Автор работы: Пользователь скрыл имя, 06 Ноября 2012 в 00:18, курсовая работа
Якщо мова – це душа народу, а фразеологія – це душа мови, то людина засвоює словесну форму мовної діяльності, мовний етикет, вчиться репродукувати власні переживання, відчуття, дії, прилучається до національної ментальності. Саме у фразеології яскраво виявляється самобутність мови, її специфічний колорит, лад народного мислення, зокрема образний. Коріння фразеології сягає живого мовлення, тому фразеологічні засоби мови є її національним обличчям, національним духом мови. Фразеологізми – це мовне багатство, у якому закарбовано етнокультурне обличчя нації. Мовна свідомість, індивідуальне мовомислення, що важко піддається поясненню, часто оперує фразеологізованими сполуками. Ґрунтовне вивчення фраземного складу конкретних мов показало, що фраземіка становить систему, тобто сукупність взаємозумовлених чи певним чином упорядкованих елементів, що утворюють єдність.
Вступ 3
Розділ 1. Основні положення теорії фразеології як науки 5
1.1. Фразеологія як наука. Предмет та об’єкт її дослідження 5
1.2. Структурно-семантична класифікація фразеологічних одиниць 8
Розділ 2. Характеристика колоронімічних фразеологізмів 14
2.1. Семантичні можливості колоронімів 14
2.2 Функції колоронімів в англійській та українській мовах 15
Висновок 27
Список використаної літератури 29