Поняття конкуренції та колізії кримінально-правової норми

Оскільки факультативний безпосередній об'єкт посягання не є обов'язковою ознакою складу злочину і не завжди впливає на кваліфікацію діяння, хоч значною мірою підвищує суспільну небезпечність посягання і тяжкість заподіяння злочином шкоди, то було б доцільно завжди вказувати на факультативний об'єкт як одну з кваліфікуючих ознак складу злочину.

Конкуренція об'єктів значно ускладнює кваліфікацію злочинку і спричинюється до помилок. Немає єдності кваліфікації таких злочинів у судовій практиці.

Такі розбіжності у кваліфікації злочинів при конкуренції безпосередніх об'єктів посягання вимагають ретельного дослідження проблеми і вироблення правил кваліфікації злочинів при конкуренції об'єктів. Конкуренція безпосередніх об'єктів зумовлюється складністю суспільного життя. Всезагальна поєднаність явищ реальної дійсності призводить до того, що злочин у багатьох випадках заподіює шкоду кільком суміжним суспільним відносинам. Встановлюючи кримінальну відповідальність за певні злочини, законодавець враховує цю особливість злочинного заподіяння шкоди. Крім того треба зазначити, що шкода цьому додатковому об'єктові в одних випадках

заподіюється, а в інших ні. У деяких випадках більш цінним є додатковий об'єкт [13 с. 80-81].

Виділення з кількох конкуруючих безпосередніх об'єктів злочину головного, додаткового і факультативного значно полегшує проблему кваліфікації діяння, але повністю її не вирішує.

Ті злочини, при вчиненні яких заподіяння додатковому об'єктові не є способом, складовою частиною заподіяння шкоди головному об'єктові, при вчиненні яких шкода додатковому об'єктові заподіюється не завжди, утворюють сукупність злочинів, що їх кваліфікують за відповідними статтями і за сукупністю.

Все викладене можна узагальнити у вигляді того правила кваліфікації злочині при конкуренції безпосередніх об'єктів: діяння, при вчиненні якого заподіяна шкода додатковому безпосередньому об'єктові посягання є способом, невід'ємною складовою частиною заподіяння шкоди головному об'єктові, кваліфікуються як один злочин; діяння, при вчинені якого шкода додатковому безпосередньому об'єктові заподіюється факультативно, кваліфікуються за сукупністю злочинів.

Застосування цих правил у законотворчій і правозастосовній діяльності значно полегшить кваліфікацію злочинів як за їх сукупністю, так і при конкуренції безпосередніх об'єктів посягання [5 с. 32].

3.4 Кваліфікація злочинів при  конкуренції кримінально-правових  норм цілого і частини

Дехто з дослідників виділяє як окремий вид конкуренції конкуренцію цілого і частини. Академік В. М. Кудрявцев запропонував право вирішення цього виду конкуренції: з двох норм має застосовуватися та норма, яка повніше охоплює всі фактичні ознаки вчиненого діяння.

Конкуренція частини і цілого називають відповідність деяких ознак одного складу злочину ознаками іншого складу злочину. При цьому виділяють деяку спільність ознак усіх елементів одного та другого складів злочинів.

Уважно аналізуючи конкуренцію частини і цілого, легко переконатися, що вона є іншою назвою конкуренції безпосередніх об'єктів кримінально-правової охорони. Різні посягання на об'єкти злочину які конкурують між собою, мають деякі різні ознаки об'єктивної і суб'єктивної сторони злочину. Але сутність явища від цього не змінюється. В. М. Кудрявцев називає конкуруючими нормами статей 98 і 135 як приклад конкуренції частини і цілого, оскільки ст. 135 має більш широкі ознаки об'єкта посягання, то очевидно, що в цьому випадку ми маємо конкуренцію безпосередніх об'єктів кримінально-правової охорони.

Ще очевидніше це у випадках, коли конкуренцію частини і цілого називають вчинення діяння, при якому одне з них є способом вчинення іншого. Для вирішення цієї конкуренції пропонується правило: у тих випадках, коли норма, що передбачає відповідальність за спосіб вчинення злочину, конкурує з нормою, що передбачає відповідальність за весь злочин в цілому, повинна застосовуватися остання.

З'ясовується також, що не всі елементи складу злочину можуть конкурувати як частина з цілим [10 с. 57].

Третім видом конкуренції є конкуренція простих і кваліфікованих складів злочину. Така конкуренція виникає між різними видами одного й того самого злочину, які відрізняються між собою деякими об'єктивними ознаками деякими об'єктивними ознаками додатковими діями.

До цього виду конкуренції належить і конкуренція різних кримінально-правових норм, які передбачають відповідальність за різні види одного й того ж злочину, один з яких передбачає пом'якшуючу відповідальність обставини, а інший - ще більш пом'якшуючі.

Але конкурують між собою не тільки норми з пом'якшуючими обставинами, конкурують між собою також пом'якшуюча і обтяжуюча відповідальність обставини вчинення злочину. При конкуренції обтяжуючих та пом'якшуючих відповідальність обставин діяння кваліфікується за нормою, що передбачає пом'якшуючі обставини, які мають перевагу над обставинами, що обтяжують відповідальність [7 с.124].

Принцип переваги пом'якшуючих відповідальність обставин має важливе практичне значення. Він дає можливість вишукувати однорідні кримінально-правові норми у певній послідовності і сформулювати загальне правило кваліфікації злочинів, передбаченими ними. Усі норми, які передбачають відповідальність за вбивство, можуть утворювати таку послідовність: статті 93, 94, 95 Кримінального Кодексу; норми про відповідальність посадових осіб можуть: статті 165, 168, 172, 147, 167, 135 Кримінального Кодексу [1]. Можна сформулювати загальне правило кваліфікації таких злочинів: при конкуренції поряд розташованих норм діяння кваліфікується за останньою з двох конкуруючих. Однак це правило можна використовувати лише за умови, що конкуруючі норми мають спільні ознаки складу злочину. Якщо таких спільних ознак не має, то такі норми не можуть утворювати конкуренцію.

Оскільки у виділених кваліфікованих складів злочину відбивається воля законодавця, то кваліфіковані склади злочини мають перевагу над простим складом. Така конкуренція вирішується кваліфікацією злочину за статтею, що передбачає кваліфікований склад злочину. Взагалі конкуренція різних частин однієї й тієї ж статті вирішується за правилом: норма, що передбачає відповідальність за більш тяжкий кваліфікований вид злочину, охоплює менш тяжкий [12 с. 193].

Отже існують три види конкуренції кримінально-правових норм і правила їх вирішення:

1) конкуренція загальної і спеціальної норм, що вирішує застосування правила: при конкуренції загальної і спеціальної норм діяння кваліфікується лише за спеціальною нормою;

2) конкуренція безпосередніх об'єктів  кримінально-правових норм, яка вирішує  застосування правила: діяння, при  вчинені якого заподіяна шкода додатковому безпосередньому об'єктові посягання є способом, невід'ємною складовою частиною заподіяння шкоди головному об'єктові, кваліфікується як один злочин за нормою, що передбачає посягання на головний об'єкт; діяння, при вчинені якого шкода додатковому безпосередньому об'єктові заподіюється факультативне, кваліфікується за сукупністю злочину;

3) конкуренція простих і кваліфікованих  складів злочину, що вирішується  застосуванням правил: норма, що  передбачає відповідальність за  більш тяжкий злочин, охоплює менш тяжкий спосіб вчинення цього злочину; кваліфікований склад злочину має перевагу над простим складом злочину; норма з пом'якшуючими відповідальність обставинами - над загальною нормою.

конкуренція кримінальна правова норма

 

ВИСНОВОК

Отже у ході написання курсової роботи актуальність вивчення конкуренції кримінально-правових норм повністю підтвердилася. Курсова робота показала, що аналіз конкуренції кримінально правових норм, насамперед, має соціально-політичну актуальність у зв'язку із завданням по створенню правової держави, які вирішує зараз Україна. Чітке і однозначне вирішення питань конкуренції кримінально-правових норм сприяє зміцненню законності в такій важливій сфері життя суспільства, як боротьба із злочинністю.

Незважаючи на те, що конкуренція кримінально-правових норм неодноразово висвітлювалася в літературі, цілий ряд її аспектів вирішується суперечливо, або ж взагалі не досліджується. Серед них: 1) об'єм і зміст поняття конкуренції кримінально-правових норм; 2) співвідношення понять конкуренції та колізії кримінально-правових норм; 3) відмінність конкуренції кримінально-правових норм від суміжних правових категорій; 4) загальні засади вирішення конкуренції кримінально-правових норм; 5) правила подолання видів конкуренції. У спеціальній літературі наводиться дещо інша класифікація конкуренції кримінально правових норм. Саме на вирішення цих питань була зосереджена увага у курсовій роботі.

Зроблений висновок, що конкуренції кримінально-правових норм - це нетипова ситуація правозастосовного процесу. Також акцентується увага, що від конкуренції кримінально-правових норм треба відрізняти їх колізію, які є результатами неузгодженості між окремими нормами закону, суперечностей між ними, дублювання норм. При аналізі видових відмінностей конкуренції була звернута увага на ознаки цього явища. Розвиваючи положення, які були вже висунуті в теорії кримінального права, у курсовій роботі звертається увага на те, що перелік цих ознак має бути доповнений вказівками на функціональні зв'язки між конкуруючими нормами, розкритий зміст цих ознак. На основі запропонованого визначення, відповідно до якого конкуренція кримінально-правових норм - це зумовлена наявністю у кримінальному законодавстві принаймні двох кримінально-правових норм, спрямованих на врегулювання одного питання, нетипова ситуація в правозастосуванні, коли при кримінально правовій оцінці одного суспільно небезпечного діяння застосування претендують дві функціонально пов'язані кримінально правові норми.

Ознаками конкуренції кримінально правових норм є: 1) вчинено одне діяння, яке підлягає кримінально-правовій кваліфікації; 2) це діяння підпадає під ознаки двох або більше статей Кримінального Кодексу; 3) кожну з цих статей Особливої частини Кримінального Кодексу потенційно може бути застосовано до діяння, яке підлягає кваліфікації; 4) до діяння має бути застосовано лише одну зі статей Особливої частини Кримінального Кодексу, оскільки інше означатиме порушення принципу недопустимості подвійного інкримінування; 5) норми, передбачені статтями, що конкурують, частково збігаються за обсягом та змістом тобто взаємопов'язаними.

Існують таких два основних види конкуренції кримінально-правових норм:

а) конкуренція загальної і спеціальної норм;

б) конкуренція цілого по частині.

При конкуренції загальних і спеціальних кримінально-правових норм повинна застосовуватися спеціальна норма. Розрізняють конкуренцію частини і цілого по окремим елементах чи групі елементів злочину: об'єкту, об'єктивній стороні і суб'єктивній стороні. Конку3ренція по об'єкту має місце, коли об'єкт посягання, передбачений однією нормою, є частиною об'єкта, зазначеного в іншій нормі Кримінального Кодексу. Конкуренція по об'єктивній стороні виникає тоді, коли норми Кримінального Кодексу збігається по об'єкту, а зовнішня сторона однієї з них складає частину об'єктивної сторони іншої.

Конкуренція по суб'єктивній стороні можлива лише за ознакою мети, оскільки тільки цілі можуть поглинати одна одну, тобто переростати, чого не можна сказати про форми вини і мотиви злочину. Конкуренція частини і цілого по суб'єкту не можлива.

Окрема увага була приділена вирішенню конкуренції. У ході висвітлення цього питання було з'ясовано, що конкуренція кримінально-правових норм - це розв'язання питання про те, яка з конкуруючих кримінально-правових норм має бути застосована у конкретному випадку. Конкуренція кримінально-правові норми, які передбачають відповідальність за навмисне вбивство, за зловживання посадовими повноваженнями, за посягання на статеву свободу жінки, за посягання на власність.

Конкуренція вона зумовлюється диференціює кримінально-правових норм. Прагненням законодавця диференціювати кримінальну відповідальність, посилаючи її в одних нормах і пом'якшуючи в інших, а також недосконалістю систем кримінального законодавства.

Конкуренція кримінально-правових норм є наслідком розвитку законодавства, створення нових кримінально-правових норм, виділення конкретизованих норм з більш загальних норм, які передбачають відповідальність за окремі випадки вчинення загальних видів злочинів. Але недоцільно і безпідставно свавільно створювати нові норми. Конкуренція норм, яка не має відповідного обґрунтування, призводить лише до ускладнення кваліфікації злочинів і спричинюється до численних судових помилок.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кримінальний кодекс України від 01.09.2001р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001, № 25-26, ст. 131.

2. Кримінальний кодекс України: Науково практичний коментар / К82 Ю. В. Баулін, В. І. Борисов С. Б. Гавриш  та ін.; За заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тация - К.: Юрінком-Інтер, 2003. - 1996 с.

3. Герцензон А. А. Кваліфікація пре  ступлений. - М.: РИО ВЮА. - 1997. - 188 с.

4. Зелинский А. Ф.Кваліфікація повторних  повторних пре ступлений. - Волгоград, 1976. - 54 с.

5. Кримінальне право України: Особлива  частина: Підручник / М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.; За ред. проф. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. - 2-е вид. , перероб. і доп. -- К.: Юрінком Інтер, 2005. -- 544 с.

6. Кримінальне право України. Особлива  частина: Підручник. (Ю. В. Александров, О. О. Дудоров, В. А. Клименко та ін.) / За ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка - К.: Юридична думка, 2004.- 656 с.

7. Кримінальне право і законодавство  України Особлива частина. Курс  лекцій / За ред. М. Й. Коржинського, К.: Атіка 2001. - 544 с.

8. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. - К.: Юрінком-інтер, 1998. - 416 с.

8. Кузнєцов В.О., Гіжевський В. К - Кримінальне право України (повний  курс в схемах і таблицях). Навчальний  посібник. К.: Кондор, 2005. - 459 с.

10. Кудрявцев В.Н. Общая теория  квалификации преступлений. - М.: Юридическая литература,1972. - 352с.