Порівняльний аналіз словотвору прикметників англійської та української мов

Реферат  
з дисципліни «Порівняльна лексикологія» 
на тему: «Порівняльний аналіз словотвору прикметників англійської та української мов»

 

 

 

Київ 2013

ЗМІСТ

 

ВСТУП3

1. ПОНЯТТЯ СЛОВОТВОРУ У СУЧАСНІЙ ЛІНГВІСТИЦІ4

1.1Види словотвору5

2. ПРИКМЕТНИК ЯК САМОСТІЙНА ЧАСТИНА МОВИ7

2.1. Порівняльний аналіз  словотвору прикметників англійської  та української мов8

2.1.1. Субстантивація прикметників………….………….…….…….…….13

ВИСНОВКИ…………………….………….………….………….……….……16

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ17

ВСТУП

 

Зіставлення української  мови, мовної системи флективної будови, із переважно аналітичною системою англійської мови є завданням  цікавим і водночас непростим. У галузі словотвору велике значення має методика словотвірного аналізу лексики, систематизація дериваційних явищ.

Найголовнішим засобом збагачення лексики сучасної англійської та українських мов є творення нових слів, тобто словотворення. Словотвір кожної окремої мови являє собою динамічну систему і є одним із важливих  джерел поповнення і збагачення її словникового складу.

Дана тема є актуальною тому, що дає необхідні відомості для аналізу словотвірних систем прикметників української та англійської мов у цілому, типологічних студій у галузі дериватології, перекладу, лексикології.

Об'єктом роботи є система творення прикметників в українській мові у порівнянні з англійською.

Предметом дослідження будуть похідні ад'єктивні лексеми обох мов, які зареєстровані у сучасних лексикографічних джерелах.

Мета дослідження полягатиме в аналізі та порівнянні дериваційної системи прикметника у мовах, які зіставляються.

З поставленої мети випливають такі основні завдання: 1) зібрати і систематизувати якнайповніший корпус прикметників англійської та української мов; 2) порівняти всі словотвірні типи та моделі аналізованих лексем; 3) дослідити продуктивність/ непродуктивність словотвірних типів та засобів.

1. Поняття словотвору у сучасній лінгвістиці

Словотвір – це розділ мовознавства, в якому вивчаються закономірності творення слів і ті засоби, що використовуються для цього. Рівень словотвору разом із рівнями лексики і фразеології належить до тієї сфери мовної структури, в якій найактивніше здійснюється процес розвитку мови. [8; c. 126].

Словотвір тісно зв’язаний, насамперед, з лексикологією. Зв’язок  словотвору з лексикологією прямий і безпосередній: саме лексичні одиниці  мови з точки зору їх морфемного складу, структури і способів деривації (тобто словотворення) і є конкретним предметом власне словотвору. Крім того, історичний розвиток словникового складу, коли одні слова, що виражають  застарілі поняття, відмирають, а  інші слова на означення нових  понять нашої дійсності з’являються, часто супроводиться зміною продуктивності певних засобів словотворення. Так, наприклад, продуктивне раніше творення іменників жіночого роду на означення  дочки за професією батька (суфікс -івн-) – бондарівна, попівна, лимарівна і подивимось – тепер стало непродуктивним. І навпаки: творення іменників – назв осіб за фахом з суфіксом – -альник- (фрезерувальник, складальник) стало дуже продуктивним.

Словотвір тісно пов’язаний і з граматикою, бо нові слова  оформляються за граматичними законами даної мови, кожна частина мови має властиві засоби словотворення, у різних частинах мови створюються  неоднакові словотворчі моделі і т.д.

Предметом дослідження словотвору є вивчення процесу утворення  нових лексичних одиниць та засобів, за допомогою яких цей процес відбувається (суфіксів, префіксів, інфіксів тощо) [4,c. 23 ].

1. Види словотвору

 

У словотворчій будові окремих  частин мови, прикметника зокрема, створюється  взаємозв'язана і взаємозумовлена  цілісність більше або менше узагальнених словотворчих величин. У дериватології  цій системі величин відповідають такі словотвірні поняття, як: словотвірний тип, словотвірний розряд, словотвірна  категорія, словотвірний клас.

Як в українській, так і в англійській мовах розрізняють морфологічні й неморфологічні способи словотворення. До морфологічних відносять всі способи, за яких похідне слово утворилося за допомоги афіксальних морфем, всі інші — до неморфологічних.

 Морфологічні способи словотворення поділяються на афіксальні та безафіксальні (осново- і словоскладання, абревіація) [3,c. 26]. Афіксація в обох мовах включає: а) суфіксальне словотворення; б) префіксальне словотворення; в) префіксально-суфіксальне словотворення.

 Нові слова створюються  з існуючих елементів мови (слів, основ, словотворчих афіксів)  за існуючими моделями в результаті  дії звичних способів словотворення.  Наприклад, D-day (Decimal day) — слово, створене в період підготовки Англії до переходу на нову грошову систему, створено за зразком раніше існували в мові слів V – day (H – bomb, G – man). Основа, від якої твориться нове слово, називається твірною. Наприклад, для іменника залізничник твірною є основа прикметника залізничний (працівник) — саме до неї додано суфікс -ик, а не безпосередньо до основи слова залізниця. Новоутворене слово називається похідним. Наприклад, у ряду залізо — залізний — залізниця — залізничний — залізничник кожне наступне слово є похідним від попереднього [1, с.46].

 До неморфологічних способів словотворення належать: морфолого- синтаксичний, лексико-синтаксичний і лексико-семантичний.

 Морфолого-синтаксичним називається такий спосіб, за якого слово набуває нового значення у результаті переходу його із однієї частини мови до іншої. Наприклад, у реченнях Чергові учні зустрічали гостей і Чергові зустрічали гостей однозвучні слова чергові різняться лексичним значенням і морфологічними ознаками.

 У першому реченні  слово чергові називає ознаку осіб (учні) за родом діяльності (це його лексичне значення), виступає означенням (це його синтаксична функція), що виражене прикметником. У другому реченні слово чергові вже називає осіб, у реченні виконує синтаксичну роль підмета, що виражений іменником. Отже, слово чергові набуло нового лексичного значення внаслідок зміни синтаксичної функції і морфологічних ознак (прикметник-іменник), воно є похідним словом: прикметник перейшов у іменник.

 Лексико-синтаксичним називається такий спосіб словотворення, за якого похідне слово утворюється внаслідок злиття (зрощення) в одне слово синтаксичного словосполучення: впівголоса, запанібрата, перекотиполе, Горицвіт.

 Лексико-семантичний спосіб словотворення — це утворення нових слів внаслідок переосмислення вже наявних у мові слів. У будові похідного слова не відбувається ніяких змін, змінюється лише його лексичне значення – воно вживається для називання нових предметів, понять: держава Україна і часопис “Україна” чи Палац культури “Україна”, захід (одна з чотирьох сторін світу) і Захід (країни Західної Європи) [5, с. 69].

2. Прикметник як самостійна частина мови

 

Прикметник — самостійна частина, що виражає ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмінка та відповідає на питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї?

В англійській мові прикметники  не змінюються ні за родами, ні за числами, ні за відмінками. Вони змінюються лише за ступенями порівняння. Якісні прикметники  мають звичайну форму (the Positive Degree), вищий ступінь порівняння (the Comparative Degree) і найвищий (the Superlative Degree).

Форми вищого і найвищого  ступенів порівняння прикметників можуть бути, як і в українській мові, простими і складеними.

Прикметник має багато спільного в англійській та українській мовах, але є й відмінні риси. Більшість з них не становлять проблеми для того, хто вивчає мову, але потрібно про них знати, щоб уникнути інтерференції та правильно передавати інформацію з однієї мови іншою.

По-перше, дуже часто значення, яке в українській мові виражається відносними прикметниками, виражається в англійській іменником у атрибутивній позиції (напр. a stone house – кам’яний будинок).

По-друге, присвійних прикметників, які досить розповсюджені в українській мові, в англійській немає, а тому те саме значення виражається в ній іменником у присвійному відмінку або прийменником з іменником (напр., батьків дім – father’s house або the house of the father) [6, с. 52].

Стягнені форми прикметників, які здебільшого вживаються в українському художньому мовленні, можуть також становити проблему при перекладі. Англійська мова не має відповідних форм, а тому частину емотивного чи експресивного значення образу, створеного за допомогою такої форми прикметника, буде втрачено при перекладі.

Іншим проблемним питанням для перекладу з української на англійську є зменшувальні та збільшувальні форми прикметників та підсилений найвищий ступінь (напр. якнайкращий,  щонайбільший) [6, с. 54–55].

Їх можна вважати структурно-конотативними реаліями [7, c. 25] в англо-українській бінарній опозиції, оскільки, крім відсутності в англійській мові відповідних їм форм, вони також мають додаткове смислове навантаження. Англійською їх можна передати такими словами як, напр., extremely, але частина значення все ж буде втрачена.

А. Е. Левицький стверджує, що такі українські прикметники, як жовтий, рожевий, зелений, синій утворюють найвищий ступінь порівняння лише аналітично [12, с. 125]. Однак, із цим важко погодитися. Можливо, це просто друкарська помилка (і “аналітично” помилково написали замість “синтетично”), оскільки існує досить багато прикладів, які доводять можливість утворення ступенів порівняння від цих прикметників синтетичним шляхом.

Наприклад, Якби хто з села повибирав щонайгірші хатки, а до них загнав щонайобдертіших мужиків і найжовтіших жінок і додав ще голої дробни – дітей – і все поставив близько себе накупу, то мав би правдивий образ тих хаток із їх мешканцями (В. Стефаник. “Палій”).

– Знову? – Корват підставляє обличчя ранковому повітрю. Найрожевіший, найтихіший квітневий ранок (В. Єшкілєв. “Пафос”). Станом на 2004 рік Борислав входив до числа найзеленіших міст України.

1. Порівняльний аналіз словотвору прикметників англійської та української мов

 

Питанню про вміщення системи  словотвірної будови мови "в ієрархічну драбину словотворчих понять" [9; c. 11] багато уваги приділяє     І. І. Ковалик у своїх дослідженнях з порівняльно-історичного словотвору іменників у слов'янських мовах. Система узагальнених словотворчих понять, якою він користується при порівняльній характеристиці словотвірної будови іменників у слов'янських мовах, може бути вжита і при зіставленні системи

словотворення прикметників в українській і англійській мовах, з тією тільки умовою, що використовуючи такі словотвірні поняття, як словотвірна категорія, словотвірний розряд, словотвірний тип, треба враховувати як семантичні особливості, так і особливості словотворення прикметників у цих мовах.

"Багаточисельну армію  прикметників сучасної англійської  мови, як і української, складають  слова похідні" [15,c. 38]. Прості і похідні слова, поділяючи ряд основних і суттєвих характеристик, мають і значні відмінності. Єдність забезпечується спільністю їх номінативної функції [10; c. 227]. Те, що в одній мові отримує назву у вигляді простого слова (наприклад, sweet, proud, pale; гнідий, дешевий, сизий), в іншій мові може бути позначено похідною одиницею (наприклад, солодкий, гордовитий, безбарвний; chest-nut, inexpensive, dovecoloured). Це є доказом ономасіологічної тотожності простих і похідних слів.

Найбільш продуктивним способом творення прикметників. Переважна більшість  прикметників утворюється від основ  різних частин мови за допомогою численних суфіксів, які передають найрізноманітніші, найтонші граматичні і семантичні відтінки ознак, наприклад: білий — білявий, біленький, білісінький, білесенький, білесенький; shameful, childish, careful, pilitical і т.ін. Чимала група прикметників утворюється за допомогою префіксів, наприклад: без краю — безкраїй, нездатний, несприятливий; unable, alive, illegal, demiofficial. Префікси, за допомогою яких творяться прикметники, взагалі малопродуктивні. Тому значна частина прикметників твориться за допомогою префіксів і суфіксів разом, наприклад: при березі — прибережний,безуспішний, беззахисний; unmistakable, inauspicious, outlandish.

Основна маса прикметників у сучасній українській літературній мові та сучасній англійській мові виражає ознаки предмета шляхом вказівки на відношення означуваного предмета до інших предметів, дій чи обставин: liliaceous - Шу (a liliaceous leaf - a leaf of lily); світловий - світло (світловий рік - рік, який вимірюється швидкістю світла); anti-war – war (an anti-war meeting - a meeting against war), протиревматичний - ревматичний (протиревматичний засіб - засіб проти ревматизму). Ад'єктиви найчастіше виражають градуальні (великий > великуватий, величезний) та експресивні (синенький, синесенький, синюсінький) значення предметів за допомогою суфіксів. Ознаки, співвідносні з назвами предметів, передають як суфікси (казка > казк - ов - ий, товариш > товари- ськ - ий, ліс > ліс - н - ий), так і конфікси (від - мова > без - відмов - н - ий, план > над - план - ов - ий). Ознаки, що їх можуть виражати похідні прикметники, надзвичайно різноманітні, але їх можна звести до двох найбільш загальних семантичних понять: якості і відношення.

Найбільш загальне семантичне значення прикметника базується  на наявності в означуваному предметі певних характерних ознак чи якісних рис означуючого предмета або вказуванні на дійову, здебільшого активну ознаку предмета. Наприклад, розумний - розум (розумна людина - людина з розумом, мудра людина), балакучий – балакати (у значенні " той, що любить балакати"), beardless "безбородий" - beard "борода" (a beardless man "безбородий чоловік" - a man without a beard "чоловік без бороди"), sticky "клейкий" - to stick "клеяти (a sticky leaf "клейкий листок "- a leaf that can stick "листок, який може клеяти").

Семантика прикметника може базуватися на відношенні між означуваним  і означуючим предметом, дією чи обставиною без якісного коментування ознаки: дерев'яний - дерево (у значенні "з дерева"), інтелектуальний - інтелект (у значенні "той, що стосується інтелекту"), woolen "шерстяний" - wool "шерсть" (у значенні "зроблений з шерсті"), yearly "щорічний" - year "рік" (у значенні "той, що стосується року").