Структура номера газети

Не будучи в змозі конкурувати з телебаченням і радіо в повідомленні оперативних новин, газета зосередилася на їх коментуванні, на первинному аналізі ситуацій і проблем та прогнозуванні їх розвитку. До безперервного потоку оперативної інформації, що поставляється телебаченням, радіо і мережевими виданнями, газета приєднує порціонну інформацію, одержувану читачами через певні проміжки часу, і супроводжує її аналітичним коментарем. Вона завжди існує у потоці часу, розставляючи в ньому своїми номерами пам'ятні стовпи. Газета − дзеркало свого часу, з яким рухається і розвивається. Не випадково, вивчаючи будь-який період історії, дослідники звертаються до комплектів газет у пошуках на їх сторінках інформації про факти, події, виступи, що характеризують час, який їх приваблює. Газета зберігає аромат часу, який вона відображає.

Це пов'язано з керівною її перевагою в порівнянні з іншими ЗМІ − з матеріальним паперовим аркушем. Папір, на якому надрукована газетна інформація, а в майбутньому інші матеріальні замінники паперу, забезпечує довготривалу збереженість змісту номера друкованого періодичного видання. Газету можна прочитати повністю або частково, скласти її, сховати в стіл або в портфель і принести додому і там дочитати її до кінця. Номер газети можна передати для читання рідним або сусідові, покласти його в архів і перечитати через будь-який час, поки він зберігається. Його можна переслати поштою товаришеві і потім отримати його тим же шляхом назад. Подібного ефекту "відкладеного читання" поки що неможливо добитися ні на телебаченні, ні на радіо. Можна, звичайно, зберігати плівки з теле - або радіозаписом, але для їх відтворення потрібна відповідна апаратура. Те ж відноситься і до мережевих видань. З цим же пов'язана і інша перевага газети: для отримання інформації, що в ній міститься, не потрібно ніяких додаткових приладів або інших пристроїв: радіоприймача, телевізора або комп'ютера. Вона зручна у використанні, сприймається "сама по собі" − повністю або частково, в результаті перегляду заголовків публікацій, а також подальшого читання текстів. До того ж газета містить всю інформацію, яка може бути сприйнята читачем: він сам визначає характер і темп читання газети. Це можливо також при зверненні до мережевого видання, але виключено при зверненні до телебачення чи радіо, де темп передачі інформації задається диктором або редактором.

У кожного засобу масової інформації зараз зберігається своє місце в їхній системі, своє призначення. Разом вони виробляють комплексний, об'єднаний вплив на людину й масову аудиторію. У перспективі, з подальшим розвитком нових технологій, можливе виникнення мультимедіа − засоби масової інформації, що об'єднують можливості нинішніх елементів системи ЗМІ, в тому числі й газети [2].

Щорічний огляд глобальних тенденцій преси був представлений Тімоті Болдінгом 1 грудня 2009 на об'єднаній сесії Всесвітнього газетного конгресу та Міжнародного форуму редакторів в Хайдарабад (Індія). Опитування WAN-IFRA показав, що глобальний тираж газет виріс в 2008 році на 1,3%, а за п'ять років - майже на 9%. Деякі з основних моментів виступу:

·                   По всьому світу газети щодня читають 1,9 млрд. людей, або 34% усього населення; Інтернетом користуються 24%.

·                   Найбільшим газетним ринком у світі є Індія, де щодня продається 107 млн. примірників газет. На Індію, Китай і Японію проходиться більше 60% газетних продажів у світі, в той час як на США − 14%. "Хоча в деяких регіонах тиражі не показують зростання, газети продовжують залишатися глобальним мас-медіа з охопленням 34%, з яким треба рахуватися", − говорить Болдінг.

·                   З продажу на 1000 дорослого населення лідирує Японія з показником 612 екземплярів; за нею йдуть Норвегія (576) і Фінляндія (482).91% японців продовжують щодня читати газети − приголомшлива цифра для такого технологічно просунутого суспільства [18; 19].

Таким чином, газета пройшла величезний шлях, щоб з'явитися перед нами у такому вигляді, у якому ми її знаємо. За цей час вона багато змінювалась, зростала, удосконалювалася, завдяки чому і зайняла своє місце у системі ЗМІ, яке до цих пір є, як для мене, найнадійнішім.

Отже, газета пройшла п’ять складних етапів свого розвитку:

1) період пражурналістики − виникнення первинних способів, засобів, методів, а потім і систем передачі та розповсюдження інформації: спочатку інформація передавалася у фіксованій усній формі, її заучували гінці й посли, глашатаї;

2) поширення грамотності (зростання  кількості університетів, відкриття шкіл приводили до появи грамотної аудиторії, здатної отримувати письмову інформацію) та початок виготовлення паперу (його робили, переробляючи ганчір'я);

3) поява в Європі перших справжніх  газет: посилення буржуазії та  формування капіталістичного суспільства − виникає ринок друкованих періодичних видань;

4) розквіт журналістики в капіталістичному  суспільстві та охоплення у  всього світу масовими друкованими  періодичними виданням;

5) виникнення нових засобів масової  інформації, поява нових технологій (комп'ютерів, Інтернету). Газета − перший, найстаріший засіб масової інформації. Протягом більше чотирьох століть її історії вона, поряд з журналом, залишалася незамінним джерелом інформації для багатьох мільйонів людей. З прискоренням технічного прогресу їй вже треба було конкурувати з радіо, телебаченням та Інтернетом − усі вони разом утворюють систему засобів інформації. Положення газети в суспільстві серйозно змінилися. Із розвитком цієї системи почастішали пророкування неминучості зникнення старих − друкованих періодичних видань. Газета не померла, вона зуміла пристосуватися до нової ситуації: зі зміною умов її існування вона сама змінилася, показавши гнучкість і здатність пристосовуватися. До безперервного потоку оперативної інформації, що поставляється телебаченням, радіо і мережевими виданнями, газета приєднує порціонну інформацію, одержувану читачами через певні проміжки часу, і супроводжує її аналітичним коментарем. Вона завжди існує у потоці часу, розставляючи в ньому своїми номерами пам'ятні стовпи. Газета зберігає аромат часу, який вона відображає. Щорічний огляд глобальних тенденцій преси був представлений Тімоті Болдінгом на об'єднаній сесії Всесвітнього газетного конгресу та Міжнародного форуму редакторів в Хайдарабад (Індія). Він зазначив, що". по всьому світу газети щодня читають 1,9 млрд. людей, або 34% усього населення; Інтернетом користуються 24%".

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Типологічні особливості газети

 

Успіх діяльності газетної редакції залежить не тільки від її правових та економічних засад. На неї впливають й інші фактори. У тому числі типологічні особливості газети.

Під типом друкованого періодичного видання звичайно розуміють сукупність його характеристик, якими воно відрізняється від інших видань. Цей тип включає характеристики як змісту видання, тематики його публікацій, так і його дизайну, зовнішньої особи. Дослідники типології ЗМІ згодні з тим, що найважливішими чинниками, що визначають типологічні особливості газети, є, по-перше, мета видання та її концепція і, по-друге, її читацька аудиторія [2].

Відомий німецький журналістиколог Отто Ґрот, автор семитомного дослідження "Непізнана культурна сила. Основи газетної науки (періодики)", виділив такі чотири конститутивні ознаки газети:

1) періодичність виходу в світ;

2) універсальність змісту;

3) актуальність інформаційних повідомлень;

4) гласність у подачі новин [15].

2.1 Типологічні ознаки газети

 

Типологічні ознаки − це властивості, показники, складові внутрішні структури типу як моделі.

Типоформуючі ознаки − це ознаки соціального об'єкта, на основі яких їх можна вважати носіями різних типів досліджуваного явища [5].

Не менш широкий і різноманітний спектр газетних видань, типологічні ознаки яких формуються під впливом різних інтересів і відповідних запитів їх аудиторії. Це спортивні газети − для любителів спорту і спортсменів, періодика для любителів літератури і різних видів мистецтва, видання для туристів та ін. Зростаючу типологічну групу становлять видання, орієнтовані на малі соціальні спільності всередині нашого суспільства. Це сімейні газети, для батьків тощо.

Значно більш широку читацьку аудиторію охоплює конфесійна періодика. Пов'язані з нею газети представляють різні конфесії і церкви і відповідають інтересам їх читачів-віруючих.

Широке поширення в нашій країні отримала і екологічна преса. Видання, що входять до цієї групи, відіграють чималу роль в організації захисту природи нашої країни від згубної дії на неї промислових і енергетичних підприємств [2].

На типологічний вигляд газети впливають соціальні характеристики її читацької аудиторії. До них відноситься її спеціалізація за професією читачів, родом їх занять. Відповідно до цього визначаються типологічні ознаки спеціалізованої аграрної періодики − загальноукраїнських і регіональних газет для працівників сільського господарства.

Спеціалізація газетної періодики охоплює широке коло різних професій і спеціальностей, які представляють весь спектр діяльності громадян нашої країни. У систему українських газет входять видання для інженерів і робітників різних галузей промисловості, для вчителів, медиків, працівників торгівлі, транспорту та ін. Важливим елементом цієї системи є військова періодика − газети для представників різних видів збройних сил. Так само як економічні і ділові газети, до яких звертаються бізнесмени, підприємці, керівники підприємств у різних галузях економіки [2].

Усе вищесказане говорить про те, що газета прекрасно адаптується до навколишньої її дійсності, намагається знайти спільну мову з будь-якою аудиторією, що робить її "найкомпроміснішим" з усіх видів ЗМІ.

На думку Е. Корнілова, існують різні підходи до визначення типоформуючих факторів. Він вже зробив спробу виявити загальні позиції дослідників історії журналістики, встановити обсяг основоположних понять, уніфікувати деякі категорії, що увійшли в науку про друк у зв'язку із застосуванням типологічного методу [9].

Дослідники відзначають, що важливо виділити як мінімум три складові частини в сукупності типоформуючих ознак відповідно до приписування цим частинам трьох функціональних ролей. Перша частина відіграє роль прямих безпосередніх характеристик досліджуваного явища. Друга частина описує всілякі умови його існування. І нарешті, третя частина покликана пояснювати існування різних типів цього явища в певних умовах соціальної дійсності [6].

Серед дослідників типології друку існувало два основних підходи при виділенні головної типоформуючої ознаки. Одні вважали цією ознакою характер аудиторії видання, інші − його цільове призначення [6].

А. Бачаров визначає 5 "типологозначимих елементів": цільове (функціональне) призначення видання; предмет або відображення середовища діяльності; родова приналежність; характер аудиторії; характер викладу [12].

А. Акопов на підставі дослідження російської та радянської науково-технічної журналістики виводить 10 "основних типоформуючих ознак":

1) видавний орган;

2) читацька група;

3) завдання і програма;

4) авторський склад;

5) внутрішня структура;

6) жанри;

7) оформлення;

8) періодичність;

9) обсяг (одного номера);

10) тираж (разовий одного примірника). При цьому кожен з названих ознак у свою чергу розбивається на кілька складових. Жодні з перерахованих ознак, узяті ізольовано від інших, на його думку, не можуть претендувати на роль "достатнього", тобто повністю створювати тип періодичного видання, але сукупність десяти ознак дає повне уявлення про тип журналу, структури цього типу, всіх компонентів, що характеризують тип видання. На думку дослідника, одні ознаки безпосередньо впливають на тип видання, зумовлюють його, а інші залежать від нього, треті є видавничої характеристикою [6]. Крім того, А. Акопов виділяє наступні ознаки:

·                   Типоформуючі: видавничий орган; цілі і завдання; читацька аудиторія.

·                   Вторинні: авторський склад; внутрішня структура; жанри; оформлення.

·                   Формальні: періодичність; обсяг; тираж [5].

Згідно з А. Акоповим, на думку ростовських дослідників, навіть знання такої ознаки, як періодичність видання, має істотне значення, бо вона допомагає визначити, наскільки повно матеріали того чи іншого типу можуть охопити й осмислити швидкоплинні події. Московські дослідники по аудиторному типологічному ознакою виділяють різні типи видань, тобто до національних належать:

·                   Масові видання, програми, універсальні або спеціалізовані за функцією; їхня аудиторія включає в себе значну частину населення, що проживає на всій території країни.

·                   "Якісні" видання, універсальні або спеціалізовані за функцією; вони адресовані представникам еліти. У їхньому числі також і ділові, що забезпечують комунікації між представниками бізнесу.

·                   Видання, спеціалізовані за окремими аудиторними групами у промисловості, сільському господарстві, на транспорті, в інших галузях виробництва, освіти, культури, побуту, адресовані представникам різних професій та ін. Вони можуть бути універсальними за функціями або спеціалізовані з цими показниками. У їх числі є й ті, які активно розвиваються в сучасних умовах корпоративні друковані ЗМІ;

газета номер заголовок публікація

·                   Видання бульварного типу. Вони орієнтуються значною мірою на психологію натовпу, її потреби, інтереси, на більш низькі рівні масової психіки;

·                   Для вікових груп: дітей, підлітків, молоді, людей середнього віку, літніх;

·                   Для жінок і/або чоловіків;

·                   Для батьків;

·                   Для малих груп (землеробство, клуб);

·                   Для різних груп віруючих (православні, католики, мусульмани);

·                   Для членів та активу різних партій, профспілкових, молодіжних та інших організацій.

Згідно з Е. Ахмадуліним, московські дослідники відзначають, що "на типологічну диференціацію впливає не тільки різноманітність − різні інформаційні, аналітичні, організаційні − та інші функції друку як творчої діяльності. Сюди ж входять також і комунікативні функції політики, економіки, науки, мистецтва, сфер освіти, виховання, практичної діяльності. На основі цілей різних видів духовного виробництва (наука, література, мистецтво, публіцистика, журналістика та ін.) в масових комунікаціях формуються видання та програми: