Доведення і докази у господарському процесі

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ ІНАУКИ УКРАЇНИ

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ  ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

ДЕРЖАВНОГО  ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

«ДОНЕЦЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

 

 

 

 

 

 

                                                                                             Кафедра СГП

 

 

 

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

З дисципліни «Господарський процес»

На тему: «Доведення і докази у господарському процесі»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав ____________________________________________ Подоляко Т.О.

                                                                                                         Ст. гр. МП-08с

                                                                                                         № з/к 130457

 

Перевірив __________________________________________ доц. Дяченко Н.І.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Красноармійськ, 2008

ЗМІСТ

                                                                                                                    с.

Вступ……………………………………………………………………………3

1.Поняття, види  та класифікація доказів у  господарському процесі……..4

2. Поняття та  порядок представлення письмових доказів…………………6

3. Участь судового експерта  у судовому процесі………………………….8

Висновки………………………………………………………………………11

Список  використаних джерел………………………………………………13

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

     Згідно  законодавства доказами у господарському  процесі є дані, факти предмети,  матеріальні та нематеріальні  об’єкти, речі, предмети , що мають  безпосереднє значення для господарського  процесу і сприяють правильному  вирішенню справи у суді.

    Доведення – це процес представлення доказів.

     Предметом  доведення у господарському процесі  є встановлення істини та забезпечення  законності та правильності судового  рішення.

     Метою  даної індивідуальної роботи  є визначення доведення і доказів у господарському процесі.

     Для  досягнення цієї мети було  поставлено такі задачі:

• визначити поняття, видів та класифікації доказів у господарському процесі;
• розкрити поняття та порядку представлення письмових доказів;
• розглянути участь судового експерта  у судовому процесі.

     В  процесі виконання індивідуальної  роботи було проаналізовано         Господарсько-процесуальний кодекс  України, Закон України «Про  судову експертизу».

    

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Поняття, види  та класифікація доказів у  господарському процесі

 

 

     Докази  у справі – це будь-які фактичні  дані, на підставі яких господарський  суд  у визначеному законом  порядку встановлює наявність  чи відсутність обставин, які  мають значення для правильного  вирішення господарського спору.

     Існують  такі види доказів у господарському процесі:

• письмові;
• речові (пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь  у судовому процесі (на вимогу судді пояснення можуть бути викладені письмово));
• висновки судових експертів.

     Вимоги, що пред’являються до доказів:

• належність доказів – господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи;
• допустимість доказів – обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

     Судові  докази класифікуються за такими  ознаками:

1. за характером зв’язку доказу з фактом, що встановлюється. До таких відносяться:

• прямі докази – це докази, зміст яких має однозначний зв'язок з шуканим фактом, тобто із змісту доказу можливо зробити єдиний висновок про наявність або відсутність факту, який входить до предмету доказування по справі;

• непрямі докази – це докази, які мають багатозначний зв'язок з шуканим фактом, тобто з змісту доказу можливо зробити декілька в рівній мірі імовірних висновків про наявність або відсутність фактів, які мають значення для справи.

2. за процесом формування відомостей про факти докази класифікують:

• первісні – це докази, які сформовані у процесі безпосереднього впливу шуканого факту (події, дії, явища) на джерело доказу, з якого згодом при розгляді справи буде отримана інформація про цей факт;
• похідні – це докази, які відображають відомості, отримані із інших джерел.

3. за джерелом формування розрізняють:

• особисті докази – це докази, які виходять від фізичних осіб, що одночасно є джерелами свідчень про факти;
• речові докази – це об’єкти неживої природи, які несуть сліди, відбитки подій, явищ, дій, наявність або  відсутність яких встановлюється в процесі доказування.

     У  судовому процесі одна із сторін може бути звільнена від доказування.          Підставами для звільнення можуть бути:

• обставини, визнані господарським судом загально відомими, не потребують доказування;
• вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов’язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони були вчинені;
• факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони;
• рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення справи;
• факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

 

2. Поняття та  порядок представлення письмових  доказів

 

     Письмові  докази – це документи і  матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Такими даними можуть бути:

• установчі документи, договори (контракти), протоколи, акти ( в тому числі акти державних та інших органів), ділова кореспонденція;
• інші документи і матеріали, в тому числі отримані за допомогою факсимільного, електронного або іншого зв’язку або іншим способом, який дозволяє встановити достовірність документа;
• письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвіченій копії (нотаріально засвідченій);
• оригінали документів подаються коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду;
• якщо для вирішення спору має значення тільки частина документу, подається лише витяг з нього.

     Господарський  суд має право витребувати  докази у сторін, а особи за  неподання доказів несуть відповідальність. Правилами витребування доказів  є:

• якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов’язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору;
• господарський суд може витребувати докази також до подання позову як запобіжний захід у порядку вжиття запобіжних заходів;
• сторона, прокурор мають право подати клопотання до господарського суду про витребування доказів, в якому повинні зазначити: який доказ вимагається, підстави з яких вони вважають, що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які можуть підтвердити ці докази;
• господарський суд може уповноважити на одержання таких доказів заінтересовану сторону;
• у разі невиконання зобов’язання з подання витребуваних господарським судом доказів з причин, визнаних ним неповажними, господарський суд має право при прийнятті рішення стягнути з винної сторони в доход Державного бюджету України штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

     Господарський  суд може провести огляд та  дослідження письмових і речових  доказів у місці їх знаходження.  Огляд та дослідження письмових і речових доказів провадиться в місці їх знаходження. Результати огляду та дослідження доказів фіксуються у протоколі, який підписується суддею та приєднується до матеріалів справи.

     Письмові  та речові докази можуть бути  повернені господарським судом особі, яка їх надавала. Правила повернення письмових і речових доказів:

• оригінали письмових доказів, що є у справі, повертаються:

1. за клопотанням підприємств і організацій;
2. після вирішення господарського спору;
3. після подання засвідчених копій цих документів;

• речові докази, які знаходяться в господарському суді:

1. повертаються підприємствам і організаціям, від яких їх було одержано;
2. або передаються стороні, за якою суд визнав право на ці речі.

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Участь судового  експерта  у судовому процесі

 

     В судовому процесі може брати участь судовий експерт (згідно ст. 31 ГПК). Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для давання висновку з досліджуваних питань (згідно ст. 10. ЗУ «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 р.). Судовий експерт зобов’язаний за ухвалою господарського суду з’явитись  на його виклик і дати мотивований висновок щодо поставлених йому питань. Висновок робиться у письмовій формі.

     Судовий  експерт, оскільки це необхідно  для дачі висновку, має право знайомитися з матеріалами справи, брати участь в огляді та дослідженні доказів, просити господарський суд про надання йому додаткових матеріалів.

     Судовий  експерт має право відмовитись  від дачі висновку,якщо наданих  йому матеріалів недостатньо або якщо він не має необхідних знань для виконання покладеного на нього обов’язку.

     Сторони  і прокурор, який бере участь  у судовому процесі, мають право  заявити про відвід судового  експерта, якщо він особисто, прямо  чи побічно заінтересований в результаті розгляду справи, якщо він є родичем осіб, які беруть участь в судовому процесі, а також з мотивів його некомпетентності.

     Відвід  повинен бути мотивований, заявлятись  у письмовій формі до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у випадку, коли про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті.

     Питання  про відвід вирішується суддею, який виносить з цього приводу  ухвалу.

     Згідно  статті 41 для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає експертизу. Згідно ст. 1. ЗУ «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 р.  судова експертиза – це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання і попереднього слідства чи суду.  Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об’єктивності і повноти дослідження (ст.3 Закону).

     Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз’яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. 

     Проведення  судової експертизи має бути доручено компетентними органам чи безпосередньо спеціалістам, які володіють необхідними для цього знаннями. Особа, яка проводить судову експертизу користується правами і несе обов’язки.