Зародження, формування та розвиток склоробства на Україні. Львів – як центр українського склоробства

Ось тоді, 1988 року, Бокотеєм заволоділо бажання влаштувати подібний форум (за підтримки Спілки художників СРСР) на базі Львівської експериментальної кераміко-скульптурної фабрики, тим паче, що в 70-80-х роках вона була базою для творчих колективів Художнього фонду СРСР. У гутнии цех Львівської фабрики з'їжджалися підвищувати свій професійний рівень склярі з усіх республік, але переважно з Росії, Прибалтики, Грузії, Вірменії.

Перший львівський симпозіум  у 1989 році, запланований як всесоюзний, зразу ж перетворився на міжнародний. Львів ушанували приїздом Жозе Філіпп з Бельгії — Голова Міжнародної Асоціації художників скла, Іржі Шугаєк з Чехії, Марвін Ліпофскі зі США, Янош Егенейш з Угорщини, Мікко Мерікаллір з Фінляндії — всі художники з світовими іменами. Тоді прийшло розуміння того, що симпозіуми у Львові необхідні, вони будуть жити, вони перспективні. Славетне ім'я, блискучі заслуги, корисна діяльність, чисте серце — ось гідне самоувічнення людини. Андрій Бокотей — український інтелігент, людина з глибокою душею насправді заслуговує називатися великою людиною, бо всі його таланти використані на суспільне благо.

Своїм обов'язковим боргом, який Андрій Андрійович сподівається за допомоги міської влади повернути  рідному місту, є відкриття у  Львові, неодмінно до VI Міжнародного симпозіуму гутного скла у 2004 році; Музею сучасного скла. Колекція його складається протягом останнього десятиліття і налічує близько 260 творів, загальною вартістю 600 тисяч доларів США. .Цінність колекції пояснюється світовою славнозвісністю творів, що входять до неї. Це Андрій Бокотей, Франц Черняк, Віталій Гінзбург, Альберт Балабін (Україна), Іржі Шугаєк (Чехія), Марвін Ліпофскі, Стівен ді Едвардс (США), Ян Зорічак (Словакія), Янош Егенейш (Угорщина), Майкл Роджерс (США — Японія), Ганна Тьєль (Мексіка), Сандра Берзіня-Скрауце (Латвія), Фідейль Ібрагімов, Любов Савельева, Борис Федоров, Олександр і Галина Іванови (Росія), Мікко Мерікал-ліо (Фінляндія) та багато Інших.

Доки Музей сучасного  скла у Львові існує лише віртуальне, свою персональну виставку з нагоди висунення творів на Національну премію України імені Тараса Шевченка Андрій Бокотей відкрив 12 лютого 2002 року в Національному художньому музеї у Києві. [16;3]

Справжній митець наділений природою здатністю не тільки по-своєму сприймати навколишній світ, а й, завдяки своїй уяві, вихоплювати з нього фрагменти реальності і, змінюючи сутність речей, творити особливий всесвіт у хвилини особливого стану душі — натхнення. Ці хвилини народження художнього образу в уяві і згодом його матеріалізації Андрій Бокотей переживав не раз, і кожного разу на мить завмирало серце. Чим старшим ставав, чим більше досвіду набував, тим сильнішим було хвилювання при завершенні задуму...

...Перші кроки після  закінчення у 1965 році Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва (відділ художньої кераміки) були сповнені почуття свободи: ти вільний від повсякденних занять, можеш лише творити, творити... Але скоро прийшло усвідомлення: творчість — це повсякденна наполеглива праця мозку і душі, це вічний пошук незвіданого, відкриття невідомого. До того ж Андрій відмовився від кераміки: його захопило гутне скло. Для митця, для його становлення і подальшого поступу надзвичайно велике значення має оточення, духовні й фахові наставники.1 Серед таких для Бокотея, передусім, — відомі майстри пензля Р.Сельський, К.Звіринський, Д.Довбушинський. У фаховому плані багато допомогли Андрієві в освоєнні гутної техніки чудові майстри-гутники Петро Думич, Олексій Гера, Богдан Валько.

Від початку митець прагне подолати стереотипи, вийти за межі утилітарного асортименту виробів. Він не хоче і не може працювати  на догоду глядачеві, який часто залишається  байдужим до нового і тому не сприймає незвичного.

Твір Бокотея, який збурив художню громадськість, мав назву „Чумацькі шляхи". Уперше митець показав утворену ним реальність в середині об'єму: у скляних прозорих кулях простяглися і переплелися темні (сумні, як чумацьке життя) смуги—дороги. Це була своєрідна гутна графіка:  художник  „малював" розпеченою (до 1200—1500 градусів) ниткою скла в такій же гарячій кулі. (Додаток № 16)

Згодом з'являється  ряд композицій, де фантазія художника  творить в середині об'ємів нові дива. Особливо цікавою є серія  „Скляні кулі" та оригінальний за конфігурацією твір „Народження матерії".

У цей же час Бокотей  успішно працює в монументальному мистецтві, беручи участь (в авторських колективах) в оздобленні інтер'єрів громадських споруд, санаторіїв як творець казково красивих об'ємно-просторових композицій, люстр, світильників (центральний зал автовокзалу у Львові, зимовий сад у пансіонаті „Південний" та приміщення в санаторіях у Трускавці, ресторан „Старе місто" у Харкові, Музично-драматичний театр в Ужгороді та ін. [13;7]

Народився митець в селі Брід Іршавського району на Закарпатті. Дитинство сина греко-католицького священика було важким. Він рано зрозумів, що освіта – це скарб, а праця – ключ до нього. Тому він і надалі продовжує свій шлях як відомий український майстер ужиткового та образотворчого мистецтва, і, як зазначив американський дослідник мистецтва Т. Сано: “долучається своїми творами до розвитку мистецтва гути не лише в Україні, але й у світі”. [14;44-46]

З 1989-го Андрій Бокотей  — заслужений діяч мистецтв. У 90-х  роках очолює Львівську організацію Національної Спілки художників України, працює завідуючим кафедрою художнього скла, а згодом — професор, проректор, з 2000 р. — ректор Львівської академії мистецтв, дійсний член Академії мистецтв України. І при такій завантаженості він організовує у Львові з 1989 р. п'ять Міжнародних симпозіумів гутного скла, в яких взяли участь численні митці України і багатьох країн світу і які, з одного боку, сприяли дальшому розвитку художнього гутного склярства в Україні, а з іншого — показали іноземним колегам високий рівень творчості вітчизняних митців. З 1992 р. були також організовані чотири Міжнародні студентські симпозіуми у Львівській академії мистецтв. Бокотей є організатором акції „Музей скла у Львові", для здійснення якої докладає багато зусиль. [13;7]

Висновки

Отже, проаналізувавши  всі відомості, розглянені в першому  розділі даної роботи можна зробити  такі висновки: Виникнення скляного виробництва  на землях нашої батьківщини відноситься  до ІV-V ст. н.е. Розвиток художнього скла тісно пов’язаний з розквітом культури Київської Русі.

Високу майстерність і вміння використовувати декоративні  властивості вільно видувного скла гутники показали на фігурному посуді. Групу фігурного скла слід розглядати як творчість цілком самобутню і  національно своєрідну.

Для періоду бароко типовою  формою посуду в Україні була пляшка-штоф. Первісна їх форма – призма з  квадратною або прямокутною основою.

Життєва сила народного промислу в  дивовижній стійкості, з якою це ремесло  продовжувало існувати і відроджуватися. На північних і західноукраїнських землях неперервна традиція скловиробництва стала підвалиною розвитку гутної справи. Велике значення мала і наявність у цих місцевостях достатньої кількості деревини, що була головним паливом гутництва. Даючи населенню матеріальну користь і можливості творчої діяльності, гутний промисел значною мірою сприяв розвиткові міст.

Перехід від гутного до заводського  виробництва негативно позначився на художніх якостях скляних виробів (Про що йдеться в другому підрозділі Розділу І.) Творчі пошуки заводських майстрів орієнтувалися переважно на задоволення потреб невибагливих смаків тогочасного суспільства, котрі байдужі до народної естетики. Розквіту гутне скло досягло в 50-70-ті роки. Найвідомішими на той час були такі мистці: Є.Мері, Ю.Шах, Л.Миттєва та інші. Знаменним свідченням стану та перспектив розвитку художнього скла на Україні є відродження у 50-60-х роках промислу гутного скла.

Завданням розділу ІІ є – стисло відобразити сучасний стан гутництва  у Львові (Міжнародні симпозіуми, провідні майстри). Дуже втішно, що сьогодні відбувається утвердження особи склодува як мистця. Проведення міжнародних симпозіумів з гутного скла у Львові стає традицією. Місту з глибоким корінням мистецтва гути чекає художників на нові форми. Це стимулює розвиток даного виду розмаїттям ідей, технічних засобів, силою таланту та фантазії кожного творця. Такі мистецькі акції впродовж останнього десятиліття ініціює й організовує постійний організатор Міжнародних симпозіумів гутного скла у Львові. Аналогів його віртуозному володінню живописними засобами у гутному склі в Україні немає. І проведення, і організація подібних бієнале скла є безперечно безцінною заслугою видатного майстра, котрий своєю працею поповнює скарбницю не лише українського мистецтва, але й світового.