Навчання говорінню. Коротка психологічна характеристика говоріння

Говоріння являє собою форму усного спілкування, з допомогою якої відбувається обмін інформацією, що здійснюється засобами мови, встановлюються контакт і взаєморозуміння, виявляється вплив на співрозмовника у відповідності з комунікативним наміром мовця. Всі функції усного спілкування - інформативна, регулятивна, емоційно-оціночна і етикетний - здійснюються при цьому в тісній єдності. Говоріння, як і аудіювання, характеризується наявністю складної розумової діяльності з опорою на мовний слух, пам'ять, прогнозування і увагу. Воно може володіти різною складністю, починаючи від вираження аффектного стану за допомогою простого вигуку, назви предмета, відповіді на питання і закінчуючи самостійним розгорнутим висловлюванням. Цей перехід від слова і фрази до цілого вислову пов'язане з різним ступенем участі мислення і пам'яті.