Маніпулювання інформацією у ЗМІ

1) прийом зміни  фокуса уваги в часовому просторі: блокування думок про минуле, орієнтація людини, групи, мас на позитивний результат (розв'язання нагальної проблеми) на сучасному етапі і в майбутньому; перенесення фокуса уваги об'єкта впливу зі спроб змінити поведінку інших на те, що він самостійно може зробити для поліпшення ситуації;

2) прийом імперативної персеверації (лат. persevere - вперто роблю): неодноразове повторення жорстким, гіпнотичним голосом певного твердження. У політичній сфері найчастіше вживаються гасла-обіцянки ("коли моя політична сила прийде до влади, то вже в перший місяць ми зробимо..."). В основі цього прийому лежить спекуляція на схильності значної частини людей підкорятися батьківській волі, яку імітує маніпулятор упевненим голосом та інтонацією;

3) прийом "зв'язки": штучне умонтування необхідної інформації, потрібного відеоряду в позитивний чи негативний контекст залежного від мети, яку ставить перед собою маніпулятор. Мовою НЛП цей процес зветься "якірне позиціонування через уведення в синонімічний ряд";

4) прийом "розкручування": навмисна зміна рівня або масштабу розгляду проблеми чи суперечності. Цей прийом є одним із найпоширеніших технологій у нейролінгвістичному програмуванні, ефективним способом роботи із семантичним простором людини, групи, мас. У разі його застосування аналізований предмет (ситуація, діяльність, проблема тощо) залежно від цілей "розкручування" зменшується, зростає або переводиться в паралельну площину з метою звуження чи розширення "карти". Це дає змогу ініціаторові впливу отримати необхідну реакцію (активність або пасивність).У нейролінгвістичному програмуванні застосовуються три типи "розкручування", здатні активізувати діяльність людини, групи, мас: а) "розкручування вгору", яке дає змогу різко, до вищих цінностей, підсилити мотивацію на зміну (поштовхом може бути питання: "Якщо ви цього досягнете, то що зможете зробити?"); б) "розкручування вниз", що сприяє визначенню конкретних перешкод та способів виконання задуманного, в) "розкручування вбік", яке уможливлює використання аналогії, чужого досвіду для розв'язання проблеми

5) прийом рефреймінгу  (зміни) контексту: стимулювання здатності людини, групи, мас поглянути на поведінку чи подію під іншим кутом; зміна контексту на такий, у якому те, що пов'язане з проблемою, постає як певний позитив, цінність. Цей прийом базується на тому, що конкретне переживання, поведінка, подія мають здатність набувати різного змісту й зумовлюють неоднакові наслідки відповідно до контексту. В його основі -з'ясування питання, коли і в якій ситуації таку поведінку чи подію можуть кваліфікувати як позитивну. Політичні маніпулятори використовують прийом рефреймінгу контексту в ширшому діапазоні, ніж психотерапевти: залежно від політичної доцільності вони можуть уміщувати інформацію про поведінку (подію) не лише в позитивний, а й у негативний контекст. Наприклад, назва статті в опозиційній пресі "Страйк шахтарів - це форма активної та ефективної боротьби за власні соціальні права" на противагу офіційній публікації (після певного рефреймінгу контексту) - "Черговий страйк шахтарів - це руйнівний удар по економіці країни за наростаючої кризи";

6) прийом рефреймінгу  змісту: зміна значення змісту поведінки, події без зміни контексту. Скажімо, залежно від того, яку політичну силу репрезентує джерело інформації, значне поповнення партії С молоддю можна кваліфікувати як "віру підростаючого покоління в ідеали цієї партії, формування надійного стартового майданчика для прориву на майбутніх виборах" або як "вияв занепаду партії С, від якої відвернулися справжні професіонали та зрілі політики через непослідовність і суперечливість реалізації партійної платформи";

7) прийом рівності: відмова від спілкування шляхом боротьби за домінування, підкорення та перехід до принципу рівності. Цей енелпістський прийом, який ефективно діє в сімейній психотерапії, політичні маніпулятори часто використовують своєрідно, практично навпаки. Оскільки рівності, злагоді сприяють повна, об'єктивна інформація та демонстрування спільності інтересів учасників комунікаційного контакту, своє завдання маніпулятор убачає в тому, щоб: а) гранично звузити канал достовірної Інформації; 
б) поширити деформовані, неправдиві повідомлення; в) максимально наголосити на відмінностях партнерів чи опонентів по спілкуванню;

8) прийом псевдовибору: створення штучної ситуації, котра дає змогу маніпуляторові уникнути етапу агітації, переконання. Банальне питання: "Ви за кого будете голосувати: за лідера партії А чи партії 6?" - знімає інші "критичні питання": "Чи є альтернативні підходи партій А і Б?";

9) прийом припущення, імплікації (лат. implico - тісно зв'язую): формування думки в такий спосіб, щоб пропустити момент доказу. Зразок передвиборчої обіцянки: "Після виборів представники нашої партії в парламенті обов'язково зроблять все для того, щоб у вашому районі (місті, селі) було збудовано дорогу (завод, бібліотеку), про яку ви просите зараз" (заявляють так, ніби ця політична сила вже в парламенті); зразок рекламного агітаційного плаката: "Чим нам подобається лідер X?" (виявляється, він нам уже подобається);

10) прийом "закладання  міни" в підрядному реченні: формулювання та позиціювання думки, спрямованої на підсвідомість, не в головному, а в підрядному реченні з подальшим закріпленням (після паузи) в кількох наступних реченнях. Наприклад: "Якщо ти вже вирішив іти голосувати, то, на мою думку, твоїм поглядам найбільше відповідає лідер партії/⁷ - Ну не подобається він, є багато інших... Теж заслужені, теж відомі... Але ти помітив, які гарні вуса в лідера партії Д, як гонорово він говорить...";

11) прийом умонтованих  пресупозишй: органічне вплітання в контекст речення певного твердження (пресупозиції), яке не змінює свого змісту навіть за умови переформулювання цього речення як заперечного: "Це добре, що ви підтримуєте політика А"; "Це погано, що ви підтримуєте політика"

12) прийом створення  "психічних вірусів": "психічний вірус" - це інформація, що існує у свідомості людей, може суттєво впливати на перебіг певних подій і має тенденцію до самовідтворення, самопосилення й самопоширення. До найпростіших "психічних вірусів" належать чутки, мрії, міфи, анекдоти. Мотивацією для їхнього поширення є простий обмін емоціями у спілкуванні для створення ситуації зацікавлення. Складнішими "психовірусами" виступають релігії, ідеології;

13) прийом зміщення  фокуса уваги: перенесення в процесі спілкування уваги слухача (слухачів) з основних проблем на деталі. Складається враження, що проблеми "ніби розв'язані", і це сприймається як таке, що не підлягає жодному сумніву. Наприклад, політик стверджує: "Після виборів наша політична сила буде ще обирати, з ким їй утворювати коаліцію, адже ми хоч і невелика партія, але будемо володіти "золотою акцією". У цьому вислові слухачеві нав'язують думку, що партія, яку представляє політичний промовець, без сумніву, буде в парламенті; фокус уваги зміщено на подальші її перспективи;

14) прийом трюїзмів (англ. truth - правда): використання техніки, яка викликає у співрозмовника бажання погодитись, що різко знижує його здатність до свідомого спротиву й уможливлює вплив на підсвідомість; навіювання під "овечою шкурою" трюїзму потрібної для маніпулятора ідеї ("Я чув, що чимало людей у регіонах підтримують партію N"; "Напевно, представники партії N швидко розв'язують соціально-економічні проблеми населення"; "З огляду на це, можливо, й мають рацію ті, хто підтримує партію N");

15) прийом конкретного  образу: щоб налагодити контакт (установити рапорт), досвідчений маніпулятор під час спілкування найчастіше вдається до неоднозначних за змістом слів, термінів, оцінок; коли контроль над об'єктом маніпулювання вже встановлено, мова ініціатора впливу стає категоричнішою та конкретнішою: "Якщо ми не приймемо цього рішення, то постраждають діти, жінки, люди похилого віку" (а не просто "люди"); "Наша фракція виступає за те, щоб наступного року було виділено додатково 10 мільйонів гривень на потреби вашої області в соціальній сфері ("10 мільйонів", а не просто "гроші");

16) прийом неодноразового  повторення та виділення ключової  тези: тиражування й акцентування базової тези виступу з метою фіксації її у свідомості та пам'яті співрозмовників. Ключові фрази прийому: "Як я вже зазначав...", "Ще раз...", "Отже, крім мене, ще дуже багато людей нашої партії переконані в тому, що...";

17) прийом слів-команд: спекуляція (гра) на гонорі опонента, його намаганні демонструвати свою професійність та компетентність. Основними словами-командами є "знаєте", "розумієте", які містять виклик: співбесідник, якщо він себе поважає, повинен бути достатньо поінформованим. Фрази, з яких, як правило, починаються ключові елементи застосування прийому: "Ви, напевне, знаєте про те, що...", "Я переконаний, що ви усвідомлюєте, що...", "Я не сумніваюсь, що ви як фахівець розумієте можливі наслідки процесу...";

18) прийом використання  цитат, які націлюють, програмують: уживання в потрібний момент крилатого вислову, який підтверджує думку маніпулятора; виголошення необхідної ідеї, концепції після нечітких слів: "Я не пам'ятаю, хто це сказав, але ці слова мають певну цінність..."; "Я згадую слова одного видатного діяча..." тощо;

19) прийом застосування  метафор і притч: пряме переміщення необхідної маніпуляторові інформації у підсвідомість об'єкта впливу за допомогою специфічного носія - метафори чи притчі. Метафора - це зворот мови, образний вислів поняття, вживання в переносному значенні образного виразу чи слова для описування якогось предмета або явища, схожого з ним за певними ознаками. Оскіпьки метафора - образний вислів, то розуміння її суті, змісту пов'язане з діяльністю правої півкулі мозку, що й забезпечує потрапляння змісту, вислову безпосередньо до підсвідомості об'єкта впливу. Метафора та метафоричні вислови часто є основою притч, які активно використовують у нейролінгвістичному програмуванні. Притча - це коротка алегорична розповідь, яка містить моральне або релігійне повчання (премудрість). Перевагами метафор і притч виступають: а) лаконічність, що дає змогу стисло передати значний обсяг складної інформації; б) легкість для сприйняття, зумовлена наочністю, простотою, емоційністю; в) цілісний, яскравий описуваний образ. Саме тому релігії, духовні вчення проповідуються спрощеною та метафоричною мовою, зрозумілою кожному. 
Для політичного маніпулятора метафора (притча) важлива як засіб, що дозволяє донести необхідну думку (гасло, команду) одразу до підсвідомості людини (групи, мас); каталізатор, здатний простимулювати необхідну дію, поведінку. Прослухавши метафору, притчу, адресат маніпулятивного впливу "цілком самостійно" (принаймні він у цьому переконаний) робить висновок (приймає рішення), запрограмоване маніпулятором;

20) прийом штучного  обмеження вибору: нав'язування партнеру по спілкуванню чи опоненту максимально обмеженого, проте комфортного для маніпулятора "альтернативного" вибору шляхом непомітного, але суттєвого зменшення кількості можливих варіантів розв'язання проблеми. Наприклад: "Що вам більше подобається в лідері X: харизматичність чи толерантність?

5. Приклади успішних кампаній, що стали стали такими за  допомогою маніпуляцій інформацією

Передвиборча кампанія 2010 року Юлії Тимошенко вразила політологів  своєю продуманістю та насиченістю психотехнологіями. Реклама на білбордах, сіті-лайтах та плакатах вздовж міських доріг мала специфіку чіткої спрямованості на підсвідомість виборця. Паралельно з візуальною рекламою, було запущено декілька аудіовізуальних проектів, зокрема створено серію двадцяти секундних рекламних сюжетів під назвою „Новий шлях України починається!”, в яких відображались головні ідеї програми Ю.Тимошенко; випущено серію роликів «Вона –це Україна», де обумовлювалися успіхи уряду кандидата; озвучено п’ять однохвилинних сюжетів, в яких використали зображення з відомих фільмів і дотримались принципу „протиставлення”; демонстрували знятий музичний відео-кліп „Червоне серце”. У своїй роботі я прослідкую використання маніпулятивних технологій у 3 рекламних роликах.

Опис ролику № 1 «Новий шлях України починається!». У відеоряді бачимо декілька зображень кандидатки підряд: перше - крупне зображення кандидата (зліва), яка ставить свічку в церкві (колір одягу білий); друге - зображення кандидата (з права) в церкві (крупно) на фоні ялинки; третє -зображення кандидатки, яка хреститься та уклоняється перед образами; четверте - зображення Ю.Тимошенко, яка промовляєзвернення, на білому фоні, який рухається; п’яте – демонструється напис крупними червоними літерами: НОВИЙ ШЛЯХ УКРАЇНИ ПОЧИНАЄТЬСЯ! Голос за кадром: «Справжній розквіт України почнеться з відродження її душі, віри, культури, правдивої історії, мови, патріотизму. Давайте разом побудуємо з вами саме таку Україну. Україна стане з колін, коли стане на коліна перед Богом».

Озвучення ролику відбувається голосом кандидата на пост Президента України Юлії Тимошенко. Аудіосупровід –приємна повільна мелодія, яка під кінець ролику переходить до високих нот (фанфари та оркестрова музика).У даному відеоролику здійснено наголос на маніпуляціїза допомогою значущих символів – зображення кандидата у церкві. Також таким образом є зображення ялинки у лівому кутку екрану. Останнє створює святковий настрій та асоціюється з приємними відчуттями. Все це дозволяє говорити про застосування значущих символів у ролику, таким чином здійснюється вплив на асоціативну пам’ять аудиторії. Це дає підстави говорити про використання у ролику прийому маніпуляції масовою свідомістю – прийому застосування зорових образів у поєднанні з авторитетом церкви. Найважливіший політичний ресурс – це авторитет, який заснований на традиціях, національній приналежності та культурних або релігійних уподобаннях. Російська (як і українська) православна церква має всі види такого авторитету, виступаючи як захисник національної, культурної та духовної спадщини. Вся політична еліта намагається використовувати вплив та авторитет Православ’я, всіма засобами демонструючи свій тісний зв'язок з церквою, особливо в періоди перед виборами. Політики відвідують богослужіння, запалюють свічки, обнімають Патріарха або інших церковних ієрархів, заявляють про свою віру та говорять про Бога та Православ’я. Таким чином відбувається маніпуляція свідомістю.

У ролику також застосовані універсальні прийоми міфодизайну (при наближенні об’єкта його значущість збільшується, при віддаленні - зменшується). Прийоми використовуються під час усього відеоролику – деякі зображення кандидата у відеоряді ролику наближуються до глядача, деякі – надаються віддалено. Наприкінці відеоролику застосований прийом кольорової контрастності,який є одним з найбільш ефективних засобів привертання уваги аудиторії. Основними кольорами відеоролику є поєднання червоного кольору з білим (напис «Новий шлях України починається!» - червоним кольором на білому). Крім того, кольорова гама ролику виповнена в білому кольорі: кандидатна всіх зображенняхв білому або світлому одязі. З цього приводу слід зазначити, як показують спеціальні дослідження, 80 відсотків кольору та світла "поглинаються" нервовою системою і тільки 20 зором. Між колірним рішенням реклами і природним сприйняттям людини існує певна залежність. Достовірно встановлено, що кожен колір викликає підсвідомі асоціації.