед кредиторами  і державою, то таке провадження  має бути зупинено відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу  України, а матеріали передані слідчим  органам. Згодом порушену справу про  банкрутство може бути припинено.

Стаття 79. Зупинення  провадження у справі та його поновлення

Господарський суд  зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної  справи до вирішення пов'язаної з  нею іншої справи, що розглядається  іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим  дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної  держави.

Господарський суд  має право зупинити провадження  у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою  у випадках:

• призначення господарським судом судової експертизи;
• надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів;
• заміни однієї з сторін її правонаступником.

Господарський суд  поновлює провадження у справі після  усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Про зупинення  провадження у справі та його поновлення виноситься ухвала.

Ухвалу про  зупинення провадження може бути оскаржено.

( Стаття 79 із змінами,  внесеними згідно із Законами N 2539-III від 21.06.2001, N 1255-IV від 18.11.2003, N 1837-VI від 21.01.2010, N 3329-VI від 12.05.2011 )

Таким чином, фіктивним банкрутством визнається завідомо неправдива заява  суб'єкта підприємництва до суду про  нездатність виконати зобов'язання перед кредиторами та державою. Встановивши  факт фіктивного банкрутства, тобто  фактичну платоспроможність боржника, суд відмовляє боржникові у задоволенні  заяви про визнання банкрутом  і застосовує санкції, передбачені  законом.

Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової  особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди  інтересам держави, суспільства  або інтересам кредиторів, що охороняються законом. Це визначення є ідентичним поняттю "доведення до банкрутства", що міститься в законодавстві  про банкрутство та кримінальному  законодавстві України.

Обов'язковою ознакою  умисного банкрутства є наявність  істотного матеріального збитку, заподіяного інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом. Його кількісні  показники визначені в Кримінальному  кодексі України.

Відповідно до ст. 2 Закону державний орган з питань банкрутства готує на запити суду, прокуратури або іншого уповноваженого органу висновки про наявність ознак приховуваного, фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства щодо державних підприємств чи підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, а, наприклад, відповідно до ст. 13 Закону розпорядник майна неспроможного боржника виявляє ознаки фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства.

Кримінальна відповідальність доведення до банкрутства (ст. 219 КК), настає лише за наявності великої  матеріальної шкоди, заподіяної кредиторам або державі, тобто такого, що у  п'ятсот і більше разів перевищує  неоподатковуваний мінімум доходів  громадян.

Стаття 219. Доведення  до банкрутства

Доведення до банкрутства, тобто умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості  або в інтересах третіх осіб вчинення громадянином - засновником (учасником) або службовою особою суб'єкта господарської  діяльності дій, що призвели до стійкої  фінансової неспроможності суб'єкта господарської  діяльності, якщо це завдало великої  матеріальної шкоди державі чи кредитору,- карається штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка. У статтях 219, 222 цього Кодексу матеріальна  шкода вважається великою, якщо вона у п'ятсот і більше разів перевищує  неоподатковуваний мінімум доходів  громадян.

Приховування стійкої  фінансової неспроможності в ст. 220 КК України визначено як умисне приховування громадянином - засновником або власником  суб'єкта господарської діяльності, а також посадовою особою суб'єкта господарської діяльності своєї  стійкої фінансової неспроможності шляхом подання недостовірних відомостей.

Умисне приховування майна  або майнових обов'язків, відомостей про майно, передача майна в інше володіння або його відчуження чи знищення, а також фальсифікація, приховування або знищення документів, що відображають господарську чи фінансову  діяльність, якщо ці дії вчинені  громадянином - засновником або власником  суб'єкта господарської діяльності, а також посадовою особою суб'єкта господарської діяльності у разі банкрутства, кваліфікуються за ст. 221 КК як незаконні дії у разі банкрутства.