Структура номера газети

Формуючи структуру номеру, відповідають на чотири головні питання: "Що включити в номер?", "У якому співвідношенні повинні знаходитися різні частини його змісту?", "Як їх розташувати?", "Як подати матеріал, які форми для цього використовувати?" У пошуках відповіді на перше питання Гурєвич приходить до висновку, що, по-перше, кожен номер газети повинен складатися з матеріалів, присвячених найважливішим питанням сучасності, піднімати найактуальніші проблеми, що хвилюють широку громадськість. І, по-друге, − у кожному номері для цього повинні бути присутнім найрізноманіші матеріали. Вони утворюють систему публікацій номера. Під публікацією ми розуміємо опублікований − надрукований в газеті для сприйняття її читачами текст або ілюстрацію [2].

3.1 Система текстових публікацій  та дизайн газетного номера

Публікації номера періодичного видання утворюють систему, всі елементи якої взаємопов'язані та доповнюють один одного. Вони розрізняються за їх основними ознаками. Одна з таких ознак − джерело інформації, місце, де вона підготовлена. Залежно від цього вся інформація, яку включено в номер, ділиться на дві частини. Більша її частина створюється у самій редакції, її журналістами − редакційна журналістська інформація. Інша частина − позаредакційна інформація − створюється державними та громадськими органами та організаціями, інформаційними агентствами, а також позаредакційними авторами: позаштатними журналістами, авторами листів до редакції та ін. Вона також піддається в редакції обробці, перетворюючись на журналістську інформацію.

Публікації, що входять у номер, розрізняються ще за наступною ознакою − засобу відображення дійсності. У газеті − це надруковане слово − вербальна інформація і ілюстрації − візуальна інформація. Залежно від цього всі публікації тут розділяються на текстові й ілюстраційні.

Третя ознака поділу публікацій номера − це метод відображення дійсності. Найчастіше − публіцистичним методом, створюючи замітку, репортаж, статтю або тексти в інших жанрах газетної публіцистики. А якщо журналістові потрібно написати фейлетон або сатиричну замітку, він звертається до сатиричного методу відображення дійсності. При необхідності він може звернутися і до художнього методу, написавши вірш або розповідь.

Але, мабуть, найважливіше − четверта ознака поділу публікацій у номері − їх призначення, функція. Це визначає місце та роль публікації в номері періодичного видання.

Можна ввести й інші ознаки публікацій, що визначають основу структури номера, наприклад "географію" матеріалів або склад авторів та ін. Але вирішальну роль відіграють вищевказані чотири ознаки.

Нам відомо, що визначає систему публікацій різних типів у газеті, їх питома вага і значення. У номері ділової газети на перший план, поряд із публіцистикою, висуваються статистичні дані та офіційно-документальні матеріали. У дитячій газеті найважливіше значення отримують літературно-мистецькі та розважальні публікації, значення публіцистики тут знижується. У фабрично-заводській газеті крім публіцистичних матеріалів ми нерідко знайдемо й технічні. У кожного видання своя система публікацій різних типів. Відповідно до цього будується система його рубрик і формується структура номеру.

Однією з важливих характеристик газетного номера є його дизайн. Поняття дизайну ширше поняття зовнішнього "обличчя" газети. У нього увійшов ряд характеристик, сукупність яких багато в чому визначає рівень відносин, що виникають між газетою і її читачами, можливості впливу газети на її аудиторію, конкурентоспроможність газети на інформаційному ринку. Як помітили дослідники особливості газетного дизайну, він складається під впливом низки формоутворюючих чинників. Один з них − естетичний фактор, який визначається зовнішньою привабливістю газети, відповідністю її зовнішнього вигляду утримання її номерів.

Дизайн газети представляє собою органічне поєднання ряду постійних і обов'язкових компонентів − це: розмірні характеристики газети, постійні елементи її номера, шрифтове оформлення газети, її ілюстрування, заголовки публікацій, кольоровість газети. До розмірних характеристик газети відносяться формат газети, обсяг номера, кількість і розмір текстових колонок на смузі номера, розмір пробілів між текстовими колонками смуги, площа смуги номера і його ємність. Під форматом газети розуміють розмір паперового листа − сторінки номера, на якій міститься смуга − відбиток розміщених на ній текстів, ілюстрацій та інших друкованих символів. У сучасній вітчизняній пресі прийняті три основні формати газети: великий формат − А2, малий − A3 і надмалий − А4. Вони розрізняються своїми розмірами, показаними в міліметрах: А2 = 420 х 594 мм, A3 = 297 х 420 мм, А4 = 210 х 297 мм. Перше число означає ширину сторінки, друге − її висоту. Газетні формати кратні один одному, кожен подальший в два рази менше попереднього. Це дозволяє газетному дизайнерові при необхідності змінювати формати смуг номери, поєднуючи дві його внутрішні вертикальні смуги в одну велику горизонтальну.

Дизайн газети багато в чому залежить від вибору шрифтів, якими набирають тексти і заголовки. Перехід до комп'ютерного набору та верстки газети надав її дизайнерам нові вельми широкі можливості "гри шрифтами", звернення до нових, раніше у нас невідомим шрифтових гарнітур, зміни величини літер тощо [2].

У кожної газети − свій дизайн. Залежно від типу видання його дизайн має свої особливості. Для дизайну якісної суспільно-політичної газети характерні ясність, строгість, звичайно тут використовують просту пряму верстку. Дизайн масових бульварних видань відрізняється строкатістю, невиправданим виділенням другорядних деталей і подробиць, які подаються як сенсації. Тут охоче застосовують прийоми ламаної верстки. Оскільки вечірні газети публікують в основному оперативну новинну інформацію, в них мало великих аналітичних публікацій, це отримує відображення в особливостях їх дизайну − у розсипи дрібних текстів і заголовків, які об'єднуються у великі подієві блоки.

Редакції багатьох газет стали випускати в Інтернеті їх електронні варіанти. (наприклад, газета "МИГ"). Зазвичай вони повторюють дизайн паперового друкованого видання. Нерідко електронний варіант збагачується новими елементами та характеристиками, зокрема, така газета може виходити з використанням декількох кольорів [3]. У цьому є "плюси" та "мінуси". Плюси полягають у тому, що якщо людина не встигла купити якійсь номер газети або він йому вкрай потрібний, то інтернет-варіант видання "врятує" його. Мінуси ж можуть торкнутися лише видавців газети, тому що люди будуть знати, що існує безкоштовний варіант видання в Інтернеті і перестане купляти друкований варіант [2].

3.2 Види заголовків у газеті

Заголовки публікацій у газеті − невід'ємний елемент її дизайну. Від їх характеру та оформлення багато в чому залежить "обличчя" періодичного видання. Найважливіша їхня функція − залучення уваги читача. Заголовки допомагають йому швидко ознайомитися зі змістом номера, зрозуміти, про що повідомляють його публікації, що важливо в інформації, яку йому пропонують, що становить для нього особливий інтерес.

На початку XIX ст. тексти в газетах друкувалися без заголовків. На початку кожного повідомлення зазвичай вказували лише географічний пункт − назва міста, звідки воно прийшло, і дату його направлення до редакції. Вперше заголовки стали позначати на першій сторінці номера у своєрідній афішці-покажчику, де повідомляли про його матеріали. Поступово деякі з цих заголовків переходили і на інші сторінки номера, де ставилися над найважливішими повідомленнями і статтями.

Зараз майже всі тексти та ілюстрації публікують з заголовками. Виняток становлять невеликі інформаційні повідомлення і замітки, згруповані у добірку. Тоді над нею ставлять загальний заголовок − рубрику, що позначає головну тему цих публікацій або іншої загальної для них ознаки.

Таким чином, заголовок являє собою органічний перший елемент текстової публікації, нерозривно з нею пов'язаний. В. Короленка в одному зі своїх листів підкреслював: "Заголовок має до певної міри попереджати про зміст". Тому заголовок вимагає до себе постійної уваги − як авторів публікацій, так і особливо співробітників газетного секретаріату та інших журналістів, зайнятих підготовкою чергових номерів газети. І не випадково в процесі підготовки номера настільки часто змінюють заголовки деяких матеріалів, які дали їм їхні автори, − керівники редакції прагнуть знайти самі вдалі варіанти заголовків, які повинні привернути увагу читачів [2].

Професійна майстерність роботи із заголовками включає і вибір різних їх видів при розміщенні та оформленні текстових та ілюстративних матеріалів на шпальтах номери. До цих видів відносяться звичайний заголовок і підзаголовок, шапка і рубрика. Кожен з них відіграє певну роль у номері. Звичайний заголовок дає первинне уявлення про тему і зміст публікації. Підзаголовок − найчастіше тематичний − уточнює, пояснює, іноді розвиває заголовок, який знаходиться над ним. Він може вказувати і характер газетного виступу, джерело отримання інформації (наприклад, "Від нашого власного кореспондента") та ін. Внутрішній підзаголовок − назва розділу, частини великого тексту.

Важливу роль відіграє рубрика, яку зазвичай розміщують над основним заголовком (тоді її іноді називають "надзаголовком") або збоку від нього. Зазвичай вона вказує на розділ або тематичний блок газети, де розміщують текст або ілюстрацію (тематична рубрика). Але рубрику використовують і для уточнення жанру публікації [27].

Іноді для об'єднання матеріалів, що займають цілу смугу або більшу її частину і присвячених загальній темі, використовують шапку, як би накриваючи зверху всі публікації, що стоять під нею.

Заголовки застосовують окремо або в поєднанні один з одним. Нерідко вони утворюють заголовний комплекс, до якого входять заголовки різних типів. Головний, звичайний заголовок дає уявлення про зміст публікації. Підзаголовок конкретизує зміст заголовка. Рубрика визначає тематичне спрямування чи характер тексту. Нерідко до них приєднується так званий лід − перший вступний абзац публікації, що містить опорний факт повідомлення. Такий заголовний комплекс дає читачеві достатнє уявлення про тему і зміст тексту [2].

В. Іванов вважає, що кращі газетні заголовки повинні мати такі властивості:

·                   максимальну інформативність;

·                   об’єктивне відображення тематичного змісту тексту;

·                   самобутність і оригінальність;

·                   структурну завершеність та інтонаційну виразність;

·                   публіцистичну гостроту і експресивність, виразність почуттів, думок;

·                   точність термінів.

Також він зазначає, що призначенням газетного заголовка:

1) зацікавити читача, бо найперше, що впадає в око читачеві, це  заголовки;

2) стисло й виразно донести  до читача головну ідею (зміст) публікації;

3) привернути увагу читача до газетного матеріалу.

Гарний газетний заголовок виражає єдність форми і змісту матеріалу; забезпечує актуальність і конкретність публікації; передає ставлення автора і редакції до описуваних подій; підкреслює значення повідомлюваного факту і активно впливає на читача.

Існують такі види газетних заголовків: основні (головні): привітальні ("З Новим роком!"), закличні ("Більше світла!"), узагальнюючі ("Досвід − наше багатство"), інформаційні ("Солодкий подарунок"); підзаголовки; внутрішні підзаголовки; рубрики; шапки [3].

Я вважаю, що вплив заголовка на читача значною мірою залежить і від його технічного оформлення − розміщення на газетній шпальті і постановки над текстом, збоку від нього або навіть у його центрі, від можливого його поділу на рядки, величини і яскравості заголовка − вибору гарнітури титульного шрифту, його кегля, насиченості та інших характеристик.

У процесі редакційної практики виникли своєрідні стереотипи використання заголовків різних жанрових публікацій різних типів. Так для новинних інформаційних заміток характерно винесення в заголовок опорних фактів, цифрових даних і тому подібних даних. Наприклад: "Зіткнення автобуса з поїздом", "Два кандидати на один пост" тощо. Заголовки інтерв'ю часто являють собою цитату з відповіді інтерв'юється на запитання журналіста. Наприклад: "Економічні міфи не вічні" (з інтерв'ю з економічним радником президента). Для репортажів, замальовок, нарисових публікацій характерні образні заголовки, використання в них прислів'їв, приказок і тому подібних оборотів. Наприклад: "Зірки і Чумацький шлях" − заголовок нарису про ветерана Великої Вітчизняної війни, "Ігри з плаваючим Кашпіровським" − заголовок репортажу про зустріч журналіста з мешканцями дельфінарію [2].

Однак, обираючи занадто образні, ускладнені заголовки, газетні оформлювачі нерідко роблять помилку: змагаючись в оригінальності заголовків, вони досягають зворотного ефекту. Переглядаючи свіжий номер газети, читач може відмовитися розгадувати незрозумілі йому заголовки і пройти повз важливих публікацій. Газетний заголовок повинен бути зрозумілий будь-якому читачеві − про цю вимогу не можна забувати ні журналістові, зайнятого пошуком назви для свого твору, ні співробітнику редакційного секретаріату, що готує цей текст до публікації [2].

Стиль заголовків у газеті − одна з її відмінностей від інших періодичних видань. Цей стиль не слід змінювати протягом досить тривалого часу. За стилем заголовків публікацій, як і за іншими особливостей дизайну видання, постійний читач може впізнавати свою газету, навіть не дивлячись на її назву [28].