Аналітичні
жанри – це тексти, які не тільки повідомляють читача,
глядача або слухача про факт, але й за
допомогою авторських міркувань, експертних
думок, оцінок, обґрунтовують твердження,
глибоко розкривають актуальні проблеми
дійсності. Основна вимога до аналітичних
жанрів – виваженість фактів, доказовість
і чітка авторська позиція.
Одним із найбільш
поширених та складних жанрів аналітики є стаття. Їй притаманні
найбільша порівняно з іншими жанрами
широта теоретичних і практичних узагальнень,
глибокий аналіз фактів і явищ, чітка соціальна
спрямованість. Традиційно виокремлюють
три типи статті: загальнодослідницька,
проблемна та полемічна.
Загальнодослідницька
стаття – це тип публікації, в якій аналізують
загальнозначущі, широкі питання. Така
стаття вимагає не просто знання якоїсь
конкретної проблеми, а й припускає теоретичне
пояснення її існування.
Проблемна стаття
звернена перш за все до актуальних практичних
проблем, які пов’язані з практичними
завданнями певної сфери діяльності. Мета
її – виявити причини ситуації, оцінити
їх, визначити тенденції розвитку.
Приводом публікації
полемічної статті зазвичай є виступ
політичних опонентів, представників іншої наукової
школи, релігійної течії, який зачіпає
якимось чином інтереси автора майбутнього
тексту. Мета такої статті є двоякою. По-перше,
журналістові необхідно обґрунтувати
свою позицію зі спірного питання, показати
своє бачення проблеми, а, по-друге, йому
необхідно спростувати заяву опонента.
РОЗДІЛ ІІ
АНАЛІТИЧНА СТАТТЯ В СУЧАСНИХ
ДРУКОВАНИХ ЗМІ
2.1. Жанрові
особливості загальнодослідницької
статті
Загальнодослідницька
стаття вимагає високого рівня узагальнення,
глобальності мислення, така публікація
аналізує загальнозначущі, широкі питання.
Автор такої статті може міркувати про
політико-економічні чи моральні питаннях
з високим рівнем узагальнення. Головне
для нього – вивчення різних закономірностей,
тенденцій, перспектив розвитку сучасного
суспільства. Тому можемо виокремити такі
жанрові особливості цього виду статті:
- “Глобальний” предмет дослідження. Так, у виданні “Український тиждень” поширеною є історична тематика, пов’язана з розвитком якогось явища на території України чи спробами пояснити деякі історичні неточності. Наприклад, стаття “Русь – Україна” тлумачить походження слова “руський”, публікація “Вироблена в Україні” – розповідає, як з’явилася горілка, а стаття “Імітація свободи” висвітлює зародження та існування університетських автономій – системи самоуправління університетів (див. Додаток А).
Журналісти тижневика
“Корреспондент” також часто
використовують історичну тематику
у загальнодослідницькій статті. Зокрема,
автор публікації “Под звездой кочевой”
аналізує, як змінилося життя ромів під
час реформ, запроваджених у середині
50-х років Микитою Хрущовим. Серед інших
тем, до яких звертаються журналісти тижневика,проблеми
сьогодення. Так, у публікації “Вопросы времени”
висвітлені питання, які цікавлять сучасний
світ. Прикметно, що у цій статті автор
також використовує історичну довідку
для пояснення виникнення того чи того
питання (див. Додаток А). Отже, предмет
загальнодослідницької статті – це “глобальне”
явище, яке журналісти часто обмежують
лише хронотопом.
- Дуже широкі просторово-часові межі, які дозволяють робити глибокі висновки й узагальнення. Для того, щоб зробити масштабні узагальнення, автор має глибоко дослідити предмет, чого можна досягнути за рахунок вивчення розвитку цього предмету протягом певного часу. Це можна зробити такими способами:
- обрати темою статті явище, яке розвивається, змінюється, установлюється протягом великого проміжку часу, але обмежене певною територією, наприклад, як у публікації “Вироблена в Україні” (див. Додаток А).
- територія може бути необмеженою, а обмеженим є поняття. Наприклад, стаття “Русь – Україна” (див. Додаток А).
- проекція у сьогодення, тобто показ того, як вплинули на розвиток такого ж явища сьогодні події минулого. Наприклад, публікації “Под звездой кочевой”, “Імітація свободи” (див. Додаток А). Або ж обмежитися лише певним періодом з минулого, найбільше пов’язаним з предметом відображення, як у статті “Унесенные волной” та “Знаряддя імперії” (див. Додаток А).
- Чітко визначений предмет, основне питання розповіді, яке має бути окреслено у ліді, підзаголовкові. Оскільки часово-просторові межі статті можуть бути занадто широкими, аби не загубитися у кількості фактів, подій, журналіст має чітко окреслити предмет свого повістування. Зокрема, пояснити чи назвати предмет статті:“Як оковита перетворювалася на бренд” (див. Додаток А); “Сталін як “собіратєль земель українських” лише використав український фактор для утвердження своєї влади в Європі” (див. Додаток А); з’ясувати основну тезу публікації, спрощення чи доведення якої автор подає у своєму матеріалі: “Стара самоназва українського народу – Русь – по праву належить українцям” (див. Додаток А); а також журналіст може окреслити межі статті за якоюсь “специфічною” характеристикою – часовою, просторовою, тематичною, поєднаннями “контрастних” висловів тощо:“Более всего современное человечество волнует смысл жизни, есть ли Бог и почему блондинкам живется веселее. Ответы на эти вопросы пользователи чаще всего пытаются найти в интернете” (див. Додаток А); “В начале прошлого века целая группа молодых писателей покинула Одессу-маму, чтобы подарить русской литературе неповторимый одесский колорит” (див. Додаток А).
- У матеріалі має бути вступ, у якому автор визначає основні проблеми й завдання, які намагається пояснити, дослідити: “… на контретикетках пляшок нашої оковитої часто можна побачити і немислимі легенди з історією напою, що сягають мало не трипільських часів, і її рецепти буцімто від самих київських князів тощо. Звідки ж насправді взялася в нас ця aqua vitae – “жива вода” й чому вона так міцно утвердилася в українській традиції?” (див. Додаток А). Також мають бути пояснені причини звернення до предмету розповіді: “Коли ми вдивляємось у минуле України, то своєрідним орієнтиром у пошуках витоків нам слугують ті назви, під якими виступають наші народ і країна, мова та віра. Витворення самоназви не раз пов’язують із процесом усвідомлення народом своєї окремішності” (див. Додаток А). У вступові автор може подати свою оцінку подій, які він висвітлює: “На жаль, наше суспільство за останні два десятиріччя так і не сформувало повноцінної університетської автономії, обмежившись певними імітаціями останньої, що, звісно, призводить до профанації університетської ідеї в цілому. Найбільше чого вдалося досягти окремим українським вишам, – це певна фінансова й адміністративна автономія для університетської бюрократії. Проте така форма самоврядування насправді лише посилила залежність адміністрації «автономних» вишів від держави” (див. Додаток А). Чи пов’язати явища історичного характеру, які стають предметом публікації, з подіями сьогодення, провести паралелі, зіставити ситуації, що виникли: “Конец 2010 года, Франция. Президент страны Николя Саркози решил навести порядок с рома (так в мире принято называть цыган). Для этого местная полиция стала сносить их стихийные поселения, а цыган из Болгарии и Румынии, приехавших в сердце Евросоюза, выдворяет по месту предыдущей “прописки”. Саркози, сам того не желая, пошел по дорожке, которую более полувека назад протоптал Никита Хрущев, первый секретарь ЦК КПСС” (див. Додаток А).
- Основна частина – це аналіз чинників, які спровокували, завадили вирішенню ситуації, пояснення, як розвивалася події протягом часу: “Таким чином, упродовж існування Києво-Руської імперії етнічні назви “русини” та “Русь” закріплюються на цілком окресленій території від Закарпаття до Наддніпрянського Лівобережжя і від Західного Бугу до степових кочовищ тюркських народів. (…) Від часів Руїни, коли Військо Запорозьке розпадається на правобережний і лівобережний Гетьманати, назва “Мала Русь” (літературна форма “Малоросія”) закріплюється за останнім, а після скасування Гетьманщини – за Лівобережною Наддніпрянщиною (Чернігівська та полтавська губернії)” (див. Додаток А). Для того, аби проаналізувати події, які автор висвітлює у статті, він може трактувати причини виникнення описуваного явища: “Вищі навчальні заклади в підросійській Україні були насамперед покликані виховувати політично лояльну до імперії інтелігенцію, а тому функціонували в умовах дуже обмеженої автономії аж до лютневої революції 1917-го” (див. Додаток А); подавати різні погляди на висвітлення одного явища, яке безпосередньо стосується предмету розповіді чи є цим предметом: “В чем смысл жизни и есть ли Бог? Эти два вопроса больше других волнуют современников. (…) Точно так же на два лагеря разделились верующие в Бога и адепты теории Большого взрыва. И доказать свою правоту упорно пытаются обе стороны. Причем спорят не только простые пользователи интернета, но и ученые” (див. Додаток А). Також автор може коротко охарактеризувати чи переказати суть певних політичних протистоянь, наукових праць, указів, які безпосередньо стосуються його публікації. Проте він не повинен перетворювати матеріал на наукову працю або полегшити сприймання тексту читачам, уникаючи складних термінів та пояснень:“В середине 50-х годов прошлого века Хрущев объявил войну цыганам. По его замыслу, этот вечно кочующий народ должен был пустить корни, основать колхозы, совхозы и различного рода производственные артели” (див. Додаток А). Журналіст може також охарактеризувати чи звернути увагу на особливості явища чи проблеми, притаманні лише цьому конкретному предметові: “Визначити напевно якусь країну як батьківщину цього культового напою навряд чи вдасться навіть найдопитливішим дослідникам старожитностей. (…) …за цим трунком дуже швидко закріпилася репутація питомо чоловічого напою – горілку вживали в чоловічому товаристві, коли дами залишали банкет, або ж на полюванні” (див. Додаток А).
- Звернення до історичних документів. Оскільки значну частину тем загальнодослідницьких статей складають матеріали на історичну тематику, то однією з жанрових особливостей є ґрунтовний аналіз довідкових джерел, історичних розвідок, етимології слова: “У середньовічну та ранньомодерну добу щодо нашої країни в літературній традиції (вітчизняній та іноземній) уживали найрізноманітніші назви: “Скіфія”, “Сарматія”, “Роксоланія” тощо”(див. Додаток А). Журналіст може звертатися до різних наукових галузей. Так, у одній з досліджуваних нами статей, для наочності, аргументованішої доказовості та наголошенні на певних особливостях предмета дослідження, автор використав дані з галузі медицини: “Епікриз, складений лейб-медиками саксонського курфюрста Йогана Георга І (між іншим, сучасника Хмельницького), просто-таки рясніє переліками розладів, заподіяних алкоголем, і є дуже образною ілюстрацією численних катастроф, пережитих Саксонією під час страшної всеєвропейської війни” (див. Додаток А). Також автор статті може проводити історичні паралелі, використовувати досвід інших країн у схожих ситуаціях: “За подібним сценарієм – можливістю інкорпорації українських етнічних теренів у Чехословаччині – було приєднано до України Закарпаття” (див. Додаток А). Якщо ж тематика статті неісторичного характеру, що буває рідше, то звернення до історії розвитку чи виникнення того чи того явища посилює інформативну функцію тексту й така історична розвідка дає можливість автору публікації робити більш категоричні та ґрунтовні висновки: “Почти так же настойчиво, как глубинную суть бытия и наличие высшей силы, пользователи пытаются разгадать загадку блондинок. В 1960-х маркетологи бренда Clairol (под ним вышла на рынок первая краска для волос, предназначена для домашнего использования) выковали слоган Blondes have more fun [Блондинкам живется веселее]. С тех пор армия блондинок прибывает день ото дня, а остальных не покидает желание узнать, что же особенного в обладательницах светлых волос” (див. Додаток А).
- Синтезуючий характер заключної частини. Тобто пояснення наслідків зміни ситуації, сформульовані нові завдання, створення автором власного сценарію розвитку ситуації: “Останнім часом такі негативні тенденції не лише не долаються, а, навпаки, відчутно зростають. Приміром, в україномовних текстах тих ЗМІ, що орієнтовані на Кремль, роблять спроби послідовно замінювати “російський” на “руський” або взагалі ототожнювати їх (чого не було навіть за радянських часів.) (…) У такий спосіб у нашого народу намагаються відібрати ціле тисячоліття його історії, а нашу державу представити як історичне непорозуміння, без ґрунту і традиції” (див. Додаток А). Також автор може робити висновок, спираючись на вже набутий досвід поколінь. Тобто не з позиції того століття чи років, описаних у статті, а з позиції сучасника, тобто аналізуючи наслідки ситуації: “Как бы то ни было, к концу эпохи правления Хрущева советские цыгане практически в полном составе влились в большую семью народов СССР” (див. Додаток А); “Підконтрольні парткомам і комітетам комсомолу (що прийшли на зміну політичним комісарам) університети УРСР жодного разу не відіграли в історії нашого краю тієї ролі, якою, зокрема, можуть похвалитися університети в історії боротьби за свободу Польщі, Угорщини, Чехословаччини, Німеччини. (…) Влада дуже добре засвоїла уроки минулого – автономія університету є джерелом небезпеки для неморального і нечесного керівництва державою, тому впродовж всієї 20-річної найновішої історії України жоден уряд так і не наблизив університетську автономію “по-українському” до загальноприйнятих європейських стандартів” (див. Додаток А).
Специфічною ознакою
сучасної загальнодослідницької статті
є те, що тематикою матеріалів є
переважно історичні події. Але
такі публікації не є історичною довідкою,
тому що автор матеріалу ґрунтовно
аналізує причини виникнення ситуації
та часто проектує чи прив’язує історичні
теми, які висвітлює у своєму матеріалі,
до подій сьогодення.
2.2. Специфіка
проблемної статті
Автор, створюючи
проблемну статтю, прагне привернути увагу читачів
до актуальної проблеми сьогодення. Тому
основними жанроутворювальними ознаками
її є:
- Предмет – актуальна практична проблема, з певної сфери діяльності. Так, журнал “Корреспондент” висвітлює теми, пов’язані з різними галузями суспільного життя. Це теми, які цікавлять більшість населення, зокрема обмеження свободи слова – стаття “Нет слов” (див. Додаток Б), запровадження другої державної мови на регіональному рівні “Базовый русский” (див. Додаток Б) та до галузевих проблем, наприклад, медицини “Руссо медтуристо” (див. Додаток Б).
Журнал “Український
тиждень” переважно висвітлює теми,
пов’язані з економічним, політичним,
культурним та міжнародним життям не
лише України, а й інших країн.
Це насамперед статті про податковий
кодекс (“Бідні поділяться
з багатими”) (див. Додаток Б), про порушення
прав українців, які опинилися у скруті
за кордоном (“Не в себе вдома”)
(див. Додаток Б), аналіз можливого конфлікту
між країнами, що розвиваються та індустріальними
державами (“Валютна війна”)
(див. Додаток Б).
- Постановка проблеми у ліді, підзаголовкові, авторська оцінка ситуації. Така оцінка переважно виражається через деякі слова, які за допомогою свого значення в контексті надають реченню певного відтінку, що передає ставлення автора до цієї ситуації: “Власть изобретает все новые механизмы ограничения свободы, а взамен получает в свой адрес хвалебные оды” (див. Додаток Б); “Накануне местных выборов команда Президента решила достать из рукава козырную карту – предоставить русскому языку исключительное положение, сделав его де-факто вторым государственным” (див. Додаток Б); “Ескалація конфлікту між індустріальними державами та країнами, що розвиваються, може призвести до нової великої депресії” (див. Додаток Б).
- Аналіз існуючої проблемної ситуації. Основна мета автора проблемної статті – привернути увагу читачів до проблеми. Тому журналіст має ґрунтовно досліджувати ситуацію, а свої тези підтверджувати, спираючись на конкретні дані, використовуючи порівняльний аспект: “Однак і тут є додаткові обмеження, зокрема зарплата працівників на таких підприємствах має бути не менша двох мінімальних (з 1 січня 2011 року – 2008 грн). Крім того, визначений широкий перелік видів діяльності, що не підпадають під канікули…” (див. Додаток Б); “Альтернативи зрозумілі: з одного боку, зона вільної торгівлі з ЄС – найбільшим ринком світу із сукупним населенням 500 млн осіб та з ВПП $18, 4 трлн (для порівняння: у 2009 році населення США становило приблизно 300 млн осіб, а ВВП - $14, 3 трлн). Фактично це передумова входження до ЄС. З іншого боку, членство у слабкому Євразійському економічному товаристві (ЄвразАзЕС), де домінує Росія. Мовою спорту – це вибір між участю у Лізі чемпіонів та віце-чемпіонством у третьому футбольному дивізіоні” (див. Додаток Б); “Вроде бы не слишком впечатляющая сумма, но не для такой нищей отрасли, какой в Украине является медецина. Этих денег хватило бы, к примеру, на выплату премий (в размере штатного оклада) более чем шести сотням медиков” (див. Додаток Б);
- З’ясування причин виникнення ситуації. Для того, аби сформулювати розвиток події у майбутньому, варто пояснити, що стало причиною виникнення події. За допомогою аналізу ситуації та коментарів експертів, яких автор цитує у статті, він може зробити висновки й з’ясувати, чому певна проблемна ситуація виникла у суспільстві: “Цей тиждень, напевно, ввійде в історію як переломний момент у боротьбі середнього класу за право зберегти за собою хоч якісь гарантії економічної свободи. Десятки тисяч підприємців по всій Україні пікетують державні інституції з вимогою відкласти ухвалення Податкового кодексу в редакції Мінфіну” (див. Додаток Б); “…вынося подобные проекты на осуждение в канун местных выборов, правящая коалиция пытается отвлечь избирателей от экономических проблем, вместо обсуждения новых тарифов и повышения цен на продукты в очередной раз во главу угла поставив языковой вопрос” (див. Додаток Б); також журналіст може спиратися на дані соціальних чи моніторингових досліджень:“А пока скептически настроенные журналисты не в состоянии сопроводить главу государства, критика в адрес Президента в СМИ сходит на нет. Если в мае по данным PRP, в ведущих СМИ было порядка 17% негативных оценок действий Януковича, то в сентябре – менее 11%” (див. Додаток Б).
- Формулювання шляхів виходу із ситуації, прогноз розвитку подій. Автор проблемної статті має не лише аналізувати причини події та ситуацію, яка склалася у цей момент, а й подати можливий її розвиток чи запропонувати порядок дій на те, щоб змінити ситуацію на краще. Такий прогноз журналіст може зробити сам, опираючись на подані в статті аргументи: “Щоб утілити в життя перехідне законодавство, у ньому має бути зацікавлена бюрократія” (див. Додаток Б); “Наслідком такої податкової політики стане суттєве зменшення само зайнятості населення, що нанесе удар по середньому класу. В підсумку це може призвести до того, що люди будуть змушені шукати бодай якусь роботу на підприємствах холдингів та корпорацій, навіть за копійки. (…) Отже, в підсумку така політика влади може наштовхнутися на серйозний спротив населення” (див. Додаток Б); “Тому альтернативою членства України в ЄС є не Росія, а голосування ногами. Агато українців уже покинули свою країну в останні роки, а угода про асоціацію, що включатиме і зону вільної торгівлі, і зниження візових вимог, але без перспективи членства в ЄС, здійме ще більшу хвилю еміграції” (див. Додаток Б); або зробити прогноз, взявши за основу коментар авторитетної особи: “Чтобы изменить нынешнее положение дел со свободой слова, бютовец Шевченко предлагает работать сразу в трех направлениях: организовывать мощное журналистское сопротивление, совершенствовать соответствующее законодательство и апеллировать к международным организациям. И едва ли не самое главное: эта борьба должна иметь широкую гражданскую поддержку” (див. Додаток Б).
Отже, жанр проблемної статті, на відміну від загальнодослідницької,
має деякі характерні особливості. Зокрема,
це обмеженість події в часі, тому особливістю
такого типу статті є предмет, який має
бути актуальним.
Висновок
Аналіз аналітичних
тижневиків “Корреспондент” та “Український тиждень”, засвідчує,
що загальнодослідницька та проблемна
статті нині є досить поширеними жанрами.
Оскільки проблемна стаття – це характерний
для аналітичних видань жанр, то наявність
загальнодослідницької свідчить про високий
рівень видання. Адже вимагає від журналістів
особливої .
Відмінність цих двох видів статей
полягає насамперед у предметі. Якщо у
проблемній статті ним має бути актуальна,
а значить обмежена в часі, суспільно-значуща
проблема, яка виникла у певному виді діяльності,
то для загальнодослідницької статті
предметом є глобальне явище. Тому часто
такі публікації досліджують минуле поширення
чи еволюцію того чи того явища. Серед
інших жанрових ознак загальнодослідницької
статті можемо виокремити такі:
- “глобальний” предмет дослідження;
- дуже широкі просторово-часові межі, які дозволяють робити глибокі висновки й узагальнення;
- чітко визначений предмет, основне питання розповіді, яке має бути окреслено у ліді, підзаголовкові;
- у матеріалі має бути вступ, у якому автор визначає основні проблеми й завдання, які намагається пояснити, дослідити, мають бути пояснені причини звернення до предмету розповіді;
- основна частина – це аналіз чинників, які спровокували, завадили вирішенню ситуації, пояснення, як розвивалася події протягом часу; звернення до історичних документів; синтезуючий характер заключної частини;
Основними жанроутворювальними
ознаками проблемної статті є:
- предмет – актуальна практична проблема, з певної сфери діяльності;
- постановка проблеми у ліді, підзаголовкові, авторська оцінка ситуації;
- аналіз існуючої проблемної ситуації;
- з’ясування причин виникнення ситуації
- формулювання шляхів виходу із ситуації, прогноз розвитку подій.
ВИСНОВКИ
Аналітичне
осмислення порушеної проблеми підтвердило
актуальність обраного напряму дослідження,
що дозволило зробити базові висновки.