Мистецтво модернізму

Мистецтво модернізму

Модернізм - (від французського "moderne" - новітній, сучасний). 
Художньо-естетична система, що склалася, починаючи від 20-х років ХХ сторіччя, як характерне відображення кризи буржуазного суспільства, протиріч буржуазної масової та індивідуалістичної свідомості. 
Модернізм поєднує різноманітність відносно самостійних ідейно-художніх напрямів і течій (експресіонізм, кубізм, футуризм, сюрреалізм, абстракціонізм, тощо), кожен із яких має власну ідейно-естетичну і художньо-стильову специфіку, але разом із тим містить принципову філософсько-світоглядну і соціокультурну спільність з іншими. Формування модернізму, як закінченої художньо-естетичної системи і відповідного типу світогляду було підготовано такими його стадіями, як декаденство і авангардизм. Названі стадії і форми модернізму були своєрідним протестом, з одного боку, стосовно певних деструктивних тенденцій в буржуазному суспільстві, його духовному житті, а з другого боку - протестом відносно таких характерних для художньої культури пізнього капіталізму явищ, як епігонське повторювання канонізованих форм і стилей, вироблених реалізмом і романтизмом ХІХ віку; пасивне, поверхневе копіювання дійсності, заявлене натуралізмом; відмічений печаттю змістової й формальної руйнації академізм. Протестуючи проти таких тенденцій модернізм, одначе, виявляє намагання не до подолання їх, а до трагічно-хворобливої естетизації. Відчуваючи дисгармонію світу, відчуженість особистості, несвободу і нестабільність становища художника в світі капіталу, модернізм заперечує при цьому можливості попередніх (інших) культурних традицій не тільки протистояти силам руйнації, але й виражати своє відношення до них, навіть адекватно їх мистецьки відображати. Звідси різкий, а подекуди і войовничий антитрадиціоналізм модернізм, підкреслений естетичний антинормативізм, що нерідко набуває бунтарсько-епатуючого і екстравагантно-декларативного характеру. Стильове новаторство стає самоціллю.

Першою стадією розвитку модернізмі став декаданс - напрямок культури кінця XIX - початку ХХ ст., який характеризується переважно занепадницьким настроєм, песимізмом, тугою за втраченими суспільством духовними ідеалами, самодостатнім естетизмом. Відчуваючи дисгармонію світу, антигуманність відносин у суспільстві, декаденти відмовляються від пропагування активної соціальної діяльності. Історичний досвід попередніх революцій і невтішна оцінка морального стану сучасного їм людства підірвали їх віру в можливість прогресивного соціального перевороту. 
Втрата ідеалів стає результатом сприйняття світу як хаотичного і жахливого у своїй ворожості щодо людини, і у підсумку призводить до нівеляції інтересу щодо предметного світу взагалі. У цьому відношення модернізм - це культура асоціальна. А тому предметний зміст дійсності перетворюється для діячів модернізму в щось несуттєве, другорядне. Це знаходить своє відбиття у виникненні принципу деформації як спільного принципу, характерного для численних художніх течій модернізму.

Символізм

Символізм (фр. symbolisme, з грец. симболон — знак, ознака, прикмета, символ) — літературно-мистецький напрям кінця ХІХ — початку ХХ ст., основоположники якого, базуючись на ідеалістичній філософії Шопенгауера, «теорії несвідомого» Едуард Гартмана і поглядах Фрідріха Ніцше, проголосили основою мистецької творчості символ — таємну ідею, приховану у глибині всіх навколишніх, а також і потойбічних явищ, що її можна розкрити, збагнути й відобразити тільки з допомогою мистецтва, зокрема музики й поезії. Зумовлена цією установою поетика символізму вирізнялася глибоким культом «слова, як такого» («світ слова»), великою увагою до музичності, формальних пошуків, ускладнених образів й асоціацій, нахилом до таємничості, а то й містичності, що виявлявся особливо у використанні натяків і недомовок, в уживанні великих літер у деяких словах для підкреслення їх особливого значення тощо.

Символізм — одна зі стильових течій модернізму, що виникла у Франції в 70-х pp. XIX ст., а в українській літературі поширилася на початку XX ст. Основною рисою символізму є те, що конкретний художній образ перетворюється на багатозначний символ.

Імпресіонізм 

Імпресіонізм - (від фр. impression — враження) — художній напрям, що заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань. Мистецька течія, у живописі, а також музиці — котра виникла в 1860-х роках та остаточно сформувалася у другій половині 19 століття у Франції. Основний стильовий прийом імпресіонізму – зображення не самого предмету, а враження від нього. Зрозуміло, що імпресіоністи орієнтуються саме на почуття, а не на розум. Імпресіоніст не розмірковує – він схоплює. При цьому його завдання не є всебічне, епічне охоплення дійсності. Імпресіоніст створює фрагментарну, етюдну, не завершену картину. Він може відтворювати деталь предмета, явища. Імпресіоністичне світобачення є передусім ліричне.

Модерн

Модерн - (від фр. moderne — новітній, сучасний. Інші назви: фр. L'Art Nouveau, нім. Jugendstil; також часто загальна назва Secession від лат. secessio - відокремлення)  Стильовий напрям у європейському та американському мистецтві (переважно в архітектурі, образотворчому й декоративно-ужитковому мистецтві) кінця 19 — початку 20 століть. Основними його елементами є використання синусоїдальних ліній, стилізованих квітів, язиків полум'я.

Прагнучи створити новий  стиль, представники модерну відмовлялися від історичних запозичень, використовували  умисно примхливі, мінливі форми, вигадливі  лінії, принципи асиметрії і вільного планування, нові технічні од конструктивні  засоби для створеня незвичайних, підкреслено індивідуалізованих будівель, де всі рішення підпорядковані єдиному образно-символічному задумі й орнаментальному ритмові

Експресіонізм

Експресіонізм - (від франц. expression - вираження, виразність) — авангардистська течія в європейському мистецтві, характеризується тенденцією до вираження емоційної характеристики образу (зазвичай людини або групи людей) або емоційного стану самого художника. Експресіонізм представлений в безлічі художніх форм, включаючи живопис, літературу, театр, кінематограф, архітектуру і музику. (Егон Шиле, Ернст Барлах, В.Кандінський, Едвард Мунк). Основний творчий принцип експресіонізму — відображення загостреного суб'єктивного світобачення через гіпертрофоване авторське «Я», напругу його переживань та емоцій, бурхливу реакцію на дегуманізацію суспільства, знеособлення в ньому людини, на розпад духовності, засвідчений катаклізмами світового масштабу початку ХХ ст.

Фовізм 

Фомізм - (від фр. fauve - дикий) - течія у французькому живопису. Група художників (Анрі Матісс, Альбер Марке, Жорж Руо, Андре Дерен, Рауль Дюфі, Моріс де Вламінк) на певний час присвятила себе надзвичайно емоційній манері творчості, яка характеризувалася підвищеною художньою виразністю, стихійною динамікою  живопису, інтенсивністю кольору. В пейзажах, інтер'єрних   ценах, натюрмортах фовізм виражав себе різким  узагальненням об'ємів, простору, малюнку.

Кубізм

Кубізм - революційна  течія в образотворчому мистецтві  початку XX століття, яка передувала абстрактному мистецтву. Його засновники, Жорж Брак і Пабло Пікассо. У 1907-1910 роках у Франції кубісти почали усе більше абстрагуватися від дійсності, їхні картини усе менше нагадували реальність. Кубізм оголосив, що мистецтво існує заради самого себе, а не для відтворення дійсності.

Кубізм мав бути мистецтвом, котре, за словами Пабло Пікассо, відтворює світ не таким, яким його бачить митець, а таким, яким він  його мислить. Шляхом розкладання всіх предметів і форм на прості геометричні  фігури та їх перекомбінування відповідно до задуму митця кубісти сподівалися прийти до створення інтелектуального й аналітичного живопису, здатного розкривати структуру речей і їхню внутрішню сутність, виражати «константи буття», підніматися до рівня вимог сучасності, входити в неї і сприяти її перебудові.

Футуризм 

Футуризм - авангардний напрям у літературі й мистецтві, що розвинувся на початку XX століття в Італії й Росії.

Футуристи виступали  проти літературних традицій. Вони закликали знищити музеї і  бібліотеки, звільнити Італію від  гангрени професорів і археологів. Старій культурі, яка, за їх словами, оспівувала лінощі думки й бездіяльність, футуристи протиставили нову, що возвеличувала зухвалий натиск, стройовий крок, небезпечний стрибок, ляпас і мордобій. Ф. Марінетті заявляв, що війна є "гігієною світу", "великою симфонією", "лише вона може очистити світ. Хай живе озброєння, любов до Батьківщини, знищувальна сила анархізму, високі ідеали знищення всього і вся".

Абстракціонізм 

Абстракціонізм - одна з течій авангардистського мистецтва. Виникла на початку ХХ ст. Філософсько-естетична основа абстракціонізму — ірраціоналізм, відхід від ілюзорно-предметного зображення, абсолютизація чистого враження та самовираження митця засобами геометричних фігур, ліній, кольорових плям, звуків.

Абстракціонізм у наші часи звичайно описує мистецтво, що не відображує предмети реального світу, але використовує тіні та кольори для надання настрою.

Відрив абстрактного мистецтва від національних традицій привів до

заперечення пізнавальної і виховної функцій мистецтва, його соціальної

спрямованості.

Дадаїзм

Дадаїзм - (фр. dadaïsme) — авангардистська літературно-мистецька течія, прихильники якої стверджують, що алогізм є основою творчості. Головним принципом дадаїстів була настанова на створення зразків «антимистецтва». Улюблені жанри дадаїзму - монтаж, колаж і "реді-мейд" (буденні предмети, представлені як твори мистецтва).

Дадаїзм був свого роду протестом  проти ідеологій, політичних структур, раціональної логіки, логоцентризму, моральних  норм. Дадаїсти заявляли, що вони проти всіляких принципів.

Сюрреалізм

Сюрреалізм - (фр. surrealisme — надреалізм) — один із найбільш поширених напрямів у сучасному мистецтві й літературі. Надреалізм — літературний і мистецький напрям, що виник після Першої світової війни, на початку 20 століття головним чином у Франції. Сюрреалізм проголосив джерелом мистецтва сферу підсвідомості (інстинкти, сновидіння, галюцинації), а логічні зв'язки замінив суб'єктивними асоціаціями. Головними рисами сюрреалізму є протиприродність сполучення предметів і явищ, яким надається видима вірогідність. Мистецтво сюрреалізму – це "шлях

думки, спрямованої  безпосередньо  у внутрішнє життя».