Міністерство праці
та соціальної політики України
Інститут підготовки
кадрів державної служби зайнятості
України
РЕФЕРАТ
на тему:
Державна
служба зайнятості, її структура
і повноваження
Головний спеціаліст
Ковальчук Олена Анатоліївна
Корюківський районний
центр зайнятості Чернігівської
області
Київ 2008
ЗМІСТ
Вступ.........................................................................................................1
- Державна політика зайнятості населення, її принципи, державне регулювання ринку праці.............................................................4
- Державна служба зайнятості як складова державного управління в Україні......................................................................................9
- Структура державної служби зайнятості............................10
Висновки..................................................................................................17
Список використаної літератури........................................................18
ВСТУП
Ринок праці – це система суспільних
відносин, пов'язаних із купівлею і
продажем товару ”робоча сила”. Крім
того, ринок праці є сферою працевлаштування,
формування попиту й пропозицій
на робочу силу. Його можна трактувати
і як механізм, що забезпечує узгодження
ціни та умов праці між роботодавцями
і найманими працівниками. Особливість
ринку праці полягає втому, що він охоплює
не тільки сферу обігу товару “робоча
сила”, а й сферу виробництва, де найманий
працівник працює. Відносини, що тут виникають,
зачіпають важливі соціально-економічні
проблеми.
Розрізняють зовнішній ринок
праці та внутрішній.
Сучасному ринку праці в Україні
притаманні такі ознаки: перевищення
пропозиції робочої сили над попитом;
низька ціна робочої сили, її невідповідність
реальній вартості; зниження зайнятості
у сфері соціального виробництва, зростання
чисельності незайнятого населення; низька
частка офіційно зареєстрованих безробітних;
великі масштаби прихованого безробіття;
зростання молодіжного безробіття; регіональні
диспропорції між наявністю і потребою
в робочій силі; низька професійна і територіальна
мобільність трудових ресурсів; недостатня
спрацьованість правових норм організаційно-економічних
механізмів, що регулюють трудові відносини;
еміграція висококваліфікованої робочої
сили.
Для регулювання цих відносин необхідне
втручання держави, яка проводить
активну політику зайнятості. Державна
політика зайнятості населення залежить
від темпу і характеру ринкових
перетворень. Вона передбачає систему
адаптацій різних категорій незайнятого
населення до вимог ринку праці, а також
осіб з обмеженою конкурентоспроможністю.
Державна політика зайнятості населення
залежить від темпу та характеру ринкових
перетворень і базується на певних принципах, які
містить стаття 3 Закону України «Про зайнятість
населення» і полягають у наступному:
- забезпеченні рівних умов усім громадянам реалізації права на вільний вибір діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки з урахуванням особистих інтересів і суспільних потреб;
- сприянні забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганню безробіттю, створенню нових робочих місць та умов розвитку підприємництва;
- координації діяльності у сфері зайнятості з іншими напрямами економічної і соціальної політики на основі державної та регіональних програм зайнятості;
- співробітництві професійних спілок, асоціації (спілок) підприємців, власників підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів у взаємодії з органами державного управління в розробці, реалізації заходів щодо забезпечення зайнятості населення;
- міжнародному співробітництві у вирішенні проблем зайнятості населення, включаючи працю громадян України за кордоном та іноземних громадян в Україні.
Елементом взаємовідносин
державних органів влади з
носіями і виразниками соціально-трудових
інтересів, а отже і дієвим заходом практичного
вирішення багатьох соціально-економічних
проблем, що стосуються ринку праці, зайнятості
і безробіття є державне регулювання зайнятості
та ринку праці.
Об’єктами державного регулювання є:
- Зайнятість (регулювання пропозиції робочої сили та робочих місць);
- Соціальні відносини між роботодавцями і працюючими;
- Трудові відносини (оплата праці, охорона праці, умови найму, звільнення);
- Розподіл та перерозподіл робочої сили;
- Підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації працівників.
Суб’єктами державного регулювання є:
- Міністерство праці та соціальної політики;
- Державний центр зайнятості, Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та його робочі органи-обласні та базові центри зайнятості;
- Управління праці та соціального захисту населення місцевих державних адміністрацій.
Основні функції щодо регулювання
ринку праці виконує Міністерство праці та соціальної
політики, Фонд загальнообов’язкового
державного соціального страхування на
випадок безробіття та виконавча дирекція
Фонду – Державний центр зайнятості.
Виконавча дирекція Фонду
– Державний центр зайнятості
та її робочі органи (обласні та базові
центри зайнятості) виконують слідуючі
повноваження:
- здійснюють облік та ведуть реєстр платників страхових внесків;
- провадять збір страхових внесків;
- здійснюють оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду в межах затвердженого бюджету;
- виплачують забезпечення та надають соціальні послуги, передбачені законодавством України з питань зайнятості, зокрема Законом України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” ;
- контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття;
- представляють інтереси Фонду в судових та інших органах;
- представляють Фонд у взаємовідносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, об`єднаннями громадян з питань соціального захисту, а також органами соціального страхування на випадок безробіття зарубіжних країн, міжнародними організаціями, діяльність яких пов`язана із захистом соціальних прав людини;
- готує та подає на розгляд правління Фонду пропозиції щодо вдосконалення законодавства про обов`язкове соціальне страхування на випадок безробіття; пропозиції щодо розміру страхових внесків на наступний рік; проект бюджету та звіт про виконання бюджету Фонду; пропозиції щодо розміру резерву коштів Фонду; звіт про діяльність.
- сприяє в разі необхідності створенню додаткових робочих місць підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності;
- організацію професійної орієнтації.
Згідно з Законом
України „Про загальнообов’язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття”, що набрав
чинності у 2001 році, на державну службу
зайнятості покладено функції виконавчої
дирекції Фонду і тому вона :
- аналізує і прогнозує попит та пропозицію на робочу силу, інформує населення й державні органи управління про стан ринку праці;
- консультує громадян, власників підприємств, установ і організацій або уповноважені ними органи, які звертаються до служби зайнятості, про можливість одержання роботи і забезпечення робочою силою, вимоги, що ставляться до професії, та з інших питань, що є корисними для сприяння зайнятості населення;
- веде облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються з питань працевлаштування;
- здійснює у порядку, встановленому законодавством, збір та опрацювання адміністративних даних, які відображають стан ринку праці та становище в сфері зайнятості населення;
- подає допомогу громадянам у підборі підходящої роботи і власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам у підборі необхідних працівників;
- організує при потребі професійну підготовку і перепідготовку громадян у системі служби зайнятості або направляє їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників, сприяє підприємствам у розвиткові та визначенні змісту курсів навчання й перенавчання;
- надає послуги по працевлаштуванню та професійній орієнтації працівникам, які бажають змінити професію або місце роботи, вивільнюваним працівникам і незайнятому населенню;
- реєструє безробітних і подає їм у межах своєї компетенції допомогу, в т. ч. і грошову;
- бере участь у підготовці перспективних і поточних державної і територіальних програм зайнятості та заходів щодо соціальної захищеності різних груп населення від безробіття.
Стаття 19 цього ж Закону
визначає права державної служби
зайнятості:
- одержувати від підприємств, установ і організацій, адміністративні дані по наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників;
- розробляти і вносити на розгляд місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів відповідних рад пропозиції про встановлення для підприємств, установ, організацій квоти прийняття на роботу осіб, які потребують соціального захисту і нездатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, та направляти таких громадян для їх працевлаштування;
- направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації при наявності там вільних робочих місць громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, – відповідно до рекомендацій МСЕК та наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань;
- направляти безробітних громадян за їх бажанням на оплачувані громадські роботи;
- укладати за дорученням підприємств, установ і організацій власності договори з громадянами при їх працевлаштуванні з попереднім (у разі потреби) професійним навчанням;
- розпоряджатися в установленому законодавством порядку коштами Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;
- оплачувати вартість професійної підготовки осіб, працевлаштування яких потребує здобуття нової професії (спеціальності), а також установлювати їм на період навчання матеріальної допомоги у розмірах, передбачених законодавством України про зайнятість населення;
- в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти, скорочувати і відкладати їх виплати;
- стягувати з підприємств, установ і організацій суми прихованих або занижених обов`язкових зборів та недоїмок до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;
- компенсувати до 50 процентів витрат підприємствам, установам і організаціям на перепідготовку працівників, які підлягають скороченню у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, за умови їх працевлаштування.
Державна служба зайнятості
була створена для реалізації державної
політики зайнятості населення, професійної
орієнтації, підготовки і перепідготовки,
працевлаштування та соціальної підтримки
тимчасово непрацюючих громадян у грудні 1990 року постановою
Ради Міністрів Української РСР № 381. Її
діяльність здійснюється під керівництвом
Міністерства праці та соціальної політики
України. Місцеві ланки служби підпорядковані
Державному центру зайнятості і керуються
в своїй діяльності рішеннями місцевих
державних адміністрацій та органів місцевого
самоврядування.
Закон України “Про зайнятість
населення” - один з перших ринкових
законів нашої держави був
прийнятий у березні 1991 року . Цей
Закон та підзаконні акти щодо його
застосування визначили правові, економічні,
організаційні засади зайнятості українців,
соціальні гарантії з боку держави в реалізації
громадян права на працю, стали правовою
основою діяльності служби зайнятості.
В Чернігівській області
початок створенню місцевих структур державної служби зайнятості
було покладено рішенням виконкому обласної
Ради народних депутатів від 25.02.1991 року
№ 28 “Про створення державної служби
зайнятості в області”.
За 17 років соціально-економічного
розвитку нашої держави служба зайнятості України пройшла важливі
етапи становлення та розвитку ринку праці.
За цей час створено на страхових засадах
систему соціального захисту населення
від безробіття, систему соціального партнерства,
систему кадрового забезпечення та підвищення
кваліфікації кадрів служби зайнятості,
розроблено та впроваджено сучасні інформаційні
технології, створено матеріально-технічну
базу для надання соціальних послуг населенню
та роботодавцям відповідно до новітніх
технологій. Таким чином, відбулася
трансформація системи соціального захисту
від безробіття в систему загальнообов’язкового
соціального страхування на випадок безробіття.
Державна служба зайнятості складається
з: Державного центру зайнятості Міністерства
праці та соціальної політики України,
Центру зайнятості Автономної
Республіки Крим, обласних, Київського
та Севастопольського міських, міських,
районних, міськрайонних, районних у містах
центрів зайнятості – усього 674 центри,
центрів організації професійного навчання
незайнятого населення і центрів професійної
орієнтації населення, інспекції по контролю
за додержанням законодавства про зайнятість
населення.
До складу державної служби зайнятості
входять також навчальні заклади
професійної підготовки незайнятого
населення, інформаційно-обчислювальні
центри, центри реабілітації населення,
підприємства, установи і організації,
підпорядковані службі зайнятості (рис.
1).