Гетьманування Кирила Розумовського 1750- 1764 рр

 

 

Воєнна реформа :

 Кирило Розумовський  намагався  реформувати  українську  армію:       

   - запроваджувалося  однакове озброєння для козаків ( зброя- шабля, рушниця й спис );

  - запроваджувалася  також   єдина уніформа ( сині мундири  з червоним кольором , білі штани , шапки різного кольору  в різних  полках);

- запроваджувалася освіта  в усіх полках , для навчання  дітей козаків. Освітня реформа :

Гетьман підтримав бажання української старшини мати в Україні світські вищі навчальні заклади , зокрема університети. У  1760 році  був розроблений чіткий  план заснування  та  діяльності  університету в Батурині  , в якому мало діяти 9 кафедр:

• латинського красномовства ;
• логіки;
• метафізики;
• практичної філософії ;
• натурального права і юриспруденції ;
• старожитностей ;
• історії «літературної» й політичної  генеалогії та геральдики ;
• Експериментальної   фізики й математики ;
• Теоретичної та практичної фізики ;
• Хімії;
• Ботаніки та натуральної історії .

 

Курс навчання тривав 3 роки . За згаданим  проектом  при Батуринському університеті  передбачалося утворення семінарії  на 40 здібних учнів – вихідців  зі збіднілих шляхетських  родин і «різних чинів»  яким надавалася спеціальна стипендія. В семінарії учні  мали вивчати  латинську , французьку  і грецьку мови., історію і географію. Діти з шляхетських сімей  навчалися також фехтуванню і танцям. Після закінчення університету  колишні семінаристи , як правило , мали займатися викладацькою роботою - спочатку  в тій же семінарії , а потім і в університеті.  Однак всі проекти створення й функціонування першого в Україні світського вищого навчального закладу , на жаль , залишилася на папері. [ 17. Путро]

 

 

 

 

 

       

     Розділ 2.3 « Культурницька діяльність Кирила Розумовського»

   Народився Кирило  Розумовський  в селі Леміші Чернігівській губернії  18 березня 1728року .    Батьками  Кирила Розумовського були – Григорій Якович і Наталя Демянівна Розуми  жили  в селі Леміші  « Київського Вишгороду Козельця полку» . Прізвище « Розум» батько дістав  тому , що був  напідпитку ( що траплялося часто, і господарством займалася Розумиха )  полюбляв повторювати « Гей , що то за голова ! Що то за розум !» Хата в якій вони жили , була  побудована  у травні 1711 року ,  а в червні 1854 року згоріла вщент . Казочний успіх Олексія Розумовського на царському дворі , отворив блискучу кар’єру перед його молодшим братом Кирилом.     

        П’ятнадцятилітнім  , сільським хлопчиком  опинився  він в дзеркальних паркетах  царського  двора. Сяк-так «присвоєний»  до нових умов життя .   Був  зразу висланий за кордон , щоб  там набути освіти  і товариської  оглади. Готуючи брата до служби при дворі Олексій Розумовський відправив  його на два роки для оволодіння науками до Німеччини і Франції . Юнака супроводжували ад’юнкт Академії Г.М. Теплов . [13. Журнал «Вісник»]

 

      У Німеччині  навчався у : Кенігсберзі ,  Берліні ,  Геттінгені, тут він опанував  географію  і всесвітню історію , німецьку , французьку та латинську  мови. У Берліні , зокрема він навчався  у знаменитого математика  і  фізика  Л.Ейлера . У листі від 2 липня 1744 р.  останній гетьман  України  повідомляв у Санкт- Петербург : « … Дозвілля у мене тут немає відтоді , як маю честь  вчитися..». Навчання за кордоном дало позитивні результати . Після повернення Кирила Розумовського  до Петербурга придворні  помітили  зміни у його вихованні . Він добре говорив німецькою , французькою , поводився з гідністю . « Відсутність геніальних здібностей  компенсувалася  в ньому  відданою Любов’ю до вітчизни , правдивістю  і добродійництвом , якостями , якими  він володів  найвищою мірою і завдяки  яким заслужив загальну повагу» ,- зазначав  Гельбич .   [13. Журнал «Вісник»]

 

        Почесті  не запаморочили голову молодого  Кирила , і він продовжував удосконалюватись  у науках. При цьому активно  спілкувався  з козацькою старшиною , яка намагалася за допомогою  братів Розумовський     відновити  гетьманство в  Лівобережній Україні . Через рік після повернення  з-за кордону , 21 травня 1746 року графа  Кирила Розумовського  з урахуванням  його « особливих  здібностей  і набутої  в науках майстерності»  призначили  президентом Академії  наук і мистецтв  із що річною  платнею у 3000рублів. А 12 липня новопризначений  президент т звернувся  до академіків  з промовою. 

     Він , зокрема , сказав: « Наша все милостивіша  Імператриця і самодержиця      призначила мене президентом  Імператорського  товариства    ( тобто Академії ).Я хочу просити  вас , щоб віднині для виконання  свого обов’язку ви зверталися  до мене тими засобами , за допомогою  яких наша  велика держава здобула   б разом зі славою також  істинну  користь для  себе. Це  є перша найважливіша мета  вашого вченого товариства , задля  якої засноване». Права та обов’язки  Академії на час затвердження  Кирила Розумовського президентом  чітко визначені ще були . Петро  перший не встиг підписати  положення про Академію, створену  ним відповідно  до сенатського  указу  28 січня ( 8 лютого) 1724 р. А тому  вона керувалася у своїй діяльності  проектом « Положення про створення  Академії  наук і мистецтв» . Кирило  Розумовський добре усвідомлював  курйозність такої ситуації . А  тому доручив асесору Теплову  і раднику академічної канцелярії  Шумахеру скласти проект регламенту Академії . 4 липня  1747 року Регламент  Імператорської Академії наук був підписаний  і затверджений Колегією іноземних справ , а 24 липня 1747 року  і затверджений Єлизаветою Петрівною. Відтоді  Петербурзька академія наук почала іменуватись « Імператорською». Головним завданням Академії регламент визначав розвиток науки і мистецтв  для загальної користі . З цією метою вона поділялася на астрономічний, фізичний і  фізико-математичний класи. Історики-філологічні  та юридичні науки були віднесені до університету. Передбачалося проведення щорічних загальних  академічних зборів . На них кожний академік мав звітувати  про свою роботу , доповідати про винаходи і наукові здобутки. Організаційні  питання проведення цих зборів покладалися на конференц – секретаря . [13. Журнал «Вісник»]

 

     Широкі повноваження  надавалися регламентом Президентові  Академії. Він керував усіма департаментами , а також університетом Академії, вирішував  питання про призначення  і звільнення академіків , вів  засідання  академічних зборів, стежив  за витрачанням коштів , доповідав  імператриці про роботу Академії.  Йому надавалося також право  вносити  зміни та доповнення  до Регламенту  і навіть відступати  від його положень, якщо він  вважав це за важливе і корисне. Кирило Розумовський не був  видатним - науковцем , а тим більше  видатним. Та він і не претендував  на це .  Обіймаючи  посаду президента  Академії , він так і не став  академіком . Кирило Григорович  був на цій посаді адміністратором . Не маючи  належного досвіду , вже від початку свого президентства  він зіткнувся  з труднощами  А тому багато в чому покладався  на Теплова , який не рідко вів  подвійну гру , підтримуючи Шумахера – одного з головних інтрегантів  у колективі Академії.  За допомогою якого , до Регламенту Імператорської Академії були внесені  положення , які надавали перевагу в її формуванні іноземним вченим. [13. Журнал «Вісник»]

 

     Тому  на  цьому тлі у Кирила Розумовського  склалися досить не прості  стосунки з М. Ломоносовим, який  прийшов  до  академії у 1742 році. Талановитий  вчений був людиною  зі складним характером і  нерідко  давав волю емоціям , ведучи тривалу  боротьбу із зусиллям іноземців  в Академії. Кирило Розумовський , з одного боку цінував талант М. Ломоносова , а з другого – не міг врахувати конкретну ситуацію , яка склалася в академічному середовищі. Вона була пов’язана з тривалою ворожнечею  та взаємними наклепами  різних угруповань . Не залишався цієї боротьби і Ломоносов . Щоб послабити напруженість в середині Академії  Розумовський запросив із Сенату всі справи , що стосувалися чвар  між академіками , а також звелів кожному  з них ще раз викласти свою думку. Після вивчення ситуації президент  подав до Сенату висновок : « … Коли , взявшись за правління  академічними справами , я розглянув роботу професорів , та виявилося , що деякі з них жили тут більше на збиток державі  і дурили керівників , аніж прагнули  принести  користь народу , до того ж не відповідну своїм знанням і праці вимагали собі платню» . Але  конкретних заходів не було прийнято , що і обурило М.Ломоносова  і він висловився так: « Нинішній президент  його величність  граф Кирило Григорович Розумовський для російського народу міг  би досягти багато, якби трохи більше вникав в академічні справи. Але з самого початку довірився Шумахеру , а особливо  , що тодішній асесор  Теплов був йому – предводитель ,  а Шумахеру –приятель»

      Втім в 1748 року Кирило Розумовський підніс  імператриці оду М. Ломоносова  « Восшестие на престол» і домігся винагороди авторові у сумі 2000 рублів. За президенства Кирила Розумовського М. Ломоносов отримав казенну квартиру  і чин кельзького радника. [13. Журнал «Вісник»]

 

        У 1750 році Кирило Розумовського було  обрано на козацькій раді у  Глухові  гетьманом  Лівобережної  України і він був змушений  покинути Санкт-Петербург і переїхати  до нової резиденції у Батурин.  Перед від’їздом до гетьманської  резиденції  Розумовський звернувся  з листом до імператриці ,   в якому висловлював занепокоєння  долею академії на час своєї  відсутності  у Петербурзі. Він  ставив питання про введення  в Академії  посади віце-президента , який безпосередньо вирішував  би поточні справи , узгоджуючи найважливіші з них через листування з президентом , але імператриця відмовила. Це зміцнило позиції Шумахера  у фактичному керівництві  Академією. Він відмовив М.Ломоносову  у відряджені до Москви  для збирання матеріалів  з питань мозаїчного мистецтва , більше того  переконав Кирила Розумовського  у тому , що  вчений не визнає влади президента , на що Кирило Григорович відреагував відразу « Доганою» . У перші роки правління Катерини ІІ Кирило Розумовський  майже весь час  перебував при імператорському дворі , і займався політичними і академічними справами , які знову і знову стосувалися суперечок  між академіками . Президентом Академії наук  Кирило Розумовський  залишався до 5 квітня 1798 року . Втім  , в останній  період президенства справами Академії він не займався , і Академією керували директори : В.Г.Орлов ( 1766-1774рр); С.Г.Домашнєв ( 1775-1783рр) ; К.Р.Дашкова  ( 1783-1796 рр); П.П. Бакунін ( 1796-1798 рр). [13. Журнал «Вісник»]

 

 

 

 

 

 

 

Висновок до розділу 2.

Отже ,процес приходу Кирила Розумовського  до влади, тісно пов'язаний з його родинними зв’язками з царською родиною , Єлизавети Петрівни  та фаворита її , його брата Олексія Розумовського . Олексій григорович дав поштовх Кирилу Розумовському  освоїтись  при дворі , дав освіту за кордоном , та  і сприяв  тому , що Кирила Розумовського обрали президентом Російської академії наук.

        Після обрання Кирила Розумовського гетьманом України , то Правління гетьманського уряду  було ліквідовано , царських урядовців  відкликано. Новий гетьман  повністю діяв за волею цариці , роздавав багато земель українським і російським дворянам , сприяв зміцненню козацьких  старшин як поміщиків-феодалів. За його гетьманування козацька старшина утверджувалася як привілейована верства населення , вона стала називатися « шляхетством» . У Глухові  часто проходили з’їзди старшин  , що нагадували   український шляхетський сейм. Під час частих від’їздів з України він передав правління  генеральній старшині : обозному  С. Кочубею , осавулу П. Валькевичу , підскарбному  М.Скоропадському , писареві А.Безбородьку , хорунжому М.Хаменку. За часи його правління було здійснено ряд реформ : судова , військова , освітня ( остання залишилася лише на папері) . За реформою 1760 року  замість  козацьких судів  запроваджувалися нові , фактично шляхетські суди . Гетьманщина була поділена на 20 судових повітів , у кожному з яких знаходився земський суд- для цивільних справ .Найвищою інстанцією  був Генеральний суд. Усіх суддів обирала козацька старшина.  Реформа завершилася в кінці 1763 року , вона була затверджена Генеральною Радою  , яка відбулася у Глухові.

   Також  було впроваджено нове однакове  озброєння для козаків ( зброя- шабля , рушниця  й спис ) , єдина уніформа ( сині мундири з червоним кольоровим , білі штани , шапки різного кольору  в різних полках), муштра за західноєвропейським шляхом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  Висновок :

Отже , прихід до влади Єлизавети Петрівни  в 1741 році  мало велику подію для українського народу . Так як з’явилася лояльність з боку царського уряду , щодо України. Для управління Україною тепер замість « Гетьманського уряду» , було призначено гетьмана Кирила Розумовського , брата фаворита Єлизавети Петрівни . Кирило Розумовський   обрав своєю резиденцією , спалений в 1708 Меньшиковим Батурин , який перетворював на зразок Петербургу. У своїй діяльності гетьман проводив ряд реформ , які були вкрай необхідні ( судова ,  військова , освітня). Судова реформа полягала у тому , що замість полкового , сотенного і сільського суду  , запроваджувалися нові суди суди. Гетьманщина була поділена на 20 судових повітів ,  у кожному повіті знаходився земський суд – для справ цивільних і підкоморській суд – для справ земельних.  У кожному з полкових  міст для розгляду карних справ  створювалися графські суди.  Найвищою інстанцією був Генеральний суд. [17 . Путро] Усіх суддів обирала козацька старшина. Реформа закінчилася  в кінці 1763 року. 

      Слід зазначити , що за правління  Кирила Розумовського була  реформована  козацька армія   було впроваджено  нове однакове озброєння для  козаків ( зброя - шабля , рушниця  й спис ) , єдина уніформа ( сині мундири з червоним кольоровим , білі штани , шапки різного кольору  в різних полках), муштра за західноєвропейським шляхом.  Також було прагнення впровадити  Батуринський університет  де  передбачалося утворення семінарії  на 40 здібних учнів – вихідців  зі збіднілих шляхетських  родин і «різних чинів»  яким надавалася спеціальна стипендія. В семінарії учні  мали вивчати  латинську , французьку  і грецьку мови., історію і географію. Діти з шляхетських сімей  навчалися також фехтуванню і танцям. Після закінчення університету  колишні семінаристи , як правило , мали займатися викладацькою роботою - спочатку  в тій же семінарії , а потім і в університеті.  Однак всі проекти створення й функціонування першого в Україні світського вищого навчального закладу , на жаль , залишилася на папері.

    На посаді президента  академію наук Росії Кирило  Розумовський перебував з 1746 -1765 рр., але  як науковець він не  прославився , а лише надавав змогу  таким науковцям як (Ломоносов ) здобувати  премії і нагороди.