Господарське законодавство

Варто також звернути увагу на предмет оскарження, яким є рішення, дія чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Ні в ЦПК України від 18.03.2004 р. [13, 11], ні в Законі України „Про виконавче провадження” немає чіткого переліку рішень, дій державного виконавця, які можна було б оскаржити. Є лише одна загальна вимога – рішення, дія чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби повинні бути спрямовані на порушення прав та свобод учасників виконавчого провадження чи осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій. Крім того, в Законі України „Про виконавче ровадження” є норми, які безпосередньо вказують на можливість оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби (ч. 4, 7 ст. 17, ч. 7 ст. 24, ч. 4 ст. 26, ч. 3 ст. 32, ч. 3 ст. 36, ч. 3 ст. 37, ч. 4 ст. 40, ч. 3 ст. 40-1, ч. 6 ст. 42, ч. 5 ст. 45, ч. 5 ст. 46, ч. 3 ст. 55 та ін.) [14].

За результатами розгляду скарги суд приймає ухвалу, якою або задовольняє скаргу (у разі її обґрунтованості), або відмовляє у задоволенні скарги

(у разі її  необґрунтованості).

Ухвалу суду може бути оскаржено  відповідно до загальних вимог апеляційного провадження (гл. 1 розділ V ЦПК України від 18.03.2004 р.) [13, 11].

10. Роль суду на стадії виконавчого провадження.

Отже, роль суду на стадії виконавчого провадження є досить значною, оскільки крім функцій щодо видачі виконавчого документа, повноважень, пов’язаних з рухом виконавчого провадження та усуненням недоліків

судового рішення, суд також розглядає скарги на рішення, дій чи бездіяльність державних виконавців та інших посадових осіб державної виконавчої служби. Процес оскарження відбувається за загальними правилами цивільного процесу з урахуванням особливостей, які притаманні цій категорії справ (щодо предмету оскарження, строків розгляду справи тощо).

Здійснення судом контролю за виконанням судових рішень сприяє запобіганню можливому порушенню прав та свобод учасників виконавчого

провадження та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, відновлює їх права у разі порушення, а також, що найголовніше, сприяє досягненню мети всього цивільного судочинства – реальний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб, які звертаються до суду за цим бажаним для них захистом [6].

 

 

 

 

 

 

 

 

Завдання  № 2

 

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. Надайте правильну відповідь на тест.

 

         1. Позов до суду про виключення майна з опису належить пред’являти за місцем:

                 знаходження цього майна або його основної частини;

          Б) знаходження органу державної виконавчої служби, що наклала арешт на майно;

          В) проживання відповідача;

          Г) проживання позивача.

          2. Цивільні справи у судах апеляційної інстанції розглядаються колегією у складі:

                  трьох суддів;

           Б) п’яти суддів;

           В) семи суддів.

           3. Які судові витрати не сплачуються в разі подання заяви про приєднання до апеляційної скарги?

                 судовий збір;

          Б) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи;

          В) витрати на правову допомогу;

          Г) витрати сторін та їх представників, що пов’язані з явкою до суду;

          Д) витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведення судових експертиз;

          Е) витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

        4. Описова частина рішення має містити:

А) встановлені судом обставини  і визначені відповідно до них  правовідносини, мотиви, з яких суд вважає встановленню наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким; назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався;

             узагальнений виклад позиції відповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, інші докази, досліджені судом;

    В) висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновок суду по суті позовних вимог; розподіл судових витрат; строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

 

ПОЯСНЕННЯ ДО ТЕСТІВ:

 

ТЕСТ №1. Надана відповідь обумовлена пунктом 5 «Підсудність» в «Зверненні громадян до суду за захистом своїх прав» [2, 1].

ТЕСТ №2. Надана відповідь обумовлена параграфом 2 «Склад суду. Відводи» Цивільного процесу [3].

ТЕСТ №3. Надана відповідь обумовлена пунктом 2 статті 192 «Приєднання до апеляційної скарги» главою 1 «Апеляційне провадження» розділу 4 «Перегляд судових рішень» Кодексу адміністративного судочинства України [8, 10].

ТЕСТ №4. Надана відповідь обумовлена параграфом 5 «Ухвали та рішення суду апеляційної інстанції» Цивільного процесу [4, 5].

 

Завдання № 3

 

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. Розв’яжіть ситуаційне завдання.

 

До судді надійшла заява Прокопова про видачу судового наказу за вимогою про стягнення нарахованої, але не виплаченої йому суми заробітної плати. Суддя відмовив Прокопову в прийнятті заяви про видачу судового наказу у зв'язку з ненаданням ним документів, які підтверджують заявлені вимоги.

Чи правильно  діяв суддя? Які підстави для відмови  у прийнятті заяви про видачу судового наказу? Які документи Прокопов повинен був надати до суду? Як далі діяти Прокопову? Відповідь обґрунтуйте з посиланнями на норми чинного законодавства.

 

Рішення.

 

Суддя діяв правильно, тому що Прокопов надав до суду лише заяву про видачу судового наказу за вимогою про стягнення нарахованої, але не виплаченої йому суми заробітної плати і можливо, не додав копію позовної заяви для відповідача, а також документ, що підтверджує трудові відносини Прокопова з відповідачем та вказують на наявність заборгованості у виплаті заробітної плати:

а) витяг з трудової книжки з відміткою відповідача про прийняті па роботу:

б) довідка з місця роботи про те, що ви оформлені та працюєте на підприємстві;

в) копія наказу про прийняття на роботу;

г) довідка бухгалтерії про наявність заборгованості у заробітній платі;

д) копії відомостей про отримання заробітної плати та розрахунок заборгованості, підготовлений самостійно.

Згідно ст. 100 ЦПК України, підставами для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу є:

1. заявлено вимогу, не передбачену статтею 96 ЦПК;
2. із заяви і поданих документів вбачається спір про право.

Згідно ст. 96 ЦПК, судовий наказ може бути видано, якщо:

1) заявлено вимогу, яка ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі;

2) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати;

3) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника [13].

Судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу, яка ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі. Уявляється, що у даному випадку закон розуміє просту та «кваліфіковану» письмову форму. Згідно зі ст. 208 ЦК у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами і правочини між фізичною та юридичною особами, крім правочинів, які можуть вчинятися усно (ст. 206 ЦК); правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у 20 і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, які повністю виконуються у момент їх вчинення, за винятком правочинів, що підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма. Правочин, вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін [12].

Судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати.

Прокопов необхідно будл підготувати для подачі до суду позовну заяву, в якій зазначити строк, протягом якого Прокопов не отримував заробітну плату, а також суму, яку йому заборгувало підприємство. Строк та розмір заборгованості розраховується з першого дня заборгованості по день подачі позову до суду. До позовної заяви необхідно додати копію позовної заяви для відповідача, а також документ, що підтверджує трудові відносини Прокопова з відповідачем та вказують на наявність заборгованості у виплаті заробітної плати. Такими документами можуть бути:

а) витяг з трудової книжки з відміткою відповідача про прийняті па роботу:

б) довідка з місця роботи про те, що ви оформлені та працюєте на підприємстві;

в) копія наказу про прийняття на роботу;

г) довідка бухгалтерії про наявність заборгованості у заробітній платі;

д) копії відомостей про отримання заробітної плати та розрахунок заборгованості, підготовлений самостійно.

У Прокопова є 3 способи  повернути заробітну плату, яку  йому заборгували:

Спосіб перший - звернутися до територіальної інспекції Державною департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю (Держнаглядпраці). Це орган, що діє у структурі Міністерства праці та соціальної політики й має низку повноважень з перевірки та контролю за своєчасною оплатою праці як на державних, так і на приватних підприємствах, незалежно від їхньої спеціалізації чи чисельності штату. Відповідно до письмового звернення Прокопова державний інспектор праці може провести перевірку на підприємстві та в разі наявності заборгованості в оплаті праці надати керівнику підприємства припис про усунення порушень. Також інспектор уповноважений накласти на недобросовісного керівника штраф у розмірі від 510 до 1700 гривень. У разі, якщо адміністрація підприємства буде нехтувати вимоги державного інспектора, штраф може бути накладено неодноразово, аж до повного погашення заборгованості у зарплаті.

Звернення та скарги ви можете надсилати на електронну адресу Держнаглядпраці (dnp_kiev@ukr.net) або на адресу Мінпраці (вулиця Еспланадна, 8/10, місто Київ, 01001) з позначкою "Для Держнаглядпраці". Відповідно до Закону "Про звернення громадян" і йому повинні відповісти протягом одного місяця.

Другий спосіб змусити повернути заборговану Прокопову заробітну плату, це звернутися до прокуратури зі скаргою про порушення його законних прав. Прокурор може відвідати підприємство та витребувати необхідні документи для перевірки порушення законодавства про працю. За результатами перевірки прокурор може надати припис про усунення порушень закону або одразу звернутися до суду по захист прав Прокопова. Крім цього, прокурор уповноважений порушити проти керівника підприємства, який допустив заборгованість в оплаті праці, кримінальну справу за статтею 175 Кримінального кодексу. За безпідставну невиплату заробітної плати більш як за один місяць ця стаття передбачає покарання у вигляді штрафу від 8 500 до 17 000 гривень, виправними роботами або навіть позбавлення волі на строк до двох років. Якщо ж у діях керівника буде встановлено нецільове використання коштів, призначених для оплати праці, термін ув'язнення може сягнути п'яти років.

Скаржитися потрібно до місцевої прокуратури (міської, районної чи районної в місті). Якщо на скаргу Прокопова не реагують належним чином, звертайтеся до обласної прокуратури, далі - до Генеральної прокуратури. Як і в першому випадку, відповісти йому повинні не пізніше 1 календарного місяця.

І, зрештою, третій спосіб - це звернутися з позовом до районного суду за місцем реєстрації Прокопова або місцезнаходженням підприємства, де ван працював. Для нього необхідно підготувати позовну заяву, в якій зазначити строк, протягом якого Прокопов не отримував заробітну плату, а також суму, яку йому заборгувало підприємство. Строк та розмір заборгованості розраховується з першого дня заборгованості по день подачі позову до суду. Пізніше, якщо судовий розгляд затягнеться, а розмір заборгованості у зарплаті збільшиться, позовні вимоги можна буде уточнити.

При підготовці позовної заяви Прокопов може збільшити розмір своїх позовних вимог, помноживши суму заборгованості на індекс споживчих цін на товари та послуги. Індекс споживчих цін визначається щомісячно Держкомстатом та у відсотках відображає те, як змінилися ціни в поточному місяці стосовно попереднього. Ознайомитися з індексами споживчих цін можна на сайті Держкомстату - www.ukrstat.gov.ua. В березні індекс споживчих цін склав 100,0 %.

Крім цього, у позовній заяві Прокопов може вимагати від адміністрації підприємства відшкодувати моральну шкоду, заподіяну у зв'язку з неотриманням заробітної плати та неможливістю забезпечувати нормальне життя собі та своїй сім'ї (це право передбачено статтею 237-1 Кодексу законів про працю) [9]. У позовній заяві обов'язково зазначте, які саме наслідки неотримання заробітної плати завдали вам моральної шкоди. Серед таких можуть бути моральні страждання пов'язані із:

- необхідністю позичати гроші у сусідів, що принизило честь і гідність та вплинуло на стосунки з оточуючими людьми;

- неможливістю оплатити відпочинок та оздоровлення дітей;

- неможливістю вчасно вносити кошти в рахунок погашення кредиту;

- неможливістю забезпечувати нормальне технічне обслуговування автомобіля, що змушувало постійно турбуватися за власну безпеку та безпеку оточуючих тощо.

До позовної заяви  необхідно додати копію позовної заяви для відповідача, а також документ, що підтверджує трудові відносини Прокопова з відповідачем та вказують на наявність заборгованості у виплаті заробітної плати. Такими документами можуть бути:

а) витяг з трудової книжки з відміткою відповідача про прийняті па роботу:

б) довідка з місця роботи про те, що ви оформлені та працюєте на підприємстві;