Числівник у різновекторному вимірі

Розділ 1. Числівник  у різновекторному вимірі

 

1. Філософське значення числівника

Як відомо, числівник посідає  в нашому житті чільне місце, оскільки ми постійно оперуємо поняттями, пов’язаними з цінами, грішми, віком людей, а також з адресою, іншими математичними поняттями.  Цією частиною мови послуговуються в діловодстві, у побутовому мовленні. Ми звикли до числівників на сторінках періодики. Не обходяться без них точні науки (математика), природничі (фізика, хімія, географія, біологія), медичні (фармакологія,  лікувальна,  хірургічна,  стоматологічна) галузі, гуманітарні науки (історія, література), мистецтво і спорт тощо. Трапляються слова на позначення чисел і в художньому стилі.

З’ясуємо багатозначність  найбільш уживаних у художніх текстах  числівників за фразеологічними словниками.

У художніх текстах числівник один може мати значення:

• конкретного числа:

“Астроном стояв похнюпившись. Його обличчя було бліде і спокійне.

– Гаразд, – сказав він. –  Я попрошу у пані з книжок лише одну.

– Одну я вам узяти  дозволю, – жінка встала, і її груди заходили. – Але вибирати буду я. І вибір цей – “Святе письмо”. (В. Шевчук “Дорога”).

• нерозчленованості, єдності:

“І всі ми, як один, підняли вгору руки –

І тисяч молотів о камінь загуло…” (І. Франко).

• невизначеності, із значенням “якийсь”:

“Одного разу він застав біля себе жабу. Лупила на нього баньки,  намагаючись збагнути, що це за проява залізла під міст, а коли зрозуміла, то вирішила, що краще сховатись під воду…” (В. Шевчук “Панна сотниківна”).

• самотності, одинокості:

“Ой одна я, одна, як билинонька в полі…” (Т. Шевченко).

“Один лишився сам на сам.

Нехай ні кревного, ні друга.

І любкою    - помститись туга,

І туга – подругою дням.” (О. Лятуринська).

• ніяка інша, крім названої:

“Кудись пішла, не повертає,

Хоч біля серця стеле цвіт,

Ота стежина в ріднім краю

Одним одна біля воріт.” (А. Малишко).

Порядковий варіант має  подібні значення:

• конкретного числа:
• те, що з’явилося раніше за інше:

“За вікнами день холоне.

У вікнах – перші вогні…” (Є. Маланюк “Вечірня пісня”).

• який з’явився найраніше в новому сезоні:

“Вона прийшла із першим громом –

Незрима, ніжна і палка,

І ніби пісня незнайома

Злетіла вперше з-під смичка…” (С. Воскрекасенко).

Числівник два є назвою числа і його цифрового позначення.  У переносному вживанні має значення кілька,  декілька. Він також дуже поширений у народній творчості. Пригадаймо хоча б українські народні казки “Два брати”, “Про двох братів і сорок розбійників”, “Казка про двох шахраїв”, “Дві вивірки” або приказки: одна голова добре, а дві краще, двом смертям не бувати, чи фраземи: щоб йому два ока вилізло (передає емоції досади або здивування), вбити двох зайців (одночасно досягти успіху у кількох справах), випити дві неповних (зазнати страждань, нещастя, поневірянь, горя) і т. д.

Числівник три є сакральним у християнстві,  оскільки Бог виступає у трьох іпостасях: Бог-Отець, Бог-Син, Бог-Дух Святий. У слов’янській міфології дерево – мікромодель світу – має тривимірність: крона – небо, стовбур – земля, коріння – потойбіччя. Числу три відповідає ідея трьох світів і трьох стихій, а також вертикальна вісь часу, де просторові орієнтири уподібнюються часу. Тризуб – один із знаків державної символіки України.

В українському фольклорі  у царя завжди три сини. Мандрівник повинен обрати одну із трьох доріг, котрі ведуть направо, наліво і прямо. У Шевченка “три шляхи широкії докупи зійшлися…” У народній творчості: казки “Три брати і кицька”, “Три бажання”, “Дарунки з трьох зернин”, у назвах поетичних творів, поем , збірок: “Три літа” (назва циклу і поезії Т. Шевченка; А також художніх: “Три поети” П. Куліша, “Третя революція” В. Підмогильного, “Три мандоліни” Б.-І. Антонича, “Три перстені” - назва другої збірки Б.-І. Антонича, “Дума про трьох братів неазовських” Л. Костенко, оповідань та новел “Три зозулі з поклоном” Г. Тютюнника, “Три плачі над Степаном” Є. Гуцала, детективу “Три блондинки і смерть” Ю. Тарнавського, повістей “Третє відлуння” Г. Кочура, “Третя Рота” В. Сосюри, у назвах драматичних творів: “Три сестри” А. Чехова.

Число чотири позначає життєвий цикл людини (дитинство,  юність,  зрілість, старість), існує чотири стани видимого буття (ранок, день, вечір, ніч; весна, літо, осінь, зима). Існує також чотири сторони світу, що утворює горизонтальну модель світу.

Символізм числа чотири походить від символізму квадрата та хреста з чотирма кінцями. Простір і час зімкнулися в четвірці. Тому в народній творчості позначає:

• добру обізнаність у справі (підкований на всі чотири ноги, кований на всі чотири копита);
• замкнений простір, ізольованість (у чотирьох стінах);
• рух за бажанням,  у будь-якому напрямі (на всі чотири сторони, на всі чотири боки, на всі чотири вітри);
• конфіденційність (на чотири ока) тощо.

У християнській міфології  найбільш сакралізованим є число сім. Згідно із Біблією, Господь сотворив світ за шість днів, а сьомого дня спочив і день цей освятив. Сім днів у тижні,  веселка має сім кольорів. За слов’янськими звичаями родину треба знати і шанувати до сьомого коліна. Музична гама також має сім звуків. Сім – божественне число Всесвіту. Воно складається із трійки як символу неба й душі та четвірки як символу землі і тіла. Це число найчастіше пов’язане з Плеядами та Великою Ведмедицею (Великим Возом) в різних культурних традиціях. У сербів, наприклад, існує уявлення про Плеяди як про сім братів, при цьому кожна зірка отримує своє ім’я.

Часто уживається в стійких  висловах, позначаючи:

• далеку відстань (аж за сьомим морем, до сьомого коліна);
• виваженість перед виконання дії (сім разів відміряй, а один раз відріж);
• виснажливу, надривну працю (до сьомого поту);
• замріяність, наївність (на сьомому небі);
• неповноту розуму (без сьомої клепки);
• нісенітницю (сім мішків гречаної вовни);
• безвідповідальність, непостійність (сім п’ятниць на тиждень);
• покарання (сім шкур спустити) тощо.

Число вісім вважалося сакральним у Стародавній Індії і позначало нескінченність буття. В українській міфології вісім – це шлях, пройдений через сім сходинок небес до задуманої мети: саме так досягається досконалість.

Число дев’ять у світовій міфології також є сакральним: дев’ять місяців жінка виношує дитину, дев’ять планет має наша Сонячна система.  У Марка Вовчка знаходимо: “Дев’ять братів і десята сестриця Галя”. Серед фразем: не мати девятої клепки (несповна розуму), Дев’ятий вал (найсильніша, найнебезпечніша хвиля під час морської бурі).

Дванадцять місяців триває рік,  дванадцять апостолів було в Ісуса Христа, існує дванадцять знаків Зодіаку. Серед казок є “Дванадцять хлопців- красноголовців”, “Дванадцять місяців” С. Маршака. В О. Блока – поема “Дванадцять”, п’єса “Дванадцять” М. Ірчана

Число тринадцять також магічне. В народі його називають “чортовою дюжиною” і пов’язують з нечистою силою, вроками, заклинаннями. В І. Калинця вийшла збірка під назвою “Тринадцять алогій”, у П. Волобуєва – роман “Мені тринадцятий минало…”, як і однойменна поезія Т.Шевченка.

Інші числівники також  трапляються у назвах художніх творів наприклад: М. Вінграновський “Сто поезій” (збірка), Е. Радзінський “Сто чотири сторінки про кохання” (п’єса).

Отже, у даному підпункті розділу ми розглянули філософське та сакральне значення, яке мають числівники, котрі найчастіше зустрічаються у фольклорі на художній літературі.

 

2. Числівник у мовному (мовленнєвому) вимірі.

Під час вживання числівників  завжди виникає чимало труднощів. Тому потрібно пам’ятати та використовувати деякі правила їх використання.

Числівник один (одна, одне) узгоджується з іменником у роді й відмінку: один стілець, одного стільця, одна проблема, однієї проблеми.

При числівниках два, три, чотири, обидва іменники вживаються у формі називного відмінка множини та з іменниками у яких змінюються основи: два підручники, три студенти, чотири столи, обидва клени. При сполученні з цими числівниками іменників із суфіксом -ин, який зникає у формах множини (в іменниках у яких змінюється основа), останні набувають форми родового однини: два громадянина, три селянина, чотири киянина, три друга. У непрямих відмінках числівники два, три, чотири, обидва узгоджуються з іменниками: двох підручників, трьом хлопцям, обома черевиками.

У російській мові ці числівники в називному відмінку завжди вимагають  родового однини: два сына, три фильма, четыре стола, оба продавца.

Прикметник, що входить до складу кількісно-іменного словосполучення (з числівниками два, три, чотири, обидва), набуває форми називного або родового відмінка множини: три сині (синіх) капелюшки, чотири безтурботні (безтурботних) дні.

Усі кількісні, а також  збірні числівники, крім слів один, два, три, чотири, обидва, обидві, керують  іменниками в родовому відмінку множини: п’ять книжок, шістсот сторінок, двоє парубків. У непрямих відмінках числівники узгоджуються з іменником: у п’яти зошитах, двадцятьом журналістам.

Числівники тисяча, мільйон, мільярд вимагають від іменників родового відмінка множини у всіх формах: мільйон жителів, мільйона жителів.., тисяча кілометрів, тисячі кілометрів, тисячею кілометрів.

Керування складених числівників  визначається останнім словом: тридцять один учень, двадцять два пасажири, сорок чотири будинки, сімдесят шість депутатів, сто п’ятдесят мешканців.

Дробові числівники в усіх відмінках вимагають від іменника родового відмінка однини: одна друга площі, однієї другої площі, десять сотих гектара, десяти сотих гектара, десятьма сотими гектара.

У мішаних дробах, що включають  у себе елемент з половиною, з  чвертю, характер керування визначається числівником, який виражає цілу частину: один з половиною літр, два з половиною метри, п’ять з половиною кілометрів.

У мішаних дробах керує  іменником дробова частина, якщо вона приєднується сполучником і: два і одна третя літра, п’ять і дві третіх метра, двадцять і п’ять десятих відсотка.

У називному, родовому, знахідному відмінках числівник півтора  керує іменником у родовому відмінку однини, числівник півтораста вимагає  родового множини. В інших трьох  відмінках ці числівники сполучаються з відповідними формами множини  іменників:

Н. півтора аркуша / півтораста кілометрів

Р. півтора аркуша / півтораста кілометрів

Д. півтора аркушам / півтораста кілометрам

З. півтора аркуша / півтораста кілометрів

О. півтора аркушами / півтораста кілометрами

М. (на) півтора аркушах / півтораста кілометрах

У сполученнях, що позначають дати, на зразок восьме березня, перше  вересня, відмінюється тільки перша  частина: до восьмого березня, з восьмим березня, присвячено першому вересня. При поєднанні дати із словами свято, день числівник і назва місяця вживаються у родовому відмінку: привітати зі святом восьмого березня, приготувати до дня першого вересня. Конструкції привітати зі святом восьме березня, привітати зі святом перше вересня належать до сфери розмовної мови.

Іменник раз у сполученні із числівників та іменником половина має форму рази (три з половиною рази), а зі словом півтора та дробовим числівником, має форму раза: півтора раза ,три й п’ять десятих раза.

Як бачимо вживання числівника строго унормоване конкретними правилами, які потрібно пам’ятати під час  усного та письмового мовлення.

 

3. Текстовий (дискурсивний) вимір числівника

В усіх стилях сучасної української  літературної мови числівники вживаються по-різному. На письмі кількісні числівники, як правило, записуються цифрами.

При оформленні ділової документації щодо запису числівників слід керуватися такими правилами:

Прості кількісні числівники, які називають однозначне число (без вказівки на одиниці виміру) в запису відтворюються словом, а  не цифрою (таких виробів повинно бути не більше трьох). Так само записуються однозначні числівники, якими позначаються часові межі (випробування повинні тривати три-п’ять місяців, дві години). Якщо однозначне число вживається у поєднанні з одиницею виміру, воно пишеться цифрами (7 гектарів, 15 кілометрів).