Сучасне мистецтво

Що для мене мистецтво?

Що для мене мистецтво? Чесно кажучи, я ніколи раніше не замислювався над цим питанням. Дослідивши визначення слова «мистецтво» я побачив, що мистецтво - це «образне осмислення дійсності; процес або підсумок вираження внутрішнього або зовнішнього (по відношенню до творця) світу в художньому образі; творчість, спрямована таким чином, що вона відображає те, що цікавить не тільки самого автора, але й інших людей; один із способів пізнання, як у природничій, так і в релігійній картині сприйняття світу. ». Спираючись на це, я зробив висновок, що саме визначення слова «мистецтво» дано, м'яко кажучи, розмито.

У даному есе я спробую проаналізувати деякі аспекти мистецтва (як сучасного, так і загальноприйнятого), висловити свої думки і скласти своє, на мій погляд, більш точне визначення сучасного мистецтва та мистецтва загальноприйнятого.

Почну я, мабуть, з того, про що, першою справою, думає кожен, коли чує слово «мистецтво», - з живопису. Я думаю кожному знайомі такі імена, як Леонардо Да Вінчі, Рафаель, Васнєцов, Айвазовський та інші великі живописці. А чи знаєте ви сучасних художників? Наприклад, Марка Ротко або Лючіо Фонтана? Можу посперечатися, що ні. А вони, між іншим, займають не останнє місце в сучасному мистецтві. Хочу представити приклади їх «творчості»:

Хіба можна порівняти ці «витвори мистецтва» з таким шедевром як «Мона Ліза» Леонардо Да Вінчі? Висновок напрошується сам! За таке «мистецтво» зараз можна отримати великі гроші, а за велетенське, дивуючи своєю красою графіті можна отримати тільки великий штраф або взагалі сісти у в’язницю. Хоча, на мою думку, графіті має більше шансів називатися мистецтвом. Ось таким чином зараз розцінюється сучасне мистецтво живопису.

Наступним аспектом мистецтва, на мою думку, маємо розглянути музику. Жодна людина не проживає й дня без музики. Ми слухаємо музику вдома, по дорозі на роботу або на навчання, або просто під час прогулянки. Навіть якщо ми не хочемо чути музику, ми все одно чуємо її по радіо або з рингтону телефона людини, що проходить поруч. Я вважаю, що якби б музика зникла хоча б на день, людство б втратило деяку невід’ємну частину повсякденного життя. Кожна людна слухає свою музику, музику яка їй подобається. У всіх ця музика різна, своя. Звісно бувають випадки коли музичні смаки  у людей збігаються. Але класична музика подобається усім. Усім без винятків. Лише подумайте, чи може якийсь сучасний виконавець порівнюватися в красоті та мелозвучності з такими композиціями, як «Времена Года» Антоніо Вівальді або  «Fur Elise» Людвіга Ван Бетховена? Звісно ж ні! Ні, ні та ще раз НІ! Багатьох сучасних виконавців неможливо навіть слухати, а деякі пісні навіть гидко! В їх піснях немає навіть малої частки змісту, в той час як класична музика змушує нас відчувати все нові і нові емоції, при кожному прослуховуванні, навіть без слів! А за деяких сучасних виконавців не рідко буває соромно, що вони такі нездари.

Останнім аспектом, для розглядання, я хочу взяти художню літературу. Хоча зараз і століття інформаційних технологій, я маю дуже великі сумніви, що можна перебільшити вплив літератури на формування особистості. Мистецтво слова давно вже стало частиною того соціального та культурного середовища, в якому розвивається кожна людина. Література зберігає і передає з покоління в покоління загальнолюдські духовні цінності, звертаючись безпосередньо до свідомості людини, так як матеріальним носієм інформації в літературі є слово. Сучасні літературні твори аналогічно з мистецтвом та музикою дуже поступаються творам з попередніх років. Звісно ж є і дуже цікаві та повчальні твори навіть у сучасній літературі, але й вони не можуть стояти поруч з такими світовими письменниками, як Еріх Марія Ремарк, Федір Достоєвський, Іван Франко та багато інших майстрів пера.

Тож проаналізувавши основні аспекти мистецтва я можу зробити такі об’єктивні  висновки:

1. Для мене мистецтво – це ті речі, в яких є глибокий зміст, незвичайна краса, деяка таємничість та загальноприйнятість. Речі, які вічні, які ніколи не вийдуть з моди.
2. Сучасне мистецтво, на мою думку, - це дуже роздута мильна бульбашка, яка дуже часто не варта, навіть, уваги. Не рідко навіть не відомо, чи можна назвати її мистецтвом, але як кажуть – «Що маємо то маємо»!