Використання інноваційних технологій на уроках історії

КЗ «ЗОІППО» ЗОР

Кафедра філософії та суспільно-гуманітарних дисциплін

 

 

 

 

 

 

Використання інноваційних технологій

на уроках історії.

 

 

 

 

                                                                    Творча курсова робота

слухачки

курсів вчителів історії

та правознавства,

вчительки

Долинської ЗШ І-ІІ ст.

Запорізького району

Саджениці Ірини Леонідівни

 

Термін курсів

з 26.03.2012р. по 06.04.2012р.

 

Перевірив:

 

м. Запоріжжя

2012р.

ЗМІСТ

 

сторінки

І. Вступ                                                                                                               3

ІІ. Основна частина                                                                                          5

1. Науково-теоретичний аналіз проблеми розвитку

інноваційних технологій навчання у викладанні історії.                     5

1. Теоретичні засади дослідження інноваційних

освітніх технологій навчання.                                                         5

2. Сполучення інноваційних і традиційних технологій

у навчанні історії.                                                                             8

            1.3 Ідеї гуманізму в науці і освіті: Історія та сучасні технології.      10

            1.4 Типи інноваційних підходів до навчання історії.                         20

     2. Впровадження інноваційних технологій навчання в

          педагогічну практику.                                                                              24

            2.1 Лекційна система навчання.                                                            24

            2.2 Семінарські заняття.                                                                         25

            2.3 Лабораторна система навчання історії.                                          26

            2.4 Проблемно-пошуковий метод навчання.                                       27

            2.5 Різні види  ігор на уроках історії.                                                     27

            2.6 Інтерактивні методи навчання на уроках історії.                         28

ІІІ. Висновок.                                                                                                    30

Список літератури.                                                                                          31

Додаток 1                                                                                                           32

Додаток 2                                                                                                           39

 

 

 

 

 

І. Вступ

 

Актуальність дослідження. Існує велика кількість інноваційних технологій навчання – проблемна лекція, парадоксальна лекція, евристична бесіда, пошукова лабораторна робота, розв’язання ситуаційних задач, колективно групове навчання, ситуативне моделювання. Вони можуть бути використані на різних етапах уроку: під час первинного оволодіння знаннями, під час закріплення й удосконалення, під час формування вмінь та навичок. Їх можна застосовувати також як фрагмент заняття для досягнення певної мети або ж проводити цілий урок з використанням окремої технології.

Сучасне життя потребує активної творчої особистості. Виховати її можна лише впроваджуючи у педагогічну практику стратегії розвитку критичного мислення. Завдання цієї стратегії полягає у „пробудженні свідомості”, коли молода людина усвідомлює реалії, що оточують її, і шукає шляхи розв’язання проблем. Такий підхід співзвучний концепції особистісно-орієнтованого навчання і нерозривно пов’язаний із застосуванням інноваційних та інтерактивних технологій.

Загальноосвітні навчальні заклади пройшли довгий шлях історичного розвитку. З одного боку, вони вплинули на збереження й прогрес культури й суспільства в цілому, з іншого боку на собі відчули багато змін, що відбувалися в науці, культури всіх країн.

Труднощі виникають із тим, що в навчальному плані шкіл збільшується число досліджуваних дисциплін, скорочується час на вивчення деяких класичних дисциплін, шкільних предметів. У їхнє число попадає й історія. Ці обставини створюють базу для нових теоретичних досліджень в області методики історії, вимагає пошуку інших підходів в організації навчального прогресу. На сучасному етапі розвитку утворення виникла необхідність відновлення методів, засобів і форм організації навчання. Це тісно пов'язано з розробкою й впровадженням у навчальний процес нових педагогічних технологій.

Відновлення освіти підростаючого покоління вимагає використання нетрадиційних методів і форм організації навчання. Не можна опиратися тільки на широко розповсюджені в практиці навчання методи, необхідні нововведення. Таким чином, виходячи з актуальності теми дослідження метою даної роботи є теоретичний та емпіричний аналіз сучасних технологій навчання.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

1. Розглянути проблеми  організації сучасних технологій  навчальної діяльності в методичній  літературі та в розробках  педагогів інноваторів;

2. Провести аналіз сполучення  інноваційних і традиційних форм  у навчанні історії;

3. Висвітлити типи сучасних  підходів до навчання історії;

4. Розглянути процес впровадження  сучасних технологій навчання  у практику;

Предметом дослідження даної курсової роботи є особливості використання інноваційних технологій навчання під час викладання історії.

Об’єктом дослідження виступає методика використання інноваційних технологій навчання при викладанні історії.

Методи дослідження:

1. Порівняльно-історичний;
2. Порівняльно-типологічний;
3. Системний;
4. Структурно-функціональний;
5. Понятійно-категоріальний;
6. Емпіричний.

Дане дослідження виходить з гіпотези, що ефективність організації навчальної діяльності учнів загальноосвітньої школи під час викладання історії буде забезпечена за умови використання сучасних технологій навчання.

 

ІІ. Основна частина.

Розділ 1. Науково-теоретичний аналіз проблеми розвитку інноваційних технологій навчання у викладанні історії

 

1.1 Теоретичні  засади дослідження інноваційних освітніх технологій навчання

 

В українській педагогіці поняття педагогічні технології широко використовується, починаючи з 90-х років, хоча в світовій педагогіці цей термін відомий давно. Протягом ХХ ст. було чимало спроб технологізувати навчальний процес. Радянська педагогіка, оцінюючи буржуазну з класових позицій, вдавалася до аналізу педагогічних технологій, як правило, у зв’язку з критикою зарубіжних освітніх систем.

Але вже наприкінці 80-х років з’явилися дослідження з порівняльної педагогіки, які давали змогу розглядати проблему педагогічних технологій об’єктивно – в науково-методичному аспекті.

Зокрема, із середини 50-х років учені окреслюють два напрями у розвитку педагогічних технологій використання технологій використання технічних засобів навчання і “технологічний підхід” до організації навчального процесу в цілому. Саме останній напрям став основою для розробки сучасних технологій навчання. Перші спроби технологізувати навчальний процес були зроблені у дослідження з програмованого навчання, істотними ознаками якого є чітка постановка навчальної мети і поелементна процедура її досягнення. Технологічний аналіз програмованого навчання давав можливість уявити його як чіткий набір навчальних цілей, критеріїв їх вимірювання та оцінки, точний опис умов навчання. Усе це є основою для повного відтворення певного стану навчання.

У 70-х роках під впливом ідей системного підходу до організації навчального процесу та визначення умов його оптимізації поступово відбувся перехід до розуміння педагогічної технології як засобу повного управління розв’язуванням дидактичних проблем.

У сучасному розумінні навчальної технології вчені виділяють кілька сутнісних ознак цього поняття. Технологічний підхід до навчання передбачає:

• Чітку постановку вчителем цілей;
• Підготовку навчальних матеріалів та організацію навчання відповідно до наперед визначених цілей;
• Орієнтацію на досягнення результатів;
• Оцінювання поточних результатів, корекцію навчання, спрямовану на досягнення поставлених цілей;
• Підсумкову оцінку результатів.[2: с. 36]

Центральною у розробці технологій є проблема правильного визначення та чіткого формулювання цілей навчання. Загальні, розпливчасті цілі не сприяють вибору саме тих методичних засобів, які гарантують досягнення певного результату. Тому найперша умова побудови технології навчання – конкретизація навчальної мети: зрозуміти, засвоїти, вивчити, зробити, запам’ятати, застосувати за зразком, застосувати у нових умовах тощо. Залежно від мети опрацювання матеріалу визначається і кінцевий результат навчання.

Шлях від мети до результату – це певним способом організована взаємодія вчителя і учнів. За технологічного підходу не може бути методу спроб і помилок або пошукової діяльності. Усі дії вчителя мають економно й цілеспрямовано вести до заздалегідь визначеної мети. Тому методика використання сучасних технологій навчання, крім цілей навчання, включає визначення умов і процедур, за допомогою яких можна досягти саме такого результату. Істотною ознакою технології є досить детальний опис кожного етапу на шляху досягнення результату та обов’язковість відтворення способу дії.

Сучасна технологія навчання повинна мати чіткі характеристики, тобто настільки зрозуміло, недвозначно описувати, як і що слід робити, щоб кожний учитель, застосувавши її, гарантовано досягав результату. У цьому відмінність технологічного підходу від звичайних методичних рекомендацій, які допускають внесення змін і не гарантують описаного результату. Технологія також може змінюватися. Скажімо, проконтролювавши і оцінивши проміжний етап навчального процесу, вчитель вносить виправлення, зміни у подальшу діяльність. Отже, в технологічній організації навчання обов’язковим є оперативний зворотний зв’язок.

Нерідко вчителі недооцінюють важливість створення всіх умов для застосування даної технології, вихоплюючи кілька елементів, які здаються їм найцікавішими. У такому разі не можна вважати, що застосовується цілісна технологія навчання.[6: с.46]

Не тільки вчителі, а й діти схильні, оцінюючи працю, брати до уваги лише результат. Вплив технології на якість результату залежить від того, в який спосіб він досягається. В зв’язку з цим у технології розробляються найбільш оптимальні способи навчальної діяльності.

Сучасні технології навчання передбачають:

• Визначення чіткої системи цілей, що формулюються, як правило, через результати навчання, які можна конкретно й точно розпізнати й оцінити. Чітко, ясно визначені цілі об’єднують зусилля вчителя і учнів, спрямовують їх на головне, зосереджують увагу на способах діяльності;
• Конструювання навчального циклу, яке передбачає діагностику рівня навченості учнів, сукупність навчальних процедур, способи корекції на основі зворотного зв’язку, оцінка результату. Цей етап передбачає і розбивку навчального матеріалу на окремі навчальні одиниці;
• Реалізація запланованих завдань, що потребує мотиваційної підготовки учнів, розуміння ними мети діяльності, усвідомлення й відтворення способів дії, забезпечення зворотного зв’язку у керівництві навчальною діяльністю;
• Контроль, оцінка і аналіз результатів діяльності учнів;
• Повторне відтворення циклу без змін або з корекцією.

Отже технологічний підхід включає систему дій учителя і учнів, спрямованих на досягнення чітко визначеної мети шляхом послідовного та неухильного виконання певних навчальних дій в умовах оперативного зворотного зв’язку.

 

1.2 Сполучення  інноваційних і традиційних технологій у навчанні історії