Методика складання і використання крупномасштабних ґрунтових карт (на прикладі АСО «Нива» Великобурлуцького району Харківської області

 

Міністерство аграрної політики України

Харківський національний аграрний університет ім. В.В.Докучаєва

 

 

Кафедра ґрунтознавства

 

 

 

з картографії  на тему:

 

«Методика складання і використання крупномасштабних ґрунтових карт

(на прикладі АСО «Нива» Великобурлуцького району

Харківської області)»

 

 

Виконала: студентка

3 курсу 2 групи

факультету агрохімії  та  

ґрунтознавства

Перевірив: Крохін С.В.

Харків - 2012

 

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………..4

Розділ I.

Коротка характеристика природи  і географічного розташування території  господарства, характеристика головних процесів ґрунтотворення, які мають  місце на території землекористування господарства…………………………6

Розділ II.

Закономірності поширення  грунтів в природі. Класифікація грунтів. Структура ґрунтового покриву……………………………………………….21

Розділ III.

Методика проведення ґрунтової  зйомки……………………………………...27

3.1 Підготовчий період…………………….……………………………..28

3.2 Польовий період………………………………………………………34

3.3 Камеральний період…………………………………………………..42

Розділ IV.

Характеристика матеріалів крупномасштабного обстеження ґрунтів…………………………………………………………………….………45

4.1 Грунтовий план і  номенклатурний список грунтів  господарства……………………………………………………………….……..46

4.2 Характеристика картограми  агровиробничого групування грунтів……………………………………………………………………………47

4.3 Характеристика картограми  охорони земель від ерозії…………….58

4.4 Характеристика картограми  рекомендацій щодо раціонального  використання ґрунтів……………………………………………………………63

Висновки…………………………………………………………………………66

Список використаної літератури………………………………………………..67

Додатки:

1. План ґрунтів господарства

2. Картограма агровиробничого  групування ґрунтів

3. Характеристика картограми  охорони земель від ерозії  і рекомендації щодо попередження  ерозійних процесів

4. Картограма рекомендацій  для раціонального використання  земель

 

 

ВСТУП

Тісний зв’язок сільськогосподарського виробництва з ландшафтними та погодно-кліматичними умовами є однією з найважливіших  особливостей цієї важливої галузі економіки  України. Саме цим продиктована необхідність ретельного обліку тих природних ресурсів, від яких залежить вирішення найгостріших проблем сучасності: продовольчої, екологічної та інших. На чільне місце при цьому виходить інтерес держави та приватних власників до якості ґрунтів та ґрунтового покриву в цілому. Кожний, навіть найменший за площею ґрунтовий виділ органічно вплітається в найтоншу геодерму планети.

Земельні реформи та інші аграрні перетворення в нашій  країні  не зменшили, а навпаки  загострили проблему раціонального  використання земельних ресурсів, підвищення родючості ґрунтів, їх окультурення, охорони, удосконалення землеробської культури, екологізації виробництва.

Вирішення проблеми родючості  ґрунтів, реставрації зруйнованих  ландшафтів і цілих екосистем, раціонального  використання земель повинно базуватися на методах системного аналізу, оптимального управління об’єктом Системний аналіз антропогенної діяльності та пов’язаної з нею грунтово-екологічної ситуації спонукає до досліджень цієї проблеми з методологічних, організаційних позицій. Та головним при вирішенні даної проблеми є детальне вивчення ґрунтового покриву, визначення ґрунтів, ступня їх деградації. Вичерпну геоекоінформацію про ґрунти й їх якість дають крупномаштабні та детальні ґрунтові обстеження і знімання. Плідність та успіх подібних досліджень гарантуються вмінням ґрунтознавця «читати», тобто діагностувати, ґрунти в натурі, в їх ландшафтному оточенні.

Визначення ґрунтів засновується на всебічному вивченні їх складу та властивостей,  виробляючим усіма доступними засобами, у тому числі хімічними, фізичними  та мікробіологічними дослідженнями, потребуючими гарно обладнаних лабораторій, кваліфікованих кадрів, засобів та часу. Але основним методом пізнання та визначення ґрунтів на місцевості являється метод морфологічного дослідження, тобто вивчення ґрунтів за їх зовнішніми (морфологічними) ознаками.

На основі даних картографічних досліджень складається ґрунтовий план досліджень та супровідні картограми : картограма агровиробничого групування ґрунтів ; картограма еродованих і дефльованих земель ; картограма рекомендацій для раціонального використання земель.

Задачами написання курсової роботи є:

• теоретичне освоєння методики картографії ґрунтів;

• навчитися складати авторський оригінал плану ґрунтів;

• розробляти допоміжні картограми: агровиробничого групування ґрунтів, еродованих і дефльованих земель та рекомендації для захисту ґрунтів від ерозії і дефляції, рекомендацій для раціонального використання земель;

• зробити оцінку до родючості і раціонального використання ґрунтів господарства.

Мета написання курсової роботи полягає в ознайомленні з  ґрунтовим покривом господарства АСО  «Нива», забезпечення об’єктивної  основи диференційованого застосування систем сівозмін, добрив, обробітку  ґрунтів, меліорації та інших заходів  подальшого підвищення родючості ґрунтів і урожайності сільськогосподарських культур. А також детальне дослідження ґрунтів господарства АСО «Нива» і складання відповідного ґрунтового плану та картограм з метою надання додаткової інформації про ґрунтовий стан господарства та раціональне їх використання. План ґрунтів показує загальний ґрунтовий покрив господарства, закономірності просторового розподілу ґрунтів. Картограми допомагають в розв’язанні  багатьох питань ерозії та дефляції ґрунтів, підвищення родючості, раціонального використання цих ґрунтів тощо.

 

РОЗДІЛ І

КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИРОДИ І ГЕОГРАФІЧНОГО РОЗТАШУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ ГОСПОДАРСТВА, ХАРАКТЕРИСТИКА ГОЛОВНИХ ПРОЦЕСІВ ГРУНТОТВОРЕННЯ, ЯКІ  МАЮТЬ МІСЦЕ НА ТЕРИТОРІЇ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ ГОСПОДАРСТВА

Господарство АСО «Нива» знаходиться в Великобурлуцькому  районі Харківської області. Район розміщений в північно-східній частині Харківської області і межує на сході із Бєлгородською областю Російської Федерації, на півдні – з Куп’янським районом, на південному заході – з Шевченківським районом, на заході – з Вовчанським районом Харківської області. Відстань від райцентру, Великого Бурлука, до обласного центру, міста Харкова, становить 107 км.

Район розміщення господарства знаходиться в південно-західній частині Середньоросійської височини, в лівобережному Лісостепу України. Великобурлуцький район знаходиться  в північно-східному середньо зволоженому  агрокліматичному районі Харківської  області, який характеризується помірно-континентальним  кліматом.

АСО «Нива» знаходиться в  західній частині району. Господарський  центр знаходиться в селищі Плоске, яке віддалене від районного  центру на 8 км і від найближчої залізничної станції Великий Бурлук – 9 км. Землі господарства  розміщені на лівобережжі та правобережжі річки Великий Бурлук, а невелика його частина знаходиться і в межах заплави річки.

Всього за господарством  закріплено 9141 га, в тому числі:

сіножатей – 194 га,

пасовищ – 949 га,

садів – 184 га.

Напрямок господарства –  зерно-тваринницький, з переважанням в польових сівозмінах озимої пшениці  та цукрового буряку.

Роль материнських порід як фактору ґрунтотворення проявляється в тому, що вона слугує середовищем, де проходить біологічна діяльність організмів, та тим матеріалом, з якого утворюється ґрунтова маса. Від механічного складу та будови породи залежить багато фізичних особливостей ґрунту – його водний, повітряний та тепловий режим, глибина залягання ґрунтових вод. Тим самим механічний склад та будова породи визначають умови укорінення та росту рослин, інтенсивність гуміфікації та мінералізації рослинних решток, швидкість накопичення та переміщення речовин у ґрунті тощо. Мінералогічний склад породи впливає на хімічний склад ґрунту, його реакцію, на спрямованість протікаючих в ньому хімічних та біологічних процесів, а також визначає родючість ґрунту та в певній мірі доступність рослинам речовин зольного живлення, що вивільняються при вивітрюванні мінералів.

На території господарства найбільш розповсюдженими ґрунтотворними породами є лесові породи. Лесові породи у складі ґрунтотворних порід займають 74,8% території.

Лесові породи мають бурувато-палевий  або жовтувато-палевий колір, володіють  високою шпаруватістю, карбонатністю. Шкідливі для сільськогосподарських  культур солі зазвичай відсутні. Механічний склад лесових порід важкосуглинковий і легкоглинистий. За хімічним складом і водно-фізичними властивостями ці породи найбільш сприятливі для розвитку рослин. Властивості цих порід сприяли формуванню на них родючих ґрунтів (чорноземів глибоких), придатних до вирощування усіх сільськогосподарських культур, а також садів.

Леси являють собою  пухку (щільність 2,5 – 2,8 г/см³) породу, гранулометричний склад яких у напрямку на південь і схід стає важчим – у зоні Степу переважає легкоглинистий та глинистий. Вони мають палевий або бурувато-палевий колір, високо пористі (до 50%), здатні при обвалах створювати вертикальні стінки, характеризуються високим вмістом карбонату кальцію (10-15%), які мають різні форми: білозірки, прожилки, псевдофібри. Порода добре забезпечена зольними елементами, які може використовувати рослина.

Лесовидні суглинки являють собою перевідкладені леси. На відміну від лесів ці породи мають легкий механічний склад, шпаруваті, менш карбонатні і мало пористі, часто опіщанені, включають уламки інших порід. Товща лесів і лесовидних суглинків на вододілах досягає 5 - 15 м, а місцями і більше. Отже, на лесах та лесовидних суглинках формуються чорноземні грунти.

На схилах балок на південь  від селища Великий Бурлук, а також  в північній частині землекористування  ґрунти формуються на глинах. Глини  дочетвертичні характеризуються великою  щільністю, в’язкістю, клиновидною або призматичною структурою. Механічний склад легкоглинистий та середньоглинистий. Часто вони засолені содою та сульфатами. Глини дочетвертичні являються менш сприятливими ґрунтотворними породами ніж лесові. Сформовані на них ґрунти мають менш потужний профіль та негативні фізико-хімічні властивості.

По дну балок з ґрунтотворних  порід представлені делювіальні  відклади, які являють собою наноси змитого з прилеглих схилів дрібнозему. Делювій характеризується слабкою  шаруватістю і деякою відсортованістю  часточок. Механічний склад делювіальних відкладів залежить від породи і  ґрунту, підлягаючих змиванню. Залягаючи  на ділянках з близьким рівнем ґрунтових  вод, вони звичайно оглеєні. Ґрунти, що утворилися на делювію, багаті поживними  речовинами, але у зв’язку з  частим заливанням, не завжди можуть бути використані під обробіток для  вирощування сільськогосподарських  культур.

В заплаві річки Великий  Бурлук ґрунтотворною породою є  сучасний алювій. Він уявляє собою  відклади, нанесені паводковими водами при розливах річки. Алювій характеризується горизонтальною шаруватістю, пов’язану  з періодичністю наносів. В товщі  алювію спостерігається іржаво-охристі, коричневі, сизі плями та прожилки, а також, цілі прошарки оглеєних горизонтів. Механічний склад сучасних алювіальних  відкладів переважно суглинистий  та супіщаний. Дані відклади часто засолені і в складі солей переважають сульфати.

Таким чином, від материнських порід залежить швидкість і напрям ґрунтотворного процесу, формування і  рівень ґрунтової родючості, а також  умови використання ґрунтів в  сільському господарстві.

Клімат – статистичний багаторічний режим погоди, одна з основних географічних характеристик тієї чи іншої місцевості – головний кількісний показник стану атмосфери і впливаючих на ґрунт атмосферних процесів, перш за все – надходження до ґрунту тепла та вологи. Тому, коли говорять про клімат, як умову ґрунтоутворення, мають на увазі певну частину атмосфери даної місцевості, яка характеризується тим або іншим кліматичним режимом.

Великобурлуцький район  знаходиться у північно-східному середньо-зволоженому агрокліматичному районі Харківської області, який характеризується помірно-континентальним кліматом. Кліматичні умови району характеризуються типовими для  Лісостепової зони особливостями.

Найбільш холодними місяцями є січень і лютий, найбільш теплим – липень. В окремі дні червня і липня температура повітря  досягає 38°С, а в січні знижується до - 30°С. За сумою позитивних температур (2931°С) в Великобурлуцькому районі можуть проростати та визрівати усі  районовані сільськогосподарські культури. Період з температурою вище 0°С в  районі становить 234 дні, тривалість вегетаційного  періоду – 195 днів. В окремі роки може відмічатися значне відхилення в той чи інший бік, в залежності від суворості зими, або, навпаки, від раннього наставання теплого  періоду.

Середня багаторічна товща  снігового покриву становить 19 см. Глибина промерзання ґрунту: середня  – 65 см, мінімальна – 48 см, максимальна  – 95 см. Постійний сніговий покрив утворюється  в кінці грудня і досягає максимуму  у другій декаді лютого. В кінці  березня сніг сходить.

Середня кількість опадів за рік складає 480 мм, в тому числі  за період з температурою вище +10°С 280 мм. Найбільша кількість опадів випадає в літній період (травень, червень, липень, серпень), що співпадає  з періодом максимального росту  сільськогосподарських культур  та посівом озимих. Відносна вологість  повітря в вегетаційний період коливається  між 44-46%, середня кількість днів з повітряною посухою в весняно-літній період біля 20-30. В цей час відносна кількість вологості падає нижче 30%.

На території району в  холодний період переважають вітри  східного та південно-східного напряму, а в теплий період – північного, північно-західного напряму. Найбільш сильні вітри відмічаються в лютому, а найбільш слабкі – в липні. Середньорічна  швидкість вітру становить біля 3м/сек.

Рослини впливають на ґрунт своєю масою опаду, який акумулюється як на поверхні так і в середині грунту, що піддається розкладу різними групами бактерій і іде на утворення гумусу – органічної речовини грунту.