Завдання та функції кримінального права

Серед завдань, що вирішуються Кримінальним законом України, поруч із традиційними з'явились і нові - охорона довкілля.

Раніше визначені завдання одержали подальшу конкретизацію.

 Це стосується чіткого  формулювання завдань охорони  конституційного устрою України,  громадського порядку та громадської безпеки від злочинних посягань.

Як вже зазначалось, охоронне завдання КК реалізується через  регулювання кримінальних правовідносин  методом притягнення до кримінальної відповідальності.

Однак зведення охоронної  функції лише до регуляції кримінальних правовідносин було б обмеженим поглядом на питання. Наявність загальної заборони скоєння діянь, визначених у кримінальному кодексі, під страхом застосування покарання, має на меті недопущення вчинення цих діянь схильними до вчинення таких дій особами (загальна превенція).

Одночасно застосування покарання має на меті і недопущення  вчинення повторних злочинів особою, до якої покарання застосовується (спеціальна превенція). У зв'язку з цим КК України 2001 р. серед завдань, які  він покликаний вирішувати, вперше зазначає «запобігання злочинам».

Одночасно новий кримінальний кодекс вперше визначив і шлях, за допомогою  якого вирішуються завдання, що стоять перед Кримінальним кодексом:

«Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили», (ст. 1 ч. 2 КК)

Як зазначалось, не можна  відкидати і чисто регулююче  призначення деяких кримінально-правових норм. Наприклад, норми, які визначають види обставин, що виключають кримінальну відповідальність, несуть виключно регуляторне навантаження. На жаль, перелік таких кримінально-правових норм у чинному законодавстві обмежений у порівнянні з напрацюваннями кримінально-правової науки і надалі, сподіваємось, буде розширюватись.

Необхідно зауважити, що завдання кримінального закону може виконуватись виключно при вчасному та законному його застосуванні. Незастосування закону у випадках, коли він повинен  бути застосований, незаконне застосування кримінального закону не тільки не служить вирішенню завдань, що стоять перед ним, а, навпаки, призводить до протилежних наслідків.

Серед завдань, що стоять перед кримінальним законом, як вже  зазначалось, є і загальна превенція. Тривалий час ЇЇ пов'язували з  вимогою повного викорінення злочинності в країні.

 Слід зауважити,  що сама така постановка питання  є абсурдною, науково безграмотною. Злочинність не може бути викоренена, оскільки вона є соціальним  явищем, притаманним суспільному  життю людей. Заклики до повної ліквідації злочинності можуть виходити лише від наївних або від безграмотних людей.

 Відома теза В.  І. Леніна про відмирання злочинності  на шляху побудови комунізму  - це утопічна мрія, яка не має  під собою жодного наукового  фундаменту. Як справедливо зазначає М. Й. Коржанський, успіхи в боротьбі із злочинністю, які об'єктивно були притаманні диктаторським режимам Сталіна, Гітлера, Пол Пота та ін., були обумовлені виключно жорстокістю, людиноненависницькою суттю самих цих режимів, супроводжувались мільйонними невинними жертвами[10].

Злочин - категорія, притаманна суспільству з перших хвилин його існування. М. С. Таганцев писав з  цього приводу: «С непокорством Зиждителю  мира, с вредоносным посягательством  на интересы ближних встречаемся  мы на первых же страницах священных преданий веры, и о тех же проявлениях зла и порока говорит нам ежедневная хроника текущей жизни. Оканчиваются кровавые войны, замиряются народы, но нет конца борьбы человечества с этим мелким, но непобедимым врагом, и не предвидится то время, когда карающая государственная власть перекует свои мечи в плуги и успокоится в мире».

Тому кримінальне право, реалізуючи завдання загальної превенції, може лише впливати на рівень злочинності, зменшуючи в тій чи іншій мірі кількість злочинів.

Розділ 3. Функції кримінального права України.

 

3.1. Охоронна  функція

 

Кримінальне право виконує  певні завдання, здійснює свої функції. Основна функція кримінального  права як галузі права - це охоронна функція, оскільки воно охороняє властивими йому заходами ті суспільні відносини, що регулюються іншими галузями права[5],[14]. Ці галузі права, регулюючи певні суспільні відносини, сприяють їх розвиткові і реалізації. Кримінальне ж право охороняє ці відносини від злочинних посягань. Так, норми цивільного права регулюють відносини, що складаються у сфері власності. В кримінальному ж праві внаслідок його охоронної функції встановлюються каральні санкції за злочини проти власності. Наприклад, у розділі VI Особливої частини КК передбачено кримінальну відповідальність за крадіжку, грабіж, розбій, шахрайство, вимагання, знищення і пошкодження майна та інші злочини проти власності. Або ще. У Конституції України та у Законі про вибори в органи влади визначено порядок таких виборів, права виборців, регламент діяльності окружних і дільничних виборчих комісій та ін. У КК з метою охорони цих відносин встановлено покарання за такі злочини, як перешкоджання здійсненню виборчого права, порушення таємниці голосування та ін. (розділ V Особливої частини).

Загальним чином охоронна функція кримінального права виражена в ст. 1 КК, де сказано, що Кримінальний кодекс має своїм завданням охорону від злочинних посягань найбільш важливих соціальних цінностей: прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку і громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Охоронна функція знаходить  своє втілення в кримінальній політиці, тобто діяльності органів держави  в боротьбі зі злочинністю, реалізації завдань кримінального права. Тут слід виділити два основних напрямки: з одного боку, посилення боротьби, застосування суворих заходів відповідальності до організаторів і активних учасників організованих злочинних груп, осіб, що вчиняють тяжкі і особливо тяжкі злочини, рецидивістів, а з іншого - застосування покарань більш м'яких, не пов'язаних з позбавленням волі, або навіть звільнення від кримінальної відповідальності і покарання осіб, які вчинили злочини невеликої тяжкості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2. Регулятивна функція

Визначальне місце в  системі функцій права належить регулятивній функції. ЇЇ основне соціальне призначення — регулювання суспільних відносин. Особливості цієї функції полягають перш за все в установленні позитивних правил поведінки, в організації суспільних відносин, координації соціальних взаємозв'язків[14].

Характеристика регулятивної функції права передбачає виявлення  найважливіших шляхів її здійснення.

Регулятивну функцію можна визнати як обумовлений її соціальним призначенням напрям правового впливу, що виражається у встановленні позитивних правил поведінки, наданні прав і покладенні юридичних обов'язків на суб'єктів права.

Проте не можна вважати, що кримінальне право обмежується  здійсненням лише своєї основної, охоронної функції. Йому властива й функція регулятивна, яка проявляється, принаймні, в такому:

Норми кримінального права, забороняючи вчинювати суспільне небезпечні дії (бездіяльність), у той же час вимагають певної правомірної поведінки[3]. Кримінальний закон, який набрав чинності, вже самим фактом свого існування впливає на поведінку людей. Для більшості громадян вимоги кримінального закону цілком відповідають їх уявленням про належну, правомірну поведінку. Частина громадян виконує заборони кримінального закону, боячись відповідальності і покарання. Тим самим здійснюється регулятивна функція кримінально-правових норм, попередження злочинів;

Виконуючи функцію охорони існуючих у державі суспільних відносин (основ національної безпеки, особи, власності, суспільства і держави) від злочинних посягань, норми кримінального права опосередковано регулюють ці відносини. Так, захищаючи відносини власності нормами, зосередженими в розділі VI Особливої частини КК, кримінальне право сприяє їх правомірному існуванню і розвиткові;

Деякі норми кримінального права прямо належать до регулятивних. Це, наприклад, норма про необхідну оборону, що виключає відповідальність при правомірному захисті від злочинного посягання (ст. 36), або норми про звільнення від кримінальної відповідальності (розділ IX Загальної частини), норми про погашення і зняття судимості (статті 89-91).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.3. Інші функції  кримінального права

До інших  функцій кримінального права, слід віднести функції: захисну; виховну; компенсаційну; ресоціалізації засуджених та їх соціальна адаптація після звільнення від покарання; соціального контролю[16].

За своєю  характеристикою захисна функція, окрім державного примусу у вигляді кари, повинна виконувати загальну та спеціальну превенцію. Ця функція кримінального покарання виникла з появою кримінально-правових заборон, оскільки поряд із застосуванням кари до винного, законодавець створював низку запобіжних заходів, метою яких стала загальна та індивідуальна превенція, що повинна корегувати поведінку особи, відвернути її від негативної спрямованості та не допустити вчинення злочину. Суспільство з метою охорони себе застосовує низку охоронювальних норм, які, на відміну від роз’яснювальних та регулятивних, направлені на регламентацію заходів відповідальності за протиправну поведінку.

Виховна функція має педагогічний та соціальний зміст. Вона одночасно направлена і на засудженого, і на його оточення, і на суспільство. Саме з виховною функцією пов’язано виправлення особи, хоча ставлення до здійснення такої мети є неоднозначним[8]. На нашу думку, виправлення особи, — це виховання у неї поваги до людини, суспільства, держави, праці, власності, норм моралі та стимулювання правопослушної поведінки, завдяки якій у період та після відбування покарання вона відмовиться від вчинення нових злочинів.

Компенсаційна функція пов’язана із захистом потерпілого та відшкодуванням йому шкоди, що завдана злочином. Не зважаючи на певні досягнення з цього питання, потерпілих і зараз розглядають переважно в кримінально-процесуальному ракурсі через призму явно гіпертрофованих інтересів держави. Допомога потерпілим та компенсація шкоди, завданої злочином, повинна стати основним елементом справедливого ставлення до них.

Функція ресоціалізації засуджених та їх соціальна  адаптація після звільнення від  покарання. Для поступових якісних змін орієнтирів у житті, заміни пріоритетів та поведінки, слід запроваджувати спеціальні програми ресоціалізації. В законі України “Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк” використовується поняття соціальна адаптація — як комплекс правових, економічних, організаційних, соціально-психологічних та інших заходів, які здійснюються щодо звільнених осіб з метою пристосування до умов соціального середовища, захисту їх прав та законних інтересів[9] Оскільки особа може усвідомлювати необхідність зміни ставлення до свого життя, зажадати перемін у своїй поведінці і стосунках з оточуючим середовищем вже у ході досудового слідства чи у стадії розгляду справи у суді, процес соціальної адаптації повинен розпочинатися незалежно від того, який вид та термін покарання визначить суд.

Функція соціального контролю повинна включати негативну моральну та правову оцінку особи, яка вчинила злочин, громадський контроль за відбуванням покарання та нагляд у постпенальний період. Громадські об’єднання та організації в рамках кримінально-правових відносин повинні здійснювати наглядові функції, соціальний патронаж над засудженими, координувати дії щодо організації контролю за діяльністю кримінально-виконавчих установ та інспекцій, забезпечувати роботу центрів соціальної реабілітації[15].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Отже, підсумовуючи вище сказане можна зробити висновок на рахунок поняття кримінального  права як самостійної  галузі права, а також які завдання ставить перед собою кримінальне право та його функції.

Кримінальне право як галузь права - це система, сукупність юридичних норм, що встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є злочинами і які покарання підлягають застосуванню до осіб, що їх вчинили.

Також існує таке поняття  як наука кримінального права - це певна система  кримінально - правових поглядів, ідей, уявлень про злочин і покарання. Наука кримінального права є частиною юридичної науки, а також однією із галузей суспільних наук.

Кримінальне право є складовою частиною системи права України, а отже воно тісно пов'язане з іншими галузями права. Цей зв'язок проявляється насамперед у тому, що кримінальне право виконує щодо інших галузей права охоронну функцію. Тобто можна сказати, що кримінальне право охороняє ті суспільні відносини які виникають у інших галузях права.

Як вже було зазначено  завданням кримінального права виступає  охорона найважливіших суспільних відносин від їх порушення.

Пріоритетними завданнями кримінального права слід вважати  ті, які визначені у ст.1 Кримінального кодексу України, а саме: правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Щодо функцій, то слід сказати, що основною функцією кримінального  права є охоронна функція, оскільки воно охороняє ті відносити, які виникають в інших галузях права.

Регулятивна функція  кримінального права, регулює суспільні відносини. Вона проявляється, в такому: "Норми кримінального права, забороняючи вчинювати суспільне небезпечні дії (бездіяльність), у той же час вимагають певної правомірної поведінки".