Відповідальність за порушення договору перевезення пасажирів та багажу

- сторонами в таких правовідносинах виступають перевізник та пасажир;

- істотною умовою договору  є його ціна, яку сплачує пасажир;

-  основні права та обов’язки сторін є ідентичними.

Система прав пасажирів досить досконала, але тільки при їх узагальненні, при наданні послуг певним видом  транспорту дуже велике значення має  його специфіка, враховуючи яку задовольнити всі вимоги пасажира досить складно. Таким чином перелічені вище права  пасажирів та ознаки відповідальності транспортних перевізників можуть бути лише базою для побудови окремих правовідносин.

Охарактеризуємо розглядуваний  вид договорів за ще однією істотною ознакою – формою їх укладення.

 

1.5 Форма договору перевезення  пасажирів та багажу

Будь-який договір перевезення пасажирів та багажу оформляється видачею пасажиру проїзного квитка та багажної квитанції, в яких вказуються всі істотні умови договору. Квиток та квитанція і являються своєрідною формою даної цивільно-правової угоди.

Сама форма вказаних провізних документів встановлюється в порядку, передбаченому транспортними статутами і кодексами. На окремих видах міського транспорту (наприклад, метро) договір може полягати конклюдентними діями пасажира без видачі квитка (при проході через турнікети метро і здійсненні платежу магнітною картою або жетоном). На усіх видах транспорту (за винятком повітряних і залізничного в потягах далекого прямування) проїзні квитки є пред'явницькими документами: транспортна організація зобов'язана виконати договір перевезення у відношенні будь-якого пасажира, що пред'явив квиток або його аналог при посадці. Однак після початку перевезення передача проїзного квитка не допускається. Утрачений квиток не відновлюється, а внесена по ньому плата за проїзд не повертається.

Аналізуючи форму квитка, на мою думку вона потребує доповненню щодо змісту і містити відсоткові ставки в разі його повернення і  невикористання з відповідних причин. Це питання як один із аспектів викриває проблему забезпечення прав пасажирів. На практиці ні процедура, ні сам порядок повернення квитка не захищають пасажира. Доволі часто пасажир з певних причин не може ним скористатись і в такому випадку транспортна організація не повертає повної вартості назад. Зрозуміло, що організація також несе певні збитки, але вони більше можуть бути віднесені до нормального комерційного ризику, ніж в рахунок коштів пасажира. На сьогоднішній час майже на всіх видах транспорту враховується час здачі квитка пасажиром, який його не використав. До уваги не беруться форс-мажорні обставини, непереборна сила, нещасні випадки, що могли статись з пасажиром. Сама процедура повернення квитка забирає тривалий час у пасажира, при цьому йому не сплачують 100% його вартості. Правила, які передбачають такі випадки досить не досконалі. Можливо, у зв’язку із зазначеним було б доцільно у зміст квитка включити відсоткову шкалу вартості в разі його повернення пасажиром. Така б вартість враховувала конкретну ціну квитка в разі його повернення в залежності від певної обставини, яку б повинен був підтвердити пасажир, і підлягала поверненню в будь-якій касі транспортного перевізника [30, с. 387].

Щодо самого договору перевезення  пасажирів та багажу, необхідно зазначити, що квитки можуть бути разові (для однократного проїзду) і тривалі. Останні застосовуються при перевезеннях міським і приміським транспортом і укладаються шляхом придбання абонементного квитка. Разові договори можуть полягати для проїзду в одному, а іноді й у зворотному напрямку (туди і назад) і мають установлений термін дії (термін придатності), у межах якого пасажир має право робити зупинки в шляху, тобто переривати перевезення. У деяких випадках термін придатності квитка може бути продовжений. При цьому, якщо квиток не був використаний з поважної причини (наприклад, через хворобу пасажира), перевізник зобов'язаний, а в інших випадках вправі продовжити термін придатності квитка. 

1.6 Особливості  правовідносин перевезення

Транспортні правовідносини, які виникають під час перевезення пасажирів та багажу, мають свої особливі ознаки, серед яких можна виділити наступні:

1. Транспортні правовідносини  складаються у сфері, де перевезення  виступає у формі процесу виробництва  на транспорті, закінченим продуктом  якого є надання послуг.

2. Транспортні правовідносини  виникають у разі обов'язкової  участі відповідного транспортного  органу або посадової особи  цього органу (підприємства, організації, установи). Для цих відносин характерна наявність державно-владного організуючого впливу або виконавчо-розпорядчої діяльності (наявність відповідних нормативних актів, планів перевезень, графіків руху транспортних засобів, дозволів на використання шляхів сполучення, ліцензування тощо).

3. Транспортні правовідносини  можуть виникати за ініціативою  будь-якої із сторін. Проте згода чи бажання другої сторони майже завжди є обов'язковою. Наявність згоди другої сторони відокремлює транспортні правовідносини від адміністративних.

4. Транспортні правовідносини  виникають з приводу експлуатації  транспортних засобів і шляхів  сполучення, які виконують роль  засобів виробництва, а відповідно  і роль засобів праці робітників транспорту.

5. Предметом транспортних  правовідносин завжди є діяльність  з надання послуг. Як зазначає  В. В. Луць, головною особливістю  договорів про надання послуг, на відміну від договорів про  виконання робіт, є те, що надання  послуг невіддільне від діяльності особи, яка надає послуги. Корисний ефект такої діяльності не виступає у вигляді певного досяжного матеріалізованого результату, як це має місце у підрядних договорах, а полягає у самому процесі надання послуги [29, с. 82].

З даною позицією можна не погодитись, оскільки бажання будь-якого пасажира, який користується транспортними послугами, також спрямовані на отримання результату у вигляді безпечної та комфортної доставки у пункт призначення.

Перераховані особливості  транспортних правовідносин та їхня характеристика дають змогу зробити  висновок про те, що не будь-які суспільні відносини входять до кола транспортно-правових. Деякі ознаки мають місце і в інших, наприклад, цивільно-правових відносинах. Лише наявність у правовідносинах сукупності всіх наведених вище ознак дає підстави вважати його транспортним [44, с. 193].

Транспортні відносини будуються  на умовах рівності сторін, де права  одних суб'єктів відповідають обов'язкам інших, і навпаки. В юридичній літературі такі відносини прийнято називати горизонтальними.

Горизонтальними транспортними  правовідносинами визнаються відношення, в межах яких сторони відносно фактично і юридично рівноправні. Це відносини, учасники яких не перебувають у підпорядкуванні один одного. Саме такі відносини, при певному виключенні, виникають з договору про перевезення пасажирів і багажу. Існування такого роду горизонтальних відносин, на мою думку найоптимальніше створює можливості для задоволення потреб і вимог пасажирів [34, с. 149].

Розглянемо детальніше основні  умови та порядок перевезення  пасажирів і багажу деякими видами транспорту, а також окреслені проблеми на конкретних прикладах і нормативних актах (правилах перевезення).

 

Розділ ІІ

Особливості перевезення  пасажирів різними видами транспорту 2.1 Перевезення пасажирів та багажу залізничним транспортом

Розглянемо проблему нормативного забезпечення та обслуговування пасажирів при укладенні договору перевезень пасажирів залізничним транспортом.

Основним нормативним  документами, що регулюють перевезення  пасажирів залізничним транспортом  є Статут залізниць України та Правила перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом (далі - Правила). Необхідно зазначити, що перший нормативний акт був прийнятий ще за радянських часів, а другий затверджений наказом Міністерства транспорту України № 297 від 28.11.1998р.

Зазначені вище Правила застосовуються при перевезенні пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничними лініями  загального користування у межах  України та у вагонах парку  залізниць, або орендованих у  залізниць, а також у власних  вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам або громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності.

Проаналізуємо основні права  пасажирів, що користуються послугами  залізничного транспорту. Так, згідно із Правилами, пасажир, який прямує залізничним  транспортом, має право на:

-  безпечне і своєчасне доставляння до місця призначення, вказаного у проїзному документі, обслуговування під час перевезення згідно зі встановленими нормами;

-  поставлення вимог до перевізника щодо виконання ним умов проїзду згідно з договором про перевезення;

-  перевезення із собою безплатно однієї дитини віком до 5 років;

-  безплатне перевезення із собою 36 кг ручної поклажі;

-  перевідправлення багажу, повернення багажу на залізничну станцію відправлення;

-  оголошення цінності багажу (вантажобагажу) під час здавання його до перевезення в багажних вагонах;

-  переоформлення проїзного документа на поїзд, який відходить раніше;

-  користування за окрему плату постільною білизною, матрацом, подушкою та ковдрою належної якості у всіх вагонах пасажирських та швидких поїздів (крім загальних вагонів);

-  поновлення проїзних документів - у разі прибуття поїзда до пункту пересадки пасажира із запізненням, що унеможливило посадку пасажира на поїзд, вказаний у проїзному документі;

-  перевезення багажу від станції відправлення до станції видання багажу, розташованої за маршрутом прямування пасажира;

-  зажадання від перевізника відшкодування за втрачений чи пошкоджений багаж або вантажобагаж згідно з порядком, встановленим Статутом залізниць України, Порядком обслуговування громадян залізничним транспортом та чинним законодавством України;

-  одержання на вокзалі чи у поїзді своєчасної та точної інформації про перелік послуг, які надаються, їхню вартість, інформації про розклад руху поїздів та ін.;

-  перевезення з собою дрібних домашніх тварин, зокрема собак, з дотриманням вимог, встановлених Правилами;

-  придбання у квитковій касі проїзного документа для проїзду на будь-який поїзд, у якому є вільні місця, до будь-якої станції за маршрутом руху поїзда;

-  безперешкодного та безплатного користування до часу відправлення поїзда, вказаного у проїзному документі, залами чекання та іншими облаштуваннями на вокзалі, призначеними для пасажирів;

-  поновлення чинності квитка (крім плацкарти) у випадках, передбачених Правилами;

-  переривання поїздки на шляху прямування поїзда з продовженням терміну квитка;

-  повернення проїзного документа у будь-якому пункті продажу квитків у разі відмови від поїздки.

Серед окреслених прав, на мою  думку, перегляду з огляду їх актуальності потребують три:

- право на перевезення  багажу в частині зменшення  допустимої ваги багажу до 20 кг. Встановлена норма 36 кг призводить  до того, що пасажири беруть  крупно габаритні грузи, які  заважають іншим особам та  створюють певні незручності.  У пасажирському вагоні повинні  знаходитись речі, які потрібні  пасажиру в першу чергу (необхідні  для особистої гігієни, цінні та речі та ін.), для багажу передбачене багажне відділення. Правда, паралельно виникає інші проблема – на всіх зупинках потяг не може стояти тривалий час, тому можна не встигнути забрати речі із багажного відділення. Це можна вирішити за рахунок відведення спеціально пристосованих багажних відділень в кожному пасажирському вагоні;

- право безкоштовного  перевезення дітей певного віку. Сьогодні дозволяється перевозити  безкоштовно дітей до 5 років.  Але враховуючи реалії, соціально-економічний рівень громадян, даний вік можна було б підняти до 8 , або навіть до 10 років (такий вік дозволяє займати одне місце пасажиру з дитиною). Заслуговує на увагу той факт, що останніми роками Укразалізниця вводить безкоштовні тарифи для проїзду школярів у певний період року. Для окресленої категорії дітей доцільно буде надати таку пільгу протягом календарного року;

- як предмет багатьох  спорів можна сьогодні назвати  забезпечення пасажирам права  на придбання постільної білизни,  матрацу та ін. постільних речей.  В деяких потягах (в залежності  від класу) ціна на такі речі складає половину вартості квитка. Тим паче дані кошти збираються провідниками, що обтяжує їх облік та звітність. Доцільно б було включати дану послугу до вартості самого квитка або знизити її, встановивши на рівні не більше 20 % вартості квитка, надавши право безкоштовного користування матрацом. Це б врахувало матеріальні можливості більшої категорії пасажирів. [42, с. 369]

Всі вищезазначені доповнення та зміни вимагають їх розгляду відповідними органами державної влади і зможуть  сприяти покращенню становища пасажира на залізниці.

Необхідно зазначити, що потребують аналізу та перегляду і деякі  обов’язки пасажирів.

Згідно із встановленими  Правилами пасажир зобов'язаний:

-  сплатити перевізнику встановлену плату за здійснену поїздку чи перевезення багажу (вантажобагажу);

-  здійснювати посадку в поїзд тільки за наявності проїзного документа, якого слід пред'явити перед посадкою в поїзд провіднику вагона та особам, які контролюють вхід до вагонів поїзда;

-  дотримуватись на території залізниці та під час поїздки громадського порядку, Правил поведінки громадян на залізничному транспорті, протипожежних та санітарно-епідеміологічних правил;

-  займати місце у вагоні згідно з придбаним проїзним документом;

-  пред'являти документи, що підтверджують право на пільговий чи безплатний проїзд.

В останні роки на залізниці  застосовується практика згідно із якою пасажир на момент посадки повинен  крім квитка пред’являти документ, що посвідчує особа. Внаслідок цього виникають численні конфліктні ситуації. Не всяка особа може мати при собі паспорт, а іншого документу також не існує. Вважаю, що від цієї практики необхідно відмовитись.

Розглянемо права та обов’язки  перевізника, які випливають з прав та обов’язків пасажира.

Відповідно до п. 11.3. Правил перевізник зобов'язаний:

а) безпечно перевезти пасажира від пункту виїзду до пункту призначення, вказаного у проїзному документі, надавши місце згідно з придбаним проїзним документом