Характеристики художнього стилю як сфери вживання фразеологічних одиниць

Особливості функціонування англійських  фразеологічних одиниць в залежності від    

ступеня їх єдності (на матеріалі художніх текстів)                                                 

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1 Фразеологічна одиниця як предмет фразеології 5

1.1. Базові підходи до визначення сутності фразеологізма та його ознак 5

1.2. Функції фразеологізмів як мовної одиниці 11

1.3. Способи класифікації фразеологізмів з огляду на різні лінгвістичні аспекти 13

Висновки до Розділу 1 19

Розділ 2. Характеристики художнього стилю як сфери вживання фразеологічних одиниць 20

2.1 Статус художнього стилю в системі функціональних стилів 20

2.2 Функціонування  стилістичних фігур у текстах художнього стилю 22

2.3. Особливості перекладу художнього стилю 23

Висновки до Розділу 2 29

ДОДАТОК А. 30

ДОДАТОК Б. 33

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 38

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 41

 

 

ВСТУП

На сьогоднішній день є дуже важливим питання вивчення іноземних мов, особливо – англійської. Але для того, щоб досконало володіти нею, добирати влучні і правильні слова, необхідні знання фразеології англійської мови.

Знання фразеологізмів дуже допомагає при читанні художньої або навіть публіцистичної літератури. Розпізнавати фразеологізми досить непросто, для того щоб це робити, потрібно мати практику і відповідні навики. У нашій роботі розглядається поняття фразеологізмів, їхня класифікація і використання в художніх англомовних творах, та способи перекладу. Актуальність нашої теми полягає у необхідності дослідження теоретичних питань, пов’язаних із розпізнаванням, тлумаченням і правильним використанням фразеологізмів.

 Об’єктом дослідження в роботі є фразеологічні одиниці в англійській мові.

Предметом дослідження є особливості функціонування фразеологізмів у художніх текстах.

Метою роботи є аналіз структурно-семантичних особливостей та стилістичних функцій фразеологічних одиниць в художніх текстах.

 Дослідження мети зумовлює використання таких завдань:

1. розглянути фразеологічних одиниць та їх основних ознак;
2. проаналізувати класифікації та функції;
3. дослідити структури і ступені їх єдності;
4. визначити способи перекладу фразеологізмів у художніх текстах.

Матеріалом дослідження стали романи Шарлотти Бронте – “Jane Eyre” та Л.М. Монтгомері “Anne of Green Gables”.

У нашій  роботі використовувалися методи дедукції, аналізу, критичного, контекстуального та компонентного аналізу літературних джерел, метод співставлення, відбору, порівняння та систематизації фразеологізмів.

У ході роботи аналізуються точки зору таких лінгвістів та мовознавців, як О.В. Кунін, В.В. Виноградов, Я.І. Рецкер, Ш. Баллі, І.В. Корунець, С.Д. Влахов, О.О. Потебня, Л.Г. Скрипник, М.М Шанський та інші.

Структурно  робота складається зі вступу, розділу 1 “ Фразеологічна одиниця як предмет фразеології ”, у якому ми розглядаємо поняття “ фразеологія ” та вклад мовознавців у її розвиток та інше.

Розділ  2 “ Характеристики художнього стилю як сфери вживання фразеологічних одиниць ” розкриває короткий огляд основних засобів відтворення значення фразеологічної одиниці при перекладі, а також стилістичних фігур.

Робота  також містить додатки, де ми проводили вибірку, класифікацію та переклад 57 фразеологічних одиниць із художніх творів, загальні висновки, резюме англійською мовою та список використаних джерел.

 

РОЗДІЛ 1. Фразеологічна одиниця як предмет фразеології

Останніми десятиріччями жодна галузь лінгвістичної  науки не привертала до себе такої  уваги мовознавців, як фразеологія. Якщо у 50 роки науковці про неї писали,[ див. напр. 21, 23] що вона ще перебуває у стані “прихованого” розвитку, то нині можна сказати, що фразеологія по праву зайняла місце самостійної лінгвістичної дисципліни. Становленню фразеології як галузі лінгвістики сприяло здійснене у працях таких мовознавців як, Ф.І. Буслаєв, О.О. Потебня, І.І. Срезневськоий, П.Ф. Фортунатов, О.О. Шахматов ґрунтовне дослідження синтаксичної природи словосполучень, а також висвітлення стилістико-семантичних особливостей стійких комплексів слів [11, c. 21 – 22].

Вагомий внесок у розробку проблем фразеології зробили В.М. Бабкін, Л.Г. Скрипник, В.Д. Южченко, В.М. Мокієнко, В.Г. Гак, Б.О. Ларін та інші.

1. Базові підходи до визначення сутності фразеологізма та його ознак

На цьому  етапі розвитку лінгвістичних наук існує велика кількість визначень фразеологізмів. Багато вітчизняних та закордонних науковців досліджували цю мовну одиницю.

Наприклад, Ш. Баллі розглядав фразеологізми як стійкі словосполучення з різною мірою спаянності компонентів.[6, с. 55] Він розрізняв зовнішні та внутрішні ознаки цих зворотів, причому під першим розумів їх структурні особливості, а під другим – семантичні. У якості основної смислової ознаки фразеологізмів дослідник висунув єдність їх значення, яке на його думку, виявляється в тотожності цілого виразу одному слову, але згодом вчений дійшов висновку, що заміна фразеологізму одним словом в багатьох випадках не можлива.

Категорії фразеологізмів Ш. Баллі пов'язує з певним ступенем експресивно - емоційного забарвлення [6, c. 62]. Учений зупиняє свою увагу на зовнішніх (формальних) і внутрішніх (смислових) ознаках фразеологічних єдностей. Він вважає, що увагу дослідника повинні притягати саме внутрішні ознаки, тобто ті дані, які можна здобути із зіставлення думки з її словесним вираженням.

У характеристиці стійких словосполучень академік В.В. Виноградов виходить із того, що більшість людей говорить і пише за допомогою готових формул і кліше. У системі сучасної літературної мови слова більшою мірою функціонують не як вільні, раптово дібрані і зчеплені між собою окремі компоненти мови, а займають постійні місця у традиційних формулах [9, с. 20]. Тому усі загальновживані сполучення слів поділяються на два типи: відтворювані і не відтворювані.

Перший  тип – це сполучення слів (словосполучення  і речення), які ми легко складаємо  в процесі мовлення на основі особливого сприйняття і уявлення. Такі сполучення не зберігаються у готовому вигляді. Другий тип становлять вирази (словосполучення і речення), які засвоюються у нашій пам'яті як готові одиниці мови. Такі словосполучення не доводиться щоразу будувати заново. Їх ми лише відтворюємо у тому вигляді, в якому вони закріпилися в мові. Оскільки відтворюваність властива не лише стійким словосполученням, але й цілим реченням (прислів'ям, приказкам, афоризмам), то виникла розбіжність у поглядах мовознавців як на предмет фразеології, так і на її обсяг [1, с. 5 – 8].

У лінгвістиці  відомі понад 20 визначень фразеологічної одиниці, але жодне з них не знайшло загального визнання. Деякі  мовознавці справедливо вважають, що визначення фразеологічної одиниці  таке ж складне, як і визначення слова. Ця складність полягає насамперед у  тому, що і для слова, і для фразеологізму  важко встановити спільні риси, які  можна було б віднести до кожного  з них без винятку.

Зокрема, фразеологічну одиницю визначають як:

• стійкі словосполуки, які характеризуються втратою первісних реалій і появою нового метафоричного значення [21, c. 6].
• одиницю мови, якій властива цільність, що виникає у результаті послаблення лексичного значення у слів її компонентів[ 3, c. 24 ].
• загальновживану мовну одиницу, цілісну за своїм значенням і складену з двох і більше повнозначних слів [3, с. 58 - 59].
• відтворювану в готовому вигляді одиницю мови із двох і більше наголошуваних компонентів слівного характеру, фіксована (тобто постійна) за своїм значенням, складом і структурою [30, c. 6-7].
• стійку, нарізно оформлену відтворювану одиницю мови, наділену цілісним (або рідше, частково цілісним) значенням і здатну сполучатися з іншими словами [9, c. 6].

Отже, наведені та інші існуючі в мовознавстві визначення фразеологічних одиниць свідчать про  те, що ученими виділяються різні  їх ознаки, серед яких, зокрема, можна  назвати:

1. семантичну цілісність або семантичну нерозкладність [9, с. 10],[ 4, с. 21], [30, с. 15];
2. метафоричність [21, с.18], [19, с. 8];
3. відтворюваність [9, c. 11], [4, c. 20], [30, c. 16], [29, c. 31];
4. наявність не менше двох повнозначних слів [30, c. 19];
5. неперекладність іншими мовами [29, c. 24]

Дещо інші ознаки фразеологічних одиниць подає В.М. Мокієнко. Він пише, що фразеологізми визначаються трьома постійними для стійких сполук характеристиками: роздільною оформленістю, відносною стійкістю (відтворюваністю в готовому вигляді) і експресивністю [23, с. 17 – 20]. Виділяючи ці характеристики як основні ознаки фразеологізму, дослідник відзначає, що перші дві з них є властиві мові, а третя – мовленню, що саме аналізом взаємодії кожної із зазначених характеристик можна виявити суперечливу суть фразеологічного сполучення і обмежити обсяг фразеології [23, c.20].

Фразеологічні одиниці мови можуть вивчатися у різних аспектах, але вихідними, визначальними завжди будуть ті, які сприятимуть розкриттю основних ознак, що робить фразеологізм фразеологізмом і виділяє його в окрему одиницю мови. Цілком зрозуміло, що для розкриття диференціальних ознак, як і самої сутності фразеологізму необхідно їх розглядати у зіставленні та порівнянні з іншими одиницями мови – словом, словосполученням, відзначаючи спільні та відмінні їх риси.

Визначення  диференційних ознак фразеологічних одиниць дає підстави встановити обсяг предмета фразеології, а також дозволяє розглядати фразеологізми як окремі самостійні одиниці мови, відмінні від слова, словосполучення і речення, а разом з тим і як такі, що мають з останніми багато спільного. Так, наприклад, фразеологічні одиниці, як і слова, щораз у процесі мовлення ми не конструюємо, а відтворюємо як готові мовні одиниці. Крім того, велику кількість фразеологічних одиниць зближує з окремими словами також і та особливість, що фразеологічні одиниці (як і слово) характеризується наявністю своєї семантики. Маючи своє значення і вільно реалізуючи граматичні особливості фразем зближуються з лексемами і функціонально. Вони можуть вступати у синонімічні відношення зі словами і виконувати, як і слова, відповідні синтаксичні функції, наприклад:

to kick the bucket – померти; 

it takes the biscuit – одержати приз, зайняти  перше місце; 

to be on high ropes – бути в гарному настрої [32, с. 51 – 70].

Фразеологічні одиниці слід вивчати не самі по собі, не ізольовано, а в тісному  зв'язку з іншими одиницями мови. Сполучаючись у процесі мовлення зі словами, словосполученнями, вони виступають органічними елементами цілісної комунікативної одиниці, беруть активну участь у  формуванні її змісту, надають йому особливої виразності, яскравого  стилістичного забарвлення.

Фразеологічна одиниця і слово можуть бути близькими  за своїм значенням, тобто виражати спільне поняття, тотожність. Але  й ця спільність поняття, яке кожне  з цих мовних одиниць виражає, буде спільністю відносною. Фразеологічна  одиниця і слово є якісно відмінними одиницями мови. Ця відмінність закладена  у їхній різній природній основі [29, с. 61 – 64]. Значення фразеологізму може співвідноситися із значенням слова, що виключає їх тотожність між собою. Крім того слід мати на увазі, що фразеологічне значення, на відміну від лексичного, не ускладнене словотворчим значенням, що і становить істотну особливість фразеологічної семантики [2, c. 83-86].

Окрім спільних і відмінних рис фразеологічної одиниці і слова, необхідно зазначити спільність фразеологізмів із словосполученнями. Ця спільність у першу чергу виявляється в тому, що і фразеологізм і словосполучення – роздільно оформлені одиниці. Але якщо вільні словосполучення щоразу будуються в процесі мовлення за відповідними законами граматики, то фразеологічні одиниці відтворюються як готові, цілісні одиниці автоматично. Значення звичайних синтаксичних одиниць з'являється у процесі спілкування, волею мовця згідно із правилами семантичної поєднуваності слів і словосполучень.

Утворення фразеологічних одиниць, їх щоденна  поява – це живий і постійний  процес, викликаний самою потребою людського спілкування. Цей процес пов'язується і спирається на найрізноманітніші  сторони, якісь значимі ознаки, факти, дії, уподібнюючи нове найменування із цими ознаками, фактами, предметами та діями [2,c. 86 - 87].

Отже, фразеологізми  і слова – відмінні одне від  одного поняття, але їх можна характеризувати  певними спільними рисами, а саме наявністю значення та здатністю  виконувати синтаксичні функції.

В англійській  мові існують такі типології фразеологізмів:

1. Типологія, яка заснована на граматичній схожості компонентного складу фразеологізмів.
• прикметник + іменник:

vicious circle - зачароване коло;

the Indian summer- бабине літо.

• прийменниково-відмінкова форма + іменник з прикметником:

be on a good footing - бути в близьких стосунках з ким-небудь

• дієслово + іменник:

come to one’s senses - братися за розум;

сock one’s nose - задирати ніс.

• дієслово + прислівник: