Persona Grata: Дмитро Видрін

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Національний університет  «Львівська політехніка»

 

 

 

 

 

 

 

Індивідуальне завдання

з дисципліни «Інформаційно-аналітична діяльність в міжнародних відносинах»

на тему : «ПЕРСОНА GRATA: Дмитро Видрін»

 

 

 

 

 

Виконав:ст. гр. МВ-42

Вовк. Р.А

Перевірив: канд.істор.наук Гулай В.В.

 

Львів-2013

Завдання:

1. Прізвище ,ім’я та по-батькові політичного експерта, аналітика.
2. Освіта
3. Місце роботи та посада.
4. У яких (президентських, парламентських) виборчих кампаніях та у якій ролі приймав участь.
5. Порівняльна характеристика 3-5 позицій (оцінок) із внутрішньополітичних питань під час різних кампаній із зазначенням дати та джерела.
6. Порівняльна характеристика 3-5 позицій (оцінок) із зовнішньополітичних питань під час різних кампаній із зазначенням дати та джерела.
7. Наявність інформації про наміри чи участь в парламентській виборчій кампанії 2012 р.
8. Приклад останнього інтерв’ю, статті із зазначенням джерела.
9. Інша інформація.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  

   

   Дмитро́ Гна́тович Ви́дрін (25 травня 1949, місто Назрань, Інгушетія, Росія) — український політик, політолог та політтехнолог. Кандидат філософських наук (з 1984).

Народився 25 травня 1949 р. у с. Назрань  Чеченської Автономної Республіки (Росія). В 1972 р. закінчив філософський факультет  Київського університету ім.Т.Шевченка за спеціальністю «викладач філософських дисциплін та суспільствознавства». Кандидат філософських наук. Директор Європейського інституту інтеграції та розвитку, автор і співавтор понад 500 робіт з філософії, політології та міжнародних відносин.

Після закінчення університету Дмитро Видрін працював інженером Інституту  кібернетики Академії наук України (АНУ) і кореспондентом газети «Комсомольское знамя». З 1976 р. - науковий співробітник Інституту філософії АНУ. 1987-1991 рр. - викладач, завідувач кафедри політології Київського інституту політології і соціального управління. В вересні 1991 р. - голова Міжнародного інституту глобальної та регіональної безпеки. 1994-1996 рр. - радник Президента Леоніда Кучми з питань внутрішньої політики. В 1997 р. Дмитро Видрін став одним з керівників Південноукраїнського економічного союзу. 2000 р. - президент медіа-корпорації "Ведомости". 2002 р. - заступник голови партії «Яблуко» (голова - Михайло Бродський). 2006-2007 рр. - народний депутат від БЮТ. Після відходу від Юлії Тимошенко Дмитро Видрін примкнув до Партії вільних демократів Михайла Бродського. 27 березня 2009 р. Президент Віктор Ющенко призначив Дмитра Видріна заступником секретаря РНБО. З 2011 р. - позаштатний радник Президента України. 

На вибори Верховної Ради 2002 року він пішов як заступник  голови політичної сили, але «Яблуку» не вдалося подолати прохідний бар'єр - не вистачило голосів виборців.

На парламентські вибори-2006 політик пішов разом Із Блоком Юлії Тимошенко і вперше отримав  мандат народного депутата України V скликання (№ 92 виборчого списку). З травня 2006 року був членом фракції  БЮТ, з липня 2006-го був обраний головою підкомітету з питань глобальної безпеки і сталого розвитку Комітету Верховної Ради по закордонних справах. 

У березні 2009 року Президент  Віктор Ющенко підписав Указ про призначення  Д. Видріна на посаду заступника секретаря  Ради національної безпеки і оборони  України. 28 грудня 2010-го відповідними Указами  глави держави Віктора Януковича  був звільнений із РНБОУ і тут  же призначений позаштатним радником Президента.¹

Дмитро Видрін присвятив  багато своїх публікацій питанням внутрішньої  політики України. Не одна його стаття присвячена корупції та боротьбі з нею.

18.12.2009 11:51 «Якщо корупцію  припинити, то країна зупиниться  – Видрін» В даній статі  Дмитро Видрін зазначає що  корупція в Україні вмонтована  в державний механізм, без неї  ніщо не працює. І якщо зупинити  корупцію, то країна «зупинеться», бо ніхто не буде знати як вирішити свої проблеми в прокуратурі, судді, міліції, школі, вузі. “Корупція стала раковою пухлиною, яку треба видаляти хірургічним методом”, - упевнений політолог. «…Нас усіх зробили співучасниками корупції - на дорогах, у ЖЕКах, державних установах ми відкуповуємося».²

11 січня 2011, «Д.Видрін: подолати корупцію серед українських чиновників можна методом "батога та пряника"» На думку політолога придушити корупцію в Україні можна методом покарання чиновників, які проштрафились та заохочення добросовісних можновладців. За його словами, це два головних способи боротьби з корупцією у світі. «У світі все відбувається за законами людської психології. На людину завжди діють два стимули – батіг та пряник. Батіг показали, тепер треба буде показати пряник, а інших способів людство не вигадало», - відзначив Видрін. Він зазначає, що одними покараннями зниження корупції не досягти, а якщо застосувати другий спосіб, заохочення тих, хто не крадуть- будуть шанси досягнути оптимального європейського рівня.³

21.04.2009 «Видрін пропонує  запровадити для чиновників «довгі»  соцпакети» На думку Видріна, для подолання тотальної корупції в країні необхідно використовувати світовий досвід: «Наприклад, методи боротьби з корупцією, якими користуються американці, а саме - «довгі» соціальні пакети, які анулюються для чиновника, якщо він був помічений в корупції. Умовно кажучи, ти можеш за двадцять років напрацювати колосальний соціальний пакет, який забезпечить потім тебе і твоїх родичів, а за один хабар у сто доларів ти можеш втратити все, що було напрацьовано за двадцять років», - зауважив він. Д.ВИДРІН вважає, що треба шукати інструменти боротьби з корупцією на всіх рівнях, в тому числі на законодавчому, культурологічному тощо.⁴

Дмитро Видрін вважає корупцію важливою проблемою українського суспільства. Повністю викоринити корупцію в Україні неможливо, як і в будь-якій іншій країні, проте з нею треба боротись, і при цьому використовувати досвід розвинутих країн, які в цьому питанні досягли успіху.

Тема зовнішньої політики України також цікавить Д. Видріна, а саме перспектива членства України в ЄС, НАТО та співпраця з Росією.

12.08.2006 «Вступление в НАТО Украине не грозит» На питання «Будет ли это новый Кабмин двигаться - или пытаться двигаться - к вступлению в НАТО?» Дмитро Видрін відповів, що відверто кажучи до перспективи вступу України в НАТО в нас серйозно ніхто не відноситься, навіть ті хто займається вступом в НАТО. Високопоставлені люди в Україні знають, що це проблема далекого майбутнього, або взагалі не торкається української еліти, тому що вступ в НАТО нам не загрожує. На інше запитання щодо зближення з Росією політолог відповів, що політична еліта в Україні егоїстична і переслідує виключно свої корисливі цілі. І якщо вони співпадають з політикою Заходу – це називається «західним вектором», якщо з політикою сходу – «східним вектором». «…либо украинский и российский чиновники вместе крадут украинский газ, либо украинский чиновник при помощи европейского чиновника крадёт гранты и дешёвые кредиты.»⁵

28.03.2013 «Украина не может, Россия не хочет» Про співпрацю України та Росії Дмитро Видрін висловлюється так: «Украина не может, Россия не хочет». Україна «не може», тому що зараз знаходиться у точці «Лагранжа» між Росією та Європою, і приваблюють вони майже однаково. І в такому стані ми будемо залишатись до того часу, поки одна з сторін не запропонує дещо нове, нові можливості, перспективи навряд вдасться зрушитись в одну чи іншу сторону. А чому Росія «не хоче»? Тому що російська еліта не хоче зрозуміти що в сучасному світі головне – « это столкновение и притяжение ценностей, а не притяжение газовых и нефтяных труб…»⁶

«Дмитро ВИДРІН: Сусіди добрими  не бувають» Ця стаття присвячена вступу України до ЄС та НАТО. Видрін висловлює свою думку так, що ЄС готове прийняти Україну, проте Україна ще не готова до вступу в ЄС. Для того щоб ЄС серйозно сприйняв спроби України вступити в союз, нам потрібно виконати низку критеріїв. Серед цих критеріїв є передусім прозорість економіки, податкової сфери, бухгалтерії. Важливим моментом також є критерії, які визначають рівень життя. Можна подавати заявку, але вона буде виглядати смішною, поки ми не забезпечимо відповідного рівня і відповідної якості життя за мінімальними стандартами ЄС. «…думаю, спочатку треба бути готовому до подання заявки, а вже тоді демонструвати своє офіційне бажання членства.» - говорить Дмитро Видрін. На його думку розпочинати свою інтеграцію з ЄС потрібно зі вступу України до НАТО. «Північноатлантичний альянс - це наче двері в ЄС і тренувальний майданчик для стрибка в євроструктури.» Тому вступ в НАТО зараз значно реальніша перспектива, ніж вступ в ЄС «…лише після її реалізації можна буде думати про ЄС». (Додаток 1)

Щодо парламентських виборів 2012, то Дмитро Видрін не брав участі у  них. Він лише давав оцінку їх проведення, висловлював свою думку щодо результатів  виборів та роботи новообраного парламенту.

 

 

Додаток 1

Дмитро ВИДРІН: Сусіди добрими не бувають

З початком нового року Міністерство закордонних справ оприлюднило  план робіт на цей рік, який стосується основного напряму зовнішньої діяльності нової влади - євроінтеґрації. Окрім  виконання традиційного плану Україна - ЄС, заплановано також продовжувати переговори щодо вступу до Світової організації  торгівлі та створення зони вільної  торгівлі між Україною і ЄС. У  контексті цього МЗС сподівається, що активізується переговорний процес щодо вступу до ЄС. Ці плани - ніби жуйка, яка давно втратила будь-який смак, і жують її через звичку жувати. Чому? Тому що ці перспективи та плани  не декларують нічого нового і нічого такого, що б реально наблизило  Україну до ЄС. У планах так і  не з'явився пункт принаймні про  подання заявки на вступ. Про те, що стоїть за планами та заявами, та про перспективи України в  ЄС "Поступ" розмовляв з Дмитром  Видріним - директором Європейського  інституту інтеґрації та розвитку.

- Пане Дмитре, незважаючи  на те, що Україна вже понад  десять років заявляє про європейський  шлях, вона досі навіть не подала  заявки на вступ. Чому?

- Процедура подання заявки  є досить складною. Вона містить  виконання низки критеріїв, реалізація  яких, власне, й дозволяє подавати  заявку на вступ до ЄС. Серед цих критеріїв є передусім прозорість економіки, податкової сфери, бухгалтерії. Важливим моментом також є критерії, які визначають рівень життя. Можна подавати заявку, але вона буде виглядати смішною, поки ми не забезпечимо відповідного рівня і відповідної якості життя за мінімальними стандартами ЄС. Тому, думаю, спочатку треба бути готовому до подання заявки, а вже тоді демонструвати своє офіційне бажання членства.

- Але якщо порівнювати  рівень життя в Туреччині та  Україні, то шанси принаймні  подати заявку в нас все-таки  є...

- На жаль, все ж таки  ні. Прибуток на душу населення  в Туреччині зараз удвічі більший,  ніж в Україні. То інша справа, що там великий розрив між  бідними і багатими. Якщо 1991 року, коли тільки-но розвалився СРСР, рівень доходів в Україні на  душу населення був у півтора  рази вищим, ніж у Польщі, то  нині у нас ця цифра втричі  нижча, ніж у нашого західного  сусіда. Навіть у тих країнах,  які нині вважають малорозвиненими,  прибуток на душу населення  більший, ніж в Україні. 

- МЗС заявляє, що основною  метою на цей рік є домагатися  членства в ЄС та НАТО. Наскільки  можливо втілити в життя ці  плани? 

- Розпочинати треба, звісно, зі вступу в НАТО, що, зрештою,  вже і робиться. Північноатлантичний  альянс - це наче двері в ЄС  і тренувальний майданчик для  стрибка в євроструктури. У  НАТО приймають після спільного  рішення загальним консенсусом,  і кожна країна незалежно від  території та кількості населення  має вирішальний голос у НАТО. І тому не дивно, що такі  країни, як Угорщина чи Польща, спочатку увійшли в НАТО, а  вже тоді до ЄС. Тому, думаю,  вступ у НАТО для нас значно  реальніша перспектива, ніж вступ  у ЄС. Лише після її реалізації  можна буде думати про ЄС. Тим  паче, що з огляду на події,  які розвиваються останнім часом,  після глобального розширення  європейської спільноти, треба  побачити, що буде відбуватися  з самою цією організацією. Чи  ухвалять Конституцію ЄС, чи запрацює  єдина грошова одиниця? Адже деякі країни вже планують проводити референдуми щодо повернення національної валюти.

- Україна домагається  сусідського статусу з особливими  повноваженнями в ЄС. Що дає  такий статус?

- Мені особисто такий  статус дуже не до вподоби.  Адже сусіди добрими не бувають.  Проте в нинішніх умовах це  єдине, що нам залишається.  Такий статус дає перспективи  та моральну підтримку. Крім  того, сподіваюся, що ми вступимо  в СОТ у найближчі кілька  місяців і поступово почнемо  адаптуватися до європейських  ринків.

- Наскільки реальним для  України є входження до ЄС  однією хвилею з Туреччиною?

- Це нереально. Про  це треба було думати шість-сім  років тому. Зараз ми вже запізнилися,  і доведеться чекати наступної  хвилі розширення.

- Але якщо розглядати  варіант, що Туреччина ввійде  до ЄС без України, то досить  реальним є те, що вектор розширення  ЄС зміниться в південному  напрямі...

- Можна розглядати будь-які  гіпотези, і всі вони можуть  виглядати реальними. Проте проблема  не лише в ЄС, але й у самій  Україні. Якщо наступні два-три  роки Україна продемонструє високі  стандарти, готовність вступу  до ЄС, то перспективи виглядатимуть  значно реальнішими. Річ не  в тім, що ми хочемо від  ЄС, а в тому, що ми можемо  дати Європі. Якщо ми йдемо  лише з проханням навчити нас  чогось та допомогти, то це  одна справа. Але якщо ми йдемо  з пропозицією нових технологій, зокрема в галузі економіки,  у соціальній, навіть духовній  галузях, то на нас дивитимуться  крізь призму зовсім інших  окулярів. Головне - йти в ЄС  не з простягнутою рукою, а  з готовими цікавими пропозиціями. Якщо вони у нас будуть, то  й будуть шанси приєднатися  до Євросоюзу.