Інноваційна форма інвестицій

На першому етапі формування оптимального інвестиційного портфеля, коли інвестиційний капітал розподіляється за різними типами активів, тобто у різні сегменти ринку, доцільним є використання математичної моделі Г.Марковіца, де має місце задача квадратичної оптимізації, а вже при розподілі капіталу серед конкретних активів, які складають обраний сегмент ринку, як правило, використовується однофакторна модель Шарпа, де вирішується задача лінійної оптимізації.

Коли інвестори диверсифікують свої портфелі, вони скорочують ступінь своєї піддатності специфічному ризику фірми, тому ризик, на який варто звертати увагу при інвестуванні, це ринковий ризик. Модель оцінки капітальних (фінансових) активів вимірює піддатність ринковому ризику за допомогою ринкового коефіцієнту бета, який оцінює, скільки ризику додає даний актив до ринкового портфеля.

Модель арбітражної оцінки та багатофакторні моделі дозволяють враховувати численні джерела ринкового ризику і оцінювати коефіцієнти бета для інвестиції відносно до кожного фактору впливу, при цьому відмінність між моделями полягає в тому, що модель арбітражної оцінки відмовляється від ідентифікації статистичних факторів, а в багатофакторних моделях вони замінюються спеціальними макроекономічними факторами, в результаті чого вихідна модель володіє економічною основою.

Моделі регресії вимірюють ринковий ризик на основі результатів аналізу характеристик фірми, які корелюють з високими доходами в минулому, таких, як, наприклад, мультиплікатор «балансова вартість/ціна».

Через необхідність постійної адаптації до змін зовнішнього середовища дуже важливим етапом є управління інвестиційним портфелем, що являє собою набір дій, направлених на зміну його внутрішньої структури, пов’язаних з тим, що через деякий час цілі інвестування можуть змінитися або може відбутись зміна інвестиційних характеристик компонентів портфеля, в результаті чого поточний портфель вже не буде оптимальним. Управління інвестиційним портфелем вимагає здійснення різноманітних фінансово-економічних розрахунків, пов’язаних з потоками грошових коштів у різні періоди часу.

Оцінка ефективності інвестиційного портфеля здійснюється за допомогою методичного інструментарію інвестиційної оцінки. Один з фундаментальних принципів інвестиційної оцінки полягає в тому, що всі активи, як фінансові, так і реальні, можна систематично оцінювати, використовуючи традиційні моделі оцінки, причому моделі оцінки, розроблені для фінансових активів, підходять також і для реальних активів, оскільки вони володіють кількома спільними характеристиками: їх цінність визначається створюваними ними грошовими потоками, невизначеністю, пов’язаною із ними, та очікуваним ростом цих грошових потоків.

Але є й кілька серйозних відмінностей між цими двома класами активів, зокрема відмінності у їх ліквідності, типах інвесторів на кожному із ринків, а також у природі грошових потоків, що генеруються інвестиціями в ці активи, адже реальні інвестиції мають обмежений термін існування та повинні оцінюватись з урахуванням цих обставин. На практиці використовується досить широкий круг моделей оцінки – від елементарних до багатофакторних, але виділяють три основних підходи до оцінки: оцінка дисконтованих грошових потоків, порівняльна оцінка та оцінка умовних вимог.

Підхід до оцінки через дисконтовані грошові потоки служить основою для побудови всіх інших і ґрунтується на правилі приведеної цінності, або вартості, згідно до якого цінність будь-якого активу являє собою приведену вартість всіх очікуваних в майбутньому грошових потоків, що створює даний актив, дисконтованих за ставкою, що відповідає ступеню ризику дисконтуємих грошових потоків.

Основна проблема використання цієї моделі полягає у коректності оцінки величини очікуваних грошових потоків, бо необхідно враховувати фактор ризику та невизначеності, пов’язаний з їх надходженням, а також у правильному визначенні ставки дисконтування, щоб уникнути отримання помилково заниженої або завищеної оцінки.

При порівняльній оцінці, використання якої практикується дуже широко, цінність активу визначається на підставі аналізу ціноутворення подібних активів, де ціни на активи, що порівнюються, представляються в стандартизованому вигляді шляхом їх конвертації в мультиплікатори прибутку, балансової вартості або специфічні секторні мультиплікатори.

Хоча в цій моделі використовується припущення, що інші підприємства галузі теоретично можна зіставити з оцінюваним підприємством, а ринок в середньому правильно визначає ціни на ці фірми, складність у використанні цього методу полягає в необхідності правильного використання мультиплікаторів та виключення можливості зловживання ними, а також у виявленні подібних між собою підприємств на практиці, наприклад, через відмінності за такими параметрами як потенціал росту, ризик та грошові потоки.

Оцінка умовних вимог припускає використання моделі ціноутворення опціонів для виміру цінності активів, що мають характеристики опціону.

В умовах в трансформаційної економіки України через низьку ефективність застосування математичного апарату в умовах нестабільності жоден з наведених вище підходів не є абсолютно надійним. Тільки їх комбінація та критичний аналіз можуть надати інформацію про доходність та надійність інвестування в той чи інший актив.

Висновок.

Отже, при формуванні будь-якого інвестиційного портфеля інвестор має за мету:

• досягнення певного рівня прибутковості;
• приріст капіталу;
• мінімізація інвестиційних ризиків;
• ліквідність інвестованих коштів на прийнятному для інвестора рівні.

Обставини, в яких знаходяться інвестори, різні, тому формування оптимального інвестиційного портфеля складається з урахуванням таких відмінностей. При цьому визначальними факторами є допустимий рівень ризику і період інвестування, які залежать від переваг конкретного інвестора. Необхідно врахувати й інші фактори, включаючи питання оподаткування та законодавчого регулювання.

 

Завдання 6.

Визначити реальну майбутню вартість інвестиційних коштів. Обсяг інвестицій 790 тис. грн.; період інвестування 3 роки; ставка відсотка з урахуванням інфляції – 40% річних; очікуваний річний темп інфляції-15%.

Вихідні данні:

P = 790 тис. грн.;

Т3 = 3 роки;

ІP = 40% = 0,4;

ТI = 15% = 0,15

Припустимо, що при періоді Т3, інвестування відбувається при інтервалі нарахування відсотка 1 раз на рік (ti = 1 рік).

Отде, n – кількість випадків інвестування, розраховується за формулою:

За формулою визначаємо:

SH = P [(1 + ІP) × (1 + ТI)]n

SH = 790000 × [(1 + 0,4) × (1 + 0,15)]3 = 3297 тис.грн.

За наступною формулою визначаємо реальну поточну вартість:

,

де РP – реальна поточна сума вкладу (грошей) з урахуванням фактора інфляції;

SH – очікувана номінальна майбутня вартість вкладу (грошей);

ІP – реальна відсоткова ставка, яка використовується в процесі дисконтування вартості.

РP = 790000 / [(1 + 0,4) × (1 + 0,15)]3 = 189 тис.грн.

 

Ситуаційне завдання

Інвестиційний менеджер розглядає доцільність придбання нової технологічної лінії. Пропонуються два варіанти інвестицій: в першому вартість лінії складає 11,5 млн. грн.; у другому  – 17,25 млн. грн., строк експлуатації у обох випадках – 5 років; знос на устаткування нараховується за методом прямолінійної амортизації у розмірі 20% річних, ліквідаційна вартість устаткування буде достатньою для покриття витрат, пов’язаних з демонтажем лінії. Виручка від реалізації продукції прогнозується за роками експлуатації у наступних обсягах (тис. грн.): 7820-8510-9430-9200-6900 (1 варіант інвестицій); 7470-8280-10350-10005-9085 (2 варіант). Поточні витрати за роками експлуатації проектів оцінюються таким чином: 3400 тис. грн. у перший рік експлуатації лінії з наступним щорічним зростанням їх на 3% (1 проект); 3000 тис. грн. у перший рік з наступним їх щорічним зростанням їх на 2,5% (2 проект). Ставка податку на прибуток складає 30%. Сучасний фінансово-господарський стан підприємства характеризується величиною коефіцієнта рентабельності авансованого капіталу у межах 21-22%, «ціна» авансованого капіталу 19%. У відповідності до практиці прийняття рішень у царині інвестиційної політики керівництво підприємства не вважає доцільним приймати проекти зі строком окупності, що перевищує 4 роки.

Оцінка інвестиційних проектів проводиться у три етапи: розрахунок початкових показників за роками експлуатації проектів; розрахунок аналітичних коефіцієнтів чи показників, що характеризують ефективність інвестицій; аналіз отриманих результатів та формування інвестиційного рішення.

Етап 1. У роботі аналізуються два проекти, які характеризуються початковими даними, наведеними у табл. 1.

Таблиця 1 – Початкові дані

Показник	Проект
	I	II
Інвестиційний проект : вартість інвестицій, тис. грн строк експлуатації, років максимальній строк окупності, років ліквідаційна вартість, тис. грн Стан підприємства: коефіцієнт рентабельності авансового капіталу, % «ціна» авансованого капіталу, % амортизація устаткування, % річних Поточні витрати: у перший рік, тис. грн щорічний ріст, % податок на прибуток, %	11500 5 4 0   21-22 19 20   3910 3 30	17250 5 4 0   21-22 19 20   3450 2,5 30

Розрахунок початкових показників за роками експлуатації інвестиційних проектів здійснюється за допомогою вихідних данних та заноситься  у табл. 2.

 

Таблиця 2 - Розрахунок початкових показників за роками  (тис.грн)

 

Показник	Рік
	1		2		3		4		5
	I	II	I	II	I	II	I	II	I	II
1 Виручка від реалізації	7820	7470	8510	8280	9430	10350	9200	10005	6900	9085
2 Поточні витрати	3910	3450	4027,30	3536,25	4148,12	3624,66	4272,56	3715,28	4400,74	3808,16
3 Знос	2300	3450	2300	3450	2300	3450	2300	3450	2300	3450
4 Оподаткований прибуток  (п.1-(п.2+п.3))	1610	570	2182,70	1293,75	2981,88	3275,34	2627,44	2839,72	199,26	1826,84
5 Податок на прибуток	483	171	654,81	388,13	894,56	982,6	788,23	851,92	59,78	548,05
6 Чистий прибуток (п.4-п.5)	1127	399	1527,89	905,62	2087,32	2292,74	1839,21	1987,80	139,48	1278,79
7 Чисті грошові надходження (п.6+п.3)	3427	3849	3827,89	4355,62	4387,32	5742,74	4139,21	5437,80	2439,48	4728,79

 

 

 

 

Етап 2. Інвестиційні проекти оцінюються за системою показників, наведеною на рис. 1.

Рисунок 1 – Система показників оцінки ефективності інвестицій

Розглянемо розрахунки показників оцінки ефективності інвестицій для I-го та II -го проектів:

Прогнозується, що інвестиція (ІС) буде генерувати протягом n років грошові надходження у розмірі , які дисконтуються за ставкою r. Величина ставки дисконтування приймається інвестором самостійно, виходячи з щорічного відсотка повернення коштів, який він бажає або може мати на інвестований капітал. Тобто ставка дисконтування r – це „ціна” авансованого капіталу. Загальна сума дисконтованих доходів (PV) за формулами:

,  

PV1 = 3427*0,84 + 3827,89*0,706 + 4387,32*0,593 + 4139,21*0,499 + 2439,48*0,419 = 11270,46 тис.грн

PV2 = 3849*0,84 + 4355,62*0,706 + 5742,74*0,593 + 5437,8*0,499 + 4728,79*0,419 = 14408,49 тис.грн

Чистий приведений ефект становитиме:

NPV = PV-IC

NPV1= 11270,46 - 11500 = - 229,54 тис.грн

NPV2= 14408,49 - 17250 = - 2841,51 тис.грн

На основі отриманих результатів , де NPV<0, можна зробити висновок про те, що I-й та II-й інвестиційні проекти збиткові.

Використовуючи табл. 3, необхідно розрахувати час, за який інвестиції окуповують себе, з врахуванням фактору часу.

Таблиця 3 - Розрахунок часу окупності інвестицій.

k	1	2	3	4	5
PV1 (тис.грн)	2878,68	5581,17	8182,85	10248,32	11270,46
PV2 (тис.грн)	3233,16	6308,23	9713,67	12427,13	14408,49

 

З таблиці можна зробити висновки, що в I-му та II-му проектах сума грошових надходжень меньша ніж інвестиції, отже обидва проекти є неефективними тому, що термін окупності інвестицій становить більше за 5 років, а очікуваний термін – 4 роки.

Розрахуємо індекс рентабельності підприємтсва:

По суті цей показник є відносним вираженням чистого приведеного ефекту:

  

PI1 = 11270,46 / 11500 = 0,98

PI2 = 14408,49 /17250 = 0,84

Тож, за данним показником проети збиткові, тому що РІ <1.