Гетьманування Кирила Розумовського 1750- 1764 рр

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                          Зміст 

Вступ ……………………..

Розділ 1.  «Передумови відновлення гетьманства на Україні »

1. Прихід до влади Єлизавети Петрівни…………..
2. Олексій  Григорович Розумовський ,як один з подвижників відновлення Гетьманщини……………

Висновки до розділу №1

Розділ 2. «Гетьманування Кирила Розумовського»

2.1 Життєвий шлях Кирила  Розумовського …………….

2.2 Судова , воєнна та освітня  реформа Кирила Розумовського  ……….

2.3 Культурницька  діяльність  гетьмана  як президента  «академії  наук Росії»……….

Висновки до розділу 2

     Висновки 

Список використаних джерел та літератури

 

 

 

 

 

 

Вступ

Тема : Гетьманування Кирила Розумовського 1750- 1764 рр

Актуальність: Кирило Розумовський останній гетьман лівобережної України , який мав тісні зв’язки з російською імператрицею Єлизаветою , яка дозволила  гетьмануватийому. Заперіодгетьманування Кирила Розумовськогоукраїнськесуспільство не зазнавало будь-якихрепресій з боку царського уряду та самого  гетьмана. Але залишаєтьсяпитання: « Хтогетьманував на українськійземлі?» так , як КирилоРозумовськийдужерідконавідувавУкраїну.

Мета роботи : дослідити гетьманування Кирила Розумовського

Завдання :

1.проаналізувати наукову  історичну літературу та джерела  з даної теми ;

2.Визначити   роль Кирила  Розумовського  в українській  історііXVIII;

3.Охарактеризувати  зв’язки  гетьмана з царською родиною;

4. Дослідити реформи Кирила  Розумовського.

Об’єкт дослідження : Постать Кирила Розумовського.

Предмет дослідження:  Гетьманування Кирила Розумовського.

Хронологічні рамки : 40-ві роки XVIIIстоліття обумовленні приходом до влади Єлизавети Петрівни   – верхня  межа,  по 1764 року скасування Гетьманщини на Україні - нижня межа.

Географічні межі : територія Лівобережної України.

Методи дослідження : критичний ,синтетичний, систематичний , аналітичний.

Історіографія:    На сьогодні в Україні  створено низку праць  наукового та популярного характеру  з даної теми.  Серед вітчизняної літератури слід відзначити  статтю з УІЖ,  Путро О.І. «Гетьман України Кирило Розумовський»  [ 105-118]  та роботу   Бердута М.З, Батенко В.І, Солошенко О.М. «Історичні постаті .Гетьмани України». - X.: Вид. група « Основа» , 2004.-128с . , в яких висвітлено питання  життєвих шлях, родині зв’язки гетьмана ,а також реформи останнього гетьмана  України.

      Також слід  відзначити  видатних українських  істориків ,як Лазоровича М.В. «історія України»  ця праця містить  багато фактичного матеріалу   з історії відновлення гетьманства та її діяльності.

          Цікавою також є праця  Раїси  Іванченко , яка викладена в підручнику

 « Історія без міфів»   в якій чітко  показано прихід  Кирила Розумовського до влади. Також є цікава стаття в  журналі Вісник  дуже гарно  викладенна його культурницька діяльність , якою він займався до 1765 року .

Джерельна база:  статті з Українського історичного журналу – 2002. - №5. – С.105-118. Ця стаття є базовою , так як в ній  чітко виражені елементи  життя та шлях до  гетьманства Кирила Розумовського.

Апробація дослідження :

   Апробація  дослідження  відбулася під час  VI Всеукраїнської  студентської  наукової  конференції ( м. Кривий Ріг , 23-24 березня 2012 року)

 

Апробація №1   «Кирило  Розумовський  останній  гетьман України ( 1750- 1764рр)»

Апробація №2

 

 

Структура:

Мета і завдання дослідження  визначили  структуру роботи . Вона складається із двох розділів , висновків , списку використаних джерел та літератури .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                    РОЗДІЛ 1

                «ПЕРЕДУМОВИ ВІДНОВЛЕННЯ ГЕТЬМАНСТВА  НА УКРАЇНІ»

                   Розділ 1.1 «Прихід до влади Єлизавети  Петрівни»

     У 1740 році Анна  для радості більшості своїх  підданих померла, проте  влада  в країні залишалася у Бірона, що спирався на "німецьку партію" при дворі. Він мав намір панувати над Росією і далі, оголосивши імператором немовляту, Анни Леопольдівни, від герцога Брауншвейзького. Російське суспільство  було обурене чи не повним переходом влади в державі в руки німців, і Єлизавета, перебралася до столиці під нагляд  Бірона, здавалася символом відновлення величі Росії. У  другій  ночі з 24 на 25 листопада 1741 цариця  в супроводу близьких до неї  осіб, з'явилася в гренадерську роту  Преображенського полку і, нагадавши офіцерам і солдатам, чия вона дочка, наказала йти за собою. Повстання  перевершило всі очікування, і воїни навіть мали намір перебити всіх німців в місті, але Єлизавета заборонила застосовувати зброю. Переворот стався стрімко і безкровно. На наступні день Петербург вже читав розклеєні маніфести нової імператриці, що сповіщає про її вступ на престол.  За царювання  Єлизавети Петрівни політику щодо України було пом’якшено[ 17. Путро] . Цариця прихильно поставилася до прохання київської старшини відновити гетьманство , хоча й кандидата в гетьмани підбирала сама , ним став молодший брат Олексія Розумовського  -Кирило.

       Влітку 1744 року імператриця Єлизавета  здійснила тривалу подорож до  України-Гетьманщини , зокрема  міст  Києва і Глухова , а також відвідала  рідні місця свого фаворита  Олексія Розумовського  - місто  Козелець на Чернігівщині. Після  Петра І   це були перші  відвідини України  російським  монархом . Сама ж поїздка  цариці  відзначалася надзвичайною  урочистістю . Тільки на станціях старшинською  адміністрацією було виставлено  під кортеж  імператриці з її  почтом 23 тисячи коней.[ 17.Путро]

           Цікаві  спостереження про цю  надзвичайну подію  для України  викладено в «Записах» генерального  підскарбія Якова Марковича від 6 серпня 1744 року « Рано- вранці  її величність виявила бажання їхати з церемонією до Глухова. Біля карети з оголеними шаблями їхали старшина й бунчукові. Коли під’їхали  до міської  міської брами , імператриця вийшла з карети , де її вітав чернігівський єпископ.[ 5. Іванченко] . Потім цариця  пішки попрямувала до жіночого монастиря , де слухала обідню і службу  чернігівського архієрея. Після обідні у тому ж супроводі поїхала до двору резидента , де ми мали аудієнцію. Вітальну промову виголосив Михайло Скоропадський. Після сніданку імператриця насолоджувалася танцями наших дружин, польськими і козацькими».

    Заключним акордом  усіх цих урочистостей у Глухові  стало подання 7 серпня 1744 року старшинською  верхівкою  через Олексія Розумовського  прохання імператриці про відновлення  в Україні гетьманства . Аналогічні  прохання  були подані й полковниками  усіх десяти  українських полків , козаки яких перебували для  охорони царського почту на  усіх подорожніх станціях до  Києва.[ 17.Путро]

        Цариця , зважаючи на підтримку й прохання  свого фаворита  поставилася до  самої ідеї відновлення гетьманства  досить прихильно , вона , безперечно , врахувала ту традиційну політику  своїх попередників, особливо Петра  І  , спрямовану на всіляке обмеження( А й то на повну ліквідацію ) автономії України. Тому й з  остаточним вирішенням цього  питання в Санкт-Петербурзі не  квапилися. 

     З  волі цариці  Кирило одружився  з її племінницою Катериною Наришкіною . На весілля Кирила Розумовського  ( жовтень 1746 року)  були запрошені представники української старшини – Я. Лизогуб , М. Ханенко , В.Гудович.  Вони знову  порушили клопотання  про відновлення  гетьманства в Україні . Між тим царський указ  про обрання  гетьмана України  з’явився  у 1747 році . У 1750 р . царський  представник  і міністр граф І.С. Гендриковзробив промову про відновлення  гетьманства  на Україні , а потім привітав присутніх з новим гетьманом. [ 7. Кульчицький]

     Новообраний  гетьман Кирило Розумовський  перебува у Петербурзі , де лише у березні 1751 року склав присягу  в придворній церкві  на вірність імператриці , яка там же вручила йому гетьманські клейноди : оздоблену коштовним камінням золоту булаву , білий  прапор  з російським гербом , бунчук , військову печатку й срібні литаври. [ 2. Бердута]

     З відновленням  гетьманства дещо змінилася попередня  структура органів  управління  Гетьманщини . Було  ліквідовано  Правління « Гетьманського уряду» ( 1734-1750рр.), перестала діяти загальновійськова  козацька Рада, компетенція якої  остаточно перейшла до старшинської  Ради , очолюваної гетьманом. До Ради  входили  члене Генеральної військової  канцелярії  й Генерального військового  суду . В адміністративному апараті  ще більше посилилася роль  його верхівки – генеральної  старшини( загальна кількість яких  складала 750 чоловік) . Водночас Кирило  Григорович   переконався в  необхідності радикальних перетворень   у системі управління гетьманського  адміністративного апарату, що на  той час відзначалась строкатістю  і плутаниною своєї структури.  Значної уваги гетьман приділяв  економічним і освітнім реформам. Подібна самостійність  українського  гетьмана викликала не вдоволення  царського уряду  й спонукала  його до активного втручання  в справи управління Україною, вже у березні 1754 року імператриця  Єлизавета спеціальним указом  заборонила гетьману самостійно  призначати полковників , залишаючи  за ним  право його попередників  лише добирати кандидатур.

         Під особливий суворий нагляд  були поставлені фінансові справи  Гетьманщини . Указ 1754 року вимагав , щоб гетьман  надсилав до Петербурга   докладні звіти про всі прибутки  і витрати . Кирило Розумовський  просив звільнити  його від такого звітування проте канцлер Воронцов повідомив , що імператриця категорично  відхилила  це клопотання і зобов’язувала  гетьмана неухильно виконувати царський указ.

      У 1754 року  з метою підірвати економічну  залежність гетьмана , в Україні  царським урядом  були ліквідовані  всі внутрішні мита під назвою  « індукта»  та «евекта» . [ 17.Путро]

    На початку 1756 року вирішенням усіх справ  Гетьманщини було перенесено  з Колегії іноземних справ  до сенату. Однак особисті позиції й становище самого Кирила Розумовського ще досить тривалий час залишалися міцними . Активно проводячи  реформаторську діяльність  як гетьман України  Кирило Розумовський  водночас пильно  стежив за політичним життям у Петербурзі . Понад , як досить впливова особа при царському  дворі , він брав у політичному житті безпосередню участь. 

     Часто навідуючись  до Петербургу Розумовський встановив дружні стосунки з великою княгинею Катериною Олексіївною - майбутньою імператрицею Росії.

      25 грудня 1761 року  помирає Імператриця  Єлизавета  Петрівна . І на престол приходить  Петро ІІІ.   [ 10. Рибалка]

 

 

 

 

Розділ 1.2  «Олексій  Григорович Розумовський ,як один з подвижників відновлення Гетьманщини»

    Народився  Олексій  Григорович 17 березня 1709 року . Дивовижно  й щасливо склалася його особиста  доля . Батьком  був простий козак  Григорій Розум , який у своєму  житті крім прізвища нічого  дітям не дав. Після  чергової  сутички  с батьком  , коли п’яний  батько  бігав за сином  з  сокирою , вже  навчений грамоті  в сільській приходській школі  Олексій втік з дому , в сусіднє  село , де залишився жити  в  дяка до 22 років. Маючи неабиякі  вокальні здібності  , Олексій  потрапив до придворного хору  в Петербурзі , куди привіз його  полковник Федір Вишневський , який  приїздив на Різдвяні свята 1731 року , через  село Чемер , що на Чернігівщині , і випадково почув  у місцевій церкві  спів молодого  козака з сусіднього села Лемеші Олексія Розума.  Чудовий голос і приваблива зовнішність юнака зробила свою справу – Вишецький запросив його до Петербургу  співати у придворному хорі .

       У Петербурзі  на молодого співака чекала  приємна не сподіванка.  Тут  він зустрів багато своїх земляків . Однак у придворному хорі  Олексій не залишився на довго , сталася подія ,що остаточно  вирішила його долю. Єлизавета , яка  полюбляла  хорові  співи  і  сама часто співала  в хорі  та відвідувала богослужіння  в придворній церкві , була вражена  красним голосом молодого  українського  співака. Коли ж на ї вимогу  юнак постав перед нею , то зачудування  вокальними здібностями переросло  у справжнє захоплення: високий , стрункий , дещо смуглявий , з чудовими  чорними очима , Олексій Розум  був справжнім красенем , який  ж одразу припав  до серця  молодої цариці. Так  козацький  син опинився при  «малому дворі»  доньки Петра І . [ 17. Путро]

   Олексій був деякий  час бандуристом ,а потім став  управителем усіма маєтками Єлизавети . Вплив Олексія Розумовського  зріс після після сходження  Єлизавети  на царський престол і особливо після їхнього таємного вінчання . Таємне вінчання Олексія Розумовського і Єлизавети Петрівни було восени 1742 року ,  у церкві  підмосковного села Перова .

   Стосунки Олексія  Розумовського з імператрицею  Єлизаветою, рідкісний  випадок  ,і  власне єдиний в історії  російського фаворитизму , коли не  заперечений вплив фаворита  на  монарха тривав так довго –  понад 20 років . Не маючи відношення  до військової служби , Олексій  Розумовський вже одразу після  сходження Єлизавети на престол  одержав  високий придворний чин  дійсного камергера і звання  генерала - поручика . Наступного року , на честь коронації імператриці , він-уже  отримує орден «Андрія  Первозванного»  і стає володарем великих маєтків.  З 1744 року Олексій Розумовський стає високо титулованим дворянином – спочатку одержує від імператора Карла VI , за клопотанням  Єлизавети Петрівни , титул графа Священної Римської імперії , а за два місяця стає вже графом і Російської імперії. [17.Путро]