Історія встановлення кримінології та її сучасний стан

 

 

Розділ 26. Відродження кримінології в Україні

 

Наприкінці 60-х рр. XX ст. в Україні  кримінологія почала відроджуватися в Київській вищій школі МВС СРСР (нині Національна академія внутрішніх справ України) та значною мірою це було пов'язано з ім'ям професора П. Михайленка. Тоді при Київській вищій школі МВС було створено науково-дослідну лабораторію, значну частку серед тематики якої становили кримінологічні проблеми. Нині на базі цієї лабораторії при Національній академії внутрішніх справ України функціонує НДІ, який уперше опублікував у відкритому виданні кримінальну статистику України з 1972 по 1993 рр. 
Координацію кримінологічних досліджень здійснював відділ кримінально-правових та кримінологічних проблем Інституту держави і права Академії наук УРСР. Наукові співробітники цього відділу наприкінці 60-х - початку 70-х рр. проводили широкі кримінологічні дослідження в різних містах України. У результаті цього були підготовлені та видані колективні монографії: "Попередження правопорушень неповнолітніх" (1967 р., відп. ред. М. Міхеєнко); "Боротьба з правопорушеннями і злочинністю" (1969 р., відп. ред. І. Лановенко); "Кримінально-правова боротьба з хуліганством" (1971 р., відп. ред. Ф. Лопушанський); "Відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність" (1971р., відп. ред.І.Лановенко); "Теоретичні проблеми попередження правопорушень неповнолітніх" (1977 р., відп. ред. Ф. А. Лопушанський). 
У цей час також була опублікована низка індивідуальних монографій, зокрема: І. Лановенком "Боротьба зі злочинами проти трудових прав і безпеки виробництва" (1977 р.), О. Свєтловим "Боротьба з посадовими зловживаннями (1970 р.). Значна увага приділялася підготовці навчально-методичної літератури для службового користування працівників правоохоронних органів. Так, за участю співробітників відділу був виданий навчальний посібник "Розслідування та попередження злочинів" (1970 р.). 
Кафедри кримінології створено в Харківському юридичному інституті (нині Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого), Національній академії внутрішніх справ України, Одеській юридичній академії.

 

 

Розділ 27. Розвиток кримінології в незалежній Україні

 

В Україні з 1991 р. відбулися суттєві  соціально-економічні зміни. Почався перехід від командно-адміністративної системи господарювання до ринкової, від тоталітарної держави до правової. Та непослідовність, якою супроводжувався обраний шлях, обернулася негативними наслідками для життя народу. Невтішні результати реформування економіки призвели до спаду виробництва, розростання до загрозливих розмірів "тіньової" економіки, хронічних взаємонеплатежів, незахищеності вітчизняного товаровиробника й інших негараздів, які загострили соціально-економічну та криміногенну ситуацію в Україні. 
Отже, саме життя висунуло перед сучасною українською кримінологією низку складних завдань, що не могло не позначитися на предметі, тематиці та методиці наукових досліджень. Нині реорганізується система кримінологічних закладів, які дісталися в спадок від радянських часів, створюються нові дослідницькі центри. Уже на початку 90-х рр. XX ст. почали функціонувати спеціалізовані науково-дослідні установи. При Академії правових наук України в 1995 р. створено Науково-дослідний інститут вивчення злочинності. Один із трьох його відділів проводить власні кримінологічні дослідження. В Інституті держави і права НАН України роботу в цьому напрямку продовжує відділ кримінально-правових і кримінологічних проблем. Крім того, на відповідних кафедрах юридичних вишів країни працюють групи науковців, планові дослідження яких теж мають кримінологічне спрямування. 
У 1971 р. на базі Київської вищої школи МВС СРСР була створена науково-дослідна лабораторія Всесоюзного науково-дослідного інституту МВС СРСР, яку очолив професор П. Михайленко, а згодом - відомий кримінолог професор А. Закалюк. Відтак лабораторія зазнала багато реорганізацій, у 1997 р. на базі цієї установи був створений Науково-дослідний інститут проблем боротьби зі злочинністю. 
Функції координації в цій сфері покладені на Координаційне бюро з проблем кримінології, що створене при Академії правових наук України в 1995 р. Його завдання полягають: у плануванні й узгодженні фундаментальних і прикладних досліджень; у підготовці науково-педагогічних кадрів через аспірантуру (ад'юнктуру) та докторантуру; у забезпеченні навчально-методичною літературою юридичних вишів і факультетів, де читається курс кримінології; в організації проведення наукових семінарів, конференцій, симпозіумів тощо. 
У1998 р. було створено Кримінологічну асоціацію України, завдання якої - об'єднання та координація зусиль учених і практичних працівників задля розвитку кримінології.

Глава 5. Сучасне розвиток кримінології

Останніми роками є і інтенсивна розбудова соціально-психологічних  досліджень, у кримінології, вкладених  у глибоке вивчення властивостей і ознак осіб, які роблять злочину, про причини і механізмів індивідуального  злочинного поведінки (М.Ю.Антонян,М.И.Еникеев,Г.Х. Єфремова, М.М.Коченов, В.В.Гульдан, О.Г.Самовичев, Г.Р.Ратинов, А.М. Яковлєв та інших.)

Завдяки цих досліджень нині є можливість вільно використовувати на практиці боротьби з злочинністю науково  обгрунтовані і достовірні даних  про природі, мотиви і причини скоєння тяжких насильницьких злочинів проти особи і інших правопорушень.

Втішною є і те, що це період розвитку кримінології хоч і супроводжувався  під час дискусій іноді некоректними їх формами, характерний рішучим  визволенням від догматичних і схоластичних стереотипів, переосмисленням багатьох теоретичних постулатів, попри ідеологічну скутість науки. Виробилося об'єктивніше ставлення докриминологическому і соціологічному спадщини при неодмінному розумінні й сприйнятті тих наукових цінностей, котрі відіграли свою позитивну роль, обліку те, що залишилася тільки гіпотезою або необгрунтовано псувалося, вульгаризировалось і незаслужено відкидалось, за активну використання лише, що сьогодні продовжує діяти й має творче, позитивне значення.

Велику роль координації кримінологічних досліджень, об'єднанні зусиль учених країни у розробці теоретичних положень цих та практичних рекомендацій підвищення боротьби з злочинністю грає кримінологічна асоціація (президент – проф. Долгова А.А.). Крім кримінологів, згаданих вище значний внесок у розвиток кримінології внесли:С.Б. Алімов, С.П.Бузинова, В. Г. Дьомін, Г.І.Забрянский, Н.П.Косоплечев, І.П.Кондрашков, І.М. Мацкевич, В.В.Панкратов, В.Д. Пахомов, Е.И. Петров, Г.М. Рєзник, В.А. Серебрякова, О.П.Сиров та інші науковці кримінологічних секторів Інституту держави й права РАН, Інституту проблем зміцнення законності та правопорядку, НДІ МВС Російської Федерації та інших.

Визнанням заслуг у створення теоретичних  основ кримінології та молодіжні  організації боротьби з злочинністю стало присудження 1984г. Державної премії СРСР І.І. Карпецу, В.М. Кудрявцеву, Н.Ф. Кузнєцової, Г.Б. Сахарова, A.M. Яковлєву.

Разом про те треба сказати, що у  шляху її подальшого розвитку кримінології, більш повного та ефективного  її використання їх у боротьби зі злочинністю залишається багато резервів і можливостей.

Сучасний період переходу країни на шлях ринкової економіки, що супроводжується розвалом економіки, політичними і соціальними конфліктами, як наслідок, – зростанням злочинності, з одного боку, ускладнює вивчення злочинності, з другого – об'єктивно зобов'язує учених що з практиками й  фахівцями суміжних наук розпочати новий виток її дослідження.

 

 

Розділ 28. Основні напрямки розвитку кримінології на сучасному етапі

 

За ініціативою Кримінологічної асоціації України, Академії правових наук України та Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, за участю національних кримінологічних асоціацій країн СНД та Східної Європи ЗО листопада 2000 р. в м. Києві пройшов 1-й з'їзд кримінологів України. Констатуючи істотні зрушення в організаційному забезпеченні кримінологічних досліджень в Україні після створення в травні 1998 р. Кримінологічної асоціації України, з'їзд визнав за необхідне: 
1) підвищити рівень координації наукових досліджень кримінологічного напрямку, вдосконалити їхній зміст і посилити практичну спрямованість подальшого розвитку міжнародного співробітництва в галузі кримінологічних досліджень, здійснити заходи щодо впровадження їхніх результатів у практику; 
2) удосконалити кримінологічну підготовку кадрів працівників судових та правоохоронних органів; 
3) визначити перспективи розвитку кримінологічних досліджень та їхнього організаційного, інформаційного та методичного забезпечення; 
4) визнати, що головною метою є проведення кримінологічних досліджень в Україні та впровадження їхніх результатів у практику, забезпечення прав і свобод людини, інтересів організованого на демократичних засадах суспільства, сприяння становленню правової держави. 
В Україні нині проводиться низка кримінологічних досліджень, які охоплюють такі важливі проблеми, як: 
- теорія та практика профілактики злочинів; 
- значення "фонових" явищ у генезі злочинності; 
- аналіз кількісних і якісних показників злочинності; 
- удосконалення організації та методики кримінологічних досліджень; 
- вивчення суб'єктивних детермінантів суспільно небезпечних діянь; 
- узагальнення позитивного досвіду запобігання злочинам у зарубіжних країнах тощо. 
У цьому напрямку плідно працюють відомі вітчизняні кримінологи - Ю. Александров, В. Борисов, В. Голіна, В. Глушков, І.Даньшин, О. Джужа, А. Закалюк, О.Костенко, Ф.Лопушанський, П. Михайленко, С. Тарарухін, І. Туркевич та ін. 
У зв'язку з цим необхідно відзначити також плідну діяльність секції кримінального права та кримінології Інституту держави і права імені Корецького НАН України, Міжвідомчого науково-дослідного центру при Президентській координаційній раді з боротьби з корупцією та організованою злочинністю й Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності в Харкові. 
Серед важливих напрямів кримінологічних досліджень в Україні останніми роками виокремлюються проблеми організованої та професійної злочинності, економічної злочинності, злочинності неповнолітніх і молоді, питання запобігання злочинності, запобігання та прогнозування рецидивної злочинності, кримінальної психології. Потреби практики висувають кримінологічну науку на відповідне місце в системі правоохоронних органів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Отже, кримінологія початку ХХ століття була самостійної наукою. Більшість фахівців кримінального права (крім Н.Д. Сергіївської, М.С.Таганцева) вважали кримінологію частиною модернізованого кримінального права. Тому хоча й не обговорювалося питання про виділення кримінології чи, інакше, етіології злочинності на окрему науку. Разом про те «вчення про чинниках злочинності» наприкінці ХІХ -початку ХХ століття отримало своє місце у системі наукового знання.

Криминологія кінця століття, безперечно, сформувалася як самостійна наука. Криминологія початку ХХ століття була емпирична, ніж кримінологія кінця століття. Криминологія початку ХХ століття була плюралістична, ніж кримінологія кінця століття.

На початку ХХ століття кримінологічні дослідження, з однаковою мірою проводилися правниками інших професій, особливо лікарями. Наприкінці ХХ століття кримінологією переважно займаються юристи й лише кілька вчених без юридичної освіти (Г.Н.Горшенков, С.Л.Сибиряков, К.К. Ростов та інших.). Однак у пострадянський період намічається тенденція участі у кримінологічних дослідженнях соціологів, економістів та інших фахівців.

У радянський період фактично перестало  розвиватися антропологічне направлення  у кримінології.

Вітчизняна пострадянська кримінологія, продовжувала розвиватися у кращих традиціях соціалізму, слідувати колишнім пояснювальними теоріям.

Конкретний кримінологічний аналіз свідчить тому, що система кримінальної юстиції України не справляється з фактичним валом традиційної злочинності. Якби нині у нашій країні цю систему реєстрували, розслідували і розглядали у судах хоча б основну частину скоєних діянь, вона впала б під купою 10-12 мільйонів справ.

Інтенсивна криміналізація у суспільстві (але тільки у нашій) вимагає практичного  переосмислення методів боротьби з  злочинністю шляхом гармонізації ефективності і гуманності, волі народу, безпеки і свободи. Як це приватні рішення, а стратегія розвитку процедури. Таке переосмислення відбувається в старих демократичних і розвинених країн (США, Великобританія й ін.).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. В.М. Кудрявцев, В.Є.Эминов «Криминология», М.: «Юристъ», 2007

2. В.С.Четвериков «Криминология  і профілактика злочинів», М.: «Инфра-М», 2009

3. Современник Демидовского юридичного ліцею, Ярославль, 1873

4. ДрильД.А. «Вчення про злочинності і заходах боротьби із нею»,М.:1912

5. Іванов Р. З практики Саратовського  губернського кабінету кримінальної  антропології і судово-психіатричної  експертизи // Радянське право, 1925

6. Кутанин М.П. Саратовський кабінет з вивчення злочинності і злочинця // Шляхи радянської психоневрології, Самара

7. Слупский С.Є., Білоруський кабінет з вивчення злочинності // Проблеми злочинності, М., 1929,вип.4

Нормативно-правові акти:

1. Конституція 

2. Кримінальним кодексом 

Криминология, М., 1966, 1968, 1979; Курс радянської кримінології. М., 1985, 1986