Особливості виникнення держав у різних народів

Цей період характеризується трьома великими розподілами праці:

• відокремленням скотарства від землеробства;
• відокремленням торгівлі від виробництва;
• відокремленням ремесел від землеробства [3, ст. 77].

8. Технократична теорія  говорить, що держава є результатом  розвитку науки й обумовлена  необхідністю регулювання відносин  між: людьми і технікою.

9. Прихильники космічної  теорії стверджують, що державні  інститути занесені з космосу,  створені за участю позаземних  істот.

10. Теорія конвергенції. У  пошуках відповіді на історичну  перспективу розвитку держави  і права чимало дослідників  другої половини XX ст. звертаються  до так званої теорії конвергенції (зближення, сходження). За цією  теорією в ході історичного  розвитку поступово зникають  істотні відмінності між капіталізмом  і соціалізмом і відбувається  їх зближення, злиття. Кожна система  запозичує в іншої усе найкраще  і ліквідує негативні економічні, політичні, правові та інші  моменти своєї державності. Представники цієї теорії, російський емігрант, професор Гарвардського університету П. Сорокін, американський соціолог, економіст, історик X. Ростоу. Певною мірою з цією теорією збігаються погляди відомого українського вченого, народного депутата України професора М. Павловського, який в книзі "Шлях України" обгрунтовує ідею "соціалізованого капіталізму" [12, ст. 95-96].

 

2.2. Історичний розвиток держави і права

З бігом часу щораз більше родів переходять до осілого життя, займаючись землеробством, рибальством, скотарством. Жіноча праця поступово  витісняється чоловічою. З’являється батьківський рід — патріархат. В цей час відбувається перехід від кам'яних знарядь і зброї до металевих. Батьківському роду й надалі притаманні такі риси, як кровна спорідненість, через це виникають — заборона шлюбів всередині роду, спільна власність, свої релігійні обряди, спільне місце поховання, родове ім'я. Дуже важливим був обов'язок взаємодопомоги і тісно пов'язаний з ним звичай кровної помсти. Роди починають об'єднуватись в більші організації — племена.

Для первіснообщинного ладу характерною є як певна організація суспільної влади, так і певні норми поведінки людей. Суттєвою рисою цієї влади є своєрідне самоуправління, тобто відсутність особливого, професійного апарату управління, спеціальної групи людей, яка тільки цим і займається. Кожен рід, плем'я мали свої збори, в яких брали участь усі дорослі члени (чоловіки й жінки) на рівноправних засадах. На цих зборах обиралися вождь, старійшини і воєначальники, вирішувались питання війни чи миру, кровної помсти, прийняття нових членів роду тощо. 
При первіснообщинному ладі існували і певні норми пове-дінки людей, так звані соціальні норми. Такими нормами були звичаї, традиції, які водночас були і правилами спів-життя, і приписами релігійного характеру. Вони встановлю-валися самим колективом, передавалися з покоління у поко-ління (наприклад, поважати старших, виконувати розпоря-дження вождів і старійшин, звичай кровної помсти) [5, ст. 256].

Однією з основних причин виникнення держави став поділ первіснообщинного ладу, соціально однорідного суспільства на соціально неоднорідні групи чи класи з різноманітними, нерідко протилежними інтересами. Як бачимо, на перший план тут виступають соціально-економічні фактори.

Проте в утворенні кожної держави відіграє роль цілий комплекс причин — економічних і політичних, внутрішніх і зовнішніх, бо кожен процес виникнення держав у тих чи інших народів має свої особливості. 
Найдавнішими державами в історії людства були рабовласницькі. Вони виникли в IV—III тис. до н. е. на Близькому і Середньому Сході (Єгипет, Вавілон, Мідія та ін.), потім в інших регіонах земної кулі, а у VIII—VI ст. до н. е.— в Європі (Греція, Рим). Спільними характерними їх рисами були: 
створення держави і права в інтересах вільних людей, своїх громадян, насамперед рабовласників, оскільки тогочасне суспільство поділяється на дві основні антагоністичні категорії (класи) — вільних і рабів.

Феодальна держава і право  виникають у Європі в V—VI і наступних  століттях. Рабовласницька система  і засновані на ній держави  терплять кризу, розпадаються, оскільки рабство стало гальмом соціального прогресу.

Як сам феодальний спосіб виробництва, так і держава та право були прогресивніші порівняно з рабовласницькими.

Характерними рисами держави і права є знову ж таки закріплення соціальної нерівності, наділення феодалів (світських і духовних) залежно від їх рангів всіма правами; закріплення відносин сюзеренітету-васалітету; визнання селян, міщан людьми, але закріплення у праві їх особистої та економічної залежності від феодалів, обов'язку працювати на них, на державу і церкву; монополії феодалів на основні засоби виробництва, на політичну владу [22, ст. 37].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Особливості виникнення держав у різних народів.

На стадії розпаду первісного суспільства в різних народів  світу, незважаючи на певні закономірності, виникли й розбіжності в походженні держави.

Основні шляхи виникнення держави:

• європейський (Афіни, Рим, давньогерманські держави);
• східний, азіатський (Єгипет, Вавилон, Китай, Індія та ін.) [16, ст. 51].

На території Європи (європейський шлях) головним фактором утворення  держави було класове розшарування суспільства у зв'язку з формуванням  приватної власності на землю, худобу, рабів, а головною функцією - економічне регулювання і захист приватної  власності. У результаті розпаду  общин виникла або приватна власність  на землю (Афіни, Рим), або приватне землекористування  при збереженні державної власності (Спарта). Найбільш класичними вважаються три форми виникнення держави: афінська, римська, германська

Афінська форма вважається класичною формою виникнення рабовласницької  держави: вона виникла безпосередньо  з внутрішніх класово-економічних  приватновласницьких суперечностей, що розвинулися в надрах родоплемінного суспільства.

Римська форма полягає  в тому, що процес утворення держави  в Давньому Римі був майже таким  самим, як і в Афінах, за винятком того, що він супроводжувався боротьбою  плебеїв (прийшлого населення) проти  привілеїв патриціїв (римської родової  знаті). Плебеї, що були особисто вільними, не пов'язані з римським родом, мали торговельне і промислове багатство. Боротьбою проти патриціїв за владу вони прискорили розпад родоплемінного устрою та утворення рабовласницької  держави.

Давньогерманська форма - це процес утворення держави у  давніх германців, прискорений завоюванням  варварами значних територій  Римської імперії. На відміну від  Афін і Давнього Риму, де утворилися рабовласницькі держави, у давніх германців  виникла потреба в руйнуванні рабовласницьких порядків і побудові прафеодальних (або ранньофеодальних) держав, що запозичили структуру влади і право Римської імперії, прийняли християнство і пристосували їх до укладу життя німецьких племен.

Шляхом виникнення прафеодальних  держав з первісного ладу відбувався і розвиток держав на території Європи (Ірландія), у Давній (Київській) Русі, в Азії - в арабів. У Київській  Русі формування ранньофеодальної державності  супроводжувалося запрошенням на князювання варягів [16, ст. 68-70].

Східний, азіатський, шлях виникнення держави характерний для багатьох країн Давнього Сходу, Азії, Африки" Південної Америки, Океанії. Його відмінність  від європейського полягає в  тому, що функція економічного регулювання  і захисту приватної власності  не мала великого значення, основною була управлінська функція держави. Причиною цього стали природно-кліматичні умови, що не сприяли розвитку приватної  власності. Перші держави виникли  в зонах поливного землеробства ще в епоху бронзи. Проведення великих  суспільних робіт з будівництва  каналів та інших іригаційних  споруд потребувало збереження сільськогосподарської  общини і суспільної форми власності  на землю. Поступово суспільна власність  перетворилася на державну: держава  привласнювала додатковий продукт, стягуючи натуральну ренту. Приватна власність  не набула істотного значення, оскільки використовувалася праця общинників.

Потреба у спорудженні  та експлуатації іригаційних систем, необхідність їх надійного захисту  створювали природну основу для самостійної  публічної влади. Основою її стала  родоплемінна знать - общинне "чиновництво", що виступало організатором виробництва  і виконувало адміністративні, владно-управлінські функції. Ця особлива група посадових  осіб формувала апарат державної  влади, що панував над підданими, використовуючи примусові методи.

Східні держави - деспотичні монархії - не мали чітко вираженої  класової диференціації, тут держава  стала і організатором виробництва, і правителем над членами громади, їх визискувачем. Родоплемінна знать привласнювала не самі засоби виробництва, а управління ними. Маючи у власному розпорядженні певні матеріальні блага, вона втрачала їх разом із втратою посади. Значення приватної власності, що посідала певне місце в країнах Давнього Сходу, було невеликим. Раби зазвичай були власністю держави або церкви, але не приватних осіб.

Особлива роль була відведена  божественному освяченню влади. Родова знать прагнула зберегти своє становище і владу як такі, що дані Богом. Правитель був носієм Божої волі, посередником між Богом  і людьми. Так відбувався процес сакралізації влади - оголошення її священною, непорушною, недоторканною.

Особливості виникнення держав східного, азіатського, типу можна подати в такому узагальненому вигляді:

• основу економічних відносин становила державна форма власності;
• приватна власність не мала вирішального впливу на економіку;
• державна влада мала деспотичний характер (на чолі - правитель-деспот), застосовувалося насильство;
• управлінські функції виконував могутній чиновницький апарат, сформований з родоплемінної знаті;
• значну частину державного апарату становила спеціальна бюрократія для збирання податків з величезної і комплексної системи зрошення;
• відбулася сакралізація (освячення) влади, що призвела до застою і нерухомості в суспільстві, яке протягом сторіч не розвивалося (не знало сходження по лінії: рабовласництво, феодалізм, капіталізм). Наприклад, незважаючи на те, що держава в Китаї утворилася задовго до європейських держав (Греції і Риму), його суспільство не зазнало змін, окрім зміни царюючих династій, аж до початку XX ст.

Утворення кожної держави  залежить від комплексу причин - географічних, економічних, політичних, соціально-культурних, демографічних, внутрішніх і зовнішніх [18, ст. 312-316].

Висновки

В ідеалі держава повинна  служити кожній людині, створювати всі необхідні умови для того, щоб вона могла максимально виявляти і розвивати свої здібності і  дарування, тому що людина – вища з  усіх світових цінностей. У дійсності  відносини між людиною і державою більш складні і суперечливі. Століттями між людиною і державою складалися відносини відчуження і  ворожнечі. Для раба і підданого рабовласницька і феодальна держава виступала як далека і ворожа сила. Вони не мали прав, а тільки несли обов'язку перед державою і тому не могли стати особистостями. З початком ери капіталізму, відносини між людиною-громадянином і державою круто міняються. Громадянин стає носієм прав і обов’язків, що додають йому автономний, незалежний від держави статус. На державу ж покладається обов'язок захищати і гарантувати ці права і обов’язки.

Держава та право є важливим, об'єктивно закономірним надбанням  людської цивілізації. Світова цивілізація  пройшла довгий шлях розвитку від  примітивних до високоорганізованих  форм співжиття.

На розвиток цивільних  прав і обов’язків великий вплив  зробила ліберально-демократична доктрина, що акцентувала увагу на особистісному  аспекті демократії, на непорушності невідчужуваних прав і воль людини, на обмеженні втручання держави  в особисте життя людини, на можливості людини звернутися зі скаргою на державні органи в незалежний суд. Правда, основ  ідеалізувати відносини між громадянином і капіталістичною державою не спостерігається. І тут виникали антидемократичні (фашистські й авторитарні) режими, що перетворювали людину в придаток державної машини; не завжди держава  захищає людину від убогості, соціальної і національної дискримінації.

Конституція України закріпила  такі взаємини людини і держави, що у цілому відповідають сучасному  розумінню демократії. У демократичній  державі силові органи влади необхідні  для того, щоб будь-яка людина була захищеною від сваволі і  насильства, відчувала своє достоїнство  і виступала, як повноправний партнер держави. Іншими словами, уся міць держави повинна забезпечувати охорону і захист прав особистості.

В першому розділі в  періоді первіснообщинного ладу знайдено ті витоки і корені сучасної розвиненої державності, історичні  передумови та причини виникнення держав.

В другому розділі розглянуті історичні передумови виникнення держави, соціальні засади виникнення держави, а також суть формування державності  в різних умовах.

В третьому розділі наведено основні теорії виникнення держави, які в цілому, дають найбільш повно  і всебічно відповідь на питання, що спричинило виникнення держави.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел та літератури

 

1. Байтин М.Г. Государство и политическая власть. – Изд. Саратовского Университета, 1972.
2. Гегель Г.В. Философия права. – Мысль.– 1990.
3. Энгельс Ф. Происхождение семьи, частной собственности и государства. – М.:1970
4. Основи держави і права: Навч. Посібник / Гусарєв С. Д., Калюжний Р. А., Колодій А.М. та ін.; За ред. Колодія А.М. та Олійника А.Ю. – К.: Либідь, 1997. – 208с.
5. Конституція України. – К:.1996.
6. Лазарев В.В. Общая теория права и государства. – М.: Юрист, 2000.– 500с.
7. Матузова Н. Теория государства и права. – М., 1997. Гл.2
8. История политических и правовых учений. Учебник под ред. Нерсисанца В.С. – М.: юрид. Лит. 1996.
9. Пиголкин А.С. Общая теория права. – 1995.
10. Рабінович П.І. Основи загальної теорії права та держави. – М.,1994.
11. Скакун О.Ф. Теория правового государства в дореволюционной России // Советское государство и право. №2, – 1990.
12. Шмоткін О. В. Право: єдність сутності і відмінності проявлення./ Правова система України. Теорія і прктика. – К.: 1993.
13. Бачило И.Л. Факторы, влияющие на государство // Государство и право. – 1993. – № 2
14. Гулиев В.Е. Российское государство. Состояние и тенденции // Политические проблемы теории государства. – М.: ИГПРАН, 1993.
15. Юридична термінологія: Довідник / В.В. Головченко, В.С. Ковалівський. – К.: Юріком – Інтер, 1998.– 224с.
16. Словник юридичних термінів (російсько-український). – К: Юріком, 1994. – 322с.
17. Скакун <span class="List_0020Paragraph__Char" style=" font-family: 'Times New Roman', 'Arial';