Безробіття, його рівень, види, причини виникнення

Рівень безробіття обчислюється як частка офіційно зареєстрованих повністю безробітних від кількості самостійно працездатних населення (такого, що живе переважно на доходи від своєї праці)

Рівень безробіття характеризується незадоволеним попитом на робочі місця. Проте він не дає повного уявлення про ситуацію у сфері зайнятості. Недоліками цього показника є те, що часткова зайнятість, а також не включення до нього тих, хто втратив надію на отримання роботи, занижує офіційний рівень безробіття. Тому для його оцінки треба знати не тільки кількість людей, позбавлених роботи, а й те, протягом якого часу вони перебувають у такому стані, тобто тривалість безробіття.

Рівень безробіття прямо пропорційний рівню звільнення (показнику частки зайнятих, які щомісячно знаходять роботу) і обернено пропорційний рівню працевлаштування (показнику частки безробітних, які щомісячно знаходять роботу).

 

 

Розрізняють природне і вимушене безробіття.

Цей рівень обчислюється для визначення обсягу втраченого для суспільства внутрішнього продукту у зв'язку з безробіттям. Економісти визначають цей втрачений продукт як відставання обсягу ВВП, яке показує на скільки фактичний обсяг ВВП(ВНП) менший від потенційного ВВП (ВНП). Такий рівень безробіття, за якого фактори, що підвищують і знижують заробітну плату і ціни, перебувають у рівновазі. Тому інфляція за цього рівня не зростає і не знижується.

Безробіття неоднаково виявлялося на різних етапах формування і функціонування ринкових відносин. Окремі його види мали місце і в період доринкової економіки.

Види безробіття за соціально-економічними причинами виникнення

Добровільне безробіття виникає внаслідок того, що робітники не хочуть працювати за пропоновану їм заробітну плату, але б стали до роботи, якби вона була вищою.

Фрикційне безробіття пов'язане зі зміною робочого місця на краще, а також з переїздом із однієї місцевості до іншої. Фрикційне безробіття означає, що існує постійний зв'язок між звільненням з однієї організації і найманням працівників іншими організаціями,заміщення одних професій іншими, рух працівників з одних галузей в інші. Для нього характерний стан пошуку або чекання роботи в недалекому майбутньому. Свобода вибору виду і місця діяльності є об'єктивною передумовою фрикційного безробіття. Аби запобігти цьому, ринок робочої сили повинен своєчасно забезпечувати продаж і купівлю робочої сили.

Рух кадрів - неодмінна умова сучасного виробництва. Працівники на деякий час можуть відволікатись від безпосередньої участі у виробничому процесі (пошук нового місця роботи, пов'язані з цим просторові переміщення, час на навчання і перепідготовку, народження і догляд за дитиною тощо). Така незайнятість - цілком нормальне явище, що супроводжує кадрові переміщення. Важливо лише, щоб це відволікання не було надто тривалим і не охоплювало б одночасно великі маси людей.

У класичнiй теорiї iснує поняття «класичного безробiття», яке є наслідком занадто високої ставки заробiтної плати щодо тiєї, яка врiвноважувала б попит на робочу силу та її пропозицiю і зафiксована, наприклад, профспiлками.

 «Класичне безробіття»

Висока ставка заробiтної плати примушує роботодавцiв скорочувати попит, а власникiв робочої сили пропонувати її в кiлькостi, яка перевищує потребу. Вимушене безробіття зумовлене перепадами ринкової кон'юктури і різниться своєю тривалістю. Воно виникає в умовах негнучкої ціни робочої сили за наявності фіксованої заробітної плати. Якщо надто висока з позицій ринкової рівноваги оплата праці знижується, то виникає надлишкова пропозиція робочої сили . Тільки частина робітників отримує місце, решта стають вимушено безробітними. Якщо людина не може знайти роботу більше року, безробіття вважається довгостроковим. Воно переходить у так зване застійне безробіття, наслідком якого є втрата трудових навичок, а часто й розпад соціально-психологічних основ особистості. Вимушене безробіття буває сезонне, технологічне, конверсійне.

Сезонне безробіття виникає внаслідок сезонності праці в деяких галузях(сільське господарство, будівництво,туризм тощо). Технологічне пов'язане з переходом до нової техніки і технологій, з механізацією та автоматизацією виробництва, що супроводжується вивільненням робочої сили і найманням працівників принципово нових спеціальностей та кваліфікацій. Конверсійне безробіття спричинене скороченням чисельності армії і зайнятих у галузях оборонної промисловості. Розміри такого виду безробіття можуть коливатися від незначних до великих.

Конверсійне і технологічне безробіття є проявом структурного безробіття, яке охоплює тих працівників, чия кваліфікація, навички і вміння не можуть бути використані на нових робочих місцях. Передумовами структурного безробіття є зміни у структурі суспільного попиту на робочу силу внаслідок науково-технічних, технологічних зрушень і зміни у структурі споживчого попиту.

Якщо фрикційне безробіття передбачає наявність навичок, які можна продати, то люди, які втратили роботу внаслідок структурних змін, не можуть одержати її без попередньої перепідготовки, додаткового навчання, а то й зміни місця проживання. Тому структурне безробіття має більш довгочасний характер, ніж фрикційне.

Крім фрикційного та структурного безробіття розрізняють циклічне безробіття, що виникає при циклічних спадах, коли відбувається скорочення обсягів виробництва. Цей вид безробіття постійно змінюється за своїми масштабами, тривалістю і складом, що пов'язано з циклом ділової кон'юктури. Масштаби і тривалість циклічного безробіття досягають максимуму під час спаду (кризи) виробництва і мінімуму - під час піднесення.

 

Також на ринку праці розрізняють такі види безробіття:

· застійне, що охоплює найстійкіший контингент безробітних - жебраків, волоцюг, бомжів та ін.;

· хронічне, виникнення і розширення масштабів якого зумовлені розвитком ринкової економіки. Це пов'язано з тим, що інвестиції у створенні нових робочих місць відстають від попиту на робочу силу;

· приховане, зумовлене неможливістю працевлаштування за основною кваліфікацією;

· інституціональне, зумовлене функціонуванням самих інститутів ринку праці і чинниками, які впливають на попит і пропозицію праці, зокрема правовими нормами. Воно може бути спричинене, наприклад, впровадженням гарантованої мінімальної заробітної плати, недосконалою податковою системою (надмірні соціальні виплати знижують пропозицію праці, високі ставки оподаткування, скорочуючи доходи, роблять їх порівнянними із сумами виплат за соціальними програмами, що також знижує пропозицію робочої сили).

Тривалість безробіття - час, протягом якого працездатна, що бажає людина працювати, залишається безробітною. Якщо загальний час безробіття поділити на кількість зайнятих, можна одержати показник середньої тривалості безробіття у розрахунку на одного працюючого за рік. Наприклад, якщо рівень безробіття 5%, то протягом року кожний працівник пересічно є безробітним 5% робочого часу, що складає близько 2,5 тижня на рік. В реальній же дійсності одні працівники постійно зайняті, інші втрачають роботу на недовгий час, а деякі отримують її час від часу.

Вивчення економічної сутності незайнятості населення, зокрема в системі використання робочої сили дає змогу класифікувати її за тривалістю безробіття:

- від 1 до 3 місяців -- короткострокове  безробіття;

- від 3 до 6 місяців -- середньострокове  безробіття;

- від 6 місяців до 1 року -- довгострокове безробіття;

- понад 1 рік -- хронічне (застійне) безробіття [5, ст.10].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2 Соціально-економічні наслідки безробіття

2.1 Негативні наслідки  безробіття

Безробіття - це дещо більше, ніж економічне лихо. Воно завдає також великих соціально-психологічних збитків. Чи є наслідки безробіття серйозною проблемою? Безумовно. Соціально-економічні наслідки безробіття розглядаються наряду з проблемами бідності та соціальної нестабільності як одні з найбільш гострих та національних проблем.

Питання наслідків безробіття та проблем державного регулювання ринку праці досліджували такі науковці, як А.Сен, Л.Вальнева, С.Йолкін, Н.Запухляк, В.Лоскутов, В.Близнюк, Д.Богиня, О.Грішнова, Е.Лібанової, Н.Нижник, В.Князєва, І.Розпутенко, В.Бакуменко, Т.Степура, А.Чухно [6, ст..114].

Більшість українців сьогодні працюють на підприємствах недержавної сфери власності. Продовжується розвиток сфери послуг, що призводить до скорочення зайнятості у галузях товарного виробництва. Особливо високі темпи зростання зайнятості спостерігаються у сфері торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку. Сьогодні в Україні спостерігається ситуація, коли кількість новостворених робочих місць перевищує кількість ліквідованих.

Проте є підстави зафіксувати високу загальну плинність робочої сили у країні. Останніми роками питома вага звільнених за власним бажанням перевищувала питому вагу вивільнених з економічних причин. Така ситуація цілком зрозуміла, враховуючі незадовільні умови праці та велику кількість порушень трудового законодавства, що спостерігається сьогодні на українських підприємствах. Але цю ситуацію можна прокоментувати з іншого боку. Очевидно, ринок праці відчуває потребу у кваліфікованих спеціалістах, що дає можливість останнім покращувати умови своєї праці.

Сьогодні у світі спостерігається падіння інтересу до інституту неповної зайнятості. В Україні також скорочується вимушена неповна зайнятість, яка ще недавно була одним із найпопулярніших у нас інструментів регулювання ринку праці

Найбільший ризик бути працевлаштованим на неповний робочий день, як і раніше, мають зайняті у промисловості, сільському господарстві та транспортній галузі.

Хочеться наголосити на тому, що значний час відсутності роботи, зневіра знайти роботу призводять до того, що деякі люди по суті втрачають кваліфікацію і навіть бажання регулярно працювати. У результаті резервування робочої сили формується певний рівень безробіття, зростання якого лише на 1% призводить, за оцінкою вчених, до зростання смертності населення на 2%, збільшення числа самогубств на 4,1 %, убивств - на 5,7%.[10]Деяка частина представників застійного безробіття поповнює кримінальні верстви населення, а також ряди так званих люмпенів Люммпени (люмпен-пролетаріат, лумпен-пролетаріат, нім. Lumpen-proletariat, від нім. Lumpen -- лахміття) -- декласовані й деморалізовані верстви населення, які опинилися на «дні» суспільства й нездатні до самостійного організованого руху, хоча висувають завищені соціальні вимоги й претензії. Термін "люмпен" впровадив Карл Маркс для позначення найбільш знедолених верств пролетарського класу. Під ними розуміються представники суспільних прошарків, що в соціальній ієрархії знаходяться поряд з пролетаріатом, але зазвичай не наділені "класовою свідомістю".На сьогоднішній загальноприйнятий погляд це наприклад: волоцюги, жебраки, безпритульні, наркоторгівці, шулери, професійні злодії, шахраї, авантюристи, повії, власники борделів. і осіб без певного місця проживання. Нарешті, високе безробіття, як показує історичний досвід, може породжувати серйозні політичні катаклізми. Так, в період Великої депресії в кількох західноєвропейських країнах (Германія, Італія, Іспанія), а також в Японії демократичні сили потерпіли нищівний програш на парламентських виборах і до влади прийшли диктаторські, націонал-соціалістичні і фашистські режими, які розв'язали потім другу світову війну. На сьогодні ми є свідками активізації націонал-патріотичних, комуністичних і навіть профашистських сил в Україні й інших країнах СНД, причина якої також криється в високому рівні безробіття.

Тобто мова йде про найгірші економічні та соціальні наслідки безробіття. А тому нагально необхідним є впровадження заходів із боку держави, спрямованих на подолання прояву застійного безробіття .

Висока частка безробітних з вищою освітою в Україні суттєво впливає на можливість знайти відповідно роботу для безробітних, а отже й на оцінку ефективності роботи державної служби зайнятості. Разом із тим, оскільки в країні існує велика кількість безробітних з вищою освітою виникає питання про раціональність державної політики про фінансування навчання такої великої кількості студентів та правильності розподілу кількості місць для різних спеціальностей у системі вищої освіти.

Питання трудової міграції є однією із найактуальніших проблем сьогодення. Але трудова міграція з України не повинна розглядатися виключно як проблемне соціальне явище, адже трудові міграційні поїздки громадян України несуть у собі і позитивний фактор. З одного боку, у трудящих мігрантів - громадян України є можливість використати свою робочу силу і знання та мати за це пристойну винагороду. З іншого боку, держава, яка поки що не в змозі запропонувати своїм громадянам належні робочі місця, отримує потужне зовнішнє фінансове джерело формування національного багатства і формування мігрантами підвалин для майбутнього розвитку підприємницької діяльності .

Будь-яке суспільство прагне оптимально використовувати ресурси, що знаходяться в його розпорядженні, з метою реалізації виробничого потенціалу. Наявність безробіття у суспільстві свідчить про недовикористання трудових ресурсів. У цілому вплив безробіття на економічне та соціальне життя суспільства суперечливий.

У той же час безробіття породжує найтяжкі негативні соціально-економічні наслідки:

1. Незайнята робоча сила  свідчить про недовикористання економічного потенціалу суспільства, прямі економічні втрати, що є наслідком природного й фактичного безробіття (і відповідно зайнятості).

2. Безробіття сковує вимоги  профспілок про підвищення заробітної  плати, тим самим спрацьовує на  користь вимог союзів підприємців.

3. При тривалому безробітті  працівник втрачає кваліфікацію, а одержання нової кваліфікації  й адаптація до нових умов  часто протікають для нього  болісно.

4. Безробіття веде до  прямого падіння раніше досягнутого  рівня життя. Допомога по безробіттю  завжди менше заробітної плати, має тимчасовий характер. Зростання  безробіття знижує купівельний  і інвестиційний попити, скорочує  обсяги заощаджень у населення.

5. Безробіття наносить  людині найтяжку психологічну  травму [6, ст.116].

На мікрорівні безробіття є однією з головних причин зниження продуктивності праці та виробництва в цілому, тобто погіршення якості продукції, що випускається, зниження її конкурентоспроможності. Це пов'язано з тим, що окремі й достатньо значимі групи населення змушені погоджуватися на нецікаву для них роботу. Звідси низькоефективна, неякісна праця, висока плинність кадрів. Крім того, за таких обставин неможливо сформувати стабільні виробничі колективи